Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
25.01.2010 р. №2-а-41789/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Зоркіної Ю.В.
при секретарі Скріпнік О.М.
за участю представників сторін:
позивача: Куц К.К.
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова про визнання протиправними дії та скасування рішення, -
встановив:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова, в якому просить суд визнати дії відповідача по застосуванню штрафних санкцій незаконними, скасувати рішення ДПІ в Московському районі №0004832303 від 11.09.2009 року. Позовні вимоги мотивує тим, що проведення перевірки здійснено із порушенням вимог ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу», а також тим, що при проведенні перевірки працівниками податкової адміністрації не взято до уваги те, що кошти в сумі 2449,00 грн., не належать позивачу, а є власністю співробітниці позивача, які були отримані нею на підставі укладеного з позивачем договору про надання послуг.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що положення ст.11-1 Закону України " Про державну податкову службу" не поширюються на проведення перевірок щодо контролю за дотриманням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а позивач відповідно до вимог п.п.1.2., 4.1 постанови Правління НБУ " Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.20004 року № 637 зобов'язаний забезпечити наявність на місці проведення розрахункових операцій лише готівкових коштів, отриманих за продані товари.
Свідок ОСОБА_2., допитана за клопотанням представника позивача, пояснила, що грошові кошти у розмірі 2449,00 грн., виявлені працівниками податкової адміністрації при проведенні перевірки, належать їй та були отримані за виконання договору надання послуг, укладеного з ФОП ОСОБА_1 01.08.2009 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності судом встановлено.
Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 29.09.2004 року за № 24800000000003469 (свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_1).
20.08.2009 року, відповідно до Плану контрольно - перевірочної роботи сектору контролю за розрахунковими операціями на серпень 2009 року проведена перевірка буфету з літнім майданчиком за адресою: АДРЕСА_1 за результатами якої складений акт (довідка) перевірки №0465/0102/23/279393916291 від 20.08.2009 року щодо дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. При проведенні перевірки працівниками податкового органу встановлено наступні порушення:
- не проведення розрахункової операції через РРО при продажу товару на суму 41,00 грн.;
- проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування товарів;
- не відповідність суми готівки, що вказана у денному звіті РРО у розмірі 2449,00 грн.
На підставі акту ДПІ у Московському районі м.Харкова винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 11.09.2009 року №0004832303 на суму 12535,00 грн.
Позивач не погоджується з вищевказаним рішенням, та посилається на те, що при проведенні перевірки перевіряючими не дотримано вимог ст.111 Закону України «Про державну податкову службу».
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п.2 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу” (далі -Закон № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку. Статтею 111 Закону № 509 передбачено, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", вважаються позаплановими перевірками.
Разом з тим, здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків врегульовано розділом IV Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (ст. 15, 16) - далі Закон № 1776. Зокрема, ст. 15 визначено, що такий контроль здійснюється податковими органами шляхом проведення планових або позапланових перевірок.
Вимоги щодо направлення не пізніш ніж за десять днів до дня проведення планової виїзної перевірки письмового повідомлення з зазначенням дати її початку та закінчення, які передбачені ч. 4 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» застосовуються в разі проведення планової документальної перевірки платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ними податків та зборів (обов’язкових платежів) і не поширюються на перевірки з питань дотримання положень Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, оскільки застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг діючим законодавством не визначено в якості податку або збору (обов’язкового платежу).
Оскільки Закон № 1776 є спеціальним у питаннях застосування РРО, то інші нормативні акти, у тому числі Закон № 509, застосовуються тільки в частині, не врегульованій Законом про РРО.
Під час розгляду справи судом встановлено, що перевірка проводилася на підставі направлень №№959, 956 від 05.08.2009 року, які були отримані позивачем особисто та повною мірою відповідають вимогам, встановленим ч.1 ст. 112 Закону № 509-ХІІ.
Суд зазначає, що ст. 112 Закону № 509-ХІІ, яка встановлює умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, також передбачає наслідки недотримання контролюючим органом цих умов. Так, згідно частини другою цієї статті ненадання посадовими особами органу державної податкової служби платнику податків документів, перелік яких наведений в частині першій, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наданням йому права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.
Позивач не скористався цим правом та допустив працівників органу податкової служби до проведення перевірки, що дає суду підстави вважати, що на момент проведення перевірки у ФОП ОСОБА_1 були відсутні сумнівів щодо її легітимності.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що посилання позивача на недотримання представниками податкових органів процедури проведення перевірки, не можуть бути взяті до уваги як підстава для задоволення позову.
Як підставу незаконного застосування штрафних санкцій позивач вказує на неправомірність включення працівниками податкової служби в загальну суму не оприбуткованої торгової виручки особистих коштів працівниці позивача.
Судом встановлено, що при проведенні перевірки працівниками податкової адміністрації встановлено невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. Розмір невідповідності дорівнює 2490,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача посилається на те, що зазначені кошти не отримані позивачем в ході ведення господарської діяльності, а є власністю його працівника.
З цього приводу суд зазначає, що п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
За визначенням наведеним у ст.2 Закону № 1776 місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо. Таке місце в аспекті п.1.2. постанови НБУ від 15.12.2004 року № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" є касою підприємця, тобто приміщенням або місцем здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.
Посилання представника відповідача на той факт, що зазначені грошові кошти належали працівникові позивача та надання на підтвердження цього факту копії договору про надання послуг від 01.08.2009 року № 01/09, копії акту виконаних робіт від 16.08.2009 року та квитанції про сплату податку з доходів найманих працівників (по договору підряду), які наявні у матеріалах справи, судом до уваги не приймаються з наступних підстав.
Приписи статті 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", кореспондовані у п.4.1 постанови НБУ від 15.12.2004 року № 637, які носять імперативний характер і не містять жодного виключення з чітко сформульованого правила, відповідно до якого сума грошових коштів на місці розрахунків незалежно від їх належності будь-якій особі та незалежно від джерела походження повинна співпадати з сумою коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Якщо з вини керівників не були створені належні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому законодавством України порядку. Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому підприємству, забороняється.
Таким чином, незабезпечення ФОП ОСОБА_1 наявності на місці проведення розрахунків лише готівкових коштів, отриманих за продані товари, є підставою для покладення на позивача фінансової відповідальності за допущені порушення правил здійснення господарської діяльності.
Враховуючи викладене вище та беручи до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а позивач належними доказами не довів факту неправомірності дій працівників органів податкової служби при проведенні перевірки та застосуванні фінансових санкцій, суд не вбачає достатньо підстав для задоволення позову.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 35, 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
У задоволенні позову Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова про визнання протиправними дії - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У paзi подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
У повному обсязі постанова виготовлена 29.01.2010 року.
Суддя Ю.В. Зоркіна