Справа №  22ц-3024     вiд _______2010р.              Головуючий у I Iнстанцii: Варенко О.П.

Категорiя    20                                                                Доповiдач: Калиновський А.Б.

УХВАЛА

IМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року квітень «22» дня колегiя суддiв Судовоi палати з цивiльних справ

Апеляцiйного суду Днiпропетровськоi областi в складi:

          Головуючого судді:  Калиновського А.Б.

          Суддів:                        Прозорової М.Л.,  Сіромашенко Н.В.

                  При секретарі:             Керімовій Л.К.

Розглянула у вiдкритому судовому засiданнi в мiстi  Днiпропетровську

цивiльну справу за апеляцiйною скаргою ОСОБА_3

на рішення Амур – Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська вiд 03 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі – продажу дійсним.  

встановила:

      Рішенням Амур – Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська вiд 03 берез-ня 2010 року відмовлено ОСОБА_3 в задоволені позовних вимог до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі – продажу дійсним.  

      В апеляцiйнiй скарзi позивач ставить питання про скасування рішення суду у зв’язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

      Перевiривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегiя суддiв вважає, що скарга підлягає відхиленню, а  рішення суду залишенню без змін з наступних пiдстав.

     Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.02.1988 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 2-739, відповідачу ОСОБА_4 належить жи-лий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 544 кв.м. та складається з жилого будинку А-1, житл.пл. 25,6 та господарчих будівель: літня кухня Б, сараї б, Г, вбиральня Д, душова Є, погодження дощаті № 1-3, мощення 1.

      11.05.2006 року відповідачем була надана позивачу розписку про отримання нею 4770 грн. за ділянку землі з літньою кухнею, сараєм, літнім душем та туалетом (а.с. 24), яку позивач просить визнати договором купівлі – продажу.

     Згідно ст.. 657 ЦК України, договір купівлі – продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири), або іншого нерухомого майна, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

       Відповідно до ст.. 655 ЦК України, за договором купівлі – продажу продавець зобов’язу-ється передати майно у власність покупцеві, а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

      Згідно ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання до-говору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати та-кий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

      Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 20 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів, відповідно до ст..ст. 210 та 640 ЦК України, пов*язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.  

    Згідно ч. 1 ст. 132 Земельного Кодексу України, уходи про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.

     Відповідно до ст.. 125 Земельного Кодексу України в редакції, що діяла на момент складе-ння розписки, 11.05.2006 року, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує пра-во власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

    Крім того, судом встановлено, що в розписці від 11.05.2006 року про отримання відповідачем грошової суми за ділянку землі, не зазначено необхідні дані щодо змісту угоди, відповідно до ч. 2 ст. 132 Земельного Кодексу України.

     Відмовляючи ОСОБА_3 у визнанні правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню дійсним, суд правильно виходив з того, що ч.2 ст. 220 ЦК України, не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210 та 260 ЦК України пов*язується з державною реєстрацією, тому він не є укладеним і не створює прав та обов’язків для сторін.

     З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги позивача про те, що в розписці ви-кладені умови договору купівлі – продажу флігеля та частини земельної ділянки, суд не враху-вав, що він зробив капітальний ремонт будівлі та давав гроші на приватизацію – не можуть

 бути прийняті до уваги.

     Посилання ОСОБА_3 в скарзі на те, що суд, відмовляючи йому в позові, не зобов’язав відповідача повернути йому гроші, не може бути підставою для скасування рішення суду.    ОСОБА_3 не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом до ОСОБА_4  про повернення грошових коштів, переданих їй за розпискою.  

      Керуючись ст. ст.303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегiя суддiв –  

ухвалила:

      Апеляцiйну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

      Рішення Амур – Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська вiд 03 березня 2010 року залишити без змін.      

      Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох мiсяцiв.

                          Головуючий:

                          Суддi: