ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/7084/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В.- головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційні скарги Державної іпотечної установи на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі

за заявою Державної іпотечної установи про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Державної іпотечної установи, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛ"; 3) Холдингова компанія "Автокраз" у формі відкритого акціонерного товариства; 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест"; 5) Кабінет Міністрів України, про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів,

та за зустрічним позовом Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В. В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

1.1. Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної іпотечної установи у якому просило визнати недійсними договір застави майнових прав від 04.02.2015 № Д-2/2015 і договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) від 04.02.2015 №Д-2.1/2015.

1.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016, у позові відмовлено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2017 скасовано постанову Київського апеляційного Господарського суду від 09.11.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2016, а матеріали справи № 910/7084/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

1.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову, подану 26.09.2017, відповідно до якої позивачем заявлено вимоги про:

- визнання недійсним договору застави майнових прав від 04.02.2015 № Д-2/2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А. В. за реєстровим № 34, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" і Державною іпотечною установою;

- визнання недійсним договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) від 04.02.2015 № Д-2.1/2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А. В. за реєстровим № 35, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" і Державною іпотечною установою;

- застосування наслідків недійсності договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) від 04.02.2015 № Д-2.1/2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А. В. за реєстровим № 35, шляхом повернення сторін у попередній стан, а саме: внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо відомостей про суб`єктів шляхом заміни іпотекодержателя з Державної іпотечної установи на ПАТ "Дельта Банк" з наступними записами про іпотеку: номер запису про іпотеку 2621423, номер запису про іпотеку 2626677, номер запису про іпотеку 2626640, номер запису про іпотеку 2626621, номер запису про іпотеку 2626607. номер запису про іпотеку 2626593, номер запису про іпотеку 2626576, номер запису про іпотеку 2626545, номер запису про іпотеку 2626496, номер запису про іпотеку 2626478, номер запису про іпотеку 2626194, номер запису про іпотеку 2625869, номер запису про іпотеку 2625523, номер запису про іпотеку 13831776, номер запису про іпотеку 13823423, номер запису про іпотеку 13822126, номер запису про іпотеку 13819377, номер запису про іпотеку 13819030, номер запису про іпотеку 13814498, номер запису про іпотеку 13814351, номер запису про іпотеку 13808376, номер запису про іпотеку 13808069, номер запису про іпотеку 13807831, номер запису про іпотеку 13807553, номер запису про іпотеку 13814179, номер запису про іпотеку 13814064, номер запису про іпотеку 13813891, номер запису про іпотеку 13813687, номер запису про іпотеку 13813018, номер запису про іпотеку 13812806, номер запису про іпотеку 13812568, номер запису про іпотеку 13811835, номер запису про іпотеку 13811673, номер запису про іпотеку 13810053, номер запису про іпотеку 13809741, номер запису про іпотеку 13807072, номер запису про іпотеку 13806826, номер запису про іпотеку 13806584, номер запису про іпотеку 13806050, номер запису про іпотеку 13813256, номер запису про іпотеку 13818653, номер запису про іпотеку 13818282;

- застосування наслідків недійсності договору застави майнових прав від 04.02.2015 № Д-2/2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А. В. за реєстровим № 34, шляхом припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження від 06.02.2015 за № 15068059 на рухоме майно (майнові права) ПАТ "Дельта Банк", передане в заставу Державній іпотечній установі на підставі недійсного договору застави майнових прав від 04.02.2015 № Д-2/2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А. В. за реєстровим № 34, шляхом вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідного запису.

1.4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Державної іпотечної установи до ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. про визнання дій неправомірними, а також залучено до участі у справі за зустрічним позовом Фонд гарантування вкладів фізичних осіб третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

1.5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018, первісний позов задоволено повністю; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Задовольняючи первісні позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходи з того, що спірні договори застави та відступлення прав вимоги були укладені ПАТ "Дельта Банк" з Державною іпотечною установою в період, коли існували встановлені постановою Національного банку України (далі - НБУ) від 30.10.2014 № 692/БТ заборони на здійснення кредитних операцій, надання майнових порук та передачу третім особам майна та активів банку, зокрема у зв`язку із виникненням у позивача проблем з ліквідністю, без погодження з куратором НБУ, яка була обов`язковою, що суперечить положенням статей 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Крім того, суди зазначили, що уклавши договори застави майнових прав та відступлення права вимоги за місяць до запровадження тимчасової адміністрації в Банку, останній шляхом порушення обмежень, встановлених постановою правління НБУ від 30.10.2014 № 692/БТ, фактично безоплатно відмовився від власних майнових вимог до позичальників (третіх осіб-2,-3,-4) та прийняв на себе зобов`язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", що підпадає під ознаки нікчемності правочину, врегульовані пунктами 1, 5 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

1.6. Постановою Верховного Суду від 19.07.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/7084/16 залишено без змін.

Суд касаційної інстанції наголосив, що оспорювані правочини є нікчемними в силу частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а не визнані такими Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, адже на останню покладено обов`язок виключно щодо виявлення нікчемних правочинів неплатоспроможного банку, яким є АТ "Дельта Банк", та погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для визнання спірних договорів про заставу майнових прав від 04.02.2015 № Д-2/2015 та про відступлення права вимоги від 04.02.2015 № Д-2.1/2015, укладених між сторонами, недійсними, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства.

2. Короткий зміст доводів і вимог заяви

2.1. 09.10.2019 Державна іпотечна установа звернулася до Господарського суду міста Києва з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/7084/16, у якій заявник просить ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

2.2. В обґрунтування вимог заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами заявник вказує, що після прийняття Господарським судом міста Києва рішення від 12.12.2017 у справі № 910/7084/16 та набрання ним законної сили, Державній іпотечній установі стали відомі певні матеріально-правові факти, встановлені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 826/27094/15, які є істотними для даної справи та не могли бути відомі під час її розгляду.

2.3. Нововиявлені обставини, за твердженням заявника, полягають у тому, що у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 826/27094/15 досліджувалося питання застосування постанови правління НБУ від 30.10.2014 № 692/БТ до правовідносин банку та його клієнтів, що виникли в період дії цієї постанови. У вказаній постанові Верховний Суд підтвердив, що постанова Правління НБУ № 692/БТ не може бути застосована до правовідносин банка та його клієнтів до договорів, які укладені до введення тимчасової адміністрації, а саме 03.03.2015, а також вказав, що постанова Правління НБУ № 692/БТ стосується встановлення вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів, та не містить прямих заборон, право накладення яких визначені статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для НБУ.

2.4. Також заявник вказує, що у постанові від 11.09.2019 у справі № 826/27094/15 Верховний Суд зазначив про позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15, в якій сформульований правовий висновок про те, що "перелік передбачених частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підстав, за яких правочин (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частинах 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

2.5. Таким чином, за твердженням заявника підставами для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у даній справі за нововиявленими обставинами є те, що:

- Державній іпотечній установі на час укладення договору застави та договору відступлення прав вимоги від 04.02.2015 та на момент розгляду справи № 910/7084/16 не могло бути відомо про те, що існує постанова Правління НБУ від 30.10.2014 № 692/БТ, яка встановлює обмеження у діяльності ПАТ "Дельта Банк";

- постанова Правління НБУ від 30.10.2014 № 692/БТ стосується встановлення вимог та обмежень щодо діяльності самого ПАТ "Дельта Банк", а не його клієнтів, а також не містить прямих заборон, право накладання яких визначено положеннями статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для НБУ;

- положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 (колегія суддів: Смирнова Ю. М., Щербаков С. О., Ягічева Н. І.), залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 (колегія суддів: Яковлєв М. Л., Куксов В. В., Шаптала Є. Ю.), відмовлено у задоволенні заяви Державної іпотечної установи про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/7084/16 та залишено рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/7084/16 в силі.

Судові рішення мотивовані тим, що наведені Державною іпотечною установою обставини, не є нововиявленими в розумінні положень статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Суди зазначили, що обставини, на які посилається Державна іпотечна установа як на нововиявлені обставини для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/7084/16, не є матеріально-правовими фактами, а є лише правовою оцінкою Верховного Суду обставин щодо застосування постанови Правління НБУ від 30.10.2014 № 692/БТ до правовідносин банку та його клієнтів.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційних скарг

4.1. У касаційній скарзі Державна іпотечна установа посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій положень статті 320 ГПК України, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк", посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5.2. Відзивів від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшло.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частини 1, 2, 4 статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

6.2. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення суду. Поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту) чітко розрізняються між собою. Не можуть вважатися такими обставинами подані учасником справи листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Тобто, нові докази, які не існували на час судового розгляду справи, у розумінні положень процесуального законодавства не можуть вважатися нововиявленими обставинами.

6.3. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (рішення у справах "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia), № 69529/01, §§ 27-28, 18.11.2004 і "Попов проти Молдови", (Popov v. Moldova №2), № 2, § 46, 06.12.2005).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia), № 69529/01, §§ 27-34, 18.11.2004).

6.4. Разом з тим, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, звертаючись із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, заявник фактично посилається на надану Верховним Судом правову оцінку обставинам, пов`язаним із застосуванням (поширенням дії) постанови Правління НБУ від 30.10.2014 № 692/БТ на певне коло осіб.

6.5. Проте наведені заявником обставини не є матеріально-правовими фактами, а є лише правовою оцінкою Верховного Суду обставин щодо застосування постанови Правління НБУ від 30.10.2014 № 692/БТ до правовідносин банку та його клієнтів.

6.6. Колегія судді погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наведена Касаційним адміністративним судом у справі № 826/27094/15 у постанові від 11.09.2019 правова позиція про те, що постанова Правління НБУ від 30.10.2014 № 692/БТ стосується встановлення вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів, а також не містить прямих заборон, право накладання яких визначено статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для НБУ, є оцінкою судом зазначеної постанови та не є нововиявленою обставиною в розумінні статті 320 ГПК України.

6.7. Довід заявника про те, що Державній іпотечній установі на час укладення договору застави та договору відступлення прав вимоги від 04.02.2015 та на момент розгляду справи № 910/7084/16 не могло бути відомо про те, що існує постанова Правління НБУ від 30.10.2014 № 692/БТ, яка встановлює обмеження у діяльності ПАТ "Дельта Банк", не впливає на результати ухваленого у справі рішення, зважаючи на те що, під час вирішення даного спору судами надавалася оцінка обставинам поширення дії постанови Правління НБУ від 30.10.2014 № 692/БТ на спірні правовідносини, а доводи заявника в даному випадку фактично зводяться до переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.

6.8. Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Подобну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 2а-23903/09/1270 та від 03.04.2018 у справі № 477/1012/14-а.

6.9. Положення статті 228 ЦК України не були застосовані судами під час вирішення даного спору по суті, тому Державна іпотечна установа безпідставно посилається як на нововиявлену обставину на те, що положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

6.10. Таким чином, наведені заявником обставини не спростовують фактів, які були покладені в основу рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у даній справі, а врахування судом таких обставин не мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

6.11. Ураховуючи викладене, перевіривши обґрунтованість наведених заявником доводів щодо наявності/відсутності нововиявлених обставин у цьому випадку, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що наведені Державною іпотечною установою мотиви перегляду рішення у справі не можна вважати такими, що свідчать про наявність нововиявлених обставин.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.2. За змістом частини 1 статті 309 цього кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Викладені у касаційній скарзі аргументи відповідача щодо наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не можуть бути підставою для скасування оскаржених у справі судових рішень, оскільки вони не спростовують установленого судами та ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником положень статті 320 ГПК України.

7.4. Ураховуючи викладене, беручи до уваги обставини, встановлені судами, а також те, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми процесуального права, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування оскаржених судових рішень у справі та задоволення касаційної скарги.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Оскільки підстав для скасування постанови та ухвали, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317, 320 ГПК України Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної іпотечної установи залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі № 910/7084/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір