Справа № 405/6991/18

Провадження №2/405/1262/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2019 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Тюпі Ю.В., Шумейко Ю.В.,

за участю представника відповідача ГУ НП в Кіровоградській області - Гаман А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький цивільну справу №405/6991/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої неправомірними та протиправними діями працівниками поліції при виконанні ними своїх повноважень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області, Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути на його (позивача) користь з Державного бюджету України (Державної Казначейської Служби України) завдану йому працівниками Гайворонського ВП ГУНП України в Кіровоградській області при виконанні ними своїх службових повноважень моральну шкоду в розмірі 44 000 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що в період з 2007р. по 2017р. відносно нього (позивача) працівниками Гайворонського ВП ГУНП Україна в Кіровоградській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неодноразово складалися незаконні адміністративні протоколи, які судом в подальшому скасовувалися та визнавалися як незаконні, крім того, під час підписання вищевказаних протоколів до нього (позивача) застосовували заходи психічного та фізичного впливу, що принижувало його людську честь та гідність, а саме його (позивача) тримали п`ять годин у наручниках у Гайворонському відділі поліції без відпочинку під час допитів та завдавали тілесних ушкоджень, при цьому, з 2007 року ним неодноразово подавалися заяви про вчинення вищевказаних злочинів, проте йому було відмовлено у порушенні кримінальних справ, та рекомендовано звертатися до суду та після звернення до суду 05.05.2017року було порушено кримінальне провадження, яке вподальшому було закрито із відмовою у притягненні вказаних працівників поліції до кримінальної відповідальності.

Крім того, 18.05.2017 року о 6 год. 30 хв.слідчий Гайворонського ВП ГУНП України в Кіровоградській області Федоришин В.О. під час проведення санкціонованого обшуку на підставі ухвали слідчого судді місцевого суду, порушив його (позивача) права на спокій, оскільки проводив слідчі дії із застосуванням фізичного впливу та без адвоката, чим порушив право на захист, та під час обшуку нічого не знайшовши та не вилучивши жодних заборонених предметів, у зв`язку з чим він (позивач) був змушений звернутися із заявою про вчинення злочину за ч.2 ст. 365 КК Україна, однак 06.08.2018року в порушенні кримінальної справи йому (позивачу) було відмовлено та рекомендовано оскаржити рішення згідно з Законом України «Про звернення громадян», тому він був змушений звернутися із відповідною скаргою до слідчого судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області.

22.08.2018 року слідчим суддею було постановлено ухвалу про зобов`язання працівників Гайворонського ВП внести відповідні відомості до ЄРДР за ч 1. ст. 365 КК Україна, на його (позивача) заяву 20.09.2018 року було отримано витяг з ЄРДР, наданий Гайворонським відділом Новоукраїнської місцевої прокуратури.

Вказав, що внаслідок неправомірних дій працівників поліції він (позивач) почуває себе розгубленим, з тривогою, з відчуттям безпомічності та постійного страху, психічними переживаннями, психологічним дискомфортомта тимчасовою відірваністю від активного - соціального життя, емоційною напругою, через що в подальшому йому (позивачу) прийшлось неодноразово звертатися до лікарів та судово-медичного експерта, який визнав легкі тілесні ушкодження, завдані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Зазначені вище неправомірні дії працівників поліції по відношенню до нього стали підставою для звернення до суду з зазначеним позовом.

Ухвалою суду від 16.10.2018 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Під час підготовчого провадження у справі відповідачем Головним управлінням Національної поліції у Кіровоградській області подано відзив на позовну заяву, зареєстрований 15.11.2018 року за вх.№28903, в якому на обґрунтування заперечень проти заявлених позовних вимог зазначив, що у випадках заподіяння шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, шкода відшкодовується державою лише у випадках, зазначених в ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме:вчинення незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Передумовою притягнення особи до відповідальності за визначене адміністративне чи кримінальне правопорушення є здійснення відповідного провадження та судового розгляду. Тому притягнення до відповідальності передує самій відповідальності та має стадійний характер. Поняття "притягнення до відповідальності" не тотожне поняттю "відповідальність".

В даному випадку особа вважається притягненою до відповідальності тільки після постановлення судом рішення, яке набрало законної сили та яким особу визнано винною. Вона може бути реалізована тільки через належну правову процедуру, встановлену Кодексом України про адміністративні правопорушення чи Кримінально процесуальним Кодексом України, шляхом встановлення всіх обставин вчинення правопорушення та особи, яка його вчинила, та визнання судом такої особи винною та призначенні щодо неї адміністративного покарання на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

Умовою застосування судом цивільно-правової відповідальності в даних правовідносинах (в даному предметі спору), яка поширюється на не договірні зобов`язання, що виникають із правопорушень (деліктні) правовідносини, є встановлення факту неправомірності рішення, дії чи бездіяльності службової або посадової особи зазначених органів.

Позивач посилається на протиправні дії працівників Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області, проте належних доказів, якими було б встановлено про наявність такої вини не надає.

Окрім цього, факт складання адміністративного протоколу чи порушення кримінальної справи, проведення обшуку не свідчить про незаконність дій поліцейських та не є підставою для відшкодування моральної шкоди в розумінні закону.

З матеріалів справи також вбачається, що до позивача незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу, незаконного обшуку не здійснювалось, відповідні судові рішення, які б прямо вказували на незаконність дій, позивачем до суду не надано.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки:норми права, які регулюють зазначені відносини не передбачають відшкодування моральної шкоди за складання адміністративного протоколу чи проведенні обшуку (інші заходи адміністративного впливу не застосовувалися); позивач не конкретизує якими ж саме діями чи бездіяльністю йому завдана шкода; позивачем не надано належних доказів які б вказували на незаконність дій працівників поліції, а також завідомо вчинених протиправних дій стосовно позивача під час складання протоколу про адміністративне правопорушення чи проведенні обшуку. Сам факт внесення відомостей до ЄРДР не вказує на протиправність дій працівників поліції;позивача не було незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, крім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження понесення ним моральних страждань, також не надано розрахунків та аргументованих висновків щодо визначення розміру моральної шкоди.

Відповідачем Державною казначейською службою України подано відзив на позовну заяву, зареєстрований судом 29.11.2018 року за вх.№30431, в якому на обґрунтування заперечення відповідача проти заявлених позовних вимог останній зазначив, що позивачем не доведено та не надано належних доказів, що підтверджували б отримання ним моральної шкоди, спричиненої діями правоохоронних органів. З аргументів та доданих до позовної заяви доказів, не доведено права на отримання моральної шкоди за вимогами цивільного законодавства та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратури та суду».Тим самим, за відсутності інших доказів, які б свідчили про настання тяжких наслідків для позивача в зв`язку з ситуацією, в якій він опинився, можна стверджувати про недоведеність позивачем факту психічних переживань з цього приводу та інших негативних наслідків морального характеру.На підставі вищезазначеного, просить відмовити позивачу у задоволенні позову, у зв`язку з недоведеністю заподіяння моральної шкоди.

Позивачем ОСОБА_1 засобами електронної пошти подано відповідь на відзив Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області, яка зареєстрована судом за вх.№4635 від 20.11.2018 року, а також відповідь на відзив Державної казначейської служби України, яка зареєстрована судом за вх.№4797/18Вх від 03.12.2018 року,у яких позивач зазначив, що в матеріалах справи містяться протоколи, які складали працівники поліції, постанови суду та копії акту СМЕ про його побиття, а також медичні довідки, що є доказами на підтвердження неправомірних дій працівників поліції. Вважає твердження відповідача про те, що працівники поліції не заподіяли йому (позивачу) моральної шкоди безпідставними, оскільки внаслідок вчинення протиправних дій поліцією йому завдано тілесні ушкодження здоров`я, що і потягло за собою отримання ним моральної шкоди. Крім того, зазначив, що відповідно до ст.25 Бюджетного кодексу України виплата коштів відбувається шляхом списання коштів.

Ухвалою суду від 15.02.2019 року підготовче провадження по даній цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, засобами електронної пошти подав клопотання, зареєстроване судом 16.09.2019 року за вх.№ЕП-3769/19-Вх, в якому розгляд справи просив провести без його участі, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача ГУ НП в Кіровоградській області Гаман А.В. (діє на підставі довіреності №311/17-2019 від 12.06.2019 року) в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити позивачу в задоволенні позову, підтримавши при цьому заперечення, викладені у відзиві на позов.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим судом належним чином, причини не явки суду не відомі, заяви, клопотання про відкладення судового засідання до суду не надходили.

Зваживши доводи, викладені в позові на обґрунтування позовних вимог, а також в поданих учасниками справи заявах по суті справи, заслухавши представника відповідача ГУ НП в Кіровоградській області, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що в задоволенні позову позивачу слід відмовити, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст.16 ЦК України, до яких, серед іншого, належить відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України), при цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

При цьому, враховуючи норми ч.3 ст.13, ст.49 ЦПК України, позивач, який вважає, що його суб`єктивне право порушене, самостійно визначає предмет та підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову, - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обгрунтування необхідності його захисту.

Тлумачення вказаних процесуальних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернулася до суду.

Крім того, визначаючи розподіл тягаря доведення у даній цивільній справі, суд прийшов до переконання про необхідність застосування до спірних правовідносин правила частини 3 ст.12 ЦПК України, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У розумінні наведеного правила необхідно враховувати також правило частини 6 ст.81 ЦПК України, згідно з яким доказування не може грунтуватися на припущеннях, і саме таке розуміння процесуального закону найбільшою мірою відповідатиме засадничим принципам цивільного процесу: принципам змагальності сторін та диспозитивності цивільного процесу.

Звертаючись до суду з зазначеним позовом позивач як на підстави позовних вимог, зазначив, що в період з 2007р. по 2017р. відносно нього (позивача) працівниками Гайворонського ВП ГУНП Україна в Кіровоградській області неодноразово складалися незаконні адміністративні протоколи, які судом в подальшому скасовувалися та визнавалися як незаконні, крім того, під час підписання вищевказаних протоколів до нього (позивача) працівники поліції застосовували заходи психічного та фізичного впливу, що принижувало його людську честь та гідність, при цьому, з 2007 року ним неодноразово подавалися заяви про вчинення вищевказаних злочинів, проте йому було відмовлено у порушенні кримінальних справ, та рекомендовано звертатися до суду та після звернення до суду 05.05.2017 року було порушено кримінальне провадження, яке в подальшому було закрито у зв`язку з відмовою у притягненні працівників поліції до кримінальної відповідальності.

Крім того, 18.05.2017 року о 6 год. 30 хв. слідчий Гайворонського ВП ГУНП Українипід час проведення санкціонованого обшуку на підставі ухвали слідчого судді місцевого суду, порушив його (позивача) право на спокій, оскільки проводив слідчі дії із застосуванням фізичного впливу та без адвоката, чим порушив право на захист, та під час обшуку нічого не знайшовши та не вилучивши жодних заборонених предметів, у зв`язку з чим він (позивач) був змушений звернутися із заявою про вчинення злочину за ч. 2 ст. 365 КК Україна, однак 06.08.2018 року в порушенні кримінальної справи йому (позивачу) було відмовлено, при цьому, 22.08.2018 року слідчим суддею було постановлено ухвалу про зобов`язання працівників Гайворонського ВП внести відповідні відомості до ЄРДР за ч 1. ст. 365 КК Україна, та на його (позивача) заяву 20.09.2018 року було отримано витяг з ЄРДР, наданий Гайворонським відділом Новоукраїнської місцевої прокуратури.

Вказав, що внаслідок неправомірних дій працівників поліції він (позивач) почуває себе розгубленим, наявне відчуття безпомічності та постійного страху, психічні переживання та психологічний дискомфорт, емоційна напруга стали підставою для припинення активного соціального життя, через що в подальшому йому (позивачу) прийшлось неодноразово звертатися до лікарів.

Тим самим, позивач ОСОБА_1 просив стягнути моральну шкоду, заподіяну органом державної влади, а саме: незаконними діями працівників Гайворонського ВП ГУНП України в Кіровоградській області.

При цьому, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою про закриття кримінального провадження від 25 червня 2017 року, винесену слідчим Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області Головком А.В., на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.05.2017 року за №12017120120000299 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України за заявою (повідомленням) ОСОБА_1 щодо спричинення йому співробітниками поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.

Крім того, відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.082018 року, в ЄРДР 28.08.2018 року зареєстровано кримінальне провадження №12018120120000464 , правова кваліфікація ч.2 ст.365 КК України, заявник ОСОБА_1 , відповідно до ухвали Гайворонського районного суду Кіровоградської області №385/1167/18 від 22.08.2018 року встановлено, що 18.05.2017 року близько 06 год. 30 хв. слідчий СВ Гайворонського ВП ГУНП в області Федоришин В.О. під час проведення обшуку на підставі ухвали Гайворонського районного суду у домоволодінні ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 порушив його право на спання та життєрадісність, під час перевищення своїх службових повноважень.

Судом, в свою чергу, відзначається, що спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема й органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких у законодавстві виокремлюються посадові чи службові особи органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких передбачений частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами підлягають застосуванню правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 ЦК України, за змістом якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині другій статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

За приписами частини першої 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Враховуючи те, що у зазначеній справі з урахуванням заявлених позивачем позовних вимог та підстав позову, а також наданих доказів (постанова про закриття кримінального провадження від 25.06.2017 року та Витяг з ЄРДР від 28.08.2018 року), відсутні підстави для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення частини шостої статті 1176 ЦК України.

За приписами частини шостої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пленум Верховного Суду України у п.3 Постанови № 4 від 31.03.1995року " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п.9 вказаної постанови).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, АвтономнуРеспубліку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Поряд з цим, позивачем ОСОБА_1 не надано належних доказів про те, що посадовими особами Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області відносно нього (позивача) були вчинені протиправні дії, а так само не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про перенесення ним душевних страждань у зв`язку з процесуальним рішенням слідчого про закриття кримінального провадження.

Окрім того, суд зауважує, що стягненню моральної шкоди, завданої неправомірними діями службових осіб державної влади має передувати ухвалене в установленому законом порядку судове рішення щодо неправомірності таких дій.

Більш того, судом відзначається, що оскарження позивачем до слідчого судді бездіяльності службових осіб Гайворонського ВП ГУ НП в Кіровоградській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР на підставі його (позивача) звернення, свідчить про реалізацію останнім оспорювання процесуальної діяльності уповноважених осіб Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1174 ЦК України.

Сам факт зобов`язання ухвалою слідчого судді внести відповідні відомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій уповноваженої особи Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області та завдання позивачу моральної шкоди, враховуючи, що права та інтереси останнього були поновлені.

З огляду на викладене вище, розглядаючи справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі поданих позивачем доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи, що під час розгляду справи позивачем ОСОБА_1 не було доведено суду наявності завданої йому моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача (визнання незаконними дій), наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача, не надано доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями заподіювача шкоди та шкодою, на яку посилається позивач, на підставі чого суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову, що має наслідком відмови позивачу в його (позові) задоволенні.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди в розмірі 44 000 грн., завданої неправомірними та протиправними діями працівниками поліції при виконанні ними своїх повноважень, - залишити без задоволення.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Повне судове рішення виготовлено 02 жовтня 2019 року.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова