Дата документу 26.08.2020 Справа № 317/962/15-ц

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 317/962/15Головуючий у 1-й інстанції Ачкасов А.М.

Пр. № 22-ц/807/98/20Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2020 року                                        м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача)        Гончар М.С.

суддів                                        Дашковської А.В., Маловічко С.В.

за участі секретаря                                Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі – Банк) до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , законним представником якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , законним представником якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , законним представником якого є ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , законним представником якого є ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , законним представником якої є ОСОБА_13 , третя особа: Служба у справах дітей Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив:

- звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: жилий будинок, загальною площею 507,6 кв. м, жилою площею 280,3 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 2232 кв. м, кадастровий номер 2322188801:10:002:0127, на якій розташований жилий будинок, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на користь ПАТ «Альфа-Банк», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року, яка станом на 10.12.2014 року складає 7866017,09 грн., а саме: за кредитом – 7498792,98 грн.; по відсотках –340786,94 грн.; пеня – 26437,17 грн., шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна;

- виселити відповідачів з жилого будинку загальною площею 507,6 кв. м, жилою площею 280,3 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

- стягнути з відповідачів на користь ПАТ «Альфа-Банк» витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування свого позову Банк зазначав, що 19.07.2006 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 040/0706/75-039 з подальшим внесенням змін та доповнень до нього. Відповідно до умов Кредитного договору АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник – ПАТ «Сведбанк») надав ОСОБА_1 , у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 3535000,00 грн. 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги. Згідно п. 2.1. цього Договору Продавець погоджується продати (відступити) Права вимоги та передати їх Покупцю, а Покупець цим погоджується купити Права вимоги, прийняти їх і сплатити Загальну купівельну ціну. Також, згідно цього Договору пава вимоги переходять від продавця до Покупця, та обов`язки Продавця передати Права Вимоги вважаються виконаними з моменту підписання Продавцем та покупцем Акту приймання-передачі Прав вимоги. 15.06.2012 року між ПАТ «Альфа Банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги. Згідно умов цього договору Продавець погоджується продати Права вимоги та передати їх Покупцю, а Покупець погоджується купити Права вимоги, прийняти їх і сплатити Загальну Купівельну ціну. Також, згідно умов цього Договору, Права вимоги переходять від продавця до покупця, та обов`язки передати Права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання Продавцем та Покупцем Акту приймання-передачі Прав вимоги. У порушення умов Договору, ОСОБА_1 , свої зобов`язання належним чином не виконує, в результаті чого станом на 10.12.2014 року має прострочену заборгованість, а саме:

- за кредитом – 479248,00доларів США, що за курсом НБУ на 10.12.2014 року складає – 7498792,98 грн.;

- за відсотками – 21779,70 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку складає – 340786,94 грн.

- пенею – 1689,60 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку складає 26437,17 грн.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Кредитним договором, 20.07.2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник – ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 040/0706/75-039-Z-2 з подальшим внесенням змін та доповнень, відповідачем ОСОБА_1 передано в іпотеку наступне нерухоме майно: жилий будинок, загальною площею 507,6 кв. м, жилою площею 280,3 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці, площею 2232 кв. м, кадастровий номер 2322188801:10:002:0127, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Заставна вартість предмету іпотеки – 1826877,00 грн. Однак, станом на 10.12.2014 загальна сума заборгованості складає 7866017,09грн., яка до цього часу не сплачена, у зв`язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду.

Ухвалою судді суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 135) відкрито провадження у цій справі.

Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 17 травня 2016 року (т.с. 2 а.с. 144-147) позов Банку у цій справі задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: жилий будинок, загальною площею 507,6 кв. м, жилою площею 280,3 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 2232 кв. м, кадастровий номер 2322188801:10:002:0127, на якій розташований жилий будинок, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які належать на праві власності ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вулиця Десятинна, 4/6, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_1 ), в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 040/0706/75-039 від 19.07.2006, яка станом на 10.12.2014 складає 7866017,09 грн., а саме: за кредитом – 7498792,98 грн.; по відсотках – 340786,94 грн.; пеня - 26437,17 грн., шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку витрати по сплаті судового збору у сумі 3654,00 грн.

У решті позову відмовлено.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 03 жовтня 2016 року (т.с. 3 а.с. 155) заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_16 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Всі учасники цієї справи із вищезазначеним рішення суду першої інстанції погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували.

Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду першої інстанції в частині, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1  в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційні скарзі (т.с. 3 а.с. 160-164) просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, винести нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 14 серпня 2017 року (головуючий суддя Кримська О.М., судді Кочеткова І.В. та Подліянова Г.С. т.с. 6 а.с. 62-72) апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задоволено частково.

Заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 травня 2016 року у цій справі в частині звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано та ухвалено нове рішення.

Позовні вимоги Банку до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , законним представником якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_7 - ОСОБА_17 , законним представником якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , законним представником якого є ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , законним представником якого є ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , законним представником якої є ОСОБА_13 , третя особа: Служба у справах дітей Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення - задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: жилий будинок, загальною площею 507,6 кв. м, жилою площею 280,3 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 2232 кв. м, кадастровий номер 2322188801:10:002:0127, на якій розташований жилий будинок, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які належать на праві власності ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №040/0706/75-039 від 19.07.2006, яка станом на 10.12.2014 складає: заборгованість за кредитом – 4274745,42 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом – 260102,57 грн.; пеня – 26437,17 грн., шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки за ціною, не меншою ніж 4301910,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку витрати по сплаті судового збору у сумі 2118,95 грн.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

В решті рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року (т.с. 8 а.с. 220-217) рішення Апеляційного суду Запорізької області від 14 серпня 2017 року скасовано в порядку часткового задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

30 вересня 2019 року дана справа надійшла на новий апеляційний розгляд до Запорізького апеляційного суду (т.с. 8 а.с. 218).

Оскільки, Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» від 29.12.2017 року №452/2017 ліквідовано зокрема: Апеляційний суд Запорізької області та утворено Запорізький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Запорізьку область з місцезнаходженням у місті Запоріжжі.

Указом Президента України № 297/2018 від 28.09.2018 «Про переведення суддів» судді Апеляційного суду Запорізької області переведені до Запорізького апеляційного суду, який почав роботу з 05 жовтня 2018 року.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Полякова О.З. (т.с. 8 а.с. 220).

В силу вимог Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року апеляційний суд при новому апеляційному перегляді цієї справи, має керуватись ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

При цьому, апеляційний суд також має враховувати положення ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, якими керувався суд першої інстанції на час ухвалення вищезазначеного рішення у цій справі (17 травня 2016 року).

Ухвалою апеляційного суду (т.с. 8 а.с. 221) дану справу прийнято до провадження.

В автоматизованому порядку справі суддею Дашковською О.В. у цій справі замінено суддю Маловічко С.В. у зв`язку із тривалою хворобою останньої (т.с. 8 а.с. 222-223).

Ухвалою апеляційного суду (т.с. 8 а.с. 224) дану справу призначено до апеляційного розгляду з урахуванням навантаженості судді – доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді замість 40 суддів за штатом фактично працює 18 суддів), а також відпустки судді-доповідача у період з 11.11.2019 року по 19.11.2019 року включно (т.с. 9 а.с. 26).

Учасники цієї справи при новому апеляційному розгляді цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі станом на час її нового розгляду апеляційним судом.

Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 04 грудня 2019 року, не відбувся та був відкладений (т.с. 9 а.с. 45) в порядку задоволення першого клопотання представника Банку – Ременюк Т.О. про його відкладення (т.с. 9 а.с. 36) через її зайнятість в іншій справі в іншому суді поза межами м. Запоріжжя.

У судовому засіданні 29 січня 2020 року (т.с. 9 а.с. 125-126) апеляційним судом було розпочато розгляд цієї справи по суті за відсутності представника Банку – Ременюк Т.О., яка повторно просила апеляційний суд про відкладення розгляду цієї справи з тих самих підстав: через її зайнятість в іншій справі в іншому суді поза межами м. Запоріжжя (т.с. 9 а.с. 113-117, 120): заслухано доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача  ОСОБА_1  та представників останнього –  ОСОБА_16  (довіреність) і адвоката Черкашина І.І. (т.с. 9 а.с. 121-122), досліджено матеріали справи, у розгляді цієї справи оголошено перерву у зв`язку із витребуванням ухвалою апеляційного суду (т.с. 9 а.с. 127, 131) в строк до 19.02.2020 року в Управлінні забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро): - інформації на підтвердження (спростування) наданої у судовому засіданні інформації сторони відповідача у цій справі про те, що виконавчою службою у виконавчому провадженні №48830864 у подальшому було перераховано кошти до суми, зазначеної у виконавчому написі №6432, вчиненому 09.11.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. про звернення стягнення на нежитлове приміщення, ХХІ першого та другого поверху літ. А-2-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 для задоволення вимог ПАТ «АЛЬФА-БАНК» на загальну суму 6386435,01 грн.;- якщо так, то коли саме (зазначити конкретну дату), - та надати належним чином завірені копії документів на підтвердження останнього (копію платіжного доручення про перерахування коштів Банку, постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із повним виконанням тощо).

На виконання вищезазначеної ухвали Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) апеляційному суду було надано інформацію із додатками (т.с. 9 а.с. 167-189), в якій зазначено таке.

«На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі-відділ) перебувало виконавче провадження № 48830864 з примусового виконання виконавчого напису №6432, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. про звернення стягнення на нежитлове приміщення, XXI першого та другого поверху літ. А-2-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 для задоволення вимог ПАТ «АЛЬФА-БАНК» на загальну суму 6386435,01 грн. (постанова про відкриття виконавчого провадження № 4883064 від 28.09.2015).

Державним виконавцем з метою виконання виконавчого документа здійснено заходи примусового виконання, а саме: актом опису та арешту майна від 19.10.2015 описано та єно арешт на нежитлове приміщення, XXI першого та другого поверху літ. А-2-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

За заявкою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 03.12.2015 майно боржника було передано на реалізацію.

Згідно із протоколом проведення електронних торгів № 157202 від 19.04.2016 майно боржника було реалізовано за ціною 6943820,80 грн., про що було видано акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки № 48830864 від 26.04.2016.

25.04.2016 на депозитний рахунок Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від переможця електронних торгів ТОВ «КУА «Будівельні проекти» надійшли кошти в розмірі 6596629,76 грн.

Грошові кошти що надійшли на депозитний рахунок від реалізації майна розпорядженням від 26.04.2016 розподілені в порядку ст. ст. 43, 45 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону, що був чинний на момент вчинення виконавчих дій), а саме: - 425,25 грн. - витрати на проведенні виконавчих дій (платіжне доручення № 1156 від 27.04.2016 року); - 5996549,55 грн. – на задоволення вимог стягувана ПАТ «Альфа-Банк» за виконавчим написом № 6432, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. (платіжне доручення №1158 від 27.04.2016); - 599654,96 грн. - виконавчий збір на підставі постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 48830864 від 08.12.2015 (платіжне доручення №1157 від 27.04.2016). Таким чином, 04.05.2016 вимоги ПАТ «Альфа-Банк» за виконавчим написом № 6432, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. задоволено в розмірі 5996549,55 грн.

31.05.2016 вищезазначене виконавче провадження в порядку п. 8 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону, що був чинний на момент вчинення виконавчих дій) завершено, про що було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві № 48830864 від 31.05.2016.

Додатково повідомляємо ухвалою Верховного Суду від 14.11.2019 по справі № 808/2840/16 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 48830864 від 08.12.2015 - відмовлено, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.01.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 в справі № 808/2840/16 – скасовано».

19 лютого 2020 року відповідачем ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 апеляційному суду надано для долучення до матеріалів цієї справи копію супровідного листа від 19.03.2018 року № 5189-3034, копію постанови про закриття виконавчого провадження ВП № 49582392, копії платіжних доручень від 27.04.2016 року № 1158, від 15.03.2018 року на суму 388004,43 грн., від 15.03.2018 року на суму 211496,94 грн. (т.с. 9 а.с. 190-195).

23 березня 2020 року Банк в особі представника Ременюк Т.О. подала апеляційному суду додаткові пояснення із розрахунком заборгованості за кредитом станом на дату вчинення виконавчого напису, враховуючи висновки Верховного Суду в постанові від 28.08.2019 року (т.с. 9 а.с. 199- 203), в якому зазначала таке.

«Так, 09 листопада 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис № 6432, яким запропоновано звернути стягнення на належне ОСОБА__1 нежитлове приміщення першого та другого поверху літ. А-2-5 загальною площею 1 665,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , переданого в іпотеку в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА1, в рахунок погашення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору № 04/0706/75-039 від 19 липня 2006 року за період з 10 червня 2014 року по 28 вересня 2014 року на загальну суму 6386435,01 грн., що за курсом НБУ становить 494613,18 дол. США, з яких : 479248,00 доларів США, що за курсом НБУ становить 6186217,53 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 14666,42 доларів США, що за курсом НБУ становить 189316,73 грн. - заборгованість з відсотків; 698,76 дол. США, що за курсом НБУ становить 9019,72 грн.

В подальшому 13 квітня 2016 року прилюдними (електронними) торгами було реалізовано вищенаведений предмет іпотеки та отримані кошти у розмірі 5996549,55 грн. перераховані на користь ПАТ «Альфа-Банк».

На погашення основаного боргу за кредитним договором було зараховано кошти у доларах США в еквіваленті на час зарахування по відношенню до національної валюти: а саме - 206048,94 доларів США на погашення основного боргу (тіла) за кредитом; 5156,04 доларів США - на погашення процентів за користування кредитом, які повинні бути відраховані від суми заборгованості, визначеної на час подачі позову в рахунок якої позивач просить звернути стягнення на іпотечне майно. Так, 479248 доларів США (сума основного боргу) - 206 048,94 доларів США= 273199,06 доларів США х 15,64 грн.(курс валют станом на час звернення до суду) =4274745,42 грн.; - 14666,42 дол. США (проценти за користування кредитом) - 5156,04 дол. США = 9510,38 дол. США х 15,64 грн. - 148742,34 коп.; пеня 698,76 дол. США х 15,64 грн. - 11012,45 коп.

Тобто, загальний розмір заборгованості становить 283408,20 доларів США, що за курсом становить 4432,504,24 з яких: 273199,06 доларів США, що за курсом на дату подачі позову становить 4274745,42 грн. - заборгованість за кредитом, 9510,38 доларів США, що за курсом становить 148742,34 грн. - заборгованість за відсотками, пеня 698,76 доларів США, що за курсом становить 11012,45 грн.».

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 25 березня 2020 року не відбувся та був відкладений (т.с. 9 а.с. 212- 213) в порядку задоволення третього клопотання представника Банку Ременюк Т.О. про відкладення розгляду цієї справи апеляційним судом через карантин у зв`язку із епідемією коронавірусу в Україні (т.с. 9 а.с. 196-198).

07 квітня 2020 року відповідач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 подав апеляційному суду свої додаткові пояснення (т.с. 10 а.с. 1-6), в яких зазначав таке.

«По-перше, 09.11.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., було вчинено виконавчий напис № 6432, яким запропоновано звернути стягнення на нежитлове приміщення, XXI першого та другого поверху літ.А-2-5 загальною площею 1665,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності відповідачу, на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого 19.07.2006 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О.С., та яке було передано в іпотеку в забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 , відповідно до Договору про внесення змін та доповнень № 2 до Договору іпотеки № 040/0706/75-039-2-1 від 19.07.2006 року для задоволення вимог ПАТ «Альфа-Банк» в рахунок погашення заборгованості що виникла внаслідок невиконанняненалежного виконання боржником умов кредитного договору № 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року за період з 10.06.2014 року по 28.09.2014 року на загальну суму 6386435,01 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 6186513,23 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 187091,78 грн., сума плати що здійснена АТ «Альфа-Банк» за вчинення виконавчого напису – 12830,00 грн.

По-друге, ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Так, 13.04.2016 року відповідно до проведених (на підставі вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса) прилюдних (електронних) торгів відбулася реалізація вищеназваного предмета іпотеки - нежитлового приміщення, XXI першого та другого поверху літ. А-2-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . 26.04.2016 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Юлдашевим А.А., складено акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки № 48830864 при примусовому виконанні виконавчого провадження № 48830864 з примусового ВИКОНАННЯ виконавчого напису № 6432 вчиненого 09.11.2014 року.

Предмет іпотеки було придбано ТОВ «КУА «БУДІВЕЛЬНІ ПРОЕКТИ» за 6943820,80 грн., а кошти у розмірі 5996549,55 грн., після примусової реалізації арештованого майна були перераховані на користь ПАТ «Альфа-Банк» - платіжне доручення №1158 від 27.04.2016 р. Також, згідно платіжного доручення №917 від 15.03.2018 року на користь ПАТ «Альфа-банк» було перераховано 388004,43грн.

З наведеного випливає, що заборгованість за кредитним договором № 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року, згідно виконавчого напису нотаріуса №6432, яка існувала станом на 28.09.2014 року складала 6386435,01 грн., а саме: заборгованість за кредитом 6186513,23 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 187091,78 грн. погашена на користь ПАТ «Альфа-Банк» в повному обсязі.

Таким чином, заборгованість за кредитним договором № 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року була погашена в повному обсязі.

Також необхідно врахувати, що обов`язковою передумовою вчинення виконавчого напису нотаріусу є - наявність вимоги про повне дострокове погашення заборгованості. Згідно Постанови КМУ від 29.06.1999 р. №1172 «ПЕРЕЛІК документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» -

1-1 Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються:

а)        оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору;

б)        оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання;

в)        засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;

г)        оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання;

г) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

По-третє, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимоги.

Разом із цим, звернувшись до нотаріуса для здійснення ним виконавчого напису про звернення стягнення на нежитлове приміщення в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору, розрахованої, станом на 28 вересня 2014 року, банк скористався передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України правом та ЗМІНИВ СТРОК ВИКОНАННЯ ОСНОВНОГО ЗОБОВ`ЯЗАННЯ, у зв`язку з чим припинилося  право кредитора нараховувати відсотки та пеню на підставі умов договору та припинилися кредитні відносини між сторонами.

Це було встановлено у Постанові ВС від 28.08.2019 р. по даній справі – цитуємо:

«Разом із цим, визначаючи загальний розмір заборгованості по кредитному договору -04/0706/75-039 від 19 липня 2006 року, в рахунок погашення якої слід звернути стягнення на спірне майно, поза увагою апеляційного суду була залишена та обставина, що звернувшись до нотаріуса для здійснення ним виконавчого напису про звернення стягнення на нежитлове приміщення в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору, розрахованої, станом на 28 вересня 2014 року, банк скористався передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України правом та змінив строк виконання основного зобов`язання, у зв`язку з чим припинилося право кредитора нараховувати відсотки та пеню на підставі умов договору», (стор 13).

Враховуючи вищезазначене, висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у визначеному судом розмірі є передчасними, оскільки апеляційний суд не встановив усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та не врахував, що із настанням строку виконання основного зобов`язання, внаслідок звернення банку до нотаріуса, припинилося право позивача нараховувати відсотки та пеню на підставі умов договору», (стор 13-14).

Дані висновки ВС по цій справі є обов`язковим для застосування апеляційним судом.

Також до подібного висновку прийшов Верховний у п. п. 54,55 Постанови Великої палати Верховного суду № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року; «Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника ВИМОГИ згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, виконавчим написом № 6432 зафіксовано повну суму боргу, а цільове призначення коштів вказане у виконавчому напису нотаріусу - тіло кредиту та проценти станом на 28.09.2014 р - були погашені відповідно до проведених прилюдних і електронних) торгів, на яких відбулася реалізація вищеназваного предмета іпотеки - про що свідчать надані платіжні доручення виконавчої служби та Постанова про закінчення виконавчого провадження від 19.03.2018 р.

Оскаржуваним заочним рішенням суду по даній справі - суд повторно стягує заборгованість за тілом кредиту, а також відсотки та пеню станом на 10.12.2014 р. в той час як, право нараховувати відсотки та пеню за кредитним Договором припинилося у позивача з моменту направлення вимоги відповідачу - в якій сума заборгованості розраховувалась станом на 28.09.2014 р.

Отже, вимоги банку про повторне стягнення тіла кредиту, відсотків та штрафних санкцій, які вже були задоволені шляхом продажу нежитлового приміщення з торгів є безпідставними, а задоволення даного позову призведе до подвійного стягнення заборгованості за тілом кредиту та безпідставного нарахування відсотків і пені, після припинення дії кредитних відносин між сторонами. Документи, які підтверджують повне та фактичне виконання зобов`язання перед банком, згідно матеріалів виконавчого провадження, були додані представником ОСОБА_1 до апеляційної скарги по справі № 317/962/15-ц, - 19.02.2020 р. а саме:

1.Копія супровідного лист від 19.03.2018 року № 5189-3034 на Іарк.

2.Копія постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №49582392.

3.Копія пл. доруч. № 1158 від 27.04.2016 року про сплату на суму 5996549,55 грн.

4.Копія пл. доруч. № 917 від 15.03.2018 року про сплату на суму 388004,43 грн.

5.Копія пл. доруч. № 918 від 15.03.2018 року про сплату на суму 211496,94 грн.».

Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_16 (т.с. 10 а.с. 11-12) просив відкласти розгляд цієї справи апеляційним судом через карантин у зв`язку із епідемією коронавірусу в України, а представник Банку Ременюк Т.О. вперше просила розглядати дану справу апеляційним судом за відсутністю представника Банку (т.с. 10 а.с. 13), проте, розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 20 травня 2020 року, не відбувся та був відкладений у зв`язку із тим, що суддя-доповідач перебувала на лікарняному у період з 17.05.2020 року по 03.06.2020 року включно (т.с. 10 а.с. 111), з урахуванням відпустки судді-доповідача у період з 06.07.2020 року по 07.08.2020 року включно (т.с. 10 а.с. 80).

25.08.2020 року в автоматизованому порядку суддею Маловічко С.В. у цій справі замінено суддю Полякова О.З. у зв`язку із тривалою відпусткою останнього (т.с. 10 а.с. 85-86).

У судове засідання 26 серпня 2020 року повідомлені апеляційним судом з дотриманням вимог ЦПК України про дату, час і місце розгляду цієї справи всі учасники цієї справи (т.с.10 а.с. 15-83), окрім відповідача ОСОБА_1 та представників останнього – ОСОБА_16 і адвоката Черкашина І.В., не з`явились.

Третя особа – подала апеляційному суду заяву (т.с.10 а.с. 81-82), в якій просила розглядати дану справу за відсутності її представника.

Представник Банку Ременюк Т.О. подала апеляційному суду четверте клопотання (т.с. 10 а.с. 83-84), в якому просила розгляд цієї справи апеляційним судом відкласти, на цей раз, через перебування її у відпустці.

Інші учасники цієї справи про причини своєї неявки та неявки своїх представників апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Проте, за змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» ЦПК України вказаного Закону № 540-IX, якій набрав чинності з 02 квітня 2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. …. 371… цього Кодексу.. , а також строк…розгляду апеляційної скарги … продовжуються на строк дії такого карантину.

В Україні на час розгляду цієї справи апеляційним судом карантин діє з 12 березня 2020 року по 31 жовтня 2020 року включно, що є загальновідомою інформацією.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: у задоволенні четвертого клопотання представника Банку Ременюк Т.О. про відкладення розгляду цієї справи апеляційним судом відмовити, клопотання третьої особи задовольнити, розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю всіх учасників цієї справи, що не з`явились, за присутністю відповідача ОСОБА_1 та представників останнього – ОСОБА_16 і адвоката Черкашина І.І.

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 та представників останнього – ОСОБА_16 і адвоката Черкашина І.І., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що всі учасники цієї справи із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували.

Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині задоволення позовних вимог Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 і лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, - в частині задоволення позовних вимог Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскаржуємої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 367 ч. 4 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року,).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення.

В силу вимог ст. 376 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, судовими рішеннями є рішення, постанови.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі частково в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, керувався ст.ст. 509, 526, 530, 533, 549-551, 553-554, 572, 589, 590-591, 610-612, 624,1050,1052,1054 ЦК України,  ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 110, 114, 212-215, 224-233 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, та виходив із обґрунтованості та доведеності цих позовних вимог Банку у цій справі.

Оскільки, судом першої інстанції було встановлено, що

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги. Згідно п. 2.1. цього Договору Продавець погоджується продати (відступити) Права вимоги  та передати їх Покупцю, а Покупець цим погоджується купити Права вимоги, прийняти їх і сплатити Загальну купівельну ціну. Також, згідно цього Договору права вимоги переходять від продавця до Покупця, та обов`язки Продавця передати Права Вимоги вважаються виконаними з моменту  підписання Продавцем та покупцем Акту приймання-передачі Прав вимоги.

15.06.2012 року між ПАТ «Альфа Банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги.  Згідно умов цього договору Продавець погоджується продати Права вимоги та передати їх Покупцю, а Покупець погоджується купити Права вимоги, прийняти їх і сплатити Загальну Купівельну ціну. Також, згідно умов цього Договору, Права вимоги переходять від продавця до покупця, та обов`язки передати Права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання Продавцем та Покупцем  Акту приймання-передачі Прав вимоги.

Крім того,  згідно вимог Закону України «Про акціонерні товариства» та Закону України "Про банки та банківську діяльність» 19.08.2009 Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк» змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк».

Згідно вищезазначених угод (договорів) відбулося відступлення Права вимоги за Кредитним договором № 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року, що було укладено між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник – ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1   на користь ПАТ «Альфа-Банк».

Таким чином, на даний час усі права кредитора за вищевказаними кредитним договором належать ПАТ “Альфа-Банк”.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного  кредитора у  зобов`язанні  в  обсязі  і  на  умовах,  що  існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт укладання між АКБ «ТАС-Комерцбанк»  та  ОСОБА_1   кредитного договору підтверджується копією кредитного договору № 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року, розмір заборгованості відповідача перед банком підтверджується розрахунком по кредитному договору, згідно якого : заборгованість за кредитом – 479248,00  доларів США, що за курсом НБУ на 10.12.2014 року складає – 7498792,98 грн.; за відсотками – 21779,70 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку складає – 340786,94 грн.,  неустойка – пеня – 1689,60 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку складає 26437,17 грн., а всього заборгованість складає 7866017,09 грн.

У  забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 20.07.2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник – ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір № 040/0706/75-039-Z-2 з подальшим внесенням змін та доповнень,  за яким АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник – ПАТ «Сведбанк») було передано у іпотеку на підставі договору дарування, укладеного 30.12.2003 року між ОСОБА_18 , який діяв від імені ОСОБА_19 та  ОСОБА_1 ,  нерухоме майно: жилий будинок, загальною площею 507,6 кв.м., жилою площею 280,3 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та  розташований на земельній ділянці, площею 2232 кв.м., кадастровий номер 2322188801:10:002:0127, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Для позасудового врегулювання відносин які склалися в зв`язку з невиконанням зобов`язань по кредитному договору відповідача ОСОБА_1 було направлено вимогу про усунення порушень, але станом на дату подання позовної заяви  Вимога  не виконана.

Відповідно до ст. 3 Закону України  «Про іпотеку» Іпотека виникає на  підставі  договору,  закону  або  рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила  щодо  іпотеки,  яка  виникає  на  підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання  відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права  чи  вимоги  яких  на  передане  в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом  порядку  або  зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.  Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає  відповідно до  закону,  таке  право  чи  вимога  має  пріоритет  над  вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та  реєстрації  до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем  обов`язків,  встановлених іпотечним договором,  іпотеко держатель має  право   вимагати дострокового  виконання  основного  зобов`язання,  а  в  разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України  «Про іпотеку» у разі  невиконання  або  неналежного   виконання   боржником основного  зобов`язання  іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням  шляхом  звернення  стягнення  на предмет іпотеки.  Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав,  встановлених статтею  12 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 2232 кв. м, кадастровий номер 2322188801:10:002:0127, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 , що підтверджується державним актом від 01.02.2006 року, серії ЗП №165639.

