СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2020 р. Справа № 922/534/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Ярітенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокуратури Харківської області (вх.№1648 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 02.05.2019 (ухвалу постановлено суддею Смірновою О.В. 02.05.2019 о 10:44 год. у приміщені господарського суду Харківської області, повний текст ухвали складено 07.05.2019) у справі №922/534/19

за позовом заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, м. Ізюм

до 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків

2) фізичної особи ОСОБА_1 , с. Кіндрашівка

3) Фермерського господарства "Ранг", с. Кіндрашівка

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди, суборенди земель, скасування їх державної реєстрації та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.05.2019 у справі №922/534/19 залишено позов заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, Фізичної особи ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Ранг" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди, суборенди земель їх державної реєстрації та повернення земельної ділянки без розгляду.

Прокуратура Харківської області з ухвалою не погодилася та звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу та передати справу на розгляд до суду першої інстанції. Судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодувати за рахунок відповідача. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Така виключність випадків для представництва прокурором інтересів держави, на думку позивача, проявляється у спірних правовідносинах, оскільки в особі одного органу поєднується порушник вимог земельного законодавства та орган, який здійснює державний нагляд в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, та який не наділений повноваженнями щодо звернення до суду на захист інтересів держави з позовом у даній категорії. Ключовим значенням при вирішенні питання щодо представництва прокурором інтересів держави в особі уповноваженого органу має наявність у вказаного органу повноважень та обов`язків щодо звернення до суду з позовами певної категорії, які у Держгеокадастру відсутні. Так, організація, повноваження і порядок діяльності Держгеокадастру врегульовані, перш за все, нормами Конституції України, як нормами прямої дії, Земельного кодексу України, Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а також підзаконними актами. Однак, в оскаржуваному судовому рішенні допущено розширене тлумачення повноважень апарату Держгеокадастру. Скаржник вважає, що з огляду на відсутність у Держгеокадастру права звертатися до суду з позовом у спірних правовідносинах єдиним органом у державі, який може захистити порушені інтереси держави, є органи прокуратури, а тому позов у цій справі пред`явлено прокурором як позивачем, що відповідає положенням частини 5 статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Окрім того, прокурор наголошує на неможливості одночасного набуття органом виконавчої влади статусу і позивача, і відповідача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокуратури Харківської області на ухвалу господарського суду Харківської області від 02.05.2019 у справі №922/534/19; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 5 днів з дня вручення даної ухвали, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги прокуратури Харківської області відбудеться 13.06.2019.

10.06.2019 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому воно просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін (вх.№5654).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 клопотання прокуратури Харківської області про зупинення провадження у справі задоволено, зупинено провадження у справі №922/534/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №587/430/16-ц.

Відповідно до розпорядження керівника апарату щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2019 у зв`язку з відпусткою судді Шевель О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О.; суддя Фоміна В.О.; суддя Білоусова Я.О.

Згідно положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 поновлено апеляційне провадження у справі №922/534/19; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 12.11.2019.

У судовому засіданні 12.11.2019 оголошено перерву до 20.11.2019.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 зупинено провадження у справі № 922/534/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №912/2385/18, ухвалено сторонам невідкладно повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №912/2385/18.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2020 у зв`язку з відпусткою судді Фоміної В.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2020 поновлено провадження у справі №922/534/19, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 08.09.2020.

У судовому засіданні прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник ФГ «Ранг» проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін ухвалу суду від 02.05.2019.

Інші учасники процесу у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були повідомлені судом про час та місце розгляду справи належним чином.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

У лютому 2019 заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області "Про передачу в оренду земельної ділянки" від 26.09.2014 № 2309-СГ;

- визнати недійсним укладений 21.11.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 28,5311 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

- визнати недійсним укладений 06.01.2017 між ОСОБА_1 та ФГ "Ранг" договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 28,5311 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

- зобов`язати ОСОБА_1 та ФГ "Ранг" повернути земельну ділянку загальною площею 28,5311 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, кадастровий номер 6323783000:02:000:0612, вартістю 634062,21 грн., державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Обґрунтовуючи позов, прокурор вказує, що Головним управлінням Держземагентства у Харківській області, усупереч вимогам ст. 122, 123, 124, 134, 150, 186, 186-1 Земельного кодексу України, ст. 7, 8, 14 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, що діяла на той час) прийнято наказ від 26.09.2014 №2309-СГ, яким без розгляду належним чином розробленої, погодженої та затвердженої землевпорядної документації, незаконно передано ОСОБА_1 у користування, а в подальшому ФГ "Ранг" земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, площею 28,5311 га.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції дійшов до висновку, що у даній справі відсутні передбачені законом виключні підстави звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави, оскільки прокурор не підтвердив правових підстав для представництва та відповідно, не набув процесуального статусу органу, якому законом (ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру") надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (спеціальної процесуальної правоздатності) та зазначив, що органами, які уповноважені перевіряти законність та обґрунтованість актів Головного управління як територіального органу Держгеокадастру є відповідно Держгеокадастр та Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Колегія суддів надаючи власну кваліфікацію обставинам справи, зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Системне тлумачення статті 53 Господарського процесуального кодексу України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

У постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права:

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший, другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»);

- наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідний компетентний орган. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»);

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача;

- оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах;

- якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність компетентного органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до статті 188 Земельного кодексу України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України (ст. 187 Земельного кодексу України).

Статтею 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до приписів ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать: здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; одержання в установленому законодавством порядку від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, власників і користувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок документів, матеріалів та іншої інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань; вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам; вирішення інших питань відповідно до закону.

За положеннями статті 15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, передбачено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (пункти 1-2 Положення).

Основними завданнями Держгеокадастру є реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою, дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (пп. 25-1 п. 4 Положення).

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, такі функції: розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

За змістом підпункту 31 пункту 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених до нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

При цьому повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, яка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, належать до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, у цьому випадку до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Крім того, за приписами п.п. 22 п. 11 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Голова Держгеокадастру скасовує повністю чи в окремій частині акти територіальних органів Держгеокадастру.

Підпунктом 3 п. 10 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.11.2015 №1119 передбачено, що міністр доручає керівникам центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, скасовувати акти їх територіальних органів повністю чи в окремій частині, а в разі відмови скасовує такі акти повністю чи в окремій частині.

З урахуванням викладеного, органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), який наділений повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, відтак самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави. Крім того, Голова Держгеокадастру наділений повноваженнями самостійно скасовувати акти своїх територіальних органів, тобто, усунення порушеного права держави може відбуватися і у позасудовій процедурі.

Твердження прокурора, що у Держгеокадастру відсутні повноваження на звернення до суду з вимогами, заявленими в цьому позові, не приймаються до уваги, оскільки вони суперечать наведеним вимогам законодавства. Крім того, прокурором не враховано, що положення нормативно-правових актів не можуть визначати конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду тому, що така імперативність спричинила б неправомірне обмеження повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №910/7813/18 є безпідставними, оскільки у цій справі предметом спору була земельна ділянка несільськогосподарського призначення, внаслідок чого суд касаційної інстанції дійшов висновку про обмеженість повноважень Держгеокадастру на звернення до суду з позовними вимогами по відношенню до земельної ділянки несільськогосподарського призначення. Також не приймаються до уваги і посилання прокурора на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №372/2180/15-ц, оскільки правовідносини у цій справі та у справі № 922/534/19 не є тотожними.

Таким чином, на виконання ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор був зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідний орган Держгеокадастру, який мав розглянути таке звернення та вжити заходів щодо захисту інтересів держави. Та лише не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, і дають підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави.

Проте, до позовної заяви прокурором не додано доказів здійснення відповідного попереднього повідомлення уповноваженого органу. В судовому засіданні прокурор також підтвердив, що враховуючи визначення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в якості відповідача у даній справі, таке його повідомлення не здійснювалося.

Крім того, за положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

В свою чергу, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в своїх поясненнях наполягає на належності саме йому відповідно до законодавства України повноважень щодо захисту охоронюваних законом інтересів держави в даних правовідносинах, проте прокурором при зверненні з позовом не доведено, що вказаний орган не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження, а тому не підтверджено підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що є підставою для залишення позову прокурора без розгляду.

Щодо доводів скаржника про те, що у спірних правовідносинах в особі одного органу поєднується порушник вимог земельного законодавства та орган, уповноважений державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, у зв`язку з чим, зокрема, цей орган і було визначено відповідачем, колегія суддів зазначає таке.

Великою Палатою Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності (п.42 постанови).

Згідно з п. 51 цієї постанови, у випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю.

Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Враховуючи, що прокурором не дотримано вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності судового рішення першої інстанції про залишення позову прокурора без розгляду.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, позов прокурора не може бути залишений без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Відповідно до п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, з метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19.02.2019 року у справі № 925/226/18.

Отже, згідно з викладеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, позов прокурора підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскаржувана ухвала суду підлягає залишенню без змін за мотивами, викладеними у даній постанові суду апеляційної інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 226, 269, 275, 280-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокуратури Харківської області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 02.05.2019 у справі №922/534/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.09.2020

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.В. Шевель