Справа № 1-289/10

                                                                    ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 березня 2010 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого-судді Сизової Л.А., при секретарі Лахман Т.В., з участю прокурора Дарницького району м.Києва ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, українець, громадянин України, освіта середня, неодружений, не працює, зареєстрований та проживає: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимий в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, неофіційно працюючи у ФОП «Тишковець» монтажником автомобільних шин на станції шиномонтажу по вул. Бориспільській, 9 в м. Києві, приміщення якої ФОП «Тишковець» орендує у ВАТ «АП «Транспортник» відповідно до договору від №374 оренди нежитлового приміщення від 31.06.2009, з корисливих спонукань вчинив злочини проти власності за наступних обставин.

Так, 03.01.2010 приблизно о 19 год. 30 хв. ОСОБА_2, знаходячись у під'їзді свого будинку ІНФОРМАЦІЯ_4 зустрів свого знайомого ОСОБА_3 З умислом, направленим на викрадення 4 автомобільних шин, які знаходились у приміщенні станції шиномонтажу ФОП «Тишковець», ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_3 придбати комплект з 4 автомобільних зимових шин за 500 грн., на що останній, порадившись зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_4, погодився.

Після цього, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на автомобілі останнього «КІА Shuma», реєстраційний номер НОМЕР_1, направились до станції шиномонтажу ФОП «Тишковець».

Прибувши до станції шиномонтажу приблизно о 21 год. 00 хв. 03.01.2010р., ОСОБА_2, будучи впевненим, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не  усвідомлюють факт викрадення чужого майна внаслідок того, що він є працівником станції шиномонтажу, за допомогою ключів відкрив її приміщення, проник до нього та запропонував ОСОБА_3 вибрати комплект з 4 автомобільних зимових шин, повідомивши їх вартість.

Після цього, ОСОБА_2 провів роботи по встановленню автомобільних шин марки «Кlеbеr» 15 радіусу, вартістю 250 грн. кожна, які належать ФОП «Тишковець», на автомобіль, який належить ОСОБА_3, чим заподіяв ФОП «Тишковець» майнової шкоди на суму 1000 грн.

Крім того, ОСОБА_2 повторно вчинив крадіжку майна ФОП «Тишковець» за наступних обставин.

Так, ОСОБА_2 приблизно о 23 год. 00 хв. 03.01.2010 знаходячись у парадному свого будинку ІНФОРМАЦІЯ_4 зустрів ОСОБА_7 З умислом, направленим на викрадення 4 автомобільних шин марки «Gооdуеаг» 15 радіусу, вартістю 250 грн. кожна, які належать ФОП «Тишковець», ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_7 придбати за 300 грн. комплект з 4 зимових автомобільних шин, на що останній погодився та разом з ОСОБА_2 направився до станції шиномонтажу ФОП «Тишковець».

Прибувши до станції шиномонтажу ФОП «Тишковець» приблизно о 23 год. 40 хв. 03.01.2010р., ОСОБА_2, будучи впевненим, що ОСОБА_7 не  усвідомлює факт викрадення чужого майна, за допомогою ключів відкрив приміщення станції шиномонтажу, проник до нього та дістав 4 автомобільні зимові шини марки «Gооdуеаг», які передав ОСОБА_7, чим заподіяв ФОП «Тишковець» майнової шкоди на суму 1000 грн.

Таким чином, ОСОБА_2 заподіяв майнової шкоди ФОП «Тишковець» на загальну суму 2000 гривень.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості підсудного, ОСОБА_2 вину в скоєнні злочину визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що працюючи неофіційно на станції шиномонтажу, виконував роботи, пов’язані з бортуванням та розсортуванням автомобільних шин на автомобілях клієнтів станції. 03.01.2010 року він прийшов на роботу, виявилося, що камери відеонагляду не працювали , оскільки напередодні відключали електроенергію. Після закінчення робочого дня, йому залишили ключі, щоб він зачинив ворота. У під”їзді свого будинку він зустрів своїх знайомих і в нього виник умисел на крадіжку шин. Він вважав, що ніхто про це не дізнається , т.я. не працювали камери відеонагляду. Вподільшому він збирався виручені кошти залишити собі. Ранком , коли він прийшов на роботу, то його спитали куди поділися шини , на що він відповів, що 4 шини знаходяться в нього дома. Йому сказали їх привезти. Коли він був вже дома, то до нього зателефонував ОСОБА_8 і наказав йому прийти на роботу. Він прийшов і ОСОБА_8 спитав у нього про шини. Тоді він зрозумів, що ОСОБА_8 все відомо, тому сказав , що 4 шини у нього вдома. Потім ОСОБА_8 також стало відомо, що ще 4 автомобільні шини він продав своєму знайомому ОСОБА_3.    

Інші докази відповідно до ст. 299 КПК України не досліджувалися.

Визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з’ясувавши правильне розуміння підсудним змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, роз’яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд вважає вину підсудного ОСОБА_2 у вчиненні злочину доведеною повністю і кваліфікує його дії за ст. 185 ч. 3 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням в приміщення.

Призначаючи вид і міру покарання підсудному ОСОБА_2, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, його особу, що вину визнав повністю, щиро розкаявся, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий і вважає необхідним обрати йому покарання у вигляді позбавлення волі.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, що  пом’якшують покарання, суд враховує: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що  обтяжують покарання ОСОБА_2 суд не вбачає.

Враховуючи пом’якшуючи обставини та особу підсудного, суд вважає за можливе застосувати до підсудного ОСОБА_2 ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з іспитовим терміном.

Керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд

                                                                             ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2  визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_2 ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з іспитовим строком на два роки.

На підставі ст. 76 КК України, зобов’язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, не змінювати місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції та періодично з’являтися в інспекцію на реєстрацію.

Запобіжний захід ОСОБА_2 підписку про невиїзд з постійного місця проживання – залишити без змін.

Речові докази (а.с. 32, 44) залишити у потерпілого ОСОБА_9

Вирок може бути оскаржений протягом 15 діб до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва з моменту проголошення.

СУДДЯ: