Справа № 2-3723/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2008 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря Черкасової М.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_6 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -
встановив:
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_6, в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу у розмірі 41000 грн. за договором позики, укладеним 03.05.2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, а також 3% річних від суми боргу у розмірі 3895 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що 03.05.2005 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів у розмірі 41000 грн. Зазначений договір позики ОСОБА_6 уклав на прохання ОСОБА_5, письмово у вигляді розписки, за якою ОСОБА_2 зобов'язалась повернути кошти через 6 місяців, однак кошти нею своєчасно не були повернуті, тому позивач 18.03.2008 року, відчуваючи свою моральну відповідальність перед ОСОБА_6, повернув йому замість ОСОБА_2 кошти у сумі 41000 грн., що також було підтверджено письмовою розпискою ОСОБА_6 Тому, ОСОБА_5, вважаючи, що до нього перейшло право кредитора за зобов'язанням, просить стягнути з відповідача суму боргу у розмір 41000 грн. та 3% річних з моменту підписання договору позики до моменту подачі позовної заяви у розмірі 3895 грн.
В свою чергу, ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_5 з зустрічним позовом, в якому просить стягнути з нього грошові кошти у сумі 45000 грн., як такі, що набуті без достатньої правової підстави, а також проценти за користування коштами у розмірі 3262, 5 грн., в обгрунтування якого вказує, що 03.05.2005 року між нею та ОСОБА_6 дійсно було укладено договір позики грошових коштів у розмірі 41000 грн., про що було складено письмову розписку. В березні 2006 року нею через ОСОБА_5 було повернуто вказану грошову суму позики у розмірі 45000 грн. з урахуванням основного боргу та коштів за несвоєчасне повернення боргу. Таким чином, поклавши обов'язок по передачі коштів кредитору, ОСОБА_2, отримавши усний звіт про виконання зобов'язання, була впевнена, що не має ніяких зобов'язань перед ОСОБА_6, однак, отримавши позов ОСОБА_5, їй стало відомо, що останній без достатніх правових підстав цілий рік користувався її грошима і повернув їх ОСОБА_6 тільки 18 березня 2007 року, отримавши її письмову розписку. Таким чином, позивачка зазначає, що ОСОБА_5 не мав права вчиняти правочин, який вона йому довірила, в своїх інтересах, оскільки вважає, що розписка ОСОБА_6 свідчить про правовідносини між ним та ОСОБА_5, і вважає, що останній зобов'язаний повернути їй безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 45000 з урахуванням процентів за користування ними в сумі 3262, 5 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 свої позовні вимоги підтримав, а позов ОСОБА_2 не визнав, пояснивши, що на момент укладення договору позики ОСОБА_2 знаходилася у скрутному матеріальному становищі, тому він, 03.05.2005 року, використовуючи свої особисті дружні стосунки з ОСОБА_6, умовив його надати ОСОБА_2 грошові кошти для розвитку підприємництва строком на 6 місяців. Дізнавшись, що сума боргу відповідачкою не була повернута своєчасно, він змушений був повернути свої особисті кошти ОСОБА_6, оскільки не хотів втрачати з ним дружні стосунки. Однак при цьому позивач пояснив, що усно повідомив ОСОБА_2 про виконання її зобов'язання перед ОСОБА_6, крім того не пам'ятає коли саме повернув її борг: в березні 2006 року чи в березні 2007 року, коли про виконання зобов'язання сповістив ОСОБА_2, тому просить стягнути з відповідачки борг у сумі 41000 грн. та 3% річних у розмірі 3895 грн.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_5 не визнала, а свій позов підтримала, пояснивши, що між нею та ОСОБА_5 були дуже довірливі стосунки, тому в березні 2006 року повертаючи через нього борг ОСОБА_6, вона не підтвердила це ніяким письмовим дорученням і не вимагала письмового звіту, а обмежилась усним звітом про виконання її зобов'язання, однак вважає, що ОСОБА_5, використовуючи її довіру, без достатньої підстави заволодів її коштами та цілий рік ними користувався, а 18.03.2007 року, імовірно, повернув свої особисті борги ОСОБА_6, тому той і написав розписку на його ім'я.
Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, надавши суду письмові пояснення (а.с. 43), в яких зазначив, що під час укладення договору позики, ОСОБА_5 гарантував повернення грошових коштів у будь-якому випадку, тому після прострочення строку зобов'язання, він почав турбувати ОСОБА_5, а той, в свою чергу повернув їх частинами, після чого він написав розписку на його ім'я.
Суд, вислухавши думку сторін, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи дійшов до наступного.
Згідно розписки ОСОБА_2 остання 03.05.2005 року взяла в борг у ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 41000 грн. строком на 6 місяців (а.с. 36).
У відповідності до п.4 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою, однак ч.3 ст. 512 ЦК України передбачає, що кредитор у зобов'язанні не може бути змінений, якщо це встановлено договором або законом.
В судовому засіданні встановлено, що сума боргу у розмірі 41000 грн. була повернута ОСОБА_6 ОСОБА_5 18.03.2007 року, про що свідчить його письмова розписка та письмові пояснення ОСОБА_6 (а.с. 43), однак в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, що уступка права вимоги відбулася за згодою сторін зобов'язання, як того вимагають норми ч.4 ст. 512 ЦК України, а також суду не надано доказів того, що сторонами договору позики була досягнута згода про заміну сторони зобов'язання, яка, відповідно до ст. 513 ЦК України повинна бути здійснена у тій же формі, що договір зобов'язання.
Крім того, у відповідності до ч.2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про зміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
Як встановлено в судовому засіданні, ні ОСОБА_6 ні ОСОБА_5 письмово не повідомили боржника про зміну кредитора у зобов'язанні, а суду не надано жодного доказу про те, що ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_2 про виконання її зобов'язання, навпаки поясненнями позивача стверджується, що останній не пам'ятає про дату виконання зобов'язання.
Аналізуючи викладене суд вважає, що позовна заява ОСОБА_5 не обґрунтована та задоволенню не підлягає.
Оцінюючи доводи, надані ОСОБА_2 в підтвердження своєї позовної заяви, суд дійшов до наступного.
Зазначеною вище розпискою стверджується, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, у відповідності до ч.2 ст. 1047 ЦК України, було укладено договір позики (а.с. 36).
Пояснення ОСОБА_2, пояснення свідка ОСОБА_7 про те, що при ній ОСОБА_2 передавала грошові кошти ОСОБА_5 для передачі ОСОБА_6 в березні 2006 року, а також пояснення свідка ОСОБА_8 про те, що їй достовірно відомо про повернення боргу ОСОБА_2, не можуть бути належним доказом того, що ОСОБА_2 надала доручення ОСОБА_5 на передачу від її імені грошових коштів ОСОБА_6, оскільки форма довіреності, відповідно до ст. 245 ЦК України, повинна відповідати формі правочину, тобто повинна вчиняться у письмовій формі, а тому суд приходить до висновку, що в позові ОСОБА_2 також повинно бути відмовлено.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України сторони повинні сплатити на користь держави судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення: ОСОБА_5 повинен сплатити на користь держави судовий збір у розмірі 1% від ціни позову, тобто 448, 95 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. ОСОБА_2 також повинна сплатити судовий збір у розмірі 482, 63 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, оскільки такі нею не були сплачені при подачі позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 245, 512-516, 1047 ЦК України, ст . 10, 60, 88, 213, 214 ЦПК України, суд, -
вирішив:
В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_6 про стягнення боргу - відмовити.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави судовий збір у розмірі 448, 95 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 482, 63 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області в слідуючому порядку: заява на апеляційне оскарження надається протягом 10 днів до Новомосковського міськрайонного суду, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.