Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
в складі : головуючого – судді Мацунича М.В.
суддів : Дроботі В.В., Ігнатюка Б.Ю.
при секретарі : Коновчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційними скаргами позивача за первинним позовом ОСОБА_1 та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 на рішення Свалявського районного суду від 25 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування реєстраційного посвідчення від 25.10.2001 року та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08.04.2004 року ,-
в с т а н о в и л а :
У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернувся у суд з вищенаведеним позовом та при цьому посилався на те, що 12.09.2001 року КП “Агрошляхбуд” не вправі було укладати мирову угоду з ОСОБА_2, яка затверджена тоді ж ухвалою суду, так-як не мало свідоцтва про право власності на майно. Таке свідоцтво було отримано тільки 18.10.2001 року. На підставі ухвали суду, 25.10.2001 року було видано ОСОБА_2 реєстраційне посвідчення. Оскільки в реєстраційне посвідчення включено бокс авто гаража, яке він придбав 08.07.2004 року на підставі договору купівлі-продажу, а тому вважає його незаконним та просить скасувати.
Та у серпні 2009 року ОСОБА_2 звернувся у суд з вищенаведеним зустрічним позовом та при цьому посилався на те, що до договору купівлі – продажу від 08.07.2004 року був включений гараж-бокс площею 46,5 м2, що позначений на плані під літерою “Г”. Зазначеним гаражем-боксом він користується та земельна ділянка під ним належить йому на праві власності. Виходячи з цього й просить визнати недійсним договору купівлі-продажу від 08.04.2004 року в частині нежилих приміщень площею 433,7 м2.
Рішенням Свалявського районного суду від 25 січня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Заперечуючи зазначене рішення суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги в яких клопочуть перед апеляційною інстанцією стосовно скасування даного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення первинного позову, яким в задоволенні позову було відмовлено та задоволення зустрічного позову у цілому, який частково було задоволено. Мотивують їх тим, що дане рішення суду є незаконним, оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального законодавства та неправильно застосовано вимоги норм матеріального права.
В ході апеляційного розгляду апелянт ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали доводи власної апеляційної скарги й просили її задовольнити. Й заперечили доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 й просили апеляційний суд відхилити таку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а ОСОБА_2 відхиленню, виходячи з наступних мотивів.
Згідно з правилом ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
В той же час, рішення суду першої інстанції підлягає зміні стосовно первинного позову з ухваленням нового рішення так-як наявна помилка правового обґрунтування рішення, оскільки таке не є законним.
Виходячи зі змісту вимог статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду за захистом такого права.
При зверненні до суду ОСОБА_1 зазначав, що на підставі ухвали суду, 25.10.2001 року було видано ОСОБА_2 реєстраційне посвідчення. У це реєстраційне посвідчення включено бокс авто гаража, яке він придбав 08.07.2004 року на підставі договору купівлі-продажу, а тому вважає його незаконним та просить скасувати.
Відповідно до ухвали Свалявського районного суду від 12.09.2001 року затверджено мирову угоду між КП “Агрошляхбуд” та ОСОБА_4, згідно якої останньому перейшло у приватну власність спірне приміщення боксу гаража площею 46,5 м2 . На підставі даної ухвали ОСОБА_4 й отримав реєстраційне посвідчення від 25.10.2001 року / а.с. 5, 7 /.
Даним реєстраційним посвідченням не порушуються права та законні інтереси ОСОБА_1, оскільки він не являвся стороною у справі по якій затверджено мирову угоду. А придбав він нежилі приміщення значно пізніше, 08.07.2004 року у ОСОБА_5 . Та рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 16.06.2009 року перевірялись та встановлені обставини правомірності належності спірного боксу гаража, саме ОСОБА_4, яке є чинним.
Окрім цього, земельна ділянка під даним боксом гаражу належить ОСОБА_4, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 10.12.2007 року / а.с. 40 /.
Виходячи з роз’яснень абзацу 3 п. 11 постанови ПВС України від 18.12.09р. № 14 “Про судове рішення у цивільній справі” суд у рішенні зазначає про відмову в позові через пропуск строку для звернення з позовом, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Позаяк вимоги ОСОБА_1 стосовно визнання незаконним та скасування реєстраційного посвідчення від 25.10.2001 року не доведено, а тому з цих підстав йому слід відмовити в позові.
Доводи ОСОБА_1 стосовно не залучення до участі у справі нотаріуса та іпотекодержателя майна не заслуговують на увагу виходячи з такого.
Абзацом 2 п. 26 постанови ПВС України від 06.11.2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” передбачено, що нотаріуси, які посвідчували правочин, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.
Обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_4 не посилався на те, що при посвідченні договору купівлі-продажу від 08.04.2004 року приватний нотаріус ОСОБА_6 вчинив неправомірні дії.
Стосовно участі в справі іпотекодержателя майна то як зазначив сам апелянт в скарзі про обставину належності спірного боксу гаражу було відомо іпотекодержателя. А крім цього судом визнано недійсним договір купівлі-продажу від 08.04.2004 року тільки в частині нежилого приміщення боксу гаража площею 46,5 м2, а не в цілому. Також ВАТ “Кредитпромбанк” є юридичною особою й самостійно вправі вирішувати питання стосовно захисту своїх прав. Зазначена установа не уповноважувала апелянта представляти її інтереси.
Відносно доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 колегія суддів зазначає, що такі є безпідставними з огляду на таке.
З договору купівлі-продажу від 08.04.2004 року слідує, що ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 нежилі приміщення гаражів-боксів позначених на плані під літерою “Г”, загальною площею 433,7 м2.
В дану площу було включено й нежиле приміщення гаражу-боксу площею 46,5 м2 яке на праві власності належало ОСОБА_2 згідно вище зазначеного.
А тому, права ОСОБА_2 порушені тільки в частині гаражу-боксу площею 46,5 м2, а не всієї загальної площ 433,7 м2.
Встановивши зазначене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 тільки в частині порушеного його права на гараж-бокс площею 46,5 м2.
За встановлених обставин рішення суду першої інстанції не є законним у цілому в частині первинного позову, а відносно зустрічного позову є законним. А звідси у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в частині первинного позову підлягає зміні з ухваленням по суті справи нового рішення, задовольнивши частково вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Враховуючи вищенаведене та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,
р і ш и в :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково, а ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Свалявського районного суду від 25 січня 2010 року в частині первинного позову змінити та ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування реєстраційного посвідчення від 25.10.2001 року, відмовити за безпідставністю вимог.
У решті рішення суду, залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили .
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________