Сарненський районний суд 

Рівненської області 

_________________________________________________

Справа № 555/1505/18 

Провадження № 1-кп/572/341/18 

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 року            м.Сарни

Сарненський районний суд Рівненської області у складі колегії суддів  головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Сарни в режимі відеоконференції клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12018180060000282 щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина україни, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не одруженого, офіційно не працюючого, раніше судимого, останній раз Гощанським районним судом Рівненської області від 08.02.2013 р. за ч.3 ст.185 до покарання у виді позбавлення волі на 3 роки 7 місяців, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.187 КК України,-

 ВСТАНОВИВ:

 До Сарненського районного суду Рівненської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018180060000282 щодо ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.187 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявила клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 з підстав, наведених в клопотанні. 

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_6 заперечили проти задоволення клопотання з підстав недоведеності ризиків вказаних в останньому, просили застосувати цілодобовий домашній арешт.

 Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали колегія суддів приходить до наступного.

Вирішуючи питання про законність тримання особи під вартою насамперед колегія суддів має встановити чи існують підстави для «розумної підозри» щодо причетності ОСОБА_6 до вчинення того злочину, в межах розслідування якого ставиться питання про його тримання під вартою.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому, у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення особи. З цього правила випливають два природних наслідки, що тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення.

Роль суду при оцінці вказаних обставин полягає в перевірці істинних намірів та цілей, що стоять за позбавленням особи свободи, відповідності цих цілей та намірів вимогам закону, та, у випадку встановлення відсутності законних підстав для тримання особи під вартою - прийняття рішення про звільнення особи з-під варти.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин (рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, які ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування (рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 року).

У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У відповідності до статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, інших даних.

Пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, щоб обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо доведено органами державної влади. Аргументи за і проти звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Небезпека того, що обвинувачений буде переховуватися, не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її настільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі Бекчієв проти Молдови (Becciev v. Moldova).

Висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). 

У разі визнання обвинуваченого ОСОБА_6 винуватим у кримінальному правопорушенні йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років. Судом враховується вік та стан здоров`я ОСОБА_6 , що не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, що підозрюваний є особою офіційно не працюючою, джерел доходів не має, неповнолітніх дітей на утриманні не має, є особою раніше неодноразово судимою за злочини проти власності, вчинив кримінальне правопорушення щодо особи похилого віку, за місцем проживання характеризується посередньо, обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а також те, що останній був затриманий поблизу кордонів Рівненської та Хмельницької областей, пересувався користуючись попутним транспортом, чітка мета поїздки органом досудового розслідування не встановлена.

Метою застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також відповідно до змісту клопотання запобігти спробам останнього:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), незаконно впливати на потерпілого у кримінальному провадженні, Колегія суддів вважає дані ризики існуючими та повністю доведеними та встановленими.

Обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зважаючи на його тривалість, не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, а загроза достатньо суворого покарання саме по собі детермінує один з ризиків, передбачених ст.177 КПК України, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню від суду, впливу на потерпілу або свідків, чи належній процесуальній поведінці.

Колегії суддів, на даний час, не надано доказів, які свідчать про достатність застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою для запобігання ризикам, зазначеним в ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, які існують, лишаються дійсними та триваючими.

Колегією суддів перевірено та встановлено існування достатніх даних, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення. Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення прокурором доведено та сумнів не викликає, при цьому підтверджуються матеріалами справи та ухвалами Березнівського районного суду від 15 червня 2018 р. та 09 серпня 2018 р., які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Колегія суддів на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів відповідно до клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити, що не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя.

Згідно ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

 Керуючись ст.314-316, 369-372 КПК України,-

 УХВАЛИВ :

 Клопотання про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_6  запобіжній захід у виді тримання під вартою з утриманням в Рівненському слідчому ізоляторі без визначення розміру застави на підставі ч.4 ст.183 КПК України.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчується 12 листопада 2018 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Сарненську місцеву прокуратуру.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Рівненської області через Сарненський районний суд Рівненської області.

Головуючий Суддя Суддя