Справа №2-1359/10

                                                  РІШЕННЯ

                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2010 року

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого: Дзюбановського Ю.І.

при секретарі судового засідання: Чубак С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення 228164,72 грн. боргу, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання частково недійсним кредитного договору, -

                                                                  ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося в Тернопільський міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 28488,54 доларів США, що еквівалентно 228164,72 грн., обгрунтовуючи неналежним виконанням зобов’язань в частині своєчасної сплати кредитних платежів та відсотків, в результаті чого виникла заборгованості і правові підстави для звернення з позовом про стягнення сум.

ОСОБА_1 подав суду зустрічну позовну заяву, з врахуванням уточнених вимог до якої, просить кредитний договір №BL1995 від 17.03.2008р., укладений 17.03.2008р. між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 визнати недійсним в частині сплати відсотків у доларах США за користування отриманими кредитними коштами. В обгрунтування зустрічної вимоги посилається на те, що зміст кредитного договору має відповідати вимогам закону. Так як згідно норм чинного законодавства грошовою одиницею є гривня, а зобов’язання за кредитним договором в частині сплати відсотків виражене виклюно в іноземній валюті.

Представник банку в судовому засіданні позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором підтримує повністю та заперечує вимоги зустрічного позову, мотивуючи тим, що умови кредитного договору щодо видачі кредиту та зобов’язання позичальника сплати відсотків в іноземній валюті відповідають вимогам законодавства, при укладенні договору між сторонами досягнено згоди з усіх істотних умов, в Банку наявні необхідні ліцензії на здійснення таких операцій.

Представник ОСОБА_1 первісний позов заперечує повністю. Поданий зустрічний позов підтримує.

Суд, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні встановив наступне.

17 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» в особі Тернопільського відділення №3 Київської філії №2, правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений кредитний договір №BL1995, за умовами якого банк зобов’язується встановити позичальнику ліміт кредитної лінії в межах суми 20000 доларів США, а позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти, надані в межах ліміту кредитної лінії та сплатити плату за користування кредитною лінією в порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі, строком повернення всієї суми кредиту не пізніше 28 лютого 2009 року.

Пунктом 1.2.3 Договору передбачено, що погашення грошових зобов’язань позичальника здійснюється: другого робочого дня кожного поточного місяця позичальником має бути сплачена сума мінімального платежу відповідно до умов цього договору; не пізніше 28 лютого 2009 року позичальник зобов’язується повернути всю суму кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії та інших грошових зобов’язань.

Згідно п. 1.3.1 Договору банк здіснює видачу позичальнику кредитних коштів шляхом надання окремих траншів на підставі його письмової заяви.

Сторони умовами договору встановили, що за користування кредитними коштами, наданими у межах ліміту кредитної лінії та строку кредитування, визначених цим договором, встановлюється процентна ставка в розмірі 24,50% річних. За користування кредитними коштами понад строк кредитування та/або терміни погашення, встановлені цим договором, процентна ставка встановлюється в розмірі 25,00% річних, яка застосовується до всієї суми простроченої суми основного боргу позичальника.

Відповідно до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується  повернути кредит та сплатити проценти.

Як підтверджується матеріалами справи Банк покладенні на нього зобов’язання в частині видачі кредитних коштів виконав належним чином, а саме згідно заяви на видачу готівки №024в5010807470007 від 17.03.2008р., №024в501080850002 від 22.03.2008р., №024в501080870002 від 27.03.2008р., №024в501081430001 від 22.05.2008р., №080в501082130009 від 31.06.2008р. ОСОБА_1 отримав готівкові кошти в сумі 21000 доларів США, а відтак, у нього виникли зобов’язання, передбачені умовами кредитного договору щодо своєчасної сплати сум кредитних платежів та процетів за користування ними.

Однак, як стверджує представник позивача по первісному позову та вбачається із матеріалів справи відповідачем зобов’язання в частині сплати кредитних платежів, процентів та повернення суми отриманого кредиту в строк, встановлений п. 1.2.3 Договору не виконанні, чим були порушенні умови договору та норми чинного законодавства.

14.11.2008р. за №024/022 та 06.05.2009р. за №024/023 на адресу ОСОБА_1 були направленні вимоги-попередження про неналежне виконання кредитних зобов’язань та сплати построчених сум, які залишенні без належного реагування та задоволення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Станом на дату розгляду справи за ОСОБА_1 рахується заборгованість по простроченому кредиту 19965,19 доларів США, сума прострочених відсотків 5320,40 доларів США та 3202,95 доларів США пені.

За нормами ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник зобов”язувався повертати кошти частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позичкодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишився та сплати процентів.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 факт отримання готівкових коштів не заперечує, неналежне виконання зобов’язання пояснює важким фінансовим становищем, різким зростанням курсу іноземної валюти по відношенню до гривні, а також згідно вимог зустрічної заяви вважає позовні вимоги банку безпідставні, кредитний договір укладений з порушенням норм законодавства, а тому не можуть сплачуватися відсотки та повернення кредитних коштів за правочином, умови якого не відповідають закону.

Позивач по зустрічному позову зазначає, що ПАТ «Універсал Банк» не надав і не представив при укладанні кредитного договору №BL1995в від 17.03.2008р. ліцензії НБУ, на підставі яких Банк мав право надавати валютні (в доларах США) кредити фізичним особам, використання іноземної валюті, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями.

Згідно ст. 3 Декрету КМУ від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань. За правилами ст. 524, 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виражене та виконане у гривнях, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Таким чином стверджує, що умова кредитного договору, за якою ОСОБА_1 зобов’язувався сплачувати відсотки за користування отриманими в кредит коштами виключно в доларах США є такою, що суперечить діючим актам цивільного законодавства, а тому просить суд визнати її недійсною.

Так, у відповідності до статті 524 Цивільного кодексу України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

За правилами ст. 533 Кодексу, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

  Згідно ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківських ліцензій банки мають право здійсювати операції, зокрема, як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, під якими розуміються гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент, а також право здійснювати операції з валютними цінностями, якими відповідно до положень Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є валюта України, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в валюті України, іноземна валюта, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті, банківські метали.

У відповідності до пункту 2.1, 2.3, 5.3 «Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затвердженого Постановою НБУ №275 від 17.07.2001р. за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здіснювати операції з валютними цінностями. Письмовий дозіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Як було встановлено судом між сторонами по справі був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав 21000 доларів США кредиту із встановленими термінами погашення грошових зобов’язань - другого робочого дня кожного поточного місяця сплата суми мінімального платежу відповідно до умов цього договору; не пізніше 28 лютого 2009 року – повернення всієї суми кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії та інших грошових зобов’язань, а також визначено процентну ставку в розмірі 24,50% річних. За користування кредитними коштами понад строк кредитування та/або терміни погашення, встановлені цим договором, процентна ставка встановлюється в розмірі 25,00% річних, яка застосовується до всієї суми простроченої суми основного боргу позичальника.

Даний кредитний договір був підписаний без заперечень, відтак, сторонами досягнено згоди з усіх істотних умов, зокрема, визначення валюти кредиту, термінів погашення, розміру та валюти процентів, а також сторонами умовами договору не встановлювався гривневий еквівалент по відношенню до іноземної валлюти кредиту щодо порядку сплати відповідних платежів.

Також, як підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 здійснювалося часткове погашення сум кредитних платежів та процентів у встановленій умовами договору валюті – доларах США.

Крім цього, представником відповідача по зустрічному позову в правомірність укладення кредитного договору у відповідності до норм чинного законодавства в частині визначення суми кредиту і процентів в іноземній валюті до матеріалів справи долучені банківська ліцензія №92, видана 07.12.2007р. на здійснення операцій, визначених ч. 1 та п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», дозвіл НБУ №92-1 від 07.12.2007р. на право здійснювати операції, визначені п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Враховуючи викладене, твердження ОСОБА_1 у поданій зустрічній позовні заяві щодо невідповідності умов кредитного договору в частині визначення валюти процентів в доларах США нормам законодавства не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи та спростовані належними та допустимими доказами відповідачем по зустрічному позову.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 слід відмовити, а враховуючи невиконання позичальником станови на дату розгляду справи кредитних зобов’язань позов ПАТ «Універсал Банк» є підставним та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх позовних вимог і заперечень.

Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати, сплачені ПАТ «Універсал Банк» відшкодовуються за рахунок ОСОБА_1 Понесенні позивачем по зустрічному позову судові витрати не компенсуються.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 16, 215, 524, 526, 533, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 60, 88, 208, 209, 212, 214, 215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

                                                 ВИРІШИВ:

1.   Первісний позов задовольнити.

2.   Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 228164,72 грн. заборгованості за кредитним договором №BL1995 від 17.03.2008р.; 1700 грн. в повернення сплаченого судового збору; 120 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.   В задоволенні зустрічного позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

         Суддя                                                                                            Ю.Дзюбановський