Справа № 2а-807/09 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
в порядку письмового провадження
24 грудня 2009 року Жовківський районний суд Львівської області в особі головуючого судді Кобзар В.М ., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовкві Львівської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання провести оплату державної допомоги дитині війни в повному розмір,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання провести виплату державної допомоги дитині війни в повному розмірі.
У своїй позовній заяві позивач посилається на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року по 31.03.2009 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких їй повинна була бути нарахована соціальна допомога. Разом з тим, відповідач в порушення вимог Конституції України, не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії. Просить зобов'язати відповідача нарахувати йому несплачену щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 4269,90 грн. за 2006-2009 роки.
В судове засідання позивач не прибув, однак на адресу суду подав письмову заяву, в якій свої позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задоволити та розглядати справу без його участі в письмовому провадженні.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, однак подав до суду письмові заперечення стосовно поданого позову. Просить у позові відмовити та слухати справу без його участі в письмовому провадженні. В запереченнях проти адміністративного позову зазначив, що позовні вимоги позивачки є безпідставними з наступних підстав : відповідно до ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” (надалі Закон – 2195) пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, законодавством не визначено поняття “мінімальної пенсії за віком” як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно зі ст. 6 Закону-2195, так як ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (надалі Закон-1058) передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Ст.28 Закону-1058 встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом-1058.
Це ж саме зазначено у п. п. 3.2 п. 3 Ухвали Конституційного Суду України від 19.05.09 № 2-25/2009, що дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни передбаченої у статті 6 Закону № 2195-1У. Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії.
Водночас, законодавством не було прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону-2195, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку та яким чином обчислювати вказаний розмір.
Окрім цього, у 2007 році для певної категорії осіб було встановлено підвищення до пенсії, а саме, відповідно до ст. 111 ЗУ “Про Державний бюджет на 2007 рік” від 19.12.2006 № 489-У (далі Закон-489) встановлено у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” (2195) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту “ № 3551-12), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (надалі Рішення-6-рп) було визнано таким, що не відповідає Конституції України положення пункту 12 ст.71 ЗУ “Про державний бюджет на 2007 рік”, яким було припинено на 2007 рік дію ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст.111 цього Закону, яка передбачала, що в 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, згідно із ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих на яких розповсюджується дія ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, зміни до Закону України “про Державний бюджет України на 2007 рік” у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату даних підвищень в 2007 році були відсутні.
Ст. 7 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Дане питання законодавцем вирішене в 2008 році, шляхом внесення змін в ст. 6 Закону-2195, (Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік”) де передбачено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно зі ст. 14 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту”, учасникам війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсій підвищується на 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність , а тому “дітям війни” з 01.01.2008 року виплачується щомісячно: січень-березень по 47 грн., квітень-червень по 48,10 грн., липень-вересень по 48,20 грн., жовтень-грудень по 49,80 грн.
Відповідно до ст.1 Закону-2195 дитина війни – це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 підпадає під категорію “дитина війни” і з 01.01.2008 року йому почалось виплачуватись підвищення до пенсії, як дитині війни.
Розрахунок доплати, здійснений позивачем в позовній заяві не може братись судом до уваги, оскільки останній не ґрунтується на чинному законодавстві. Так як в природі не існує нормативно-правового акту, який би визначав, що поняття “мінімальна пенсія за віком (як розрахункова величина за Законом-2195)” та “прожитковий мінімум” є аналогічними термінами. Тим паче, в частині 3 ст. 28 Закону-1058 чітко визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом-1058.
Водночас повідомляють, що виплата даних доплат відбувається за рахунок Державного бюджету України. На сьогоднійшній день діє порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609. А відтак, просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Справа розглядається у відповідності до вимог ч. 3 ст.122 КАС України, на основі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач належить до соціальної категорії «Дитина війни» в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, який набрав чинності з 01.01.2006 року).
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотньої дії в часі не має, а відтак, на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Законів України «Про Державний бюджету України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік» «Про державний бюджет України на 2009 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Тому задоволенню підлягають вимоги позивачки лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, частиною третьою статті 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерія визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що, на думку суду, не суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області. Враховуючи вищевикладене , суд вважає управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області належним відповідачем по даній справі.
Таким чином, з огляду на викладене та беручи до уваги межі позовних вимог, суд вважає за необхідне зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати.
Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення недоплаченої допомоги дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі, а саме, 4269,90 грн., суд приходить до наступних висновків.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу в 2007 році підлягали виплаті:
липень (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.; (з 9 по 31 липня - 91,27 грн.)
серпень (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.;
вересень (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.;
жовтень (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53грн.;
листопад (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53 грн.;
грудень (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53 грн.;
всього за 2007 рік: 742,65 грн.; (з розрахунку з 9 липня по 31 грудня - 710,90 грн.)
Всупереч вказаним нормам закону у 2007 році нарахування та виплата зазначеного підвищення до пенсії категорії дітей війни органами Пенсійного фонду не здійснювалися, у зв'язку з чим позивачем не отримано у 2007 році з 9 липня по 31 грудня - 710,90 грн.
Разом з тим, суд виходить з того, що перерахунок пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі документів, наявних у пенсійній справі, з урахуванням вимог ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо індексації пенсійних виплат, тому суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на зазначені органи, і не може зобов'язати управління нарахувати позивачу підвищення до пенсії у визначеному розмірі, а може зобов'язати лише здійснити дії щодо перерахунку пенсії з урахуванням вимог законодавства.
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо нарахування конкретно визначеної суми задоволенню не підлягають.
Із змісту позовної заяви вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.
Згідно частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати бездіяльність даного управління протиправною, в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі, встановленому статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за період з 09 липня по 31 грудня 2007року.
Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідного управління Пенсійного фонду України нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їй нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Суд вважає, що позивачем позов подано із дотриманням строків позовної давності, оскільки порушення прав позивача тривало з 09.07.2007 по 31.12.2007 року і припинилось лише з 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України « Про соціальний захист дітей війни». Крім того, згідно частини другої статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Керуючись статтею 64 Конституції України, статтями 3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання провести оплату державної допомоги дитині війни в повному розмір задоволити частково .
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області протиправною, в частині ненарахування підвищення до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня по 31 грудня 2007року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 - з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення, апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення зазначених строків, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-тиденний строк після цього, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова виготовлена в одному примірнику в нарадчій кімнаті .
Суддя: