Справа №2а-262/2010 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

09. 04.  2010 року                                                                   м. Кам’янка-Дніпровська

Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді                     Петрова В. В.

при секретарі                                 Крук О. В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам’янка-Дніпровська адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до  УДАІ УМВС України в Запорізькій області, інспектора АП роти ДПС № 2 ОСОБА_2 про   скасування  постанови про накладення адміністративного стягнення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, згідно якого 22.08.2009 року за місцем своєї реєстрації до нього надійшов лист ВДВС Кам’янсько-Дніпровського РУЮ Запорізької області в якому знаходилася повістка-виклик державного виконавця Прокопенко М.С., за якою він викликався до ВДВС на 26.08.2009 р. Позивач вважає, що постанова ВП №14334589 є необгрунтованою, незаконною і такою, що підлягає скасуванню через недотримання державним виконавцем приписів ст.24 Закону України «Про виконавче провадження». Також вказана постанова повинна бути скасована у зв’язку з порушенням чинного законодавства та прав позивача органом, що склав та подав виконавчий документ, а саме – постанову серії АР №059204 від 04.03.2009 року по справі про адміністративне правопорушення. Позивач мотивує це тим, що постановою інспектора АП роти ДПС №2 ОДДЗ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області капітана міліції ОСОБА_2 серії АР №059204 від 04.03.2009 року його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 300 грн. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 03.03.2009 року на 326 км а/д Харків-Сімферополь, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 125 км/год, чим перевищив встановлену швидкість  руху на 35 км/год. Постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, засобом ВШ «Візир» №0812550. Як зазначає позивач, на місці порушення його ніхто не зупиняв, постанову та протокол не складав. Позивач стверджує, що порушення працівником міліції було зафіксовано з допомогою засобу фіксації порушень ПДР «Візир» №0812550, що не відповідає вимогам ст.14-1 КУпАП, постанова складена з порушенням вимог ст.ст.258, 268, 280 КУпАП. Позивач просить поновити йому строк на оскарження постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, постанову серії АР №059204 від 04.03.2009 року - скасувати.

В судове засідання позивач не з’явився.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позов підтримав в повному обсязі, та просив його задовольнити з обставин, викладених у позовній заяві.  

Представник відповідача УДАІ УМВС України в Запорізькій області в судове засідання не з’явився , причину неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Розглянувши надані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно із п.2 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Даний спір є публічно-правовим, оскільки, виник з публічно-правових відносин за участю суб’єкта владних повноважень, а саме: інспектора АП роти ДПС №2 ОДДЗ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, що реалізовував у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні функції щодо прийняття рішень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 КУпАП.

В силу вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 2 ст.71 КАС України закріплено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно, обов’язок щодо доказування правомірності винесення рішення про накладення адміністративного стягнення покладається на відповідача.

Постановою інспектора АП роти ДПС №2 ОДДЗ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області капітана міліції ОСОБА_2 серії АР №059204 від 04.03.2009 року його було визнано винним у вчиненні адмістративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 300 грн. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 03.03.2009 року на 326 км а/д Харків-Сімферополь, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 125 км/год, чим перевищив встановлену швидкість руху на 35 км/год. Постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, засобом ВШ «Візир» №0812550.

В судовому засіданні встановлено, що зазначену постанову винесено у відповідності з діючим законодавством. Вказаний висновок суду ґрунтується на наступному.

В силу ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозицією ч.1 ст.122 1 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Згідно із п.12.6. Правил дорожнього руху України поза населеними пунктами на інших дорогах дозволяється рух із швидкістю 90 кілометрів на годину. Доданим до постанови від 03.03.2009 року фотознімком встановлено, що автомобіль НОМЕР_1 о 12 год. 27 хв., рухався зі швидкістю 125 км/год.

Вказаний фотознімок зроблений радіолокаційним вимірювачем швидкості «Визир» №0812550, який відповідно до ст.251 КУпАП є доказом по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до приписів зазначеної норми, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-, і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В судовому засіданні встановлено, що використання працівниками ДАІ радіолокаційного вимірювача швидкості «Визир» відповідає вимогам чинного законодавства. Вказаний висновок суду ґрунтується на наступному.

Розпорядженням Департаменту Державтоінспекції МВС України від 18.02.2008 року підрозділом Державтоінспекції МВС України передані вимірювачі швидкості «Визир».

Згідно Свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки (серія Д №001393), виданого 11.10.2006 року Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики, вимірювач швидкості радіолокаційний відеозапису вальний «Визир» зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером 31473-06 (а.с.22).

Радіолокаційний вимірювач швидкості «Визир» №0812550, який використовувався інспекторами ДАІ при фіксуванні швидкості руху автомобілю під керуванням позивача, згідно свідоцтва, виданого 13.01.2009 року Державним підприємством «Всеукраїнский державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», визнано придатним до застосування до 13.01.2010 року (а.с.23).

Зазначений пристрій згідно журналу обліку технічного засобу вимірювання роти ДПС ДАІ №2 ОДДЗ УДАІ ГУМСВ України в Запорізькій області «Візир» №0812550 03.03.2009 року з 8-00 годин до 20-00 годин закріплений за працівником відділу ДАІ ОСОБА_4 (а.с.24 зв.), який згідно відомості від 17.02.2009 року склав залік щодо знання інструкції та порядку роботи приладу для вимірювання швидкості «Візир» (а.с.25).

Постовою відомістю розстановки нарядів дорожньо-патрульної служби на 03.03.2009 року встановлено, що інспектор ДПС ОСОБА_4 ніс службу по а/д Харків-Сімферополь на службовому автомобілі ВАЗ 2108 д/з 0923 з приладом для вимірювання швидкості «Візир» №0812550.

Відповідно до ч.6 ст.258 КУпАП у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова по справі виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Доданим до матеріалів справи фотознімком, виконаним пристроєм «Візир» в режимі патрулювання, встановлено, що автомобіль НОМЕР_1 о 12 год. 27 хв., рухався зі швидкістю 125 км/год.

В даному випадку результат зйомки використовується як доказ та додаток до постанови про накладення адміністративного стягнення.

Постановою по справі про адміністративне правопорушення, а також наданими відповідачем даними встановлено, що місцем вчинення правопорушення є 326 км а/д Харків-Сімферополь, де у відповідності з п.12.6. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року, рух транспортних засобів обмежено швидкістю не більше 90 км/год, дата скоєння правопорушення та персональне керування автомобілем ОСОБА_1 позивачем не оспорювалися.

Відповідно до ст.14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів. За наявності обставин, які свідчать про вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення, штрафу повідомити про відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи, вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення.

Судом встановлено, що позивач з дня ознайомлення з постановою згідно з приписами ст.14-1 КупАП не звернувся в 10-денний строк з заявою до ДАІ, що він не керував автомобілем і не надавав відомості про особу яка керувала в той час.

Фіксуючи вчинене правопорушення, інспектор ДПС керувався Методичними рекомендаціями щодо роботи з радіолокаційним вимірювачем швидкості «Візир», наданими Департаментом ДАІ МВС України, за яким вказаний пристрій може бути використано в режимі роботи в складі екіпажа патрульного автомобіля, негласного контролю за швидкісним режимом автотранспорту, роботи у складі групи автопатрулів.

Аналіз вищезазначених обставин свідчить про те, що інспектор ДПС під час фіксації правопорушення діяв у межах наданих йому повноважень, а інспектор адміністративної практики роти ДПС №2 ОДДЗ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_2 виніс постанову про справі про накладення адміністративного стягнення від 04.03.2009 року у відповідності з приписами чинного законодавства.

Викладене є підставою для відмови у задоволенні позову щодо скасування постанови серії АР №059204 від 04.03.2009 року про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.14-1, ч.1 ст.122, ст.ст.256, 268, 283-289 КУпАП, Правилами дорожнього руху України, затвердженими Постановою КМ України від 10.10.2001 р. за №1306 зі змінами, ст.ст.2, 4, 7-12, 17, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги   ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                     В. В. Петров