Р і ш е н н я

І м е н е м    У к р а ї н и

Справа №2-569/2010

21 квітня 2010 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

Судді              - Овчаренко Н.Г.

При секретареві    - Волошиній Л.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Дніпропетровській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, відшкодування витрат на правову допомогу, -

В с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тими обставинами, що вона, працюючи у відповідача на посаді начальника відділу з укладання договорів оренди, наказом від 30.03.2009 за №71-к була звільнена з посади за п.4 ст.40 КЗпП України. На думку адміністрації відповідача вона скоїла прогул 20.03.2009, але вона після закінчення лікарняного 19.03.2009 відчула себе зле, а тому поїхала до лікаря, який виписав їй ліки, про що свідчать копії рецептів, дав направлення на здачу аналізів на 23.03.2009.

Після відвідування лікаря їй потрібно було з»явитися до міліції, куди вона і направилася, попередивши у телефонному режимі заступника начальника відповідача. Після відвідин міліції вона з»явилася на роботу та надала вищезгадані документи адміністрації, але незважаючи на це вона була звільнена з роботи без дотримання вимог Кзпп України щодо процедури звільнення.

Залишивши її – мати-одиначку без засобів існування у гуртожитку, у якому часто відключають світло, газ, опалення, відповідач завдав їй моральної шкоди, яку вона оцінює у 25000 грн.

Просить суд скасувати наказ про звільнення, поновити її на посаді, яку вона займала, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду та відшкодувати витрати, пов»язані з наданням правової допомоги.

У судовому засіданні позивачка та її представник повністю підтримали позовні вимоги та, посилаючися на ті самі підстави, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовних вимог не визнав у повному обсязі, суду пояснив, що позивачка самовільно без узгодження з керівництвом не вийшла на роботу 20.03.3009, а відвідувала в цей день з власної ініціативи лікаря та ОБЕП. Належних доказів свого відвідування лікаря вона не надала, а рецепти не є такими відповідно до Інструкції про надання листків непрацездатності.

При вирішенні питання щодо застосування виду дисциплінарного стягнення було враховано, що до позивачки застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського впливу, а тому і було застосовано саме звільнення.

Вважають вимоги позивачки безпідставними, такими, що не відповідають дійсності, а тому просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно з п.2.19 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом МОЗ України № 405 від 13.11.2001, особам, які самостійно звернулися до лікувальних закладів по консультативну допомогу, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідченим печаткою лікувально-профілактичного закладу, з обов»язковим зазначенням часу проведеної консультації.

Судом встановлено, що позивачка не надала ані відповідачу, ані суду такої довідки ні під час проведення службового розслідування, ні під час судового розгляду, а тому суд вважає причини відсутності позивачки на роботі у першій половині дня 20.03.2009 неповажними, так як довідка довільної форми може бути видана не лише в день відвідування лікаря, а й в будь-який інший день, якщо таке відвідування дійсно мало місце.

Навпаки судом на свій запит було отримано повідомлення (а.с.93), згідно з яким позивачка не записана у журналі консультацій лікаря-нефролога міської багатопрофільної клінічної лікарні № 4 на 20.03.2009.

Стосовно наданого позивачкою запрошення до УБЕП на 14 годину 20.03.2009 (а.с.8) суд вважає за необхідне зазначити, що воно спростоване заступником начальника УБЕП (а.с.187), який у своєму листі на адресу суду зазначив, що запрошення виписав на наполегливе прохання позивачки, яка самостійно прибула до УБЕП без попереднього виклику.

Таким чином, суд на підставі вищенаведених доказів дійшов висновку про відсутність позивачки на роботі 20.03.2009 без поважних причин.

Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Так як відповідачем до позивачки застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського впливу (а.с.41-70), суд вважає, що звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України було правомірним, таким, що відповідає вимогам трудового законодавства у частині застосування дисциплінарних стягнень, про що свідчать надані відповідачем документи службового розслідування.

Суд не дає оцінки цим матеріалам, оскільки вони не стосуються предмету спору – звільнення за прогул без поважних причин. До того ж, п.4 ст.40 КЗпП України передбачає лише розірвання трудового договору, тобто, звільнення, а не інший вид дисциплінарного стягнення.

Передбачена КЗпП України попередня згода профспілкового комітету на звільнення позивачки була отримана 30.03.2009 (а.с.32) за її участю.

Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Так як судом звільнення за прогул позивачки не визнане незаконним, вимога про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, а тому вимога позивачки про відшкодування цих витрат задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.40,237-1 КЗпП України, ст.ст.84,212-215 ЦПК України, суд, –

В и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Дніпропетровській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, відшкодування витрат на правову допомогу – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна  скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                        Н.Г.Овчаренко