ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.07.06 р. Справа № 26/111пн
Постановлена у нарадчий кімнаті 04 липня 2006 р. о 16 год. 10 хв.
Господарський суд Донецької області у складі судді Наумової К.Г.
При секретарі судового засідання – Капустін А.Б.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу № 26/111пн
за позовом Державної податкової інспекції у м. Сніжному (м. Сніжне)
до Державного підприємства „Торезьке шахтобудівельне управління № 7” (м. Сніжне)
про накладення арешту на активи у вигляді зупинення операцій на рахунках
Торезька об’єднана державна податкова інспекція (м. Торез), далі за текстом “ДПІ”, звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Торезьке шахтобудівельне управління № 7” (м. Сніжне), про накладення арешту на активи у вигляді зупинення операцій на рахунках.
Ухвалою суду від 21.06.06 р. здійснено процесуальне правонаступництво, замінено Торезьку об’єднану державну податкову інспекцію (м. Торез) на Державну податкову інспекцію у м. Сніжному (м. Сніжне) у зв’язку з реорганізацією.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.
Державне підприємство „Торезьке шахтобудівельне управління № 7” має податковий борг. У 2000 році цьому підприємству були направлені податкові вимоги, однак борг до теперішнього часу не сплачений. Відповідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” майно позивача знаходиться у податковій заставі. Під час здійснення перевірки стану збереження активів, що перебувають у податковій заставі було встановлено, що відповідач без попереднього узгодження з податковим органом отримав безстрокову бюджетну позику на погашення заборгованості з виплати заробітної плати при цьому у заставу Міністерству палива та енергетики України була передана дебіторська заборгованість на суму позики. Відповідно до п.п 9.3.9 п. 9.3 ст. 9 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” арешт активів застосовується у разі порушення платником податків правил відчуження активів що перебувають у податковій заставі у судовому порядку.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на наступне.
До позову не додано акту опису активів, який підтверджує, що дебіторська заборгованість, яка передана у заставу, описана. Операція з отримання позики з передачею у заставу дебіторської заборгованості у перелік операцій, які потребують згоди податкового органу, не включено. Угода є правомірною до того часу поки її не буди визнано недійсною у судовому порядку. Договори, якими оформлена дана операція, не визнані недійсними.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представника позивача суд
ВСТАНОВИВ:
ДПІ здійснила перевірку стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, відповідача, за наслідками якої складено акт № 20/24-012-1 від 18.04.2006 р. “Про проведення перевірку стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі”.
Під час перевірки було встановлено, що у порушення п. б) п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” підприємством без попереднього узгодження з податковим органом у серпні 2005 р. отримана безстрокова бюджетна позика на погашення заборгованості з виплати заробітної плати на суму 2783000 грн. в заставу була передана дебіторська заборгованість по ДП “Сніжнеантрацит” в сумі 2783000 грн..
15.08.2006 р. ДПІ прийняло рішення № 2 про наявність обставин, які є підставою для застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку. У даному рішенні зазначено, що ДПІ були з’ясовані обставини, передбачені п.п. 9.1.2 ст. 9 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме підприємство здійснило операції з активами, що підлягали письмовому узгодженню з податковим органом на суму 2806015 грн. 30 коп. Враховуючи наведені обставини та з метою забезпечення можливості погашення податкового боргу, керуючись п.п 9.3.9 ст. 9 зазначеного закону ДПІ вирішила звернутися до суду із заявою про застосування до Державного підприємства „Торезьке шахтобудівельне управління № 7” арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку.
Наявність у відповідача податкового боргу підтверджується податковими вимогами № 1/132 від 24.10.2001 р. на суму 25144 грн. 44 коп., № 2/306 від 30.11.2001 р. на суму 61839 грн. 38 коп.
Відповідно до розрахунку суми кредиторських вимог по ДП “Торезьке ШБУ 7” станом на 12.05.2006 р., сума податкового боргу Державного підприємства „Торезьке шахтобудівельне управління № 7” станом на 12.05.2006 р. склала 1577209 грн. 25 коп.
Згідно витягів наданих реєстратором Інформаційним центром Міністерства Юстиції про внесення запису до Державного реєстру застав рухомого майна, від 21.06.1999 та від 23.06.04 р.. податкова застава виникла у відповідача 02.08.1998 р.
П.п 9.1.1. п. 9.1 ст. 9 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що адміністративний арешт активів платника податків (далі - арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.
П.п. 9.1.2 п. 9.2 ст. 9 наведеного закону визначений перелік обставин, які можуть бути підставами для застосування арешту активів. Зокрема п. а) передбачено, що арешт активів застосовується у разі якщо платник податків порушує правила відчуження активів, визначені пунктом 8.6 статті 8 цього Закону.
Відповідно до п.п 8.6.1. п. 8.6 ст. 6, платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом.
П.п. 8.2.2. п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в редакції що діяла до набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. N 2-рп/2005, було передбачено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.
Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. N 2-рп/2005 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.
Положення абзацу другого підпункту 8.2.1, підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення., тобто з 24.03.2005 р.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено.
У наведеному рішенні Конституційного суду України зазначено.
На думку Конституційного Суду України, розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.
Поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.
Виходячи зі змісту наведених норм та рішення конституційного суду вартість майна платника податку, що знаходиться у податковій заставі не може перевищувати суму податкового боргу платника податку.
ДПІ не надано до матеріалів справи переліку майна, що перебуває у податковій заставі. До матеріалів справи додані акти опису активів відповідача. Дебіторська заборгованість перед ДП “Сніжнеантрацит”, яку було передано у заставу, у цих актах відсутня.
Таким чином, позивачем не доведено, що зазначене майно перебуває у податковій заставі.
Суд також враховує наступне.
П.п. 9.3.9 п. 9.3 ст. 9 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в редакції Закону України від 02.06.2005 р. N 2631-IV, було передбачено, що арешт активів у вигляді зупинення операцій на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством.
Законом України від 15.03.2006 р. N 3541-IV до наведеного підпункту були внесені зміни. Відповідно до п. п. 9.3.9 п. 9.3 ст. 9 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, в редакції зазначеного закону, може здійснюватися лише арешт коштів на рахунку платника податків у судовому порядку.
Таким чином, адміністративний арешт може застосовуватися лише у вигляді арешту коштів на рахунку платника податків, а не у вигляді зупинення операцій на рахунках платника податків, позовні вимоги позивача не відповідають діючий редакції п. п. 9.3.9 п. 9.3 ст. 9 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
З огляду на зазначене позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене та, керуючись Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. N 2-рп/2005,
ст. ст. 2, 7 –12, 69-72, 94, 122-163, 254, та прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Торезької об’єднаної державної податкової інспекції до Державного підприємства „Торезьке шахтобудівельне управління № 7” (м. Сніжне), про накладення арешту на активи у вигляді зупинення операцій на рахунках відмовити.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного господарського суду.
Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Заява та скарга подається на ім’я Донецького апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.
Постанову підписано 10 липня 2006 р.
Суддя Наумова К.Г.