Справа № 309/1214/16-ц

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2020 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Бисага Т.Ю.

суддів: Фазикош Г.В., Собослоя Г.Г.,

за участі секретаря: Юрочко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , ПАТ КБ «Надра» в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ КБ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення Хустського районного суду від 01 липня 2016 року, головуючий суддя Сідей Я.Я., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Чіжмарь Сергія Івановича та ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Надра» і приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Чіжмаря С.І.

Просила визнати недійсним договір іпотеки від 25 квітня 2007 року № 2007/840-МК/47, укладений між ОСОБА_6 та ВАТ КБ «Надра» і посвідчений приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарем С. І.; виключити з Державного реєстру іпотек відомості щодо обтяження нерухомого майна - нежитлової будівлі, склад ПММ, загальною площею 51,1 кв. м, позначеної в технічному плані літ. «Ш», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого 25 квітня 2007 року приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарем С. І.; вилучити інформацію з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про обтяження, накладене приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарем С. І. 25 квітня 2007 року щодо заборони відчуження вказаного майна.

Рішенням Хустського районного суду від 01 липня 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки від 25.04.2007 № 2007/840-МК/47, укладений ОСОБА_6 із ВАТ КБ «Надра» і посвідчений приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарем С.І.

Виключено з Державного реєстру іпотек відомості щодо обтяження нерухомого майна - нежитлової будівлі, склад ПММ, загальною площею 51,1 кв. м, позначеної в технічному плані літерою «Ш», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого 25.04.2007 приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарем С.І.

Виключено інформацію з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про обтяження, накладене приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарем С.І. 25.04.2007 щодо заборони відчуження нежитлової будівлі, склад ПММ, загальною площею 51,1 кв. м, позначеної в технічному плані літерою «Ш», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , внесену у зв`язку з посвідченням договору іпотеки від 25.04.2007 № 2007/840-МК/47, укладеного ВАТ КБ «Надра» із ОСОБА_6 як із іпотекодавцем та із ОСОБА_4 як із боржником за основним зобов`язанням.

Відповідач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , оскаржила рішення суду як незаконне та необґрунтоване. Зазначає, зокрема, що на час укладання оспореного договору вона була власником майна, що передавалося в іпотеку, тому правочин був вчинений правомірно. Стосовно ж судової заборони на вчинення дій щодо спірного майна, то у справі немає відомостей про її державну реєстрацію, а також про доведення цієї заборони до відома ОСОБА_1 , тому для останньої не було зазначеної перешкоди при передачі майна в іпотеку. Зі свого боку, ОСОБА_3 не діяла відповідно до закону з метою відкладання нотаріальної дії із посвідчення договору іпотеки. Суд не взяв до уваги й те, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки іпотека зберігає свою чинність для нового власника майна. Насамкінець, провадження в справі належало закрити, оскільки така сама вимога вже була предметом судового розгляду і у задоволенні вимоги про визнання договору іпотеки недійсним ОСОБА_3 раніше було судом відмовлено. Сторона просить рішення суду скасувати, у позові - відмовити.

Рішення суду оскаржив і відповідач ПАТ КБ «Надра». В апеляції вказується на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Так, договором іпотеки забезпечено виконання зобов`язань позичальником ОСОБА_4 за кредитним договором від 20.04.2007 і такі досі не виконані, здійснюється примусове виконання рішення суду про стягнення боргу в розмірі 208738,60 грн, що було залишено поза увагою. Між тим, за наявності указаного боргу ухвалене судом рішення порушує права кредитора. На момент укладання договору іпотеки судове рішення, яким на ОСОБА_3 були переведені права покупця майна, ще не набрало законної сили, тому власником предмета іпотеки була ОСОБА_7 . У скарзі одночасно зазначається й таке: оскільки ОСОБА_5 виступала повноправним власником майна, то договір іпотеки укладено без будь-яких порушень закону, а нотаріус не мав жодних законних перешкод для вчинення нотаріальної дії; ОСОБА_5 , достовірно знаючи про наявність судових спорів щодо вказаного нерухомого майна, в порушення п.п. 2.1., 2.3. договору іпотеки від 24.04.2007 не повідомляла банк про такі спори.

У боржника та поручителя є невиконані зобов`язання й перед іншими кредиторами, їхнє майно арештоване, про відповідні обставини повідомлені правоохоронні органи.

ОСОБА_3 вже пред`являла вимоги про визнання договору іпотеки, про який ідеться, недійсним, однак, у її позові було відмовлено.

Сторона вважає, що позов ОСОБА_3 у дійсності спрямований не на захист її майнових прав, а є засобом уникнення вищезгаданого боржника та іпотекодавця майнової відповідальності за кредитним зобов`язанням, позов не було доведено.

Виходячи з наведеного та вважаючи свої процесуальні права порушеними, сторона просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 16 січня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , ПАТ КБ «Надра» в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ КБ «Надра» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року касаційну скаргу задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 16 січня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Зокрема, Верховний Суд звернув увагу на той факт, що судом першої інстанції помилково зазначено в рішенні про відсутність заяви про застосування строків позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником нежитлової будівлі під літ. «Ш», загальною площею 51,1 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , на підставі рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2006 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 08 травня 2007 року і ухвалою Верховного Суду України від 06 грудня 2007 року, у справі позовом ОСОБА_3 до ВАТ «Хустське автотранспортне підприємство 12142», ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Гелеван С. І., про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу та відшкодування моральної шкоди.

Вказаним судовим рішенням позов ОСОБА_3 задоволено частково. Переведено на ОСОБА_3 права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі за планом земельної ділянки під літ. «Ш», загальною площею 51,1 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , посвідченого 12 квітня 2006 року приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Гелеван С. І., між ВАТ «Хустське автотранспортне підприємство 12142» та ОСОБА_5 , та визнано у вказаному договорі покупцем ОСОБА_3 , виключивши з нього покупця ОСОБА_5 .

Позов ОСОБА_3 до ВАТ «Хустське автотранспортне підприємство 12142», ОСОБА_5 про переведення прав покупця за договором купівлі-продажу був забезпечений шляхом встановлення заборони ОСОБА_6 проводити будь-які дії щодо приміщення кафе по АДРЕСА_1 , орендарем якого є ОСОБА_3 , та не перешкоджати їй у здійсненні права користування орендованим приміщенням (ухвала Хустського районного суду Закарпатської області від 19 квітня 2006 року).

25 квітня 2007 року між ОСОБА_6 та ВАТ «КБ «Надра»», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарем С. І., згідно з умовами якого на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 за кредитним договором від 20 квітня 2007 року, ОСОБА_6 передала в іпотеку банку нежитлову будівлю - склад ПММ загальною площею 51,1 кв. м, позначену на технічному плані літ. «Ш», що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продаж від 12 квітня 2006 року.

30 травня 2007 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності ­відповідного правочину (ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215,216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4,14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Як встановлено, - ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 19 квітня 2006 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Позов ОСОБА_3 до ВАТ «Хустське автотранспортне підприємство 12142», ОСОБА_5 про переведення прав покупця за договором купівлі-продажу був забезпечений шляхом встановлення заборони ОСОБА_6 проводити будь-які дії щодо приміщення кафе по АДРЕСА_1 , орендарем якого є ОСОБА_3 , та не перешкоджати їй у здійсненні права користування орендованим приміщенням.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України 2004 року поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України 2004 року забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, ще: забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З урахуванням особливостей мети забезпечення позову, заява пре забезпечення позову розглядається судом у день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановления, відповідна ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, і крім того навіть оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України 2004 року). Тому той факт, що встановлені судом в ухвалі обмеження не було зареєстровано у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу достеменно відомо.

Встановивши, що ОСОБА_6 було відомо про встановлення судом зазначеної заборони, оскільки зміст ухвали був доведений до відома її представника - ОСОБА_8 , суд дійшов правильного висновку про те, що станом на час укладення оспорюваного договору (25 квітня 2007 року) спірне нерухоме майно перебувало під забороною відчуження.

Отже, за оспорюваним договором іпотеки ОСОБА_6 передала в іпотеку банку нерухоме майно у порушення заборони, встановленої судом у порядку забезпечення іншого позову.

Встановивши, що оспорюваний договір іпотеки був укладений внаслідок недобросовісних дій іпотекодавця, цим договором порушені законні майнові права та інтереси ОСОБА_3 , щодо нерухомого майна, яке без її відома та всупереч наявним даним про її обґрунтований законний інтерес та щодо судової заборони на розпорядження ним, було передане в іпотеку банку, отже суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для визнання договору іпотеки недійсним.

Також, встановлено, що оспорюваний договір іпотеки укладений №2007/840-МК/47 від 25.04.2007 р., був укладений між ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого на даний час є ПАТ КБ «Надра») та ОСОБА_5 - на забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальниці ОСОБА_4 (матері іпотекодавця) по кредитному договору №2007/840-МК/47 від 25.04.2007 р. на підставі якого було видано кредит у сумі 20 000 доларів США строком користування до 19.04.2011 р. із сплатою 15,5 % річних.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Загальний строк позовної давності відповідно до статті 257 ЦК України становить три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони, зробленої до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» заявлено про застосування строку позовної даності, оскільки позивач пропустила строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом, так як з часу укладення оспорюваного правочину минуло десять років (а. с. 33).

Отже, загальна позовна давність, під яку підпадає оспорений договір іпотеки становить три роки. В межах цього строку позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права. Так як оскаржений договір укладених 25.04.2007 р. про наявність якого позивачеві було відомо з (2006) - 2007 року, то строк позовної давності, в межах якого позивач міг звернутися до суду, закінчився ще у 2010 році.

Твердження позивача про те, що їй стало відомо про існування договору іпотеки тільки перед зверненням в суд - жодним доказом не стверджується, оскільки у 2007 році, після ухвалення судом рішення про переведення прав і обов`язків покупця, позивачеві при зверненні до нотаріуса було повідомлено про перебування спірного майна в іпотеці згідно договору іпотеки, укладеного з ПАТ «КБ Надра».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи та суперечать матеріальному закону, що відповідно до ст. 376 ЦПК є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 268, 374,376, ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Надра» в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ КБ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни задовольнити частково.

Рішення Хустського районного суду від 01 липня 2016 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Чіжмарь Сергія Івановича та ОСОБА_4 , про визнання договору іпотеки недійсним та зобов`язання вчинити дії -відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 7 вересня 2020 року.

Головуючий

Судді