Провадження №2/748/8/20

Єдиний унікальний № 748/582/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді: Майбороди С.М.,

при секретарі: Оніщенко Ю.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Гутника В.П.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Ісакова Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення сервітуту, -

В С Т А Н О В И В:

12 березня 2019 року представник позивача Гутник В.П. звернувся до суду в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовом, у якому просив встановити позивачу постійний безоплатний сервітут на право проходу та проїзду на транспортному засобі з вулиці М.Коцюбинського в с. Скугарі Чернігівського району Чернігівської області відносно частини земельної ділянки кадастровий номер 7425587200:03:000:0154, загальною площею 0,2661 га, розташованої по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 . Позовні вимоги вмотивовані тим, що майже напроти житлового будинку позивача розташована земельна ділянка, що належить відповідачу ОСОБА_2 . До приватизації земельної ділянки позивач використовувала її частину для проходу та проїзду до земельної ділянки кадастровий номер № 7425587200:03:000:0151, проте з передачею у власність земельної ділянки відповідачу доступ до земельної ділянки кадастровий номер № 7425587200:03:000:0151 обмежений, на пропозицію в усній формі встановити земельний сервітут згоди відповідача позивач не отримала.

Ухвалою від 15 березня 2019 року провадження у справі відкрито.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позову за його безпідставністю та не доведеністю, оскільки існує інший проїзд до земельної ділянки позивача, позивач не зверталась до нього з пропозицією щодо укладення договору сервітуту.

Представником позивача була надана відповідь на відзив, в якому вказав, що земельна ділянка позивача оточена іншими земельними ділянками зі всіх боків і під`їзд іншим шляхом ніж через земельну ділянку відповідача є неможливим, ОСОБА_2 незаконно приватизував земельну ділянку, на якій знаходиться будівля школи.

Ухвалою від 20 травня 2019 року за клопотанням представника позивача призначена земельн-технічна експертиза та провадження у справі зупинено. В подальшому ухвалою від 10 вересня 2019 року відновлено провадження у справі.

Представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог з урахуванням висновку експертаз зазначив координати поворотних точок.

05.11.2019 за клопотанням представника відповідача у справі призначалась земельно-технічна експертиза, яка не була проведена.

Ухвалою від 27 липня 2020 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Позивач пояснила, що протягом значного часу обробляє земельну ділянку площею 0,0774 га та до приватизації відповідачем для проходу до своєї земельної ділянки використовувала земельну ділянку, яку приватизував ОСОБА_2 .. На даний час він не дозволяє їй проходити до своєї земельної ділянки. Не заперечувала, що до своєї земельної ділянки проходить через іншу земельну ділянку, яку їй дозволили обробляти, але пояснила, що комбайну краще проїжджати через земельну ділянку відповідача, а ту земельну ділянку, яку вона обробляє у неї можуть забрати.

Представник позивача вказав, що земельна ділянка відповідачем приватизована незаконно, а отже позивач має право на встановлення сервітуту і проходу до свої земельної ділянки через земельну ділянку відповідача, якою вона раніше користувалась.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, вказуючи, що позивач користується в повній мірі своєю земельною ділянкою, має можливість проходити та проїжджати до неї через земельну ділянку, яку вона обробляє на протязі 15 років.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено, що саме такий спосіб встановлення сервітуту є менш обтяжливим, ОСОБА_1 не зверталась до ОСОБА_2 з проханням встановити сервітут, існують інші способи проїзду до її земельної ділянки.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням шостої сесії сьомого скликання Пльохівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 20 травня 2016 року ОСОБА_1 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,08 га для ведення індивідуального садівництва за адресою: с. Скугарі на території Пльохівської сільської ради (а.с.11).

ОСОБА_1 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва площею 0,0774 га за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (рілля) в межах с. Скугарі Пльохівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. Земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 7425587200:03:000:0151, відомості щодо неї внесені до Державного земельного кадастру. (а.с.12-21)

28 вересня 2018 року рішенням двадцять третьої сесії сьомого скликання Михайло- Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області затверджено вказаний проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 7425587200:03:000:0151. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме 11.10.2018 за № 1665473874255. (а.с.20-21)

У відповідності до кадастрового плану земельної діняки з кадастровим номером 7425587200:03:000:0151, остання межує з земельною ділянкою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , землями сільської ради. ( а.с.18)

Рішенням шістнадцятої сесії сьомого скликання Михайло Коцюбинської сещиної ради 29 серпня 2017 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відвведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,27 га за адресою АДРЕСА_1 . ( а.с.58)

Рішенням двадцять першої сесії сьомого скликання від 08 червня 2018 року ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,2661 га за рахунок земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7425587200:03:000:0154 за місцем розташування АДРЕСА_1 та передано зазначену земельну ділянку у власність. ( а.с.46) Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме 20.06.2018 за № 1582971774255. (а.с.45)

Як слідує з кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 7425587200:03:000:0154, земельна ділянка межує з АДРЕСА_1 , з земельною ділянкою по АДРЕСА_2 ( ОСОБА_7 ), землями селищної ради (прохід), ділянкою по АДРЕСА_3 ( ОСОБА_4 ). ( а.с.48)

З оглянутого відеозапису з місцевості, що наданий стороною відповідача, встановлено та не заперечувалось позивачем, що остання тривалий час користується земельною ділянкою, яка знаходиться поряд з її земельною ділянкою площею 0,0774 га та завдяки даній земельній ділянці обробляє свою земельну ділянку. Поряд перебувають земельні ділянки, які ніхто не обробляє та останні, як слідує з доданих: інформації Державного земельного кадастру та повідомлення Михайло-Коцюбинської селищної ради є несформованими, домогосподарства обліковуються по по господарським книгам. (а.с.83-88)

За повідомленням Михайло -Коцюбинської селищної ради будівля клубу знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (без номеру), відомості про віднесення будівлі школи, що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 7425587200:03:000:0154 до історичних пам`яток, а також документи стосовно правового статусу будівлі школи, що були в розпорядженні селищної ради на момент приватизації земельної ділянки з вказаним кадастровим номером відсутні. ( а.с.89)

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як позивач так і відповідач набули право власності на земельні ділянки.

Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог, а отже судом не оцінюється питання правомірності прийняття відповідних рішень на засіданні сесії, що не стосується предмета заявлених позовних вимог.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Подібні положення містяться й у статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до положень статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Згідно зі статтею 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до ст.98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Окрім того, за ст.99-101 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення різних видів земельних сервітутів, в т.ч. право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху і інші земельні сервітути.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.

У пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено судам, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

Згідно із частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно висновку судового будівельно-технічного експерта №2461/19-24 складеного 29.08.2019 року, технічно можливо встановити земельний сервітут на земельній ділянці кадастровий номер 7425587200:03:000:0154, площею 0,2661 га, розташованої за адресою : АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , з правом проходу та проїзду на транспортному засобі ОСОБА_1 з АДРЕСА_1 до ділянки кадастровий номер 7425587200:03:000:0151, площею 0,0774 га, розташованої за адресою с. Скугарі Чернігівського району Чернігівської області. ( а.с.104-108)

Оцінюючи висновок експерта, суд враховує, що експертом не зазначені всі можливі варіанти встановлення земельного сервітуту, не обгрунтовано саме такий варіант встановлення земельного сервітуту, оскільки за даним варіантом відповідач позбавляється права використовувати 0,0297 га своєї земельної ділянки, а також враховується ще додатково 2 м відступу земельної ділянки, яка також не буде використовуватись відповідачем, висновок експерта визначає лише технічну можливість.

В судовому засіданні не доведено стороною позивача, що встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці ОСОБА_2 саме у такий спосіб буде найменш обтяжливим для власника зазначеної земельної ділянки, а також неможливість задовольнити потребу проїзду до своєї земельної ділянки в інший спосіб.

Як встановлено в ході судового розгляду, позивач має можливість облаштувати проїзд до своєї земельної ділянки іншим маршрутом, цей маршрут пролягає по іншій дорозі, однак в даному місці розташування земельних ділянок позивач обробляє ще одну земельну ділянку, через яку має можливість пройти та проїхати до своєї земельної ділянки, яку також безперешкодно обробляє, в даному місці відсутні будь-які огородження та житлові споруди та не створюються перешкоди власникам інших земельних ділянок. Встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці ОСОБА_2 не буде пропорційним встановленим цілям, а саме проїзд транспортним засобом, в том числі комбайном, з метою обробити позивачу свою земельну ділянку, створить значні незручності відповідачу, з приводу чого в майбутньому будуть виникати суперечки, пов`язані з втручанням у мирне володіння земельною ділянкою. В той же час позивач має можливість мирним шляхом врегулювати питання проїзду до своєї земельної ділянки з власниками інших земельних ділянок та має на даний час таку домовленість у використанні іншої земельної ділянки.

За таких підстав суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо встановлення ОСОБА_1 земельного сервітуту на земельній ділянці, що належить ОСОБА_2 ..

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 15, 16, 401-405 ЦК України, ст.98-101 ЗК України, суд -,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення сервітуту - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 11 вересня 2020 року.

Суддя С. М. Майборода