Справа № 2-409/2010 рік

РІШЕННЯ

ІМ’ЯМ    УКРАЇНИ

 09. 04. 2010 року                               м. Кам’янка-Дніпровська

 Кам’янсько-Дніпровський районний суд    Запорізької області   у складі

головуючого:                                               Петрова В.В.,

при секретарі:                               Крук О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам’янка-Дніпровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2  про стягнення  суми

В С Т А Н О В И В:

24.03.2010 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу по договору позики, відповідно позовної заяви 17. 03. 2007 року позивач позичив ОСОБА_2 1000 грн., які згідно розписки, відповідач зобов’язувалась повернути не пізніше серпня 2007 р. До теперішнього часу борг відповідач не повернула. Під будь-якими приводами вона ухиляється від виконання своїх зобов’язань. Просить стягнути з відповідача 1000 грн. боргу, 90 грн. відсотки за прострочення грошового зобов’язання та  судові витрати при подачі позовної заяви до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав,  суду пояснив,  що  він  позичив гроші  ОСОБА_2, що підтверджується розпискою. ОСОБА_2 до теперішнього часу  гроші не повернула,  посилаючись на те, що знаходиться в тяжкому матеріальному стані. Позивач пояснив, що  ОСОБА_2 давала йому речі – сервант,  трубу,   швелер  та інше, однак   ці речі вона   передала йому   просто так,  передача цих речей не пов’язана з  погашенням боргу, такої домовленості  між ними не було.   Просить стягнути з відповідача позику та відсотки в сумі 1090 грн., а також сплачені витрати держмито та ІТЗ.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги  не визнала,  суду пояснила, що  вона дійсно  позичала у ОСОБА_1  1000 грн.,  власноруч писала  про це розписку.  Однак, у   зв’язку з тяжким матеріальним становищем   вчасно повернути гроші не змогла,  тому  з метою  розрахунку з ОСОБА_1 вона передала у власність відповідача в рахунок погашення боргу  речі, які належали їй,  а саме: сервант,  металеву ємність,  трубу,   швелер, платяну шафу,   радіоприймач,   дві музичні колонки,  платівки,  ліжко з дерев’яними  бильцями. ОСОБА_2 також пояснила,  що   розписка про передачу речей ОСОБА_1 не складалася,  доказів  того, що  вона передала ОСОБА_1 речі саме з   метою  погашення  боргу,  надати суду не може.     Вважає, що  вартість переданих  речей перевищує суму боргу, тому зобов’язання вона виконала.    Просить в позові відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований, але а підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Факт того, що ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1  гроші в сумі 1000 грн. підтверджується розпискою від 17.03.2007 (а.с.4), не заперечується сторонами.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору і вимог закону.

Згідно до  ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.  629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

 Відповідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позику) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. (ст.1046 ЦК України).

Частина 1 ст.1049 ЦК України вказує, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст. 625 ЦК України б оржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. В  розписці  сторонами не  був  встановлений розмір відсотків  за несвоєчасне виконання зобов’язання.  Розрахунок  та обґрунтування  суми  відсотків за несвоєчасне виконання  грошового зобов’язання в позові відсутні. Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тому суд вважає, що вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 процентів  за несвоєчасне виконання  зобов’язання  задоволенню не підлягають.

Частина 3 ст.1049 ЦК України регламентує, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Відповідач визнала, що  позичені  грошові кошти   в сумі  1000 грн. вона ОСОБА_1 не повернула.  Доказів того,  що  ОСОБА_2  передавала  речі ОСОБА_1 саме в рахунок погашення боргу за договором позики суду не надано, тому суд не може прийняти  до уваги пояснення  відповідача в цій частині. Стаття 60 ЦПК України  регламентує, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

        Таким чином суд, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики в сумі 1000  грн.

            При поданні позову позивачем було сплачено судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення (а.с.1,2), тому з відповідача згідно до ст. 88 ЦПК України належить стягнути на користь позивача суму судового збору, що складає 51  грн. , та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн.  

На підставі  викладеного, керуючись   ст. ст. 526, 527, 530, 532, 533, 629, 631, 638-640, 1046-1049 ЦК України, ст. ст. 88, 169,  199, 224, 291, 292, 293,294, 295, 296 ЦПК України, суд,  

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

          Стягнути з  ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1, що народилася в м. Кам’янка-Дніпровська,  проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1   суму боргу в розмірі 1000 грн.  та    судові витрати в сумі 171 грн.

    В іншій частині позов залишити без задоволення.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку  подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подане протягом десяти днів з дня проголошення  рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                         підпис

З оригіналом згідно:

Суддя                         В. В. Петров