Гребінківський районний суд Полтавської області

___________________________________________________________________________________

Справа №: 528/385/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 вересня 2020 року м. Гребінка

03 вересня 2020 року Гребінківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Татіщевої Я.В., секретаря Сапи А.М., з участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засідання у залі суду м. Гребінка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення юридичного факту, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на 1/2 частину майна, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення юридичного факту, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на 1/2 частину майна.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 15.11.2003 року вона, ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ), уклала шлюб із ОСОБА_4 . За час перебування у шлюбі у них народилася донька, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Упродовж подружнього життя за спільні кошти ними був набутий у власність, відповідно до договору про купівлю - продаж від 14.01.2009 року, незакінчений будівництвом житловий будинок «А-1», огорожа № 1, 2, гараж «Б», вигрібна яма № 3, водогін № 4, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . У договорі про купівлю-продаж було вказано, що незакінчений будівництвом жилий будинок розташований на земельній ділянці, що належить Гребінківській міській раді Гребінківського району Полтавської області. За спільною домовленістю право власності на вказаний незакінчений будівництвом жилий будинок було зареєстровано на відповідача ОСОБА_4

24.04.2010 року шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Проте, у грудні 2012 року вони знову розпочали проживати разом у вищевказаному будинку та фактично шлюбні стосунки між ними продовжувалися аж до жовтня 2017 року.

Зазначила, що за період спільного проживання без реєстрації шлюбу ними спільно було добудовано будинок, здано його в експлуатацію та зареєстровано належним чином згідно законодавства України.

Вказала, що останнім часом у них з відповідачем склалися напружені стосунки щодо порядку користування спільно набутим майном. Відповідач намагається їй довести, що спільне майно належить тільки йому і що саме він є безпосереднім його власником, і вона не має права ні на що.

Враховуючи вищевикладене, просить суд встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 24.04.2010 року по жовтень 2017 року. Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Поділити майно, що є спільною сумісною власністю, виділивши ОСОБА_1 у власність 1/2 частину житлового будинку з допоміжними господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 . Судові витрати віднести за рахунок відповідача.

08.06.2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_4 .

Зі змісту відзиву вбачається, що відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Вказав, що обставини, викладені позивачем у позовній заяві стосовно того, що з грудня 2012 року вони знову почали проживати разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу у спільному будинку та фактично шлюбні стосунки між ними продовжувалися аж до жовтня 2017 року, не відповідають дійсності.

Зазначив, що з моменту розірвання шлюбу, а саме, із 24.04.2010 року і по день надання відзиву на позов він та позивач ніколи спільно (постійно) не проживали, не були пов`язані спільним побутом та не мали взаємних прав та обов`язків. Адже після розірвання шлюбу позивач ОСОБА_1 з 20.09.2011 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком, ОСОБА_7 . У період з 2012 року по 2016 рік позивач періодично проживала у його помешканні, пояснюючи це тим, що їй з їхньою спільною дочкою ОСОБА_8 ніде проживати, у зв`язку з чим він і дозволив їм проживати у його помешканні.

В період з 2013 року по 2016 рік позивач систематично проживала та ночувала у своєї подруги ОСОБА_9 в м. Пирятині, Полтавської області, та своєї тітки ОСОБА_10 в м. Гребінка, Полтавської області.

Вказав, що протягом останніх років ОСОБА_1 взагалі проживала в орендованій квартирі по АДРЕСА_2 , яку винаймала по договору оренди у ОСОБА_11 .

Зазначив, що доводи позивача щодо того, що будинок був ними спільно добудований, зареєстрований та зданий в експлуатацію, не відповідає дійсності. Позивач ніколи не брала участі у добудові його помешкання ні з фінансової сторони або будь-якими іншими діями, навіть під час періодичного проживання не сплачувала за житлово-комунальні послуги та не вела ніякого господарства.

Вказав, що його право власності на будинок АДРЕСА_1 виникло 19.08.2017 року.

Окрім того, зазначив, що у позивача виникло право на позов про поділ майна подружжя з моменту розірвання шлюбу, тобто з 24.04.2010 року.

Враховуючи викладене, просить суд відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволені позову у повному обсязі.

19.05.2020 року представник позивача, адвокат Чумарний А.І., подав до суду заяву у порядку ст.49 та ст.183 ЦПК України, зі змісту якої вбачається, що в ході розгляду справи у позивача виникла необхідність уточнити позовні вимоги, оскільки позивач ОСОБА_1 20.09.2011 року уклала шлюб із ОСОБА_7 та рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 30.11.2012 року шлюб розірвано. Окрім того, із показань ОСОБА_1 та показів свідків, що були допитані у судовому засіданні, стало відомо, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_7 разом не проживали та спільного побуту не вели, шлюбних стосунків не підтримували. Під час перебування у шлюбі із ОСОБА_7 ОСОБА_1 продовжувала проживати у спірному будинку з ОСОБА_4 .

Враховуючи вищевикладене, просить суд встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбних стосунків в період часу з 24.04.2010 року по 19.09.2011 року та із 01.12.2012 року по жовтень 2016 року.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 та в цілому складається із: «А-1» - житлового будинку (загальною площею - 117,2 кв.м., житловою площею - 49,7 кв.м.); «Б» - гаражу; «В» - гаражу; «Г» - погребу; № 1 - огорожі; № 2 - воріт; № 3 - ями вигрібної; № 4 - водопроводу; № 5 - огорожі; № 6 - огорожі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з допоміжними господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 та в цілому складається із: «А-1» - житлового будинку (загальною площею - 117,2 кв.м., житловою площею - 49,7 кв.м.); «Б» - гаражу; «В» - гаражу; «Г» - погребу; № 1 - огорожі; № 2 - воріт; № 3 - ями вигрібної; № 4 - водопроводу; № 5 - огорожі; № 6 - огорожі.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину житлового будинку з допоміжними господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 та в цілому складається із: «А-1» - житлового будинку (загальною площею - 117,2 кв.м., житловою площею - 49,7 кв.м.); «Б» - гаражу; «В» - гаражу; «Г» - погребу; № 1 - огорожі; № 2 - воріт; № 3 - ями вигрібної; № 4 - водопроводу; № 5 - огорожі; № 6 - огорожі.

Судові витрати розподілити між сторонами.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши матеріали справи та перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих письмових доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 15 листопада 2003 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_4 було укладено шлюб. За час перебування у зареєстрованому шлюбі у сторін народилася донька, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дана обставина підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 36 від 14.06.2004 року (а.с.09 зврт. т.1).

14.01.2009 року між ОСОБА_13 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом будинку, а саме, будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до договору інвентаризаційна оцінка незакінченого будівництвом житлового будинку становила 96770 грн. 00 коп. (а.с. 10-11 т. 1).

Відповідно до копії Витягу про державну реєстрацію прав, номер витягу 31573245 від 07.10.2011 року, реєстраційний номер 22161479, об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності у частці 1/1, відповідно до договору купівлі-продажу ВКР №241874/241875/14.01.2009, є власністю ОСОБА_4 (а.с.48 т.1).

Відповідно до Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , актовий запис № 29 від 24.04.2010 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 09 т. 1).

Як письмовий доказ того, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі, суду було надано рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 30.11.2012 року, справа №2/1605/340/12. Відповідно до рішення суду, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 був зареєстрований 20.09.2011 року, а розірваний 30.11.2012 року. Рішення суду набрало законної сили 24.12.2012 року (а.с.25 т. 2).

Згідно довідки № 3270 від 08.09.2017 року, виданої Виконавчим комітетом Гребінківської міської ради Полтавської області, вбачається, що згідно даних адресної картки (Додаток 5) за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , 1981 року народження, ОСОБА_4 , 1977 року народження, та ОСОБА_6 , 2004 року народження (а.с. 16 т. 1).

Як було встановлено у судовому засіданні, 17.08.2016 року ОСОБА_4 була подана Декларація №ПТ141171921039 про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта (а.с. 49-50 т. 1).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, індексний номер витягу: 95739309 від 29.08.2017 року, державним реєстратором Гребінківської РДА, ОСОБА_14 , була проведена державна реєстрація об`єкта нерухомого майна за ОСОБА_4 , а саме, житлового будинку, опис об`єкта: загальна площа 117,2 кв.м., житлова площа 49,7 кв.м., матеріали стін: силікатна цегла обшита утеплювачем та оштукатурена. Опис: загальна площа житлового будинку з нежитловими будівлями (господарські будівлі) становить 174,82 кв. м. з них: загальна площа житлового будинку 117,2 кв. м., житлова площа 49,7 кв. м., загальна площа нежитлових будівель об`єкта 57,6 кв.м. Адреса об`єкта: АДРЕСА_1 . Земельні ділянки місця розташування: кадастровий номер: 5320810100:51:017:0019, реєстраційний номер: 855543553208, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), землі житлової та громадської забудови, площа: 0,0848га.

Відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна: складова частина об`єкта нерухомого майна: житловий будинок А-1; гараж - Б; гараж - В; погріб - Г; огорожа - №1; ворота - № 2; яма вигрібна - № 3; водопровід - №4; огорожа - № 5; огорожа - № 6.

Актуальна інформація про право власності, номер запису про право власності: 22064010 від 19.08.2017 року, підстава виникнення права власності: декларація про готовність об`єкта до експлуатації, ПТ 141171921039, виданий 11.07.2017, видавник Департамент Державної архітектурно - будівельної інспекції у Полтавській області. Документ отримано з ЄРД; технічний паспорт на житловий будинок серія та номер 864, виданий 05.10.2016 року, видавник КП «Лубенське МБТІ»; Довідка «Про підтвердження присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси», серія та номер 02-17/504, виданий 29.08.2017 року, видавник Гребінківська міська рада (а.с.51-51зврт. т.1).

У судовому засіданні був досліджений перелік видів ремонтно - будівельних робіт, проведених у житловому будинку і господарських будівлях в АДРЕСА_1 , в період з 14.01.2009 року по жовтень 2016 року, наданий позивачем ОСОБА_1 та Перелік видів робіт та кількість використаних матеріалів під час проведення ремонтно - будівельних робіт у будинку по АДРЕСА_1 , в період з 2011 року по 2017 рік, що був наданий відповідачем ОСОБА_4 (а.с. 121-122, 124 т.1).

На запит суду із Гребінківської ДНК була витребувана копія договору про купівлю-продаж незакінченого будівництвом будинку по АДРЕСА_1 від 14.01.2009 року, договір зареєстровано у реєстрі під № 29.

Із наданих нотаріусом документів, що додані до договору купівлі-продажу, вбачається, що відповідно до рішень Виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області від 30.10.1990 року № 556 та від 06.12.1991 року № 756, ОСОБА_13 надавалися дозволи на виділення земельних ділянок. Із довідки, наданої Гребінківською міською радою 12.01.2009 року № 19 вбачається, що на момент укладення договору земельна ділянка по АДРЕСА_1 , належала Гребінківській міській раді. Із довідки № 20 від 12.01.2009 року, виданої Виконавчим комітетом Гребінківської міської ради, вбачається, що на момент укладення договору купівлі - продажу за адресою АДРЕСА_1 ніхто не зареєстрований. Також в матеріалах, доданих до договору, міститься заява ОСОБА_1 про те, що вона дає своєму чоловіку ОСОБА_4 згоду на покупку незакінченого будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.131-144 т.1).

Відповідно до Висновку експерта № 585 за результатами проведеної судової будівельно - технічної експертизи по цивільній справі № 528/385/18 від 02.09.2019 року, в дослідницькій частині висновку (таблиця №5) наведений перелік та об`єми фактично виконаних будівельних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції, переобладнання) житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , які було проведено в період з 14.01.2009 року і по жовтень місяць 2016 року. Вартість даних робіт становить 335350 грн.

Вартість виконаних будівельних робіт з будівництва господарських будівель і споруд у вищевказаному домоволодінні, які було проведено у вищенаведений період, становить 121200 грн.

Загальна вартість фактично виконаних будівельних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції, переобладнання) житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 , які було проведено в період з 14.01.2009 року і по жовтень 2016 року, становить 456550 грн. (а.с. 201-238 т.1).

Відповідно до ст. 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч. 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

З ч. 1 ст. 70 СК України вбачається, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" визначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (ст.ст. 77, 78 ЦПК України), і це є її процесуальним обов`язком (ст.ст. 12, 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 72 СК України та пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Отже, початком перебігу позовної давності встановлено день, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права.

Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності (постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15).

Відповідно до ст. 256 ЦПК України, суд встановлює факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зав`язків. Так, у справі (Elsholz v. Germany), заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII). суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Правовідносини, які склались між сторонами регулюються ст.315 ч.1 п.5 ЦПК України, відповідно до якої, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У судовому засіданні було встановлено, що грошові кошти за придбання/купівлю будинку ОСОБА_4 ОСОБА_13 не сплачував, нерухоме майно передано/подаровано як подарунок на весілля. Дана обставина учасниками справи у судовому засіданні не оспорювалася та не була спростована.

Окрім того, у судовому засіданні в якості свідків були допитані: ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 та ОСОБА_10 , які надавали пояснення на підтвердження факту сумісного проживання позивача з відповідачем після розірвання шлюбу у вказаний позивачем період.

Так, свідок ОСОБА_15 , яка є матір`ю ОСОБА_17 , суду пояснила, що вони з чоловіком, ОСОБА_13 , будували спірний будинок, в подальшому батько ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , недобудований будинок подарував ОСОБА_18 та ОСОБА_19 як подарунок на весілля, але документально провели переоформлення як купівлю-продаж. Зазначила, що ОСОБА_18 (позивач) та ОСОБА_20 (дочка позивача та відповідача) постійно проживали на АДРЕСА_1 . Усі свята святкували у колі родини, як за час перебування ОСОБА_18 та ОСОБА_19 у шлюбі, так і після розірвання шлюбу. Зазначила, що вона особисто та найманий працівник ОСОБА_16 допомагали робити ремонт у будинку. Також зазначила, що ОСОБА_18 разом із ОСОБА_19 після розірвання шлюбу проживали як родина, вели спільний побут. Вказала, що були неоднократні випадки, коли ОСОБА_18 разом із донькою ночували по знайомим, бо ОСОБА_19 зачиняв двері, вчиняв сварки і не впускав їх додому. Це траплялося, коли він перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона із ОСОБА_21 знайома з дитинства і по сьогоднішній день вони товаришують. Їй відомо, що будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 , батько ОСОБА_18 подарував їй як подарунок на весілля. Про існування договору купівлі-продажу та про передачу грошей за купівлю будинку їй нічого невідомо. Зазначила, що родина ОСОБА_22 спочатку проживали в орендованій квартирі по АДРЕСА_3 , робили ремонт в будинку, що по АДРЕСА_1 , а потім переїхали туди проживати. Зазначила, що побутовими справами ОСОБА_18 та ОСОБА_19 займалися разом, неодноразово святкували дні народження членів родини, вона була присутня на святах. Також вказала, що їй відомо, що ОСОБА_18 брала кредит на проведення ремонту у будинку. Окрім того, свідок підтвердила той факт, що ОСОБА_18 разом із дочкою не проживали у будинку по АДРЕСА_4, коли ОСОБА_19 випивав, останнім часом вони сварилися дуже часто. ОСОБА_18 уходила від ОСОБА_19 , потім вони мирилися, вона поверталася і знову уходила. Про те, що ОСОБА_18 зареєструвала шлюб із іншим чоловіком, їй відомо, а також їй відомо, що під час перебування у шлюбі із цим чоловіком ОСОБА_18 проживала з дочкою по АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_19 , оскільки той чоловік перебував у місцях позбавлення волі. Вказала, що у 2018 році вона допомагала ОСОБА_18 вивозити останні речі із будинку по АДРЕСА_1 на орендовану квартиру.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що ОСОБА_21 та її дочка ОСОБА_20 дуже багато разів проживали у неї, оскільки вона є тіткою ОСОБА_18 , бо ОСОБА_19 пив і вона від нього тікала. Потім ОСОБА_19 приїздив, забирав її, і вона поверталася. Як їй відомо, остаточно вона пішла від ОСОБА_19 у 2017 році. Що стосується житлового будинку, то будинок належав батькові ОСОБА_18 .

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що родина ОСОБА_22 їй знайома, вона колись працювала у ВЧД із ОСОБА_23 . У 2012-2013 роках вона клеїла шпалери у кухні та прихожій. ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_18 мама допомагали у проведені ремонтних робіт. Зазначила, що ОСОБА_19 та ОСОБА_18 проживали як подружжя, і обіймалися і цілувалися. Коли вона робила у них ремонт, то вони усі разом обідали, її теж запрошували до столу. Зазначила, що за виконану роботу із нею розраховувалася ОСОБА_18 .

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги пояснення сторін, покази свідків, з огляду на досліджені письмові докази по справі, як кожного окремо так і в їх сукупності, приймаючи до уваги те, що спірний будинок було придбано у період перебування та проживання у зареєстрованому шлюбі, і дана обставина не спростовувалася й самим відповідачем, а також враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а вимоги ґрунтуються на вимогах закону, беручи до уваги, що вимога позивача про встановлення юридичного факту, а саме, факту спільного проживання із відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу знайшла своє підтвердження в суді, суд вважає даний факт доведеним, за виключенням періоду перебування позивача в іншому шлюбі.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно зі ст. 141 Цивільного Процесуального Кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 60, 61, 69, 70, 71, 114 СК України, ст.ст. 183, 368, 372 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 10, 12, 17, 81, 89, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення юридичного факту, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на 1/2 частину майна - задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОККП НОМЕР_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОККП НОМЕР_4 , однією сім`єю без реєстрації шлюбних стосунків в період часу з 24.04.2010 року по 19.09.2011 року та з 24.12.2012 року по жовтень 2016 року.

У встановленні факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбних стосунків в період часу з 01.12.12 року по 23.12.2012 року відмовити.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОККП НОМЕР_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОККП НОМЕР_4 , житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , та в цілому складається із : «А-1» - житлового будинку (загальною площею - 117,2 кв.м., житловою площею - 49,7 кв.м.); «Б» - гаражу; «В» - гаражу; «Г» - погребу; № 1 - огорожі; № 2 - воріт; № 3 - ями вигрібної; № 4 - водопроводу; № 5 - огорожі; № 6 - огорожі.

Визнати за ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОККП НОМЕР_3 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з допоміжними господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , та в цілому складається із: «А-1» - житлового будинку (загальною площею - 117,2 кв.м., житловою площею - 49,7 кв.м.); «Б» - гаражу; «В» - гаражу; «Г» - погребу; № 1 - огорожі; № 2 - воріт; № 3 - ями вигрібної; № 4 - водопроводу; № 5 - огорожі; № 6 - огорожі.

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОККП НОМЕР_4 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з допоміжними господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , та в цілому складається із: «А-1» - житлового будинку (загальною площею - 117,2 кв.м., житловою площею - 49,7 кв.м.); «Б» - гаражу; «В» - гаражу; «Г» - погребу; № 1 - огорожі; № 2 - воріт; № 3 - ями вигрібної; № 4 - водопроводу; № 5 - огорожі; № 6 - огорожі.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОККП НОМЕР_4 , на користь держави судовий збір в сумі 5063 грн. 05 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОККП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОККП НОМЕР_3 , витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 7536 грн. та сплачений нею судовий збір в сумі 2114,40 грн., а всього 9650 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення виготовлено 14 вересня 2020 року.

Суддя Я. В. Татіщева