Справа - № 22ц-2736/10 Головуючий в 1й інстанції – Панасенко О.П.,
Категорія – 41 Доповідач - Сіромашенко Н.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Калиновського А.Б.,
суддів Ремеза В.А., Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Керімовій Л.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання обміну жилими приміщеннями недійсним,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2009 року, ухваленим заочно, було визнано недійсним обмін жилих приміщень: 2-кімнатної АДРЕСА_1, жилою площею 27,75 кв.м, та 2-кімнатної АДРЕСА_2 жилою площею 28,9 кв.м, проведений за рішенням виконкому Марганецької міської ради №488/2 від 24 листопада 1994 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5; переселено ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 з реєстрацією за вказаною адресою та зі зняттям з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 в секторі громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Марганець кого МВ УМВС України в Дніпропетровській області; переселено ОСОБА_1, ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 з реєстрацією за вказаною адресою та зі зняттям з реєстраційного обліку по АДРЕСА_1 в секторі громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Марганець кого МВ УМВС України в Дніпропетровській області.
В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування вказаного рішення з направленням справи на новий розгляд до суду 1-ї інстанції.
Судом встановлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 проживали в квартирі по АДРЕСА_1 в м. Марганці, ОСОБА_1, ОСОБА_4 проживали в АДРЕСА_2
24 листопада 1994 року рішенням виконкому Марганецької міської ради №488/2 було надано дозвіл ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на обмін квартирами та видано ордери: ОСОБА_1 на квартиру по АДРЕСА_1 в м. Марганець, ОСОБА_5 на АДРЕСА_2 21 березня 1995 року ОСОБА_5 було видано ордер на квартиру, сторони обмінялися житлом.
3 квітня 1995 року сім'я ОСОБА_5 зареєструвалася в АДРЕСА_2, де вони постійно проживали. 9 жовтня 2007 року ОСОБА_5 померла, а позивачі продовжували проживати в отриманій внаслідок обміну квартирі і набули статусу основних квартиронаймачів.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 17 червня 1994 року, виданого згідно з розпорядженням від 16 червня 1994 року за №1554, АДРЕСА_2 була приватизована і право власності на квартиру належить ОСОБА_1 і ОСОБА_4
Доводи позивачів про те, що статус наданої їм за обмінним ордером квартири був невідомий до звернення в БТІ в 2009 році, не спростовані.
Прийшовши до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, суд 1-ї інстанції виходив з того, що за Житловим кодексом обмін міг проводитися тільки наймачами житла, в той же час обмін був здійснений між квартирою, яка знаходилася в приватній власності сім'ї ОСОБА_4, та квартирою, яка знаходилася в користуванні наймачів - сім'ї ОСОБА_5.
Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, а, отже, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, та, керуючись ст. ст. 56 ЦК УРСР, 87, 88 ЖК України, п.17 Порядку обміну жилих приміщень в Українській РСР, затвердженому постановою Ради Міністрів УРСР 31 січня 1986 року №31, прийшов до правильного висновку щодо задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги стосовно порушення судом 1-ї інстанції при розгляді справи вимог ч.5 ст.74 ЦПК України, ч.6 ст.76 ЦПК України не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки відповідачі у порядку, визначеному вказаними нормами процесуального законодавства, були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи 17 грудня 2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.58) та заявою ОСОБА_4 (а.с.60); докази щодо повідомлення суду про причини неявки відповідачки ОСОБА_1 у відповідності до ч.2 ст.77 ЦПК України відсутні, а тому за таких обставин суд 1-ї інстанції згідно з ч.4 ст.169, ч.ч.1,2 ст.224 ЦПК України міг ухвалювати заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а відтак у суду не виникало потреби у оповіщені відповідачів про слухання справи 18 грудня 2009 року, і при цьому за умови проведення тільки дебатів.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду 1-ї інстанції відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Заочне рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
СУДДІ: