Справа №2-1449/09

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2009 року Шевченківський районний суд м.  Києва
в складі головуючого-судді     Васильєвої Т.М.

при секретарі     Теличко А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-і особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом,  в якому просить визнати свідоцтво про право на спадщину за законом,  видане ОСОБА_6  після смерті ОСОБА_7 недійсним в 1/2 частині належного будинку АДРЕСА_1;визнати його власником 1/8 частини даного будинку. Свої вимоги обґрунтовує тим. що в 1974році помер його батько ОСОБА_7 Спадкоємцями на належну батьку частину будинку за законом був він та його мати ОСОБА_6 В травні 1981 року він був призваний на службу в ряди Армії та проходив службу в м. Харкові до 1983 року.Приїхавши до м. Харкова мати повідомила йому про те, що оформляє спадщину на себе і на нього та він для цього написав заяву до нотаріальної контори та видав матері довіреність, яка була завірена командиром військової частини.Повернувшись після служби він був упевнений в тому,  що на нього оформлено свідоцтво про право на спадщину після смерті батька.в ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати ОСОБА_6  померла .Він звернувся в Першу Київську держнотконтору з проханням видати йому свідоцтво про право на спадщину після смерті батька та після смерті матері. 12 травня 2008року нотконтора повідомила його, що свідоцтво на все спадкове майно після смерті батька отримала його мати ОСОБА_6 Мати ввела нот контору в оману. Він був упевнений що є власником 1/8 частини будинку після смерті батька оскільки мати брала в нього заяву про прийняття ним спадщини для нотаріальної контори і після повернення в 1983році з Армії знав.що є власником 1/8 частини будинку.

В подальшому позивач змінив позовні вимоги та просив визнати недійсним  на всю частину належного батьку ОСОБА_7 будинку АДРЕСА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом та визнати його власником 1/4 частини даного будинку.

10 грудня 2008 року позивач знову змінив позовні вимоги та просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на всю частину належного його батьку ОСОБА_7 будинку АДРЕСА_1 та визнати його власником 21/50 частин будинку.

16 квітня 2009 року позивач знову уточнив свої вимоги та просив визнати його власником 27/100 частин будинку АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив визнати його власником 27/100 частин спірного будинку.

Представник позивача також: позовні вимоги свого довірителя про визнання його власником 27/100 частин будинку підтримав.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник позов не визнали, зазначили , що позивачем пропущений строк для звернення до суду.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав,  вказавши що позивачем також: пропущений строк для звернення до суду.

Треті особи ОСОБА_4  та ОСОБА_5 в судове засідання не з»явились,  просили слухати справу у їх відсутності.

Третя особа Головне управління юстиції у м. Києві просила слухати справу у відсутності свого представника та постановити рішення відповідно до вимог закону.

Заслухавши пояснення сторін,  вивчивши матеріали справи судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 -батько позивача.

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 13 березня 1981 року яке видане Шевченківським райвиконкомом 1/4 частина домоволодіння на АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_7.

З липня 1981 року до Першої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого чоловіка звернулась ОСОБА_6 -мати позивача.

В цей же день Першою Київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_6  видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_7 на 1/4 частину домоволодіння АДРЕСА_1.

У відповідності до вимог  ст. . 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки.

 ст. .80 ЦК УРСР передбачено, що закінчення строку позовної давності до пред»явлення позову є підставою для відмови в позові.Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності .порушене право підлягає захистові.

В судовому засіданні позивач пояснив.що .перебуваючи на службі в Армії він дізнався від матері про оформлення нею спадщини на себе та на нього після смерті свого батька.

Про те, що йшла мова про оформлення спадщини в червні 1981 року підтвердив в судовому засіданні і свідок Чепиль А.М. який приїздив з матір»ю позивача до останнього в м. Харків на прийняття присяги.

Посилання позивача на ту обставину,  що він був упевнений в оформленні матір»ю частини спадщини після смерті батька на нього,  а тому не звертався протягом 25 років до нотаріальної контори на думку суду є безпідставними.

Крім того,  перебуваючи на службі в Армії позивач 19 липня 1981 року  подавав заяву про прийняття спадщини після смерті свого діда ОСОБА_8 і в 1999 році отримав свідоцтво про право на спадщину за законом , що свідчить про обізнаність останнього про порядок оформлення документів на прийняття спадщини.

Позивач не зазначає поважності причин пропуску строку для звернення до суду та не просить поновити цей строк.

Оскільки позивачем пропущений строк для звернення до суду, суд вважає що в задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі  ст. .cm. 71, 80, 529 ЦК УРСР, керуючись  ст. .  ст.  10, 59, 60, 169, 212, 213, 215, 218 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або
після розгляду справи апеляційним судом. якщо його не скасовано.