Справа №2-1838/10

                                                                Р І Ш Е Н Н Я

                                                     І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

22 березня 2010 року Київський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого                                                      судді Шликова С.П.,

при секретарі                                                                       Цикаловій К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду  м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 районної в м. Донецьку ради про визнання договору купівлі – продажу дійсним, визнання права власності,-

В С ТА Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 районної в м. Донецьку ради про визнання договору купівлі – продажу дійсним, визнання права власності, мотивуючи свої вимоги наступним:

Відповідно до договору купівлі – продажу від 17.11.1983 року, право власності на садибу №76 по вул. Новосінна в м. Донецьку зареєстровано за ОСОБА_2

З 1983 року позивач постійно проживала сумісно з ОСОБА_2, вели сумісне господарство.

В 1988 році у зв’язку зі зміною міста проживання та виїздом за межі України ОСОБА_2 запропонувала позивачу придбати належну їй на праві власності садибу, та між ними було досягнуто домовленості, про те, що позивач передає ОСОБА_2 10 000 рублів та в подальшому договір буде укладено у встановленому порядку.

В жовтні 1988 року ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 10 000 рублів в присутності свідків. Вказана сума вважалась визначеною ними за домовленістю вартістю домоволодіння.

Позивач зазначає, що жовтня 1988 року право власності на спірне домоволодіння перейшло до неї, однак, закінчити оформлення угоди документально не вдалося, оскільки ОСОБА_2 виїхала за межі України та більше в спірній садибі не з’являлась.

Позивач також вказує, що з 1988 року по теперішній час садиба №76 знаходиться в її повному розпорядженні, вона використовує її за власним розсудом, проживає в ньому, здійснює плату за комунальні послуги, тобто несе певні зобов’язання, пов’язані з утриманням майна.

Крім того, в 1989 році позивачем на земельній ділянці по вул. Новосінна, 76 возведено господарську побудову – баню, які позначена в матеріалах інвентарної справи під літ. «Ж».  

Позивач просила суд визнати дійсним договір купівлі – продажу садиби №76 по вул. Новосінна в м. Донецьку, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на садибу №76 по вул. Новосінна в м. Донецьку, яка складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 46,10 кв.м., житловою площею 31,5 кв.м., житлової прибудови літ. А1-1, сараю літ. Б, вбиральні літ. Г, зливної ями літ. Д, літньої кухні літ. Е, бані літ. Ж, огородження №1-4, замощення І з обов’язковою реєстрацією права власності в установленому законом порядку.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

      Представник відповідача до судового засідання не з’явився, був належним чином сповіщений про час та місце розгляду справи, надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника, відповідно до чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, проаналізувавши надані докази, вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 районної в м. Донецьку ради про визнання договору купівлі – продажу дійсним, визнання права власності є обґрунтованим та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, на підставі договору купівлі – продажу від 17 листопада 1983 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої донецької державної нотаріальної контори ОСОБА_2 є власником житлового будинку з надвірними будовами в м. Донецьку по вул. Новосінній, №76, що підтверджується копією договору (а.с. 3-6).

У судовому засіданні встановлено, що в жовтні 1988 року на підставі договору купівлі – продажу від ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будовами в м. Донецьку по вул. Новосінній, №76, продаж якого було здійснено за суму 10 000 (десять тисяч) рублів.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 в 1988 році виїхала за межі України та вказаний договір купівлі – продажу нотаріально посвідчені не був.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 виконала всі істотні вимоги договору, а саме передала гроші за купівлю спірної садиби, а ОСОБА_2 в свою чергу прийняла вказану суму та передала у власність ОСОБА_1 садибу №76 по вул. Новосінна в м. Донецьку.  

Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилися від його нотаріального посвідчення, суд може визнати таким договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ст.. 655 ЦК України, за договором купівлі – продажу сторони (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі – продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Як вбачається з наданої копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок №76 по вул. Новосінна в м. Донецьку, виготовленого КП «БТІ м. Донецька» станом на 02.12.2005 року, ОСОБА_1 було самовільно побудовано баню літ. Ж та домоволодіння  складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 46,10 кв.м., житловою площею 31,5 кв.м., житлової прибудови літ. А1-1, сараю літ. Б, вбиральні літ. Г, зливної ями літ. Д, літньої кухні літ. Е, бані літ. Ж, огородження №1-4, замощення І (а.с. 11-13).

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.1 ст. 331 ЦПК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Відповідно до  ч.2 ст. 331 ЦК України  право  власності  на новостроене нерухоме майно (житлові  будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення  будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч.5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин,  позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 районної в м. Донецьку ради про визнання договору купівлі – продажу дійсним, визнання права власності є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного ст.ст. 220, 655,656, 317, 331, 376, 392 ЦК України, та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 224-226, ЦПК України, суд, -

                                                                  В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати договір купівлі – продажу садиби №76 по вул. Новосінна в м. Донецьку від 1988 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 – дійсним.

 Визнати за ОСОБА_1 право власності на садибу №76 по вул. Новосінна в м. Донецьку, яка складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 46,10 кв.м., житловою площею 31,5 кв.м., житлової прибудови літ. А1-1, сараю літ. Б, вбиральні літ. Г, зливної ями літ. Д, літньої кухні літ. Е, бані літ. Ж, огородження №1-4, замощення І.

Зобов’язати  ОСОБА_1 зареєструвати право власності насадибу №76 по вул. Новосінна в м. Донецьку, яка складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 46,10 кв.м., житловою площею 31,5 кв.м., житлової прибудови літ. А1-1, сараю літ. Б, вбиральні літ. Г, зливної ями літ. Д, літньої кухні літ. Е, бані літ. Ж, огородження №1-4, замощення І в Комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька».  

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу може бути подано без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

Суддя