Справа № 2-а-612/10

            ПОСТАНОВА

            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 березня 2010 року

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді:  Дзюбановського Ю.І.

при секретарі:          Чубак С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій неправомірними та незаконними і зобов’язання проведення перерахунку та виплати основної та додаткової пенсії з 01.01.2008 року по час звернення до суду, -

               ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування основної та додаткової пенсії, посилаючись на те, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії і згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на одержання пенсії, не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Однак нарахування та виплата  пенсії відбувалось всупереч вимог вказаного Закону, а тому просить суд зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії з 01.01.2008 року по час звернення до суду в розмірах визначених позивачем, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком та виплатити недоплачену основну та додаткову пенсію. Крім того, просить зобов’язати відповідача здійснювати виплату пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, причинену здоров’ю, відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком, з дня встановленого нового розміру Законом з урахуванням вимог ст.ст. 50, 54 та ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У судовому засіданні позивач та його представник у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила у задоволені позову відмовити в зв’язку із тим, що правові підстави для перерахунку та виплати позивачу основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає, оскільки основну пенсію ОСОБА_1 отримує в управлінні як колишній військовослужбовець, а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну його здоров’ю як учасникові ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії (3 група інвалідності), призначена та виплачується правильно відповідно до норм чинного законодавства у розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Також просить відмовити йому у позові в зв’язку з пропущенням строку звернення до суду.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши надані докази в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволенню з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та інвалідом ІІІ групи захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про що свідчить видане йому посвідчення серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 та довідка до акта огляду МСЕК серія ТЕР № 152629.

Право вибору пенсійних виплат передбачене ст. 10 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Пунктом 13 розділу XV вказаного закону, у разі якщо особа має право на отримання пенсії, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Відповідно до ст.99 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік», який набрав чинності з 01.01.2007 року, військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України. ОСОБА_1 отримує пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та додаткову пенсію відповідно до Постанови КМУ від 28 травня 2008 року №530 на виконання Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року, зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до 1 категорії встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, яка була чинною до 31 грудня 2007 року) визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з підпунктом 12 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, який набрав чинності з 01 січня 2008 року, була викладена в новій редакції в частині того, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14. Ч.3 ст.4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25.03.2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Представник відповідача у запереченнях посилалася на те, що виплата додаткової пенсії позивачу відбувалася на підставі постанови Кабінету Міністрів України, які є обов'язковими для виконання державними пенсійними органами.

Зокрема, п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та належать до категорії 1, інвалідам 3 групи щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається в розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте, за ст.62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Тобто, в цій статті функції щодо встановлення розміру пенсії, як державної, так і додаткової, Кабінету Міністрів України не делеговані, а лише зазначено про те, що Кабінет Міністрів України може затвердити порядок застосування передбачених законом пільг.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що норми Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року суперечать ст.ст.50, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суд погоджується з твердженнями позивача про те, що йому повинна сплачуватися додаткова пенсія у розмірі визначеному в статтях 50 та 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з вирахуванням мінімального розміру пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами про Державний бюджет України на відповідний рік.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.  

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановить : з 1 січня - 470 грн., з 1квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн. Стаття 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлює у 2009 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у розмірах встановлених у жовтні 2008 року.

Крім того, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідач наполягає на тому, що за частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Суд з цього приводу зазначає, що ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» була доповнена частиною третьою згідно з Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-IV, який набрав чинності з 31 березня 2005 року, в той час як до частини третьої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зміни, за якими - обчислення і призначення пенсій по інвалідності проводяться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", були внесені згідно з Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108-IV, що набрав чинності з 13 грудня 2005 року, тобто в даному випадку застосовується принцип дії законів у часі, за яким до спірних правовідносин повинні застосовуватися норми закону, що набрав чинності пізніше. Крім того, частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком. Також, слід врахувати, що чинним законодавством не встановлено іншого ніж передбаченого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» порядку вирахування мінімального розміру пенсії за віком.

Крім того, суд враховує, що в дійсний час діє «Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року №523 зі змінами і доповненнями, за яким пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання завдяки Чорнобильської катастрофи нараховуються відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок додаткової пенсії відповідно до статей 50, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком.

Так, Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України". У вказаному рішенні Конституційного суду України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія норм статей 50, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими особам постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС та віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи, до яких відноситься позивач, повинна була призначатися та виплачуватися відповідачем щомісячно додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, незалежно від звернення пенсіонера до органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії.

Відповідно до ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.ст. 22, 23, ч.1 ст.24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст.8 Конституції України, так і ст.8 КАСУ.

У відповідності до ст.99 КАС України встановлено річний строк на звернення до суду за захистом свого права. Згідно з положенням ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Представник відповідача наполягала на відмові в позові у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Позивачем не подано суду доказів пропуску строку звернення до адміністративного суду з поважних причин.

Таким чином, з огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково шляхом перерахування та виплати розміру додаткової пенсії – з розрахунку 50% від мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб з 04.01.2009 року по 31.12.2009 року.

Суд вважає, що дії відповідача щодо виплати пенсії позивачу у розмірах, менших 50 відсотків, є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам статті 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

    При цьому, суд відмовляє позивачу в задоволенні його позову в частині визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо перерахунку та виплати основної (державної) пенсії виходячи з положень ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки позивач обрав та основну пенсію отримує на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а отже, не може одночасно отримувати два види пенсії.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з ГУ ПФУ в Тернопільській області доплати до додаткової пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають до задоволення, оскільки такі виплати йому не були нараховані, а суд не може перебрати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Також не підлягають до задоволення вимоги позивача про зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати основну та додаткову пенсію виходячи з вимог ст. 54 та ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, а не такі, які можуть бути порушені в майбутньому. Таким чином, є неможливим зобов’язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.

Згідно ст. 94 КАС України судові витрати сторонам не відшкодовуються за відсутності доказів їх понесення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 11, 18, 71, 86, 94, 158, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.2 ст.152 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд -

                                                              ПОСТАНОВИВ:

1.   Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій неправомірними та незаконними і зобов’язання проведення перерахунку та виплати основної та додаткової пенсії з 01.01.2008 року по час звернення до суду – задовольнити частково.

2.   Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за період з 04.01.2009 року по 31.12.2009 року.

3.   Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст.50, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 04.01.2009 року по 31.12.2009 року із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

4.   В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

    Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційної скарги – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.    

    Суддя – підпис

    З оригіналом згідно:

    Суддя                                                                                    Ю.І. Дзюбановський