Справа № 428/1997/20

Провадження № 2/428/1473/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Шубочкіної Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Погребної Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за позовною заявою представника позивача адвоката Циби Дмитра Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання виплатити недоотримані страхові виплати. В обґрунтування заявлених вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті батька відкрилася спадщина на майно, а саме на грошові кошти не отримані останнім за життя страхові виплати Фондом соціального страхування України. Спадкоємцем зазначеного майна є позивач. Оскільки, позивач є спадкоємцем першої черги по закону, позивач звернувся до Попаснянського районного нотаріального округу Луганської області з заявою про прийняття спадщини після свого батька. Приватним нотаріусом Попаснянського районного округу Луганської області Золотарьовою М.П. була відкрита спадкова справа № 73/2019 від 16.19.2019.

Батько позивача ОСОБА_2 з 01.04.2001 року перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати, які були призначені йому по життєво у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Лутугинському районі Луганської області. Зазначеним відділенням виконавчої дирекції було нараховано, але не виплачено суму страхових виплат за період з 01.06.2014 по 30.11.2014 потерпілому на виробництві ОСОБА_2 Щомісячні страхові виплати мати не отримував з червня 2014 року, у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, в тому числі міста Первомайськ Луганської області.

У своїй відповіді за № 14 від 17.12.2019 на адвокатський запит Фонд повідомив, що ОСОБА_2 перебував на обліку з 01.04.2001 та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в Лутугинському районі Луганської області, яке на даний час знаходиться на тимчасово окупованій території. Відділенням було нараховано, але не виплачено суми страхових виплат за період з 01.06.2014 по 30.11.2014 потерпілому на виробництві ОСОБА_2 на загальну суму 5184,24 грн. Відділенням не здійснено переміщення у населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження відповідно до постанови КМУ «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» від 07.11.2014 року № 595, тому нарахування та виплату страхових виплат потерпілим у відділенні було припинено з 01.12.2014 року. Із заявою про продовження щомісячних страхових виплат за місцем свого фактичного проживання (перебування) до відділень виконавчої дирекції Фонду, які розташовані на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, потерпілий ОСОБА_2 не звертався. За таких обставин, нарахування щомісячних страхових виплат ОСОБА_2 за період з 01.12.2014 по 17.06.2019 відділенням виконавчої дирекції Фонду не здійснювалось, у зв`язку з чим заборгованість потерпілому за вказаний період відсутня. Станом на 17.06.2019 заборгованість перед потерпілим ОСОБА_2 відсутня.

Таким чином, на думку позивача, Фонд грубо порушив його законні конституційні права у сфері соціального страхування та права на спадкування, які не можуть бути звужені іншими законами або підзаконними актами.

У поданому позові позивач просить суд зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області виплатити ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , не отримані за життя страхові виплати за період з червня 2014 року по 17 червня 2019 року з урахуванням коригуючого коефіцієнту та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Представником відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до суду надано відзив на позов, згідно з яким відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі та просить суд відмовити в його задоволенні. По-перше, потерпілий ОСОБА_2 втратив право на отримання щомісячної страхової виплати в разі часткової або повної втрати працездатності за період з червня 2014 по листопад 2014, оскільки не звертався до органів Фонду соціального страхування України із заявою про виплату раніше призначених страхових виплат протягом періоду часу, що перевищує три роки з моменту нарахування виплат. Потерпілий ОСОБА_2 за життя не звернувся до суду із позовною заявою про визнання дій або бездіяльності органів Фонду соціального страхування України щодо невиплати щомісячних страхових виплат. Право на звернення до за захистом своїх прав та інтересів є особистим немайновим правом потерпілого ОСОБА_2 , а відтак не може переходити у спадок згідно з положеннями ст. 1219 ЦК України. Враховуючи викладене, потерпілий ОСОБА_2 втратив право на отримання щомісячних страхових виплат за період з червня 2014 по листопад 2014, тож право на отримання зазначених виплат не може входити до спадщини спадкоємця - ОСОБА_1 на підставі положень ст.. 1227 ЦК України. По-друге, на момент смерті спадкодавця щомісячні страхові виплати в разі часткової чи повної втрати працездатності потерпілому ОСОБА_2 за період з 01.12.2014 по 17.06.2019 нараховані не були, а відтак в розумінні ст. 1227 ЦК України не можуть належати спадкодавцю та не можуть входити до складу спадщини. У зв`язку з тим, що Відділенням в Лутугинському районі не здійснено переміщення у населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі відповідно до Постанови КМУ №595, з 01.12.2014 було припинено видатки на забезпечення діяльності Відділення в Лутугинському районі та відповідно припинено нарахування та виплату страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у Відділенні в Лутугинському районі. Крім того, Відділення в Лутугинському районі зареєстровано в якості самостійної юридичної особи, в стані припинення не перебуває, а відтак правонаступництва не встановлено. Отже, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області не є правонаступником прав та обов`язків Відділення в Лутугинському районі щодо нарахування та виплати страхових коштів потерпілим від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, у тому числі потерпілому ОСОБА_2 .

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, до суду надіслав заяву, у якій просив розглянути справу за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі просив їх задовольнити.

Представник відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву з проханням розглянути справу без його участі.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 23.02.1966, ОСОБА_1 (російською мовою) народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 у селищі Ольховка (Успенка) Лутугинського району Луганської області, актовий запис № 36. Батьком якого вказаний ОСОБА_2 , а матір`ю - ОСОБА_5 .

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого Виконкомом Молодогвардійської міської ради міста Краснодона Луганської області ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 19.04.2007 року про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 42. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка - ОСОБА_2 , дружини - ОСОБА_1 .

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 10.12.2019 Луганським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Первомайськ Луганської області, актовий запис 874.

Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 58758786 від 16.12.2019, 16.02.2019 зареєстрована спадкова справа, номер в реєстрі 65241005, спадкодавець ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з відповіддю Управління виконавчої дирекції фонду у Луганській області № 14 від 17.12.2019, відповідачем було нараховано, але не виплачено суми страхових виплат за період з 01.06.2014 по 30.11.2014 потерпілому ОСОБА_2 у розмірі 5184,24 грн, із заявою про продовження щомісячних страхових виплат потерпілий ОСОБА_2 до відповідача не звертався, а тому заборгованість за спірний період відсутня.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права на отримання спадкового майна після смерті її батька. Вказані правовідносини регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, є конституційним правом громадянина України.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Нарахування та проведення страхових виплат урегульовано Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-ХІV), який із 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII та має назву «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який визначав відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-ХІV (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, тобто до 01 січня 2015 року) у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Відповідно до ст. 28 Закону № 1105-ХІV грошові суми, які відповідно до статті 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.

Статтею 40 Закону № 1105-ХІV (у редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.

З 01 січня 2015 року зазначені норми встановлені частинами першою, п`ятою та шостою статті 47 Закону № 1105-XIV (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ).

Відповідно до статті 27 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 16/98-ВР) виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено, якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування; в інших випадках, передбачених законами.

Відповідно до статті 38 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг може бути припинено на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості.

За положеннями пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-ХІV (у редакції від 28 грудня 2014 року № 77-VIII) КМУ визначає особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення АТО або зони надзвичайної ситуації).

Визначення того, хто є внутрішньо переміщеними особами надано у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706- VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII; у редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Водночас частиною першою статті 3 вказаного Закону встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.

До жодного з указаних законів не внесено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної.

01 жовтня 2014 року Кабінет Міністрів України (далі - КМУ) прийняв постанову № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», якою (у редакції постанови КМУ від 08 липня 2015 року № 471) установлено: особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення АТО або зони надзвичайної ситуації, мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, а до завершення заходів, пов`язаних з утворенням зазначеного Фонду та його робочих органів, робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду відповідно до пункту 6 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правліннями фондів. Матеріальне забезпечення виплачується застрахованим особам в установленому порядку через банки.

Крім того, 05 листопада 2014 року КМУ прийнято постанову № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», згідно з якою (з урахуванням змін і доповнень, внесених постановами КМУ від 12 грудня 2014 року № 715, від 12 серпня 2015 року № 615, від 26 серпня 2015 року № 636, від 30 вересня 2015 року № 788) призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 509.

07 листопада 2014 року КМУ прийняв постанову № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства», якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства (далі - Тимчасовий порядок).

Відповідно до пункту 3 постанови КМУ від 07 листопада 2014 року № 595 (зі змінами внесеними згідно з постановами КМУ від 11 березня 2015 року № 109, від 08 квітня 2015 року № 239) міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації мали забезпечити до 01 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що в разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.

Також за пунктом 8 Тимчасового порядку (із змінами, внесеними згідно з постановами КМУ від 08 квітня 2015 року № 239, від 26 серпня 2015 року № 636) особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

11 грудня 2014 року правління Фонду на виконання постанови КМУ від 01 жовтня 2014 року № 531 прийняло постанову № 20 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції». Як зазначено в преамбулі цієї постанови, вона прийнята з метою забезпечення безперервності та першочерговості одержання щомісячних страхових виплат та медико-соціальних послуг потерпілими на виробництві (членами їх сімей), які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції.

Як зазначено в пункті 1 цього Порядку, він поширюється на фізичних осіб, які постійно проживають в Україні, яких змусили або які самостійно покинули своє місце проживання внаслідок (або з метою уникнення) негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру і які мають право на страхові виплати та страхові витрати на медичну і соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105-ХІV за фактичним місцем проживання (перебування) (якщо страховий випадок настав до моменту переміщення).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105-ХІV безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 509, відповідно до Закону № 1706-VII.

Ураховуючи викладене, постанови КМУ № 531, 637 та 595, а також постанова Правління Фонду від 11 грудня 2014 року № 20 не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення АТО не переселялися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади. Вказані підзаконні акти регулюють особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам, тобто особам, які тимчасово переселилися з району проведення антитерористичної операції. Крім того, такі підзаконні акти не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц.

Аналіз наведених вище норм матеріального права дає можливість суду дійти висновку про те, що суми страхових виплат, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі без будь-яких часових обмежень, а норми закону, які регулюють виплату страхових виплат не більше ніж за три роки до дня звернення, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлої особи тих сум, які перейшли у спадщину.

З огляду на викладене вище, оскільки страхові виплати успадковуються на загальних підставах, а не отримання ОСОБА_2 за життя нарахованих страхових виплат за період з 01.06.2014 року по 30.11.2014 року не є підставами для відмови у виплаті ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом цих страхових виплат, а також не є підставами для не нарахування та виплати страхових виплат за період з 01.06.2014 до 17.06.2019 з урахуванням коригуючого коефіцієнту, суд доходить висновку про те, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд враховує, що понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією № 0.0.1637006112.1 від 03.03.2020 про сплату судового збору у сумі 840 грн. 80 коп. Отже, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області виплатити ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , не отримані ним за життя страхові виплати за період 01 червня 2014 року по 17 червня 2019 року з урахуванням коригуючого коефіцієнту.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

- позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_4 ;

- відповідач: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, місцезнаходження: 93411, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, будинок 16, код ЄДРПОУ 41313100.

Суддя Т. В. Шубочкіна