Справа № 345/3094/20

Провадження № 6/345/68/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

03.09.2020 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі: головуючої – судді Кулаєць Б.О.,

за участю секретаря судового засідання Заткальницької Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іванців Галини Іванівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Головний державний виконавець Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іванців Г.І. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа посилаючись на те, що на виконанні Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно–Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) знаходиться виконавче провадження № 54569170 з виконання виконавчого листа № 345/333/16-к, виданого 03.08.2017, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Калуської міської ради 11967,25 грн. боргу солідарно.

22.01.2018 виконавче провадження передано до Шевченківського відділу ДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області, оскільки боржник відбував покарання у Личаківській виправній колонії № 30 Львівської області.

14.02.2019 державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

21.03.2019 цим же державним виконавцем винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Калуського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області, оскільки згідно з відповіддю ДУ "Личаківська виправна колонія № 30" ОСОБА_1 звільнений з колонії 06.03.2018.

На даний час боржником рішення не виконано, декларацію не подано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено. Вжитими державним виконавцем заходами встановлено, що згідно інформації, наданої на запити, майно, належне боржнику на праві власності, відсутнє, боржник не має відкритих у банківських установах рахунків, згідно відповіді ПФУ щодо місця праці та щодо отримання пенсії та інформації щодо осіб-боржників, які працюють за трудовим та цивільно-правовими договорами інформація також відсутня.

Виконавцем неодноразово на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_1 на виклики не з"явився, про причини неявки виконавця не повідомив.

Згідно з актом державного виконавця від 02.07.2020, боржник не проживає за адресою, вказаною у виконавчому документі, та на даний час знаходиться за межами України.

Головний державний виконавець Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іванців Г.І. в судове засідання не з`явилася, однак подала клопотання, в якому просила суд справу розглядати без участі представника Калуського МРВ ДВС, про прийняте рішення повідомити Калуське МРВ ДВС.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали, долучені до подання, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Як вбачається зі ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ст. 2 Протоколу № 4 до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Аналогічне положення міститься і в ст. 12 «Міжнародного пакту про громадянські та політичні права», де зазначено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

З рішення Європейського суду з прав людини «Хлюстов проти Росії» від 11 липня 2013 року вбачається, що суд визнав порушення п.п. 2 та 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції по захисту прав людини та основоположних свобод, в зв`язку з необґрунтованим втручанням в право заявника на виїзд з країни. Оскільки в якості обґрунтування обмеження права заявника на виїзд з країни, служба судових виконань посилалась на несплату заборгованості по судовому рішенню добровільно, не зазначивши ніяких інших причин для застосування даної міри, не пояснивши, як обмеження на виїзд може допомогти меті стягнення заборгованості. З врахуванням викладеного Європейський суд дійшов висновку, що національна влада не виконала своїх обов`язків по забезпеченню того, що будь-яке втручання в право особи на виїзд з країни, виправдано і співмірно на протязі всього терміну його дії у відповідних обставинах справи.

Згідно з п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобовязань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання. Особа, яка має невиконані зобовязання, не може вважатися винною в ухиленні від їх виконання, поки не буде доведено протилежного. Тому, зобовязання державного виконавця на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон не є абсолютним, а виникає лише у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішення чи то рішень інших органів (посадових осіб).

При зверненні до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України тягар доказування наявності факту ухилення від виконання зобов`язань покладається на державного виконавця. При цьому ухиленням від виконання зобов`язань є свідоме вчинення боржником діяння (дії або бездіяльності), що спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у боржника є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Така юридична санкція у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України передбачена законом не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, при цьому дії боржника по ухиленню від виконання судового рішення повинні бути зазначені в поданні.

Відповідно до копії виконавчого листа по справі № 345/333/16-к від 12.04.2017, виданого Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області, на користь Калуської міської ради Івано-Франківської області стягнуто 11967,25 грн. шкоди з обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно.

Виконавче провадження відкрито 23.08.2017, що підтверджується постановою держаного виконавця Калуського МВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області від 23.08.2017, ВП №54569170.

22.01.2018 згідно з постановою про передачу виконавчого провадження вищевказане виконавче провадження передано до Шевченківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області, оскільки боржник за адресою, вказаною у виконавчому документі, не проживає, відбуває покарання у Личаківській виправній колонії № 30. ВП прийнято до виконання постановою від 14.02.2018. Цього ж дня винесена постанова від 14.02.2018 про звернення стягнення на доходи боржника, які він отримує у ЛВК №30.

Згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається адресатам рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З доданих до подання матеріалів не вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження направлялася боржнику рекомендованим листом з повідомленням, відсутні розписки про вручення ОСОБА_1 такої постанови і за місцем відбування покарання, а відповідно, відсутні докази про обізнаність боржника з наявністю виконавчого провадження, відповідної заборгованості та можливістю її погашення у позасудовий спосіб.

З матеріалів подання встановлено тільки, що 01.03.2019 за № 10/30-4/1100 ДУ "Личаківська виправна колонія (№30)" повідомила, що в установі дійсно відбував міру покарання засуджений ОСОБА_1 , який 06.03.2018 звільнений. В той же час дані про те, чому не виконувалося стягнення з доходів ОСОБА_1 , отримуваних в ДУ, а також, що йому було відомо про саме виконавче провадження та прийняті в ньому рішення, відсутні.

Не можуть бути доказом належного повідомлення боржника, а відповідно його обізнаності про існування виконавчого провадження, долучені до подання копії викликів на 10.02.2020, 07.05.2020 та 10.07.2020, оскільки відсутні докази вручення цих викликів адресату. З наявного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що відправлення 23.05.2020 вручено не особисто боржнику, а за довіреністю, без зазначення прізвища довіреної особи, що також не може бути доказом належного повідомлення ОСОБА_1 про виклик.

До подання долучені докази про відсутність у ОСОБА_1 зареєстрованого права власності на рухоме та нерухоме майно, а також, що боржник не зареєстрований у відповідних органах як платник податків, отримувач пенсії чи інших соціальних виплат. Однак, вказані відповіді не свідчать про свідоме вчинення боржником дій чи бездіяльності, що спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, не доводять, що ОСОБА_1 знає про відкрите виконавче провадження та має всі реальні можливості виконати обов`язок з погашення боргу.

На обгрунтування необхідності обмеження боржника у праві виїзду за межі України долучено акт державного виконавця від 02.07.2020, в якому зазначено, що боржник в АДРЕСА_1 не проживає близько восьми років, оскільки розлучений з колишньою дружиною, майна, належного боржнику, не виявлено, зі слів дружини, боржник на даний час знаходиться за межами України на заробітках. Однак з даних, долучених виконавцем щодо перетину кордону ОСОБА_1 , не встановлено, що останній перебуває за межами України, доказів вчинення виконавцем інших дій з метою з`ясування місця перебування боржника, не долучено.

Будь-яких інших доказів на обгрунтування того, що боржник ухиляється чи то має намір ухилятись від виконання рішення, державний виконавець у поданні не навів.

Ураховуючи вищенаведене у своїй сукупності, суд приходить до висновку що подання державного виконавця є необґрунтованим, у ньому не наведено жодних доказів, що боржник знає про виконавче провадження, ухиляється від виконання зобов`язань, покладених виконавчим листом та має намір залишити територію України, а тому не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, ст. 33 Конституції України, ст. 2 Протоколу № 4 до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ст. 12 "Міжнародного пакту про громадянські та політичні права", ст. 18, 28 Закону України "Про виконавче провадження", ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України", ст. 12 ЦПК України, керуючись ст. 441 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання державного виконавця подання головного державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іванців Галини Іванівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

       Ухвала оскарженню не підлягає.

       Повний текст ухвали виготовлено 07.09.2020.

Суддя: