Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.08.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/146/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О.В.

секретар судового засідання Михайлюк А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп"

вул. Грушевського, будинок 4, кабінет 302, м. Київ, 01001; а/с 109, м. Київ, 01001

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро Трейд"

вул.Автоливмашівська,буд.7,с.Хриплин, Тисменицький р-н , Івано-Франківська область,76495

до відповідача: приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар"

вул.Гагаріна , будинок 31,с. Джурків. Коломийський р-н, Івано-Франківська область,78252

про: визнання недійсним правочину - договору оренди №1505/0-ІФЗК від 15.05.2017, укладеного між приватним сільськогосподарським підприємством "Оскар" та товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківський зерноприймальний комплекс" (ТОВ "Оскар Агро Трейд")

яка розглядається у справі про банкрутство ТОВ "Оскар агро трейд"

учасники у справі не з"явилися

ВСТАНОВИВ: 07.10.2019 до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп" (ініціюючий кредитор боржника -ТОВ "Оскар агро трейд") з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро Трейд" та приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар" про визнання недійсним правочину - договору оренди №1505/0-ІФЗК від 15.05.2017, укладеного між приватним сільськогосподарським підприємством "Оскар" та товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківський зерноприймальний комплекс" (ТОВ "Оскар Агро Трейд").

Заява мотивована тим, що оспорюваний договір оренди укладено сторонами з порушенням положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому даний договір підлягає визнанню його недійсним.

Підставою для визнання договору оренди №1505/0-ІФЗК від 15.05.2017 недійсним, яку вказує ТОВ "Агро Маркетинг Груп" з посиланням на ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є те, що боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов"язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов"язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Згідно протоколу розподілу судової справи раніше визначеному у судовій справі судді від 07.10.2019, згідно положення п.2.3.2 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, справу № 909/1100/19 передано для розгляду судді Рочняк О.В., у провадженні якої знаходиться справа №909/146/19 про банкрутство ТОВ "Оскар Агро Трейд".

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.10.2019, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання у справі на 14.11.2019, становив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на позов та заперечення; учасникам у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар агро трейд" - строк для надання суду письмових пояснень по справі та витребував в Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар" належним чином засвідчені копії: оспорюваного договору оренди №1505/0-ІФЗК від 15.05.2017, додатку №1 до нього, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг)№295 від 30.06.2017, №304 від 30.06.2017, №306 від 30.06.2017, №357 від 31.07.2017, №357 від 31.07.2017, №366 від 01.09.2017, №397 від 30.09.2017, №420 від 31.10.2017 та їх оригіналів для огляду в судовому засіданні.

Одночасно з поданням позову позивачем надано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи №04-10/19-бпп-2 від 04.10.2019 (вх.№19355/19 від 07.10.2019).

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2019, у зв"язку з відрядженням судді, суд змінив дату та час підготовчого засідання у справі з 14.11.2019 на 28.11.2019.

05.11.2019 до господарського суду від відповідача приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар" надійшов відзив на позов № 575 від 01.11.2019 (вх.№19319/19).

11.11.2019 до господарського суду від розпорядника майна ТОВ "Оскар агро трейд" арбітражного керуючого Хорошевської Т.В. надійшов відзив вих. № 01-34/371 від 07.11.2019

(вх.№19617/19) на заяву ТОВ "Агро Маркетинг Груп" про визнання договору оренди №1505/0 - ІФЗК від 15.05.2017 недійсним у справі про банкрутство ТОВ " Оскар агро трейд".

З огляду на те, що вимоги Кодексу України з процедур банкрутства встановлюють вимоги щодо розгляду спорів визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником у межах справи про банкрутство за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, суд дійшов висновку об`єднати в одне провадження справи №909/1100/19 та №909/146/19, які розглядаються господарським судом Івано-Франківської області у складі суду судді Рочняк О.В. для подальшого розгляду по суті у межах справи №909/146/19 про банкрутство ТОВ "Оскар Агро Трейд", про що 28.11.2019 постановив ухвалу.

28.11.2019 суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 04.12.2019.

02.12.2019 до господарського суду від відповідача - приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар" (на виконання вимог ухвали суду від 15.10.2019) надійшло клопотання від 29.11.2019 (вх.№21221/19 ) про приєднання до матеріалів справи копій витребуваних доказів: договору оренди №1505/0-ІФЗК від 15.05.2017; додатку №1 до договору оренди №1505/0-ІФЗК від 15.05.2017; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №420 від 31.10.2017; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №397 від 30.09.2017; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №366 від 01.09.2017; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №357 від 31.07.2017; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №306 від 31.06.2017; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 304 від 30.06.2017; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 295 від 30.06.2017. У клопотанні відповідач зазначив також, що оригінали документів будуть надані для огляду в судовому засіданні.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.12.2019, суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "Агро Маркетинг Груп" №04-10/19-бпп-2 від 04.10.2019 (вх.№19355/19 від 07.10.2019) про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі.

Також, згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.12.2019, суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 13.01.2020 .

13.01.2020 від представника ТОВ "Маркетинг Груп" надійшли пояснення до заяви про визнання правочину - договору оренди 1505/0-ІФЗК від 15.ю05.2017 недійсним №11-01/20-БКМ від 11.01.2020 (вх. № 371/20 від 13.01.20).

В судовому засіданні 13.01.2020 представники приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар" та ТОВ "Агро Маркетинг Груп" подали клопотання про розгляд справи понад встановлені ГПК України строки вх.№396/20 та вх.№ 394/20.

В судовому засіданні 13.01.2020, судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи по суті на 20.02.2020, про що присутні учасники судового процесу повідомлені під розписку, а інші учасники справи ухвалою суду.

В судовому засіданні 20.02.2020 представник ТОВ "Агро Маркетинг Груп" подав клопотання № 20-02/20-2 бп від 20.02.20 (вх.№3021/20) про витребування доказів у ТОВ "Оскар Агро Трейд", зокрема оригіналу договору оренди 1505/О-ІФЗК від 15.05.2017 для огляду в судовому засіданні та доказів використання техніки отриманої в оренду згідно договору оренди 1505/О-ІФЗК від 15.05.2017.

Суд відмовив в задоволенні клопотання про витребування доказів про що постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, мотивуючи тим, що позивачем пропущено строк для звернення з таким клопотанням визначений ст.80 ГПК України та не наведено суду об"єктивних причин за яких докази не могли бути подані позивачем у встановлений законом строк.

В судовому засіданні 20.02.2020 учасники судового процесу виступили зі вступним словом.

Позиція позивача: представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Зауважив, що на думку позивача, оспорюваний правочин (договір оренди) вчинено фіктивно з метою збільшення кредиторських вимог ПСП "Оскар", оскільки в боржника у справі про банкрутство (Орендар за договором - ТОВ "Оскар Агро Трейд") відсутні земельні ділянки, на яких можливо здійснення сільського господарства із застосуванням сільськогосподарської техніки, що ніби то передавалася боржнику, тому боржник не мав змоги використовувати визначену договором техніку за призначенням. Вказує на те, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) є підробленими зі сторони ПСП "Оскар" так, як засвідчені підписом невідомої особи. Зазначає також, що боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов"язання, виконання якого стало неможливим, що призвело до його неплатоспроможності та визнання банкрутом та, неправомірно збільшило суму кредиторських вимог ПСП "Оскар". Тому, вважає, що в наявності підстави, визначені ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для визнання такого правочину недійсним.

Позиція відповідача - ПСП "Оскар": проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, договір оренди техніки 1505/О-ІФЗК від 15.05.2017 не оспорювався і не визнавався недійсним, вчинений сторонами з наміром створення правових наслідків, які обумовлені договором. Вказує на те, що на виконання умов договору та в підтвердження орендного користування технікою між сторонами підписано ряд актів здачі-приймання робіт, які подано суду. Зазначив, що правові підстави для визнання недійсним договору оренди відсутні, оскільки акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані уповноваженою особою-директором підприємства та по вказаному договору сторонами проведено всі відповідні фінансово-господарські операції в тому числі і зареєстровано податкові накладні. Також зауважив, що основним видом діяльності боржника є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, а тому логічним є припущення про необхідність різного виду техніки для здійснення повного циклу робіт пов"язаного з таким видом діяльності.

Відповідач - ТОВ "Оскар Агро Трейд" (боржник у справі про банкрутство) не скористався правом на участь представника в судовому засіданні, відзиву на позов не надав.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про оголошення перерви в судовому засіданні до 23.03.2020 про що присутні учасники судового процесу повідомлені під розписку, а інші учасники справи ухвалою суду.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2020, суд постановив відкласти судовий розгляд справи по суті, про дату та час судового засідання повідомити учасників справи додатково ухвалою суду.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2020, суд постановив призначити розгляд справи по суті на 20.08.2020.

17.08.2020 до господарського суду від ПСП "Оскар" надійшло клопотання від 14.08.2020 (вх.№11987/20) про зупинення провадження у справі до вирішення й затвердження грошових - кредиторських вимог ПСП "Оскар" до ТОВ "Оскар Агро Трейд" у справі про банкрутство ТОВ "Оскар Агро Трейд", що розглядається суддею Стефанів Т.В..

Учасники справи не скористалися передбаченим Господарським процесуальним кодексом України правом на участь представників у судовому засіданні, хоча, у відповідності до ст.ст.120, 242 Господарського процесуального кодексу України, належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, ухвалою суду від 09.07.2020.

Так, ухвали суду від 09.07.2020 направлені на адреси позивача, вказані в позовній заяві повернулися до суду за адресою: вул.Грушевського,4, каб.302, м.Київ, 01001 - з відміткою "інші причини невручення"; направлена за адресою: а/с 109, м.Київ, 01001 - "неправильно зазначена (відсутня) адреса".

Ухвали суду від 09.07.2020, направлені на адреси ТОВ "Оскар Агро Трейд" та ПСП "Оскар", повернулися до суду з відміткою відділення поштового зв"язку "за письмовою відмовою одержувача".

Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у пункті 17 та підпункті 17.1 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Згідно із положеннями частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Таким чином, суд здійснивши аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання позивачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2020 у справі №909/146/19 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 10.07.2020.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд враховує наявність у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17 та від 12.02.2019 у справі №906/142/18 правової позиції про те, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» або "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" не є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи. Проте, така правова позиція не може бути застосована при розгляді цієї справи, оскільки у вказаних справах мали місце інші фактичні обставини, відмінні від обставин у цій справі. У справах №№ 752/11896/17, 906/142/18 були відсутні докази отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у справі та судових повісток, тобто відповідач не був повідомлений про існування судового провадження щодо нього, про час та місце розгляду справи.

На відміну від обставин справ №№ 752/11896/17, 906/142/18, у цій справі ТОВ "Агро Маркетинг Груп" безумовно було обізнане про існування судового провадження, тому що саме товариство подавало позов до суду.

Повідомивши суду як засіб зв`язку поштову адресу, ТОВ "Агро Маркетинг Груп" мало вживати заходів, щоб дізнатися про стан провадження за її позовом, стан надходження поштових відправлень.

Згідно з приписами ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

За приписами ч. 1ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

В судовому засіданні 20.08.2020 суд відмовив в задоволенні клопотання ПСП "Оскар" про зупинення провадження у справі у зв"язку з його необґрунтованістю, з"ясував обставини справи та дослідив наявні в матеріалах справи докази, після чого видалився до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

15.07.2017 між приватним сільськогосподарським підприємством "Оскар" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківський зерноприймальний комплекс" (Орендар) укладено договір оренди №1505/О-ІФЗК, за яким Орендодавець зобов"язався передати Орендарю в тимчасове платне користування транспортні засоби, сільськогосподарську техніку та обладнання, а Орендар - зобов"язався прийняти дану техніку та сплачувати Орендодавцю орендну плату (а.с.17).

Згідно п.1.2 договору перелік техніки, яка передається в оренду, ідентифікаційні дані(реєстраційні номери, рік випуску, марка, модель тощо), кількість техніки, що передається в оренду, визначаються сторонами в додатках до даного Договору, що є невід"ємною частиною.

Техніка, що передається в оренду, перебуває у Орендодавця у власності (п.1.4 договору).

Строк оренди встановлюється сторонами у Додатках до Договору та може бути скорочено або продовжено за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою (п.1.7 договору).

В розділі 2 договору сторони узгодили питання щодо орендної плати та порядку розрахунків.

Зокрема: розмір орендної плати погоджується сторонами у Додатках до даного договору (п. 2.1 договору). Розмір орендної плати може бути змінено сторонами виключно за домовленістю сторін (2.2 договору). Орендна плата сплачується орендарем до 31 грудня звітного року (п.2.3 договору). Орендар проводить сплату на підставі виставленого Орендодавцем рахунку (п.2.5 договору). Датою проведення орендної плати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Орендодавця ( п.2.6 договору). Загальна сума цього Договору складається із сумарної вартості орендної плати, розмір якої узгоджується сторонами в Додатках до Договору (п.2.7 договору).

Відповідно до п.2.8 договору, сторони підписують Акт прийому-передачі наданих послуг оренди щомісяця. Орендар зобов"язаний у термін не пізніше 10 календарних днів з дати отримання відповідного акту прийому-передачі наданих послуг оренди розглянути його та підписати (у разі відсутності зауважень) та повернути Орендодавцю. З моменту підписання вищезазначеного акту сторони не мають одна до одної претензій щодо наданих послуг оренди.

Згідно п.3.1 п.п 3.13 договору Орендодавець зобов"язується після закінчення терміну оренди оглянути технічний стан та комплектність техніки та прийняти техніку за актом прийому-передачі сільськогосподарської техніки з оренди.

Підпунктом 3.1.4 п.3.1 договору визначено, що для повернення техніки з оренди Орендодавець зобов"язаний прибути до місця передачі техніки не пізніше трьох календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення від Орендаря.

Згідно п.3.3 п.п. 3.3.1 договору Орендар зобов"язується своєчасно сплачувати орендні платежі відповідно до умов Договору.

Відповідно до п.п. 3.3.3 повернути техніку після закінчення строку оренди в стані придатному для використання з врахуванням нормального зносу на підставі Актів приймання-передачі.

Пунктом 3.5 договору передбачено також, що передача техніки в оренду та повернення техніки з оренди здійснюється за актом приймання-передачі.

Пунктом 3.6 договору визначено, що повернення техніки проводиться за актом приймання-передачі, аналогічному тому, який складається при передачі техніки від Орендодавця Орендарю.

Акт приймання-передачі техніки повинен бути складений протягом трьох днів з моменту закінчення строку оренди (п. 3.7 договору).

У відповідності до п. 7.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими вважається особами сторін та діє до 31 грудня 2017.Даний договір вважається пролангованим на наступний рік у випадку ненадіслання будь-якою стороною іншій стороні повідомлення про припинення договору.

15.05.2017 між сторонами підписано Додаток №1 до договору №1505/О-ІФЗК від 15.05.2017, в якому зазначено назви та ідентифікаційні дані техніки, що передається в оренду, її первинна та залишкова вартість, а також місячний розмір орендної плати за користування нею. Всього узгоджено до передачі в оренду 146 одиниць техніки, орендну плату за яку встановлено в розмірі 1 774 912 грн за місяць користування ( а.с 20- 25).

До матеріалів справи додано підписані сторонами акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 4 730 746 грн 24 коп, а саме: №295 від 30.06.2017, №304 від 30.06.2017, №306 від 30.06.2017, №357 від 31.07.2017, №375 від 31.08.2017, №366 від 01.09.2017, №397 від 30.09.2017, №420 від 31.10.2017, №441 від 30.11.2017, №463 від 31.12.2017, №5 від 31.01.2018, №19 від 28.02.2018, №30 від 28.02.2018, №45 від 31.03.2018, №46 від 31.03.2018 (а.с. 70-83).

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД, ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

У відповідності п.2 прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність.

За приписами п.4 прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Ч.2 вказаної статті визначає, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Як статтею 20 Закону України Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній з 19.01.2013 так і статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства, введеного в дію з 21.10.2019, передбачено підстави та право арбітражного керуючого і кредитора звернутись із заявою про визнання недійсними правочинів боржника, в межах справи про банкрутство.

Враховуючи, що провадження у справі відкрито за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", при вирішенні спірних правовідносин суд застосовує відповідні приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які діяли на момент їх виникнення (далі - Закон про банкрутство),

Предметом даного судового розгляду є, заявлені в межах справи про банкрутство, вимоги кредитора - ТОВ "Агро Маркетинг Груп" до боржника - ТОВ "Оскар Агро Трейд" та кредитора ПСП "Оскар" щодо визнання недійсним договору оренди сільськогосподарської техніки, з підстав ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом" та на підставі ч.2 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Агро Маркетинг Груп" є ініціюючим кредитором у справі про банкрутство ТОВ "Оскар Агро Трейд".

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За ч. 1, ч. 2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом", правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Стаття 20 Закону про банкрутство регулює відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в період до порушення справи про банкрутство або після порушення справи про банкрутство. Зазначена стаття визначає підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, і, отже, відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна завідомо призводить до зменшення обсягу платоспроможності боржника і завдає шкоди кредиторам.

Оскільки період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника, у тому числі у разі загрози неплатоспроможності або надмірної заборгованості, до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, вчинені у цей період часу, є сумнівними, частиною першою статті 20 Закону про банкрутство встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, вчинених ним протягом зазначеного в Законі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми, а майнові дії спростовані із застосуванням наслідків, передбачених цією нормою.

Позиція щодо застосування норми права висловлена Верховним Судом у постановах від 13.02.2019 у справі № 04/01/5026/1089/2011, від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17, від 23.04.2019 у справі № 19/5009/2383/11, від 30.01.2019 у справі № 910/7827/17.

Розглядаючи спори у порядку статті 20 Закону про банкрутство, належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема (але не виключно), щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною, значно нижчою від ринкової, для цілей, не спрямованих на досягнення розумної ділової мети, або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилитися від розрахунків з контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц надано визначення угодам (правочинам) боржника, що вчинені боржником на шкоду кредиторам. Такі угоди поіменовано фраудаторними правочинами.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах зокрема:

у банкрутстві (стаття 20 Закону про банкрутство);

при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України «Про виконавче провадження»).

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

З огляду на сферу регулювання Закону про банкрутство загалом і за змістом зазначеної норми статті 20, вона є спеціальною щодо загальних, установлених ЦК України підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Разом з тим, метою визнання недійсним правочину зі спеціальних підстав, визначених ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є встановлення факту укладення правочину у підозрілий період (після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував її порушенню) та наявність обставин, прямо визначених положеннями ст. 20 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди транспортних засобів, сільськогосподарської техніки та обладнання №1505/О-ІФЗК, укладений між приватним сільськогосподарським підприємством "Оскар" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківський зерноприймальний комплекс" (Орендар) -

(найменування ТОВ "Оскар Агро Трейд" до 26.05.2017, що встановлено в ухвалі від 11.07.2019 у справі про банкрутство) 15.07.2017, а провадження у справі про банкрутство щодо ТОВ "Оскар агро трейд" за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп" відкрито 19.03.2019.

Отже, вищевказаний договір оренди укладено за 1 рік та 8 місяців до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Оскар агро трейд", тобто поза межами строку, передбаченого статтею 20 Закону про банкрутство, норми якої встановлюють підстави для визнання недійсними правочинів, вчинених боржником протягом року, що передував порушенню цієї справи, а відповідно, підстав для визнання недійсним договору оренди №1505/О-ІФЗК від 15.07.2017, укладеного між приватним сільськогосподарським підприємством "Оскар" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківський зерноприймальний комплекс" (Орендар) зі спеціальних підстав, визначених ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у суду немає.

З огляду на положення ст.ст. 4, 104, 110, 112 ЦК України, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є частиною цивільного/господарського законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний Закон, також норм Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Судом встановлено, що оспорюваний договір оренди транспортних засобів, сільськогосподарської техніки та обладнання №1505/О-ІФЗК, укладений між приватним сільськогосподарським підприємством "Оскар" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківський зерноприймальний комплекс" (Орендар) - (найменування ТОВ "Оскар Агро Трейд" до 26.05.2017) відповідає вимогам ст.203 Цивільного Кодексу України, а відповідно правових підстав для визнання його недійсним на підставі ст.215 Цивільного Кодексу України у суду немає.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до відповідача, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Судовий збір, у відповідності до ст.129 ГПК України, слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.203, 215 Цивільного Кодексу України, ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом", ст.ст. 2-5, 12, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції в порядку розділу 4 ГПК України.

Повне рішення складено 07.09.2020

Суддя О.В. Рочняк