У відповідності до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Враховуючи зазначену норму та з урахуванням положень Договору про внесення змін та доповнень № 2 від 21.10.2010 року, іпотека за договором поширюється на земельну ділянку, на якій розташований жилий будинок. Земельна ділянка належить Відповідачу 1 на праві особистої приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, що виданий на підставі Договору дарування від 30.12.2003 року.

Заставна вартість предмету іпотеки – 1826877,00 грн.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.  Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до умов Іпотечного договору, Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання Іпотекодавцем Основного зобов`язання повністю або частково, у т.ч. якщо Іпотекодавець не поверне Іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з Основного зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених Основним зобов`язанням та Іпотечним договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення Основного зобов`язання (як основного боргу, так і процентів за ним).

У разі порушення основного Кредитного договору та/або порушення Іпотекодавцем умов Іпотечного договору, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення Основного зобов`язання за Кредитним договором та/або зобов`язань, передбачених Іпотечним договором, у  строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до умов Іпотечного договору.

Звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено Іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься у п.п. 12.3.1 та 12.3.2 Іпотечного договору.

Враховуючи неодноразове порушення відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору, позивач має право вимагати дострокове виконання відповідачем своїх обов`язків по кредитному договору та іпотечному договору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги що відповідачем були порушені договірні зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості зі сплати основного зобов`язання, нарахованих процентів та штрафних санкцій, позов в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Згідно ст. 61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Доводи та заперечення представника відповідача, в тому числі щодо нікчемності укладених між банками правочинів, не спростовуюсь висновки суду, суперечать встановленим фактам і дослідженим доказам, в тому числі обставинам, встановленим рішенням апеляційного суду Запорізької області від 06.10.2015 року у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ТОВ «Імпульс-Н» про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором № 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року. Вказаним рішенням суду апеляційної інстанції підтверджено факт укладення угод між сторонами, наявність заборгованості ОСОБА_1 саме перед ПАТ «Альфа-Банк» за кредитним договором та стягнуто загальну суму боргу станом на 29.09.2014 року у розмірі 6384553,98 грн.   

Вирішуючи спір, суд першої інстанції відповідно до ст. 88 ЦПК України присудив з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 3654,00 грн. (пропорційно до розміру задоволених вимог, 3897,60 – 243,60 = 3654,00), що підтверджується меморіальним ордером №17203 від 21.01.2015 р.

Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав.

Ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно (аналог ст. 263 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року) містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 214 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно (аналог ст. 264 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року) – питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам у цій справі не відповідає.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно (аналог ст. 12 ч. 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року), не сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи, має місце неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи, що мають значення для правильного вирішення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам цієї справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, висновки суду першої інстанції у цій справі ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 61 ч. 4 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно (аналог ст. 81 ч. 6 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року).

У цій справі мають місце вказівки Верховного Суду, як касаційного суду, викладені у постанові від 28 серпня 2019 року (т.с. 8 а.с. 220-217), які є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду цієї справи в силу вимог ст. 417 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року:

«…Так, розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції встановив, що 09 листопада 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис № 6432, яким запропоновано звернути стягнення на належне ОСОБА_1 нежитлове приміщення першого та другого поверху літ. А-2-5 загальною площею 1665,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , переданого в іпотеку в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору № 04/0706/75-039 від 19 липня 2006 року за період з 10 червня 2014 року по 28 вересня 2014 року на загальну суму 6386435,01 грн.

У зв`язку із проведеними 13 квітня 2016 року прилюдними (електронними) торгами було реалізовано вищенаведений предмет іпотеки та отримані кошти у розмірі 5996549,55 грн перераховані на користь ПАТ «Альфа-Банк».

Виходячи з того, що заявлений банком позов у даній справі стосується звернення стягнення на предмет іпотеки – жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 04/0706/75-039 від 19 липня 2006 року, визначеної станом на 10 грудня 2014 року, тобто із врахуванням періоду заборгованості, в рахунок погашення якої нотаріусом вчинено виконавчий напис, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відрахування коштів, що надійшли в результаті примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від визначеної позивачем суми заборгованості.

Разом із цим, визначаючи загальний розмір заборгованості по кредитному договору №04/0706/75-039 від 19 липня 2006 року, в рахунок погашення якої слід звернути стягнення на спірне майно, поза увагою апеляційного суду була залишена та обставина, що звернувшись до нотаріуса для здійснення ним виконавчого напису про звернення стягнення на нежитлове приміщення в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору, розрахованої, станом на 28 вересня 2014 року, банк скористався передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України правом та змінив строк виконання основного зобов`язання, у зв`язку з чим припинилося право кредитора нараховувати відсотки та пеню на підставі умов договору.

Крім цього, із дослідженого апеляційним судом розрахунку заборгованості (т. 4 а. с. 50), на підставі якого судом зроблено висновок про розмір грошових коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, які було зараховано на погашення заборгованості, вбачається, що на строкове та прострочене тіло кредиту було зараховано грошові кошти у загальній сумі 226048,94 доларів США, а на строкові та прострочені відсотки – 7279,84 доларів США.

Таким чином, визначений судом апеляційної інстанції розмір грошових коштів, які необхідно відрахувати від суми заборгованості, розрахованої станом на момент подання позову, не узгоджується із інформацією, яка міститься у наданому банком розрахунку, про що обґрунтовано зазначено заявником у касаційній скарзі.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову, зокрема щодо грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Враховуючи вищезазначене, висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у визначеному судом розмірі є передчасними, оскільки апеляційний суд не встановив усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та не врахував, що із настанням строку виконання основного зобов`язання, внаслідок звернення банку до нотаріуса, припинилося право позивача нараховувати відсотки та пеню на підставі умов договору.

Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки розрахунку заборгованості за кредитом, у якому зазначена заборгованість за кредитним договором, яка складається, у тому числі, із відсотків та пені, нарахованих за кредитом поза межами строку дії кредитного договору.

Без з`ясування вказаних обставин, а також обставин щодо реалізації предмета іпотеки, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та підстав, на які посилався позивач на їх обґрунтування, висновок суду про часткове задоволення позову не можна вважати обґрунтованим та таким, що відповідає завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішені справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.

Разом із цим, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо необхідності врахування рішення суду, яке набрало законної сили щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 04/0706/75-039 від 19 липня 2006 року, у зв`язку з тим, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання і не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України…»

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Доказами, передбаченими ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі, які можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України, з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, в межах доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , є надані апеляційному суду при новому апеляційному розгляді цієї справи:

- інформація із додатками Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (т.с. 9 а.с. 167-189);

- додаткові пояснення Банку в особі представника ОСОБА_20 із розрахунком заборгованості за кредитом станом на дату вчинення виконавчого напису, враховуючи висновки Верховного Суду в постанові від 28.08.2019 року із додатками (т.с. 9 а.с. 199- 203);

- додаткові пояснення відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 із додатками (т.с. 9 а.с. 190-195, т.с. 10 а.с. 1-6).

Після дослідження яких апеляційним судом встановлено, що вже станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції 17.04.2016 року в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, у цій справі (про звернення стягнення на предмет іпотеки) вже було реалізовано 19.04.2016 року майно боржника за ціною 6943820,80 грн. в рахунок погашення заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед Банком за вищезазначеним договором станом на 28 вересня 2014 року, що, відповідно, є підставою для скасування вищезазначеного заочного рішення суду першої інстанції у цій справі апеляційним судом в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, - в частині задоволення позовних вимог Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Апеляційним судом встановлено, що Банк у своєму позові у цій справі просив звернути стягнення на предмет іпотеки (вищезазначені житловий будинок та земельну ділянку) в рахунок погашення заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед Банком за кредитним договором № 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року, яка станом на 10.12.2014 року складає 7866017,09 грн., а саме: за кредитом – 7498792,98 грн.; по відсотках –340786,94 грн.; пеня – 26437,17 грн. (т.с. 1 а.с. 5 зворот).

Проте, разом із тим, апеляційним судом також встановлено, що ще 09 листопада 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис № 6432 (т.с. 4 а.с. 97), яким запропоновано звернути стягнення на належне ОСОБА_1 на інший предмет іпотеки – нежитлове приміщення першого та другого поверху літ. А-2-5 загальною площею 1665,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , переданого в іпотеку в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за тим самим вищезазначеним кредитним договором сторін 04/0706/75-039 від 19 липня 2006 року, що виникла за період з 10 червня 2014 року по 28 вересня 2014 року на загальну суму 6386435,01 грн. та яка складається з заборгованості за кредитом – 6186513,23 грн., заборгованості за відсотками – 187091,78 грн., а також плати, що здійснена Банком за вчинення цього виконавчого напису 12830,00 грн.

Банк при зверненні стягнення на предмет іпотеки 09 липня 2014 року за вищезазначеним виконавчим написом нотаріуса в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за вищезазначеним кредитним договором не просив погашати заборгованість у доларах США, а саме у гривні України.

Тому, безпідставним є розрахунок Банку (т.с. 9 а.с. 199- 203) про звернення стягнення заборгованості у цій справі на іншій предмет іпотеки в рахунок погашення тієї самої заборгованості за тілом кредиту та відсотками станом на 28.09.2014 року у гривневому еквіваленті за іншим курсом долару США в інших сумах, оскільки Банк не має права на стягнення будь-якої курсової різниці з відповідача у цій справі.

Таким чином, Банк у цій справі міг би просити звернути стягнення на інший предмет іпотеки (вищезазначені житловий будинок та земельну ділянку) лише в рахунок погашення заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед Банком за кредитним договором № 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року лише станом 28 вересня 2014 року та яка складається з заборгованості за кредитом – 6186513,23 грн., заборгованості за відсотками – 187091,78 грн., а також пеню теж лише станом на 28.09.2014 року у розмірі 301,97 доларів США (розрахунок Банку т.с. 1 а.с. 44), що в гривневому еквіваленті становить 4724,92 грн. (розрахунок: 26511,96 грн. /1694,38 доларів США* 301,97 доларів США з урахуванням складових наданого розрахунку пені Банком т.с. 1 а.с. 44).

При цьому, встановлено, що будь-яка пеня не була предметом звернення за виконавчим написом нотаріуса взагалі.

Оскільки, станом на 28 вересня 2014 року Банк вже скористався передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України правом та змінив строк виконання основного зобов`язання, у зв`язку з чим припинилося право кредитора нараховувати відсотки та пеню на підставі умов договору після цієї дати.

За таких обставин, суд першої інстанції мав відмовити Банку у цій справі у зверненні стягнення на предмет іпотеки в частині заборгованості у вигляді відсотків та пені за період з 29.09.2014 року по станом на 10.12.2014 року (в межах позовних вимог Банку) за безпідставністю нарахування останніх, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18), який мають враховувати загальні суди в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.

Оскільки, після спливу визначеного договором строку кредитування …право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, пені за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що 25.04.2016 року на депозитний рахунок Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від переможця електронних торгів ТОВ «КУА «Будівельні проекти» надійшли кошти в розмірі 6596629,76 грн., 04.05.2016 року вимоги ПАТ «Альфа-Банк» у ВП 48830864 за виконавчим написом № 6432, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. задоволено у розмірі 5996549,55 грн., 31.05.2016 року вказане ВП 48830864 звершене на підставі ст. 47 ч. 1 п. 8 ЗУ «Про виконавче провадження, в редакції, чинній на 31.05.2016 року, а саме: коштів, що надійшли від реалізації заставного майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача -заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставне майно.

Звідси, виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення був в рахунок погашення заборгованості з відповідача на користь Банку у ВП 48830864 на загальну суму 6386435,01 грн. - перераховано коштів виконавчою службою на користь Банку 5996549,55 грн. = різниця 389885,46 грн. – плата за послуги нотаріуса 12830,00 грн. (яка не входить до складу заборгованості у цій справі ЄУН 317/962/15) = 377055,46 грн. – залишок несплати суми основного боргу у тіла кредиту та відсотків.

Проте, апеляційним судом також встановлено, що рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 06 жовтня 2015 року, яке набрало законної сили, в іншій цивільній справі ЄУН 317/4994/14, (копія т.с. 3 а.с. 166-172), було вже стягнуто заборгованість з ОСОБА_1 на користь Банку за кредитним договором за кредитним договором № 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року станом на 29.09.2014 року в сумі 6384553,98 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 6186217,53 грн., за відсотками 189316,73 грн., у тому числі за пенею 9019,72 грн. (з урахуванням іншого курсу долара США) .

Апеляційним судом встановлено, що це рішення станом на час апеляційного перегляду цієї справи виконано у повному обсязі, що підтверджується постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Юлдашева А.А. про закінчення ВП № 49582392 за виконавчим листом № 317/4994/14 від 23.10.2015 року у зв`язку із тим, що згідно листа ПАТ «Альфа-Банк» від 22.02.2018 року та платіжного доручення № 917 від 15.03.2018 сума боргу за виконавчим документом перерахована стягувачу у повному обсязі (копія т.с. 9 а.с. 192). Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

15.03.2018 року у ВП № 49582392/3 виконавча служба додатково перерахувала на користь Банку ще 388004,43 грн. (платіжне доручення т.с. 9 а.с. 194) в рахунок погашення вищезазначеної заборгованості відповідача ОСОБА_1 . Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Звідси, 377055,46 грн. (недоплачена сума заборгованості за вищезазначеним виконавчим надписом нотаріуса у вигляді тіла кредиту та відсотків) – 388004,43 грн. (сума боргу сплачена додатково у ВП № 49582392 на виконання вищезазначеного рішення суду) = - 10948,97 грн. (переплата, ця сума, яка мала бути зарахована Банком саме на погашення пені).

За таких обставин, пеня у цій справі 4724,92 грн. станом на 28.09.2014 року (розрахунок наведений апеляційним судом у цьому судовому рішенні вище), на яку Банк міг просити звернути стягнення у цій справі, також була погашена відповідачем у подальшому в строк до 19.02.2018 року (т.с. 9 а.с. 192) і становить станом на час розгляду цієї справи апеляційним судом 00,00 грн.

Оскільки, Банк не мав права зараховувати 27.04.2016 року суму 5996549,55 грн. у ВП 48830864 (т.с. 9 а.с. 180) та 15.03.2018 року суму 3880004,43 грн. у ВП 49582392 (т.с. 9 а.с. 194), отримані на виконання вищезазначених виконавчого напису приватного нотаріуса Чуловського В.А. № 6432 від 09.11.2014 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 06 жовтня 2015 року у справі ЄУН ЄУН 317/4994/14 на свій розсуд, а лише відповідно до складових заборгованості, зазначених нотаріусом у виконавчому напису та судом у рішенні суду.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що відсутня взагалі заборгованість відповідача перед Банком за вищезазначеним кредитним договором станом на час розгляду цієї справи апеляційним судом, в рахунок погашення якої Банк міг би просити звернути стягнення на вищезазначений предмет іпотеки у вищезазначений спосіб у цій справі.

Стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості є різними способами захисту прав Банку, тому підстави для закриття провадження у цій справі у будь-якій частині з підстав наявності виконаного рішення Апеляційного суду Запорізької області від 06 жовтня 2015 року, яке набрало законної сили, в іншій цивільній справі ЄУН 317/4994/14, (копія т.с. 3 а.с. 166-172) у цій справі відсутні.

Банк у цій справі в суму заборгованості, в рахунок погашення якої слід звернути стягнення, суми в порядку ст. 625 ЦК України не заявляв, останні не були предметом розгляду суду першої інстанції у цій справі, та відповідно, не є предметом апеляційного перегляду цій справі в силу вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України.

Спір боржника ОСОБА_1 із виконавчою службою з приводу виконавчого збору (т.с. 9 а.с. 181, 187-189, 195) при вищевикладених встановлених апеляційним судом фактичних обставинах цієї справи не впливає на правильність вирішення цієї справи судом.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 слід задовольнити частково, заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 травня 2016 року у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, в частині задоволення позовних вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, слід скасувати, ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову Банку» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , законним представником якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , законним представником якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , законним представником якого є ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , законним представником якого є ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , законним представником якої є ОСОБА_13 , третя особа: Служба у справах дітей Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області про звернення стягнення на предмет іпотеки у цій справі відмовити.

Відповідно, в разі відмови Банку у задоволенні його позову у цій справі в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, в силу вимог ст. 141 ч. 1, 13 ЦПК України Банк, відповідно, також не має права на стягнення з відповідача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судами першої чи апеляційної інстанцій.

В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 110, 114, 212-215, 224-233 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 141, 367-368, 372, 374, 376, 381-384, 417 ч.1, Перехідними положеннями ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 травня 2016 року у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, в частині задоволення позовних вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, скасувати.

Ухвалити у цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , законним представником якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , законним представником якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , законним представником якого є ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , законним представником якого є ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , законним представником якої є ОСОБА_13 , третя особа: Служба у справах дітей Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області про звернення стягнення на предмет іпотеки у цій справі відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 10.09.2020 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Дашковська А.В.Маловічко С.В.