Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 15 квітня 2010 р.                                                                       справа № 2а-3135/10/0570

час прийняття постанови:  17-05

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді  Чучко В.М.

при секретарі                                                  Васнєві Д.Г.

за участю позивача – ОСОБА_1, представники відповідачів не з'явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» та Ясинуватського районного відділу Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» про визнання протиправними дій і стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа ОСОБА_1  (надалі – позивач) звернулася до суду із позовом про визнання протиправними дій Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» та Ясинуватського районного відділу Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» (далі, відповідно, Донецька філія «ЦДЗК», відповідач-1, Ясинуватський відділ «ЦДЗК», відповідач-2), а також стягнення матеріальної шкоди у розмірі 2 039,00 грн., та моральної шкоди в сумі 2858,00 грн., усього 4 897,00 грн.   

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до Ясинуватського відділу «ЦДЗК» з заявою про переоформлення державного акту на право власності на земельну ділянку (проставлення відмітки на акті про відчудження земельної ділянки), отриману у спадок від померлого чоловіка. Відповідач-2 відмовився проставити відмітку, та запропонував позивачу здійснити розробку проекту земельної ділянки. З огляду на наведене, заявник вважаю дії відповідачів такими, що порушуються норми діючого законодавства та просить у судовому порядку визнати їх протиправними, та стягнути грошові кошти у якості компенсації заподіяної моральної та матеріальної шкоди.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов повністю.

Відповідачами позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог.

Заперечення обґрунтовані тим, що для відмітка про перехід права власності на земельну ділянку проставляється після присвоєння кадастрового номеру. У зв’язку з відсутністю координат у проекті, згідно якому виданий Державний акт на право приватної власності на землю  та кадастрового номеру, відповідач-2 запропонував позивачу здійснити розробку проекту відводу земельної ділянки. Таким чином, відповідачі вважають вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 є фізичною особою – громадянкою України, паспорт серії НОМЕР_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Донецька регіональна філія Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» (ідентифікаційний код 26443367) не є юридичною особою за законодавством України, а має статус філії (відокремленого структурного підрозділу) Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», діє на підставі положення про філію.

Ясинуватський районний відділ Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» є структурним підрозділом Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», та діє на підставі положення від 28.05.2009 року № 59-П.

Зважаючи на те, що норми п.п. 7 ч. 1 ст. 3, ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України не пов'язують наявність повної адміністративної процесуальної правосуб’єктності у суб’єкта владних повноважень з наявністю чи відсутністю у останнього статусу юридичної особи, відповідно, Донецька регіональна філія Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» та Ясинуватський районний відділ Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» можуть бути відповідачами у даній справі незважаючи на те, що дані суб’єкти не мають статусу юридичної особи.

Як слідує з позову та пояснень сторін, позивач у серпні 2009 року звернувся до відповідача-2 з заявою щодо переоформлення державного акту акту на право власності на земельну ділянку розташовану за адресою: с. Новоселівка Друга, Ясинуватського району Донецької області, (проставлення відмітки про перехід права власності), отриману у спадок від померлого чоловіка – ОСОБА_2 (свідоцтво про шлюб від 23.11.1971 року; свідоцтво про смерть від 01.04.2009 року).

У складі документів для здійснення вказаних вище дій, позивачем зокрема надані наступні документи: 1) державний акт на право приватної власності на землю від 06.08.1991 року з планом меж земельної ділянки; 2) свідоцтво про право власності на житловий будинок від 08.08.2001 року № 56; 3) технічний паспорт на житловий будинок ідндивідульного житлового фонду; 4) акт виносу у натуру меж земельної ділянки та розбивки будівель.

На вимогу відповідача-2 позивачем сплачені послуги з реєстрації актів на право власності на землю у сумі 36,00 грн., що підтверджується квитанцією від 01.09.2009 року № 118608.

В подальшому відповідачем-2 запропоновано позивачу здійснити за власний рахунок розробку проекту відводу земельної ділянки у звязку з відсутністю координат у проекті, згідно якому виданий Державний акт на право приватної власності на землю від 06.08.1991 року, що необхідно для присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру. Виходячи з пояснень позивача, та представника відповідача у попередньому судовому засіданні, станом на момент виникнення спірних правовідносин у вказаній вище земельній ділянці був відсутній кадастровий номер та відповідні координати.

У звязку з наведеними обставинами, позивачем 06.10.2009 року направлена скарга на дії відповідача-2 до Ясинуватської міжрайонної прокуратури, яка письмово повідомила  заявника про відстуність правових підстав для внесення актів прокурорського реагування (від 05.11.2009 року вих. № 4.021 вих-03).

Таким чином, з серпня 2009 року станом на момент направлення позову до суду відповідачем-2, на думку позивача, протиправно не надано позивачу офіційної відповіді на заяву щодо переоформлення державного акту акту на право власності на земельну ділянку, а також не вчинено будь-яких дій із розшуку у архіві Ясинуватського райвиконкому координат, що були застосовані при виносі у натуру земельної ділянки при її відводі під будівництво жітлового будинку, чим на думку позивача порушені його права.

Виходячи з усних пояснень позивача, останній фактично просить визнати незаконними наступні дії відповідача-2: ненадання відповіді на за заяву щодо переоформлення державного акту на право власності на земельну ділянку (з серпня 2009 року до даного часу); невчинення дій з розшуку в архіві Ясинуватського райвиконкому координат, що були застосовані при виносі у натуру земельної ділянки; не застосування заходів з реєстрації і отримання кадастрового номеру; невитребування у осіб, які здійснювали відвод земельної ділянки, виконати роботи із встановлення координат ділянки.

За приписами ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (тут і надалі судом норми даного Закону застосовуватимуться у редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав. Адміністратором Державного реєстру прав є центр державного земельного кадастру, який здійснює його ведення. Статут центру державного земельного кадастру затверджує центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

У відповідності до ст. 7 цього ж Закону місцеві органи державної реєстрації прав є відділеннями державної госпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (центру державного земельного кадастру). Місцеві органи державної реєстрації прав: проводять реєстрацію прав на нерухоме майно, їх обмежень, правочинів щодо нерухомості або відмовляють у реєстрації; ведуть Державний реєстр прав на нерухоме майно, яке або більша за площею частина якого знаходиться в даному реєстраційному (кадастровому) окрузі; надають інформацію про зареєстровані права та їх обмеження в установленому цим Законом порядку; забезпечують в установленому порядку формування та внесення кадастрових планів земельних ділянок та даних технічної інвентаризації інших об’єктів нерухомого майна до Державного реєстру прав; здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, порядком ведення Державного реєстру прав та положенням про місцеві органи державної реєстрації прав. Типове положення про місцеві органи державної реєстрації прав затверджується центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно з п. 1 наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 23.05.2003 року № 135 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» реєстрація земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах». Наведений наказ винесений вказаним комітетом у межах повноважень, встановлених п.п. 4, 8 Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах, затвердженого Указом Президента України від 14.08.2000 року № 970/2000.

Таким чином, відповідачі є суб'єктом владних повноважень, що у спірних правовідносинах виконують делеговані повноваження з реєстрації права.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Нормами ч. 2 ст. 126 цього ж Кодексу встановлений перелік документів, що посвідчуються право на земельну ділянку, зокрема це а) цивільно-правова угода; б) свідоцтво про право на спадщину. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 цієї ж статті).

За положеннями ч. 6 наведеної статті Кодексу при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження. Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею.

Правовідносини, повязані із проставленням вказаної вище відмітки, регламентуються Порядком здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 року № 439. Пунктом 4 даного порядку встановлено, що територіальний орган Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня подання до нього документа про перехід права власності на земельну ділянку проставляє на державному акті відмітку про реєстрацію права власності на неї такого змісту: «Зареєстровано в Поземельній книзі _____________ (дата) за реєстровим № ____________. Начальник _____________                    (найменування територіального органу Держкомзему) _______________________ ___________________________________   (підпис, прізвище та ініціали)».

Власник земельної ділянки подає для здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку такі документи: а) державний акт з відміткою нотаріуса про перехід права власності на земельну ділянку; б) цивільно-правовий договір про відчуження земельної ділянки у разі набуття права власності на земельну ділянку за таким договором або свідоцтво про право на спадщину. При цьому забороняється вимагати для здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку документи, не передбачені цим пунктом.

Виходячи з п. 2 наказу Держкомзему від 22.06.2009 року № 326 «Про деякі питання реалізації положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об’єднання земельних ділянок», кадастровий номер, у разі його відсутності, присвоюється земельній ділянці до проставлення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, після відновлення її меж в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за відповідною затвердженою технічною документацією та внесення відомостей про земельну ділянку до автоматизованої системи державного земельного кадастру.

Дії територіального органу Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки, детально регламентовані Тимчасовим регламентом реалізації положень пункту 4 Порядку здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, затвердженим вказаним у попередньому абзаці наказом Держкомзему, суть яких зводиться до наступного.

Для проставлення відмітки територіальний орган Держкомзему приймає від нового власника земельної ділянки: цивільно-правову угоду про відчуження земельної ділянки у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою/свідоцтво про право на спадщину; Державний акт на право власності на землю, з відміткою нотаріуса про перехід права власності на земельну ділянку (п. 1 Тимчосового регламенту).

При цьому територіальний орган Держкомзему у день надходження вказаних документів: 1) реєструє заяву в Журналі обліку заяв і наданих послуг з проставлення на державному акті відмітки про реєстрацію права власності на земельну ділянку в Поземельній книзі (далі – Журнал) шляхом внесення відповідних даних до стовпців 1-10 цього Журналу; 2) ставить на заяві відмітку про дату реєстрації та її реєстраційний номер і, за бажанням замовника послуг, — на другому примірнику заяви або копії заяви, що залишаються у замовника.

У разі відповідності документів, зазначених у пункті 1 цього Тимчасового регламенту, вимогам чинного законодавства України, протягом 3 календарних днів з дня їх надходження:

- видає замовнику квитанції про оплату послуг з оформлення державного акта на підставі цивільно-правових угод про відчуження земельної ділянки/свідоцтва про право на спадщину; унесення запису до Поземельної книги та внесення відомостей до бази даних автоматизованої системи державного земельного кадастру (далі – АС ДЗК);

- вилучає з архіву документацію із землеустрою на дану земельну ділянку (технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право на земельну ділянку, а у разі її відсутності – проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки або іншу документацію із землеустрою) (п. 2.2.2 Тимчасового регламенту).

- передає за актом приймання-передавання до відповідного структурного підрозділу Центру ДЗК (Київської, Севастопольської міських філій, структурного підрозділу регіональної (обласної) філії) документи, зазначені у підпунктах 1.1, 1.2 цього Тимчасового регламенту, технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку.

- у разі ненадання документів, зазначених у пункті 1 цього Тимчасового регламенту, або їх невідповідності вимогам чинного законодавства України, протягом 3 календарних днів надає заявнику письмову відмову у наданні послуг із зазначенням підстав для відмови (п. 2.3).

Структурний підрозділ Центру ДЗК протягом 7 календарних днів з дня отримання вказаних вище документів:

- звіряє дані цивільно-правової угоди про відчуження земельної ділянки/свідоцтва про право на спадщину, державного акта, документації із землеустрою та дані державного реєстру земель; у разі їх невідповідності складає письмове повідомлення про існуючі розбіжності;.

- уносить запис до Відомостей про перехід права власності на земельну ділянку, що включаються до Поземельної книги та є її невід’ємною частиною.

- заповнює реєстраційну картку земельної ділянки (в двох примірниках) із зазначенням відомостей про нового власника земельної ділянки і правовстановлюючі документи на неї, а також в стовпці 49 реєстраційної картки — реєстрового номера та дати запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку в Поземельній книзі.

- передає за актом приймання-передавання до територіального органу Держкомзему цивільно-правову угоду про відчуження земельної ділянки/свідоцтво про право на спадщину; державний акт; документацію із землеустрою; два примірники реєстраційної картки земельної ділянки, та повідомлення про існуючі розбіжності (у разі його складання).

Територіальний орган Держкомзему:

- протягом 4 календарних днів з дня отримання документів (цивільно-правової угоди про відчуження земельної ділянки/свідоцтво про право на спадщину; державного акту; документації із землеустрою; двох примірники реєстраційної картки земельної ділянки, та повідомлення про існуючі розбіжності (у разі його складання): 1) звіряє дані цивільно-правової угоди/свідоцтва про право на спадщину; державного акта; документації із землеустрою та реєстраційної картки земельної ділянки, враховує при прийнятті рішення про проставлення відмітки на державному акті відомості, зазначені у повідомленні про існуючі розбіжності (додаток 4); 2) у разі відсутності розбіжностей у даних документів, проставляє на державному акті відмітку про реєстрацію права власності на земельну ділянку; 3) у разі наявності розбіжностей у даних документів, вживає заходи щодо усунення таких розбіжностей у встановленому законодавством порядку, після чого проставляє на державному акті відмітку про реєстрацію права власності на земельну ділянку.

- у день звернення нового власника земельної ділянки або належним чином уповноваженої ним особи щодо одержання документів з відміткою на державному акті про реєстрацію права власності на земельну ділянку: 1) отримує від нього копії квитанцій про оплату послуг з оформлення державного акта на підставі цивільно-правових угод про відчуження земельної ділянки/свідоцтва про право на спадщину; унесення запису до Поземельної книги та внесення відомостей до бази даних АС ДЗК; 2) видає йому цивільно-правову угоду/свідоцтво про право на спадщину разом з державним актом з проставленою на ньому відміткою; 3) вносить дані про реєстрацію права власності; 4) до стовпця 49 двох примірників реєстраційної картки вносить відомості про проставлення відмітки на державному акті та видачу державного акта новому власнику земельної ділянки із зазначенням дати видачі такого змісту: «відмітку здійснено, документи видано «___» ____________ ____ р.»; 5) передає структурному підрозділу Центру ДЗК за актом приймання-передавання два примірники реєстраційної картки земельної ділянки для внесення інформації до АС ДЗК і копію квитанції про оплату послуг з унесення запису до Поземельної книги та внесення відомостей до АС ДЗК.

Судом не приймаються посилання позивача на наказ Держкомзему України від 15.04.1993 року № 28 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)», зареєстрований в Мін’юсті України від 23.04.1993 року № 31,  оскільки даний нормативний акт втратив чинність у травні 1999 року, згідно п. 2 преамбули наказу Держкомзему України від 04.05.1999 року № 43, і на момент виникнення спірних правовідносин (серпень 2009 року), та на момент видачі Державного акту на право приватної власності на землю від 06.08.1991 року, не діяв.

З огляду на наведене, у ході судового розгляду справи позивачем не доведено фактів дотримання норм Тимчасового регламенту реалізації положень пункту 4 Порядку здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку в частині:

1) пошуку та вилучення з архіву документації із землеустрою на дану земельну ділянку (технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право на земельну ділянку, а у разі її відсутності – проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки або іншу документацію із землеустрою (п.п. 2.2.2);

2) надання письмової відмови у надання послуг із зазначенням підстав для відмови, протягом 3 календарних днів з моменту звернення (п. 2.3).

Таким чином, з боку відповідача має місце протиправна бездіяльність (тобто пасивна поведінка) із виконання норм наведених  правових актів,  а тому суд вважає за необхідне у порядку ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 із їх невиконаня. За даних обставин у суду відсутні правові для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконними саме дій відповідача з цього приводу, оскільки дії – це активна поведінка.

При цьому, відповідач-2 правомірно запропонував позивачу здійснити проект відводу земельної ділянки до проставлення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, з огляду на відсутність кадастрового номеру. Факт відстуності кадастрового номеру земельної ділянки на той час, підтверджений у ході судового розгляду справи позивачем.

Відносно вимог позивача в частині визнання незаконними дій відповідача щодо не застосування заходів з реєстрації і отримання кадастрового номеру на земельну ділянку, та невитребування у осіб, які здійснювали відвод земельної ділянки, виконати роботи із встановлення координат ділянки суд зазначає, що норми діючого законодавства (в тому числі ті, що наведені вище), не покладають на відповідачів обов’язку із їх вчинення, в тому позовні вимоги у цій частині є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача відносно стягнення моральної шкоди у розмірі 2 828,00 грн., суд зазначає наступне.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» №4 від 31.03.1995 року передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її  заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням  заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1. під час провадження у даній справі не пояснила, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується, у задоволенні позовних вимог у цій частині слід.

Стосовно стягнення з відповідачів матеріальної шкоди суд зазначає, що позивачем не надано суду жодного доказу у підтвердження позовних вимог у цій частині, а тому ці вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Стосовно ж стягнення з відповідачів 550,00 грн., сплачених за підготовку проекту суд зазначає, що для стягнення наведеної суми відсутні правові підстави, оскільки ОСОБА_1. могла б не укладати цивільно-правової угоди на їх виконання, а одразу звернутися до суду за захистом своїх прав, тим більш що у матеріалах справи також відсутні докази фактів зобов’язання позивача укласти цю угоду з боку відповідачів.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.  

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);  безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.  

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які спростовували доводи позивача, відповідачі  суду не надали, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки адміністративний позов задоволено частково суд, у порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присуджує судові витрати, здійснені позивачем, відповідно до задоволених вимог. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню  з рахунків Державного бюджету України судові витрати (судовий збір) у розмірі 27,20 грн. (двадцять сім грн. 20 коп.).

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов фізичної особи ОСОБА_1 до Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» та Ясинуватського районного відділу Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» про визнання протиправними дій і стягнення матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Ясинуватського районного відділу Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» з невиконання обов’язків по пошуку та вилученню з архіву документації із землеустрою на земельну ділянку, розташовану за адресою: с. Новоселівка Друга, Ясинуватського району Донецької області, належну на праві власності Моргунову Миколі Дмитровичу, відповідно до заяви Моргунової Любові Єлисеївни.

Визнати незаконною бездіяльність Ясинуватського районного відділу Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» з ненадання письмової відмови у наданні послуг із зазначенням підстав для відмови, протягом 3 календарних днів з моменту звернення із заявою Моргуновою Любов'ю Єлисіївною.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Моргунової Любові  Єлисіївни АДРЕСА_1; паспорт серії НОМЕР_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 27,20 грн. (двадцять сім грн. 20 коп.) судових витрат.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 15 квітня 2010 року.

Повний текст постанови виготовлений 20 квітня 2010 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі  - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо   постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                      Чучко В.М.