Судове рішення 185/1256/18 від 15.09.2020

Особи

Учасники процесу:

відповідач: Горбань Андрій Олександрович
позивач: Широбоков Дмитро Сергійович
Представник позивача: адвокат Маковей Олег Григорович
заявник: Горбань Андрій Олександрович
заінтересована особа: Широбоков Дмитров Сергійович
позивач: Широбоков Дмитров Сергійович
Представник відповідача: Тесля Антон Віталійович
Представник відповідача: Кабанов Даниїл Ігорович
заявник: Широбоков Дмитро Сергійович
представник заявника: адвокат Маковей Олег Григорович

Показати/приховати управління відображенням осіб

Ім`я	Замінене і`мя	Особа

Судове рішення #88679607

Ухвала

04 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 185/1256/18

провадження № 61-12311ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, у якому просив суд стягнути з відповідача на його користь 320 618,86 грн, які складаються із: сума боргу за договором позики грошей від 06 червня 2013 року в розмірі 130 000,00 грн.; інфляційні втрати за період з липня 2013 року по січень 2018 рік в розмірі 172 510,00 грн.; три відсотки річних за період з 09 червня 2013 року по 19 лютого 2018 року в розмірі 18 108, 86 грн та судові витрати. У лютому 2019 року позивач збільшив позовні вимоги, у якій просить суд стягнути додатково інфляційні втрати за період з лютого 2018 року по грудень 2018 рік включно у розмірі 24 674,00 грн та стягнути додатково три відсотки річних за період з 20 лютого 2018 року по 06 лютого 2019 року включно у розмірі 3 998,06 грн.

Позов мотивовано тим, що 06 червня 2013 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого останній взяв у нього в борг грошові кошти в розмірі 130 000,00 грн зі строком повернення до 08 червня 2013 року, про що було складено розписку. Однак, відповідач у строк вказаний в розписці грошові кошти не повернув. Крім того, за невиконання зобов`язання щодо повернення грошових коштів відповідач зобов`язаний сплатити інфляційні втрати та три відсотки річних від суми боргу.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики від 06 червня 2013 року у розмірі 130 000,00 грн, інфляційні втрати за період з липня 2013 року по січень 2018 рік у розмірі 197 184,00 грн, три відсотки річних за період з 09 червня 2013 року по 06 лютого 2019 року у розмірі 22 106,92 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

13 серпня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2020 року, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено. При цьому посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Ціна позову у справі № 185/1256/18 становить 349 290,92 грн, тому вона є справою з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження 2/185/1592/18