Справа №2-51/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     19 квітня  2010 року  Кам»янський районний суд Черкаської області в складі головуючого судді: Коваленка В.І. при секретарі  Степановій Н. В.,

  розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Кам»янці цивільну справу за  позовом  ОСОБА_1 до Відділу культури і туризму Кам»янської РДА, третя особа ОСОБА_2  про   стягнення середньої зарплати за час вимушеного прогулу у зв»язку з невиконанням рішення суду,

встановив:

        ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до  Відділу культури і туризму Кам»янської РДА  про   стягнення середньої зарплати за час вимушеного прогулу у зв»язку з невиконанням рішення суду, посилаючись на те, що рішенням Кам»янського райсуду від 19 січня 2009 року  він був поновлений на посаді директора Кам»янської дитячої музичної школи. Відповідно до ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження» рішення суду про поновлення на роботі звільненого працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про поновлення працівника на посаді і його фактично допущено до роботи.

         Після постановлення судом рішення про поновлення його на робо, він декілька раз звертався до начальника відділу культури і туризму ОСОБА_2 про видання наказу про поновлення його на посаді директора дитячої музичної школи, але остання його до роботи не допускала.

         Державною виконавчою службою 12 лютого 2009 року на адресу відділу культури і туризму було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа про поновлення його на посаді директора дитячої музичної школи. Державний виконавець два рази складав акти про невиконання рішення суду про поновлення його на роботі та виносив постанови про накладення штрафу за безпідставне невиконання рішення суду та невиконання законних вимог державного виконавця. До Кам»янського районного суду 24 квітня 2009 року державною виконавчою службою було направлене клопотання про притягнення до кримінальної відповідальності посадової особи, винної у невиконанні судового рішення про поновлення його на роботі.

          З наказом про поновлення його  на роботі він був ознайомлений 25 травня 2009 року, а допущений до виконання  обов»язків директора Кам»янської музичної школи 26 травня 2009 року.

         ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали повністю, просили задовольнити позовні вимоги.

          Представник відповідача та третя особа у в судове засідання не з»явилися, але в матеріалах справи є заява від представника відповідача і від третьої особи (ОСОБА_2А.), в якій  зазначено: « Справу №51 прошу розглянути без участі відділу. Рішення суду виконаємо».

    Заслухавши пояснення позивача та його представника,  вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

   Судом  встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.

  Матеріалами справи встановлено, що рішенням Кам»янського райсуду від 19 січня 2009 року  позивач був поновлений на посаді директора Кам»янської дитячої музичної школи. Відповідно до ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження» рішення суду про поновлення на роботі звільненого працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про поновлення працівника на посаді і його фактично допущено до роботи.

         Після постановлення судом рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі, він декілька раз звертався до начальника відділу культури і туризму ОСОБА_2 про видання наказу про поновлення його на посаді директора дитячої музичної школи, але остання його до роботи не допускала.

         Державною виконавчою службою 12 лютого 2009 року на адресу відділу культури і туризму було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа про поновлення позивача на посаді директора дитячої музичної школи. Державний виконавець два рази складав акти про невиконання рішення суду про поновлення його на роботі та виносив постанови про накладення штрафу за безпідставне невиконання рішення суду та невиконання законних вимог державного виконавця. До Кам»янського районного суду 24 квітня 2009 року державною виконавчою службою було направлене клопотання про притягнення до кримінальної відповідальності посадової особи, винної у невиконанні судового рішення про поновлення його на роботі.

          З наказом про поновлення ОСОБА_1  на роботі, він був ознайомлений 25 травня 2009 року, а допущений до виконання  обов»язків директора Кам»янської музичної школи 26 травня 2009 року.

       Проте, що ОСОБА_1 не був допущений до роботи з 20 січня  і по 25 травня  2009 року начальником відділу культури і туризму Кам»янської РДА ОСОБА_2, підтверджується рішенням Кам»янського райсуду від 06.04 2010 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора дитячої музчної школи, постановою про відкриття виконавчого провадження від  09.02. 2009 року і постановою про закінчення виконавчого провадження від 12.05.2009 року.

      Зокрема, в  останній постанові зазначено, що державним виконавцем закінчено виконавче провадження у зв»язку з тим, що за відсутності боржника виконати рішення суду неможливо з посиланням на п. 11 ст. 37 і ч. 3 ст. 76 Закону України  «Про виконавче провадження».

       Таким чином, державний виконавець 12 травня 2009 року у своїй постанові стверджував, що рішення  Кам»янського райсуду від 19 січня 2009 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора  дитячої музичної школи виконати не представляється можливим, оскільки боржинк відмовляється це зробити.

     Незважаючи на це, представник відповідача у своїх усних і письмових зверненнях до суду стверджував, що ОСОБА_1 був поновлений на посаді ще 29 квітня 2009 року.

     Дійсно, 29 квітня 2009 року начальник відділу культури і туризму ОСОБА_2 винесла наказ №1к про поновлення на роботі ОСОБА_1, на копії наказу зазначено, що ОСОБА_1 з наказом був ознайомлений тільки 25 травня 2009 року, про що засвідчує його власноручний підпис.

    Починаючи з 29 квітня  і по 24 квітня 2009 року адміністрацією відділу культури і туризму складалися акти, в яких було зазначено, що ОСОБА_1 був відсутній в ці дні на роботі.

     Зазначені акти, крім інших, підписувала директор дитячої музичної школи ОСОБА_3. До вказаних актів суд відноситься критично, оскільки на той час директором музичної школи вже був ОСОБА_1 (наказ від 29.04. 2009 року), а не ОСОБА_3

      Крім того, вказані вище акти підписував і ОСОБА_4, в.о. начальника управління праці та соціального захисту населення. Суд теж до його підписів  відноситься критично, оскільки відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації ОСОБА_5 ОСОБА_4 був призначений на зазначену вище посаду тільки 5 травня 2009 року.

     Проте, що ОСОБА_1 був фактично поновлений на  посаді директора дитячої музичної школи, підтверджується  табелем виходу на роботу за травень 2009 року, в якому зазначено, що останній приступив до виконання своїх обов»язків 26 травня 2009 року. Крім того в табелі зазначено: «ОСОБА_1 фактично приступив до роботи з 26 травня 2009 року...». Зазначений факт підтверджується  наказом №16 від 26 травня 2009 року про проведення передачі товарно-матеріальних цінностей (а.с.16).

       Відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільнеого працівника вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов»язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення.

          Представник відповідача виходила із того, що видання начальником відділу культури і туризму наказу про поновлення ОСОБА_1 на роботі не є виконанням рішення суду про поновлення на роботі, оскільки, як установлено, фактично він не був допущений до виконання попередніх обов»язків і такі виконує інша  особа, про що зазначено в актах.

           Отже рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника буде вважатися виконаним лише в разі фактичного допущення працівника до виконання його попередніх обов»язків.

            Відповідно до п. 33 постанови Пленума Верховного Суду України №9 від 06.11. 1992 року (із змінами) та п.п.1,2,3,4,8 Порядку обчислення  середньої заробітної плати, затвердженогол постановою Кабінету Міністрів україни від 08 лютого 1995 року №100-нарахування виплат, що обчислюються із середньою заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляом множенння середньоденного заробітку на число робочих днів. З 20 січня і по 24 травня 2009 року ОСОБА_1 не працював 84 робочих днів, 101 грн. (середньомісячний заробіток) і всьогго слід стягнути  8483,51 грн.  Згідно з платіжним дорученням від 17 грудня 2009 року було виплачено ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу 4250 грн.   8483,51грн.-4250=4233,51грн.. Таким чином до сплати 4233,51 грн.

     Сума середномісячного заробітку в розмірі 101 грн. підтверджужється рішенням Кам»янського райсуду від 19 січня 2009 року, а також довідкою   від 30. 06. 2009 року за березень-квітень 2008 року.  

         Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 84,88 209, 212, 214-215, 217, 218 п. 2  ст. 367  ЦПК України,   236 КЗпП  України, суд,

вирішив:

    Позовні вимоги  ОСОБА_1 до Відділу культури та туризму Кам»янської РДА  про стягнення середньої зарплати за час вимушеного прогулу у зв»язку з невиконанням рішення суду задовольнити  частково.    

   Стягнути з   Відділу культури та туризму Кам»янської РДА  на користь  ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у зв»язку з невиконанням рішення  суду про поновлення  на роботі  в розмірі  4233 грн. 51 к.

      Стягнути з  відділу культури та туризму Кам»янської РДА  в доход держави  судовий збір в розмірі 51 грн. і  120 грн. витрати за  інформаційно-технічне  забезпечення суду.

     Рішення  в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає до негайного виконання і може бути оскаржене в  апеляційному    порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної  скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

         Суддя: