Справа № 2-3142/09

РІШЕННЯ

Іменем України

08 травня 2009 року місто ЖитомирБогунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого - судді Чішман Л.М. секретар Шинкар О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства фірми «Беркат» про поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, вихідної допомоги, компенсації за порушення термінів її виплати та моральної шкоди, -

встановив:

 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства фірми «Беркат» в якому зазначив, що 02.04.2007 р. уклав з відповідачем контракти про призначення його на посаду виконавчого директора та за сумісництвом головного інженера ПП фірми «Беркат». 02.07.2007 р. відповідач контракти розірвав з власної ініціативи, заборгованість по заробітній платі та вихідній допомозі не виплатив. Враховуючи наведене, позивач, просить поновити його на роботі, стягнути невиплачену заробітну плату, стягнути заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, вихідну допомогу, компенсацію за порушення термінів її виплати та моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві, просив позов задовольнити. Пояснив, що підписавши контракти, керівництво ПП фірми «Беркат» тривалий час запевняло, що підприємство невдовзі почне працювати, радило не шукати іншої роботи, потерпіти. За сплином часу, коли він пояснив відповідачеві, що залишився без засобів для існування та почав вимагати заробітної плати, його було звільнено.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги не визнав, письмових пояснень чи заперечень до позовних вимог не надав.

Відповідно до ст. 158 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Суд заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали перевірки прокуратури Корольовського району за зверненням ОСОБА_1 на дії ПП фірми «Беркат», вважає позов, таким що підлягає до задоволення частково, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та приватним підприємством фірмою «Беркат» 02.04.2007 р. в письмовій формі укладені контракти( трудові угоди) строком на один рік на виконання обов»язків виконавчого директора фірми та на виконання обов»язків головного інженера.

Трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов»язується виконувати роботу визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства зобов»язується виплачувати працівникові ззаробітну плату і забезпечувати умови праці необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

З пояснень позивача та з змісту акту перевірки Держнаглядупраці територіальної інспекції праці у Житомирській області вбачається, що директор підприємства ПП фірми «Беркат» до початку роботи не ознайомила працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку, не визначила працівникові робоче місце, не забезпечила його необхідними засобами для роботи.

З пояснень директора фірми, що містяться в матеріалах перевірки Корольовської прокуратури ( аркуш матеріалів перевірки № 26) ОСОБА_1 не виконував ніякої роботи, оскільки підприємство перебувало в простої у зв»язку з відсутністю ліцензії.

Наказом № 2 від 03.04.2007 р. діяльність ПП фірми «Беркат» була призупинена та заробітна плата не нараховувалась. В порушення вимог ст. 113 КЗпП України оплата праці в час простою з розрахунку не нижче 2/3 встановленого працівникові окладу не проводилась. Наказ про порядок оплати праці в період простою не видавався.

За таких обставин ОСОБА_1 не виконував покладені на нього обов»язки з вини керівництва ПП фірми «Беркат».

В порушення вимог ст. 115 КЗпП України та п. 2.1 Статуту, п. 1.1., п. 3.1. контракту ПП фірмою «Беркат» не проводились нарахування та не виплачувалась заробітна плата по заключених контрактах.

Контракти укладені з громадянином ОСОБА_1 на виконання обов»язків головного інженера розірвано наказом № 3 від 02.07.2007 р. та на виконання обов»язків виконавчого директора фірми розірвано наказом № 4 від 02.07.2007 р. в зв»язку з призупиненням діяльності фірми, в порушення вимог ст. 40. п. 1 та п. 5.2. Контрактів.

Таким чином, ОСОБА_1 звільнений від виконання обов»язків з 02.07.2007 р.

В порушення ст. 47, ст. 116 КЗпП України з звільненим працівником не проведені остаточні розрахунки.

Оскільки виконання обов»язків головного інженера, ОСОБА_1 не виконував, проте мав виконувати за сумісництвом, а згідно ст. 102-1 КЗпП України працівники які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу, суд вважає вимоги щодо стягнення невиплаченої заробітної плати за контрактом від 02.04. 2007 р. за виконання обов»язків головного інженера безпідставними.

Відповідно до п.3.1. контракту укладеного ОСОБА_1 на виконання обовязків виконавчого директора, йому повинна була нараховуватись заробітна плата в розмірі 2800 грн. в місяць, а відповідно до п. 3.2. контракту виконавчому директору повинна була надаватись щорічна оплачувана відпустка тривалістю 24 календарних дні, оплата відпустки проводитись виходячи з його середнього заробітку.

Таким чином заборгованість позивача станом на 07.04.2007 року по заробітній платі перед ОСОБА_1 становить 6837, 60 грн. ( 2800 грн. заробітна плата в місяць мінус податок на прибуток та інші обов»язкові платежі, а саме 18, 6 % = 2279, 20 х на 3 місяці ( з 02 квітня 2007 по 02 липень 2007 p.).

В порушення ст. 44 КЗпП України позивачеві не виплачена допомога в розмірі середньомісячного заробітку в сумі 2800 грн. без урахування податку на прибуток та інших платежів.

Відповідно до Закону України № 2050-111 від 19 жовтня 2000 року «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відповідач забов'язаний сплатити позивачу компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в розмірі 2243, 29 грн.( за квітень 2007 p.- 2279, 2 грн. х 49, 1:100 = 1119, 09 грн.; за травень 2007 р. 2279, 2х 48, 2:100- 1098, 57 грн.; за червень 2007 р. 2279, 20 грн. х 45: 100= 1025, 64 грн.).

Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП України, підлягають задоволенню, оскільки відповідач не провів розрахунок з позивачем в строки встановлені ст. 116 КЗпП України, що з моменту звільнення становить 22 місяці та складає 61600 грн.( 22 місяці помножені на середньомісячну заробітну плату -2800 грн. дорівнює 61600 грн.) без урахування податку на прибуток та інших обов»язкових платежів.

 Позивач внаслідок протиправних дій відповідача зазнав моральних страждань, які виразилися в тому, що він, був змушений неодноразово відвідувати посадових осіб відповідача з метою виплати йому заробітної плати. Отримавши відмову, докладав додаткових зусиль для організації свого життя, для захисту своїх прав і законних інтересів, втратив нормальний життєвий ритм, але розмір моральної шкоди є завищеним та не відповідає ступеню заподіяної шкоди. За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги щодо стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справа х про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

З заявою про поновлення строку позовної давності позивач щодо, вимоги про визнання недійсними одностороннього розірвання контрактів та поновлення на роботі з виплатою заробітної плати за весь час вимушеного прогулу до суду не звертався. За таких обставин вищезазначені позовні вимоги суд залишає без задоволення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового розгляду справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 158, 212-215, 380 ЦПК України, ст. ст. 102-1, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, Постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року, Законом України № 2050-ІІІ від 19 жовтня 2000 року « Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст. ст. 46 Господарського кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити частково.

Стягнути з приватного підприємства фірми «Беркат» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 6837, 60 грн., вихідній допомозі в сумі 2800 грн.- без урахування податку на прибуток та інших платежів, компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати в сумі - 3243, 29 грн., середньомісячний заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 61600 грн. без урахування утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, моральну шкоду в сумі 1000 грн., а всього 75480, 89 грн.

Накласти арешт на розрахункові рахунки та майно ПП фірми «Беркат» в межах суми задоволених позовних вимог 75480, 89 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного підприємства фірми «Беркат» на користь держави судовий збір в розмірі 754, 80 грн. та 250 грн. на користь ТУ ДСА в Житомирській області витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду та апеляційної скарги поданої протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.