Справа № 2-4657/08
рішення
іменем україни
15 січня 2009 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Новак А.В. при секретарі Миколайчук Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Криворучко Віктор Петрович, про про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, -
встановив:
позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Криворучко Віктор Петрович, про про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним. Мотивував свої вимоги тим, що відповідачка по справі є дружиною його брата - позивача по справі. Вони перебувають у шлюбі з 1995 року по даний час. У 2001 році згідно Рішення Київської міської ради ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку площею 0.1 Га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1
У 2006 році позивачу стало відомо, що вказана земельна ділянка була продана ОСОБА_3 Позивач вважає, що вказана земельна ділянка є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, а оскільки ним не надавалось згоди на відчудження земельної ділянки, то він і звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі продажу земельної ділянки від 29.04.2003 року недійсним, як такого що укладений другим із подружжя без її, його згоди.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та зауважив, що спірний договір купівлі-продажу від 29.04.2003 року був укладений з порушенням норм чинного на момент його укладення законодавства, а тому, відповідно до Закону України «Про нотаріат», передбачена відповідальність приватного нотаріуса по відшкодуванню в повному обсязі шкоди, заподіяної особі внаслідок незаконних дій або недбалості. При ухваленні рішення просив суд врахувати дану обставину та визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.04.2003 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучко В.П., недійсним. Сторони договору повернути в первісний стан.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 та її представник заперечували проти задоволення позову. Вважали, що позовні вимоги є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема відповідачка зазначила, що спірна земельна ділянка була набута нею шляхом приватизації, а тому є особистою приватною власністю, оскільки безоплатно передана їй у власність і не є спільною сумісною власністю подружжя. З посиланням на свої письмові заперечення, відповідачка та її представник просили суд відмовити в задоволенні позову повністю. Крім того, представник позивача просив суд застосувати наслідки пропуску позовної давності.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні. Зокрема зазначив, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.04.2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В.П., був укладений з дотриманням норм законодавства і він, як покупець земельної ділянки, набув останню правомірно.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Криворучко Віктор Петрович в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Зазначив, що при посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, від 29.04.2003 року діяв виключно в межах діючого на той час законодавства, а тому його дії були правомірним і, як він вважає, немає жодних правових підстав для задоволення позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до рішення Київської міської ради «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків та господарських будівель і для ведення садівництва» за № 122/1099 від 21.12.2000 року, ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0.10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель на вул. Академіка Кащенка, 49-В за рахунок земель міської забудови.
З Державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 79-2-01218, вбачається, що ОСОБА_2 є власником на праві приватної власності земельної ділянки, площею 0.10 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 79252061).
З договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.04.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В.П., вбачається, що продавець ОСОБА_2 продала, а покупець ОСОБА_3 купив земельну ділянку площею 0.10 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що їй було передано для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.
Відповідно до ст. ст. 6 Земельного кодексу України (в редакції 1991 року), право приватної власності громадян на землю Громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для:
ведення селянського (фермерського) господарства;
ведення особистого підсобного господарства;
будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка);
садівництва;
дачного і гаражного будівництва. Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі:
одержання їх у спадщину;
одержання частки землі у спільному майні подружжя;
купівлі-продажу, дарування та обміну.
Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.
Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для:
ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею;
ведення особистого підсобного господарства;
будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу;
садівництва;
дачного і гаражного будівництва.
Відповідно до ст. 22 Кодексу пр шлюб та сім’ю України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Суд вважає, що в конкретному випадку земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, була надана у безоплатне користування відповідачці ОСОБА_2 та в подальшому приватизована нею, а тому не є об’єктом спільної власності подружжя, а являється особистою приватною власністю відповідачки і не може розглядатись, як майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім’ї чи майно, нажите подружжям за час шлюбу.
Відповідно до п. 35 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 року за № 18/5, угода про відчуження або заставу майна, яка потребує обов’язкової нотаріальної форми, може бути посвідчена без згоди другого з подружжя, якщо з правовстановлюючого документа, свідоцтва про шлюб та інших документів видно, що зазначене майно є не спільною, а особистою власністю одного з подружжя (набуте до реєстрації шлюбу, одержане під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, здійснено поділ майна, набутого під час перебування в зареєстрованому шлюбі тощо). Про перевірку цієї обставини нотаріус робить відмітку на примірнику договору (угоди), що залишається в державній нотаріальній конторі чи у приватного нотаріуса, з посиланням на реквізити відповідних документів, якщо ці документи не приєднуються до договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного-процесуального кодексу України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
На основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, досліджених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв’язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову повністю.
Розподіл судових витрат між сторонами вирішити в за правилами ст. 88 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 58, 60, 88, 208-209, 212-215, 223, 294-296 ЦПК України, -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Криворучко Віктор Петрович, про про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним -
відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Зазначені заява та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.