Номер провадження: 11-кп/813/804/20

Номер справи місцевого суду: 521/7247/18

Головуючий у першій інстанції Морозова І. В.

Доповідач Мандрик В. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2020 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючого – судді Мандрика В.О.,

суддів – Грідіної Н.В., Кравця Ю.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Узун Н.Д.,

прокурора – Пермякової Л.Д.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – Шваркова С.Є.,

потерпілої – ОСОБА_2 та її представника Салманової Ф.А.

представника цивільного відповідача – Лукіна О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційні скарги захисника Шваркова С.Є. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 та цивільного відповідача в особі директора ТОВ «Авторух Сервіс» ОСОБА_3 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 26.03.2019 року, яким

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який народився у с. Пасат Балтського району Одеської області, має середню освіту, працює водієм ТОВ «Авторух Сервіс», одружений, не судимий, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 ,

засуджений за ч. 1 ст. 286 КК Україниу кримінальному провадженні за №12017161470000899 від 11.04.2017 року, -

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.

Як вбачається з вироку, ОСОБА_1 10 квітня 2017 року приблизно о 8 годині, в світлий час доби, керуючи технічно справним автобусом «БАЗ А079.04», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по вул. Грушевського з боку вул. Паркова в напрямку вул. Пестеля в Малиновському районі м. Одеси. Діючи необережно та проявляючи злочинну самовпевненість, при відсутності перешкод технічного або іншого характеру, не вжив заходів, що виключають виникнення та розвиток аварійної ситуації, порушивши п.п. 1.5, 2.3 «б», 12.3 Правил дорожнього руху України, здійснюючи рух поблизу розташування будівлі № 22 по вул. М. Грушевського, маючи об`єктивну та реальну можливість своєчасного виявлення пішохода ОСОБА_2 , яка стояла біля правого краю проїзної частини та задньої частини кузову автомобіля «Toyota Starlet» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який також через технічну несправність перебував біля правого краю проїзної частини вул. Грушевського, не вжив заходів по зменшенню швидкості руху керованого ним автобуса аж до його зупинки у разі необхідності або до безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Продовжуючи рух в смузі, де перебували перешкоди у вигляді зазначених пішохода та транспортного засобу, ОСОБА_1 скоїв наїзд передньою правою частиною кузову автобуса на пішохода ОСОБА_2 , після чого стався подальший наїзд на нерухому перешкоду – задню частину кузову автомобіля «Toyota Starlet».

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, які не були небезпечними для життя, але викликали тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день, у вигляді: закритої травми лівого колінного суглобу у вигляді розриву заднього рогу медіального меніску, ушкоджень передньої хрестоподібної та латеральної колатеральної зв`язок із вдавленням (імпресією) передньої поверхні внутрішнього виростку стегнової кістки, а також синців області колінного суглобу; синців правої молочної залози, області правого кульшового суглобу, правого стегна, синця та садна лівої здухвинної області, садна області правого колінного суглобу, лівої гомілки, забою (що проявився набряком) м`яких тканин та синця області лівого гомілково-ступневого суглобу з переходом на стопу.

Допущенні водієм ОСОБА_1 порушення вимог п.п. 1.5., 2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілій ОСОБА_2 .

Оскаржуваним вироком ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить 4250 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково та стягнено на її користь:

- з автотранспортного підприємства ТОВ «Авторух Сервіс» (код ЄДРПОУ 33720985) - компенсацію моральної шкоди в сумі 50000 грн., судовий збір в сумі 881 грн., а всього стягнути 50881 (п`ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят одна) грн.;

- з ОСОБА_1 – процесуальні витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 5182 грн. 40 коп.

Вироком суду вирішено питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що їх подали.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник Шварков С.Є. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що з вироком суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що єдиним доказом вини обвинуваченого став висновок автотехнічної експертизи, однак вказана експертиза була проведена на підставі сфальсифікованих та придуманих слідчим вихідних даних, оскільки після призначення автотехнічної експертизи про обставини ДТП, експертом було надано письмове клопотання слідчому про надання трьох параметрів вихідних даних. Слідчим була надана відповідь у виді листа від 13.03.2018 року, відповідно до якого слідчий вказав: що вперше ОСОБА_1 побачив перешкоду у виді потерпілої на проїжджій частині на відстані 100 метрів; до наїзду водій ОСОБА_1 рухався в гальмуванні близько 10 метрів; момент небезпеки для руху водієві ОСОБА_1 вважати відстань у 100 метрів. Однак, в матеріалах провадження взагалі відсутні такі вихідні дані, тому вказані параметри не можна використовувати при проведенні експертного дослідження. При допиті обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що відстань, на якій він вперше побачив потерпілу становить 15-20 метрів, оскільки попереду нього рухався мікроавтобус, який обмежив його оглядовість. Якщо врахувати відстань, на яку вказує обвинувачений, то стає цілком очевидним, що водій ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода.

Захисник просить скасувати вирок, повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, оскільки вони досліджені судом неповно та з порушеннями, дослідити докази, які не досліджувались судом першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким обвинуваченого ОСОБА_1 виправдати у зв`язку з недоведеністю його вини та відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, а також відмовити у задоволенні цивільного позову.

Не погоджуючись з вироком суду, цивільний відповідач в особі директора ТОВ «Авторух Сервіс» ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що не згодна з вироком суду в частині вирішення позовних вимог цивільного позову, зокрема суд не з`ясував чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення завданої позивачу моральної шкоди та судового збору з ТОВ «Авторух Сервіс». Виходячи з цього директор ТОВ «Авторух Сервіс» ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати в частині вирішення цивільного позову та ухвалити новий, яким відмовити ОСОБА_2 в компенсації моральної шкоди та судового збору з ТОВ «Авторух Сервіс».

Позиції учасників судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Шварков С.Є. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, також підтримали апеляційну скаргу цивільного відповідача.

Представник ТОВ «Авторух сервіс» адвокат Лукін О.О. підтримав подані апеляційні скарги та просив їх задовольнити.

Прокурор, потерпіла ОСОБА_4 та її представник – адвокат Салманова Ф.А. заперечували проти задоволення апеляційних скарг захисника обвинуваченого і цивільного відповідача, просили вирок суду залишити без змін.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому, апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Відповідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Апеляційним судом при перевірці вироку суду першої інстанції встановлено, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

Суд першої інстанції повно, всебічно, об`єктивно та неупереджено дослідивши надані сторонами докази, повно та правильно виклав їх у вироку, надав цим доказам оцінку в плані належності, допустимості, достовірності, та в їх сукупності і достатності для висновків по суті кримінального провадження і на цих підставах прийшов до висновку про вчинення ОСОБА_1 за описаних у вироку обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

З урахуванням зібраних та досліджених доказів судом обґрунтовано кваліфіковані дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.286 КК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судовий розгляд проведено з дотриманням норм кримінального процесуального закону. Суд у відповідності до вимог ст.94 КПК України дав оцінку усім зібраним у справі доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, на що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і апеляційний суд.

Вирок районного суду в частині встановлення фактичних обставин справи, кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 та призначення покарання, відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК України.

Доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката – Шваркова С.Є. про те, що висновок проведеної в рамках досудового розслідування автотехнічної експертизи не може бути належним доказом, оскільки вихідні дані для проведення дослідження є надуманими та такими, що не відповідають дійсності, не може бути прийнятий до уваги з наступних підстав.

Апеляційний суд вважає, що при проведенні експертизи №239-А від 14.04.2018 року, додержані всі вимоги закону при призначенні експертизи, дотримані права учасників процесу при призначенні і проведенні експертизи, а висновки експерта достатньо мотивовані. Так, висновки експерта щодо дій водія автобусу ОСОБА_1 , які на думку експерта також знаходяться в причинному зв`язку з ДТП із-за невідповідності дій останнього вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходилися у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, і для виконання яких він перешкод технічного характеру, згідно наданих на дослідження матеріалів, не мав.

Вихідні дані при проведенні вище зазначеного дослідження були взяті з матеріалів кримінального провадження, про що зазначено, зокрема, і в самому висновку експерта (т.1 а.п. 164-167), а також і у вироку суду. Крім того, матеріали провадження містять протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10.04.2017 року та схему до протоколу огляду місця ДТП, відповідно до яких: огляд здійснювався в сонячну погоду, без опадів, місцем ДТП є горизонтальна ділянка дороги на вул. М.Грушевського в м. Одеса, вид покриття – асфальтоване, стан – сухе чисте, загальною шириною 13,7 м. з двома смугами руху в напрямку проведення огляду та двома в зустрічному напрямку, загальний стан видимості дороги становить 300 метрів, зона видимості елементів проїжджої частини з робочого місця водія становить 300 метрів, оглядовість із кабіни водія на смузі руху автомобіля становить 20 метрів праворуч та 20 метрів ліворуч, видимість конкретної перешкоди становить не менше 100 метрів.

Зазначений огляд місця дорожньо-транспортної пригоди та складання схеми ДТП було проведено за участю водія ОСОБА_1 . Зазначені протокол та схема були підписані водієм ОСОБА_1 без доповнень та зауважень (т.1 а.п. 103-109).

Апеляційний суд не може ставити під сумнів достовірність та об`єктивність висновків автотехнічної експертизи, а суд першої інстанції об`єктивно вважає, що ДТП можливо було уникнути, якщо б водій ОСОБА_1 проявив належну уважність.

Суд, який здійснює розгляд справи, керуючись законом, оцінює висновок за своїм внутрішнім переконанням, заснованим на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Висновок експерта не є особливим доказом і оцінюється за загальними правилами оцінки доказів.

Мотивуючи висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд обґрунтовано послався на висновок судової автотехнічної експертизи №239-А від 04.04.2018 року, згідно якого у дорожній обстановці, яка склалася на момент ДТП та за обставин, зазначених у постанові слідчого про призначення експертизи, в діях водія автобусу «БАЗ А079.04» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам 12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, і для виконання яких він перешкод технічного характеру не мав.

Немає підстав вважати, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами та дослідженими судом, а саме:

-показаннями потерпілої ОСОБА_2 , яка в судовому засіданні суду першої інстанції показала, що 10.04.2017 року приблизно о 8 годині на власному автомобілі «Toyota Starlet» реєстраційний номер НОМЕР_2 рухалася по вул. Грушевського в м. Одесі. Під час руху в автомобілі відпало колесо та відкотилося на протилежну сторону дороги. Оскільки вона рухалася з невеликою швидкістю, то одразу зупинилася, принесла втрачене колесо. Автомобіль стояв поруч за пішохідним переходом, в безпосередній близькості від нього, з увімкнутою аварійною світловою сигналізацією. Зупинився один з автомобілів, що рухалися по дорозі, і водій допоміг їй відремонтувати і поставити колесо на місце. Під час ремонту водій попросив її дати інструмент, який знаходився у багажнику її автомобіля. Вона підійшла до багажника і намагалась його відкрити. У цей час водій автобуса ОСОБА_1 , що рухався у смузі, де стояв її автомобіль, вчинив наїзд на неї і зіткнення з її автомобілем. При цьому вона отримала тілесні ушкодження, з приводу яких тривалий час лікувалася;

- показаннями свідка ОСОБА_5 , який в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що 10.04.2017 року близько 8 години на своєму автомобілі рухався по вул. Грушевського в м. Одесі. Приблизно за квартал до вул. Пестеля побачив на проїзній частині дороги, біля тротуару, одразу за пішохідним переходом автомобіль без колеса, була включена аварійна світлова сигналізація, а поруч стояла потерпіла і плакала. Він зупинився, запропонував допомогу і встановив колесо на місце. В той час, коли потерпіла підійшла до багажника свого автомобіля і знаходилась на краю пішохідного переходу, до неї, не збавляючи швидкості, наближався автобус – маршрутне таксі. Він (свідок), щоб привернути увагу водія автобуса, став махати йому руками. Водій помітив в безпосередній близькості від автомобіля і, щоб уникнути зіткнення, став уходити вліво, але все ж таки автобус ударив у бік автомобіля та притиснув потерпілу до машини. В подальшому жінка впала на тротуар, їй були спричинені тілесні ушкодження.

- даними протоколу огляду місця події від 10.04.2017 року, складеному за участю водія ОСОБА_1 , схеми та фототаблиці (ар. 103-112) визначено місце події – ділянка дороги в районі будинку № 22 по вул. М.Грушевського в м. Одесі, розташована за пішохідним переходом, в безпосередній близькості від нього. Огляд місця події проводився 10.04.2017 року з 9:50 до 10:50, тобто приблизно через 2 години після події, в сонячну погоду, без опадів. Місце дорожньо-транспортної пригоди знаходиться поблизу нерегульованого перехрестя, на горизонтальній ділянці з асфальтобетонним сухим і чистим покриттям, для двох напрямків руху (по 2 смуги в одному напрямку). Загальний стан видимості дороги 300 м, зона видимості елементів проїжджої частини з робочого місця водія 300 м, праворуч 