Справа № 2-а-813/09

Номер статистичного звіту - 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2009 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Фазикош О.В.,

при секретарі Смужаниця А.С,

з участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 до управління Пенсійного фонду України в Мукаівському районі Закарпатської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитини війни за 2007-2008 роки в розмірі 2243 гривень 40 копійок,

ВСТАНОВИВ:

 Відповідно до статті 160 частини З КАС України 23 березня 2009 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 23 березня 2009 року.

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 звернулися до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з позовними заявами до управління Пенсійного фонду України в Мукаівському районі Закарпатської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за 2007-2008 роки в розмірі 2243 гривень 40 копійок.

Позивачі в судове засідання не з’явилися, але в позовній заяві просили розглянути справу без їх присутності у судовому засіданні в порядку письмового провадження.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп2007 було визнано неконституційними норми лише Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Це рішення зворотної сили не має. Крім того, законодавством не визначено механізму нарахування підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», а так дії управління Пенсійного Фонду України були правомірними й підстав для нарахування підвищення до пенсії у зазначеному позивачем розмірі немає. Крім того, представник відповідача просив застосувати норми ст. 99 КАС про річний строк, наданий для звернення до суду з адміністративним позовом, вказав, що вказані позивачем причини пропуску строку не є поважними, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 народилася 28.02.1943 року, позивач ОСОБА_3 народився 01 липня 1942 року, позивач ОСОБА_4 народилася 12.03.1943 року, позивач ОСОБА_5 народився 22 травня 1929 року, позивач ОСОБА_6 народилася 28 жовтня 1939 року, позивач ОСОБА_7 народився 23.03.1937 року, позивач ОСОБА_8 народився 01.03.1944 року, позивач ОСОБА_9 народився 21 серпня 1938 року,

позивач ОСОБА_10 народилася 16.12.1939 року, позивач ОСОБА_11 народилася 10 травня 1932 року, позивач ОСОБА_12 народилася 01.03.1944 року, позивач ОСОБА_13 народилася 13 вересня 1927 року, позивач ОСОБА_14 народилася 28 листопада 1940 року, позивач ОСОБА_15 народилася 15 липня 1941 року, позивач ОСОБА_19 народився 27 листопада 1936 року, позивач ОСОБА_17 народилася 26.02.1941 року, позивач ОСОБА_18 народилася 10.02.1936 року й згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки на час закінчення Другої світової війни їм було менше 18 років, мають право на отримання передбачених цим Законом пільг та державної соціальної підтримки.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено право таких громадян на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 пунктом 12 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6 Закону України № 2195-ІУ було зупинено, як було зупинено цю ж норму в 2006 році Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік». Відповідно до пункту 41 підпункту 2 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» текст статті 6 викладено в новій редакції, а саме - дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, і таке підвищення у 2008 році відповідачем частково виплачувалось позивачеві.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, статті 71 пункту 12 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік». Відповідно до статті 152 частини 2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року зворотної дії в часі не мають, а відтак на період до 09 липня 2007 року та до 22 травня 2008 року не поширюється. Щодо виплати щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2007 рік вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Щодо виплати щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2008 рік суд приходить до висновку, що у зв’язку з тим, що у 2008 році частково проводилася виплата щомісячної державної соціальної допомоги дитини війни, то задоволенню підлягають вимоги позивача за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням уже проведених виплат.

Відповідно до статті 3 частини 2 Закону України № 2195-ІУ, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 28 частини 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, частиною 3 статті 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме статтю 28 частину 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України № 2195-IV, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме мінімальну пенсію за віком, що на думку суду не суперечить вимогам статті 28 частини 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації статті 6 Закону України № 2195-IV не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

Суд також відхиляє доводи представника відповідача щодо пропуску позивачами річного строку, передбаченого ст. 99 КАС України для звернення до суду з наступних підстав.

Частиною 1 статті 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно ч.2 цієї норми закону передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У Рішенні у Справі "Кечко проти України" (Заява N 63134/00) від 8 листопада 2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу N 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N 1 (рішення у справі Broniowski v. Poland, N 31443/96, пар. 98).

У преамбулі Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зазначено, що цей Закон установлює основи соціального захисту дітей війни та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 цього Закону встановлено, що державна соціальна гарантія - встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

Згідно ст. 6 цього Закону держава взяла на себе зобов’язання підвищити дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальну допомогу, що виплачується замість пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Як зазначено в п. 3.2. Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007, утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими.

Таким чином, громадянин у відповідності до чинного законодавства очікує на отримання від держави гарантованого матеріального забезпечення, складовою якого є встановлене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії, тобто має „законні сподівання" на отримання майна.

Таким чином, оскільки позивачі мають право на матеріальний інтерес, невиплата передбаченого Законом підвищення пенсії становить порушення їх майнових прав відповідно до

статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Статтею 177 Цивільного кодексу України передбачено, що об'єктами цивільних прав є, в тому числі майнові права. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність (строк, у межах якого особа може звернутися до суду за захистом свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у гри роки.

Крім того, згідно ч.2 ст. 87 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ „Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження строком. Частиною 2 ст. 46 Закону України від 9 липня 2003 року „Про загальнобов’язкове пенсійне страхування" передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Також, враховуючи, що законом не передбачено подання заяви пенсіонером або іншої форми його волевиявлення для отримання підвищення до пенсії, обов’язок виплати покладається на органи Пенсійного фонду України, порушення права позивачів тривало з 9 липня по 31 грудня 2007 року, враховуючи похилий вік позивачів, віднесення позивачів до вразливих верств населення, які обмежені у засобах користування офіційними урядовими виданнями засобів масової інформації, що перешкоджає сзоєчасній правовій обізнаності позивачів, з огляду на обмежені фінансові можливості доступу до правової допомоги, суд дійшов висновку, що позивачами не пропущено строк звернення до суду.

Із змісту позовних заяв та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні та виплаті зазначеного підвищення до пенсії.

Відповідно до статті 162 частини 2 абз. 2 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, оскільки позивачі посилаються на неправомірність нарахування та невиплати відповідачем передбаченої законом державної соціальної допомоги, згідно із статтею 11 частиною 2 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивачів, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, визнавши також бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Мукачівському районі Закарпатської області протиправною та зобов’язати відповідача провести відповідні виплати.

Вимоги позивачів щодо зобов’язання відповідного управління Пенсійного фонду України нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачами грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

За таких обставин, суд приходите до висновку про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Мукачівському районі Закарпатської області здійснити перерахунок пенсій ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого статті 28 частиною 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з врахуванням уже проведених виплат.

Згідно вимог частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачами, присуджуються їм відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, відповідно до статті 64 Конституції України, статей 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керуючись статі ями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Дмитрівни, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 до управління Пенсійного фонду України в Мукаівському районі Закарпатської області задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Мукаівському районі Закарпатської області протиправною.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Мукаівському районі Закарпатської області здійснити перерахунок пенсій ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 з підвищенням їх на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого статтею 28 частиною 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням уже проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 25 грн. 50 коп., ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп., ОСОБА_4 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 20 коп., ОСОБА_5 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп., ОСОБА_6 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп., ОСОБА_7 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп., ОСОБА_8 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 20 коп., ОСОБА_9 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп., ОСОБА_10 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 20 коп., ОСОБА_11 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп., ОСОБА_12 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 20 коп., ОСОБА_13 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 20 коп., ОСОБА_14 витрати зі сплати судового збору у розмірі 11 грн. 20 коп., ОСОБА_15 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 ] грн. 21 коп., ОСОБА_16 витрати зі сплати судового збору у розмірі 11 грн. 20 коп., ОСОБА_17 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп., ОСОБА_18 витрати зі сплати судового збору у розмірі 27 грн. 20 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Мукачівський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий О.В.Фазикош

Оригінал рішення знаходиться в адміністартивній справі №2-а-813/09 в Мукачівському міськрайонному суді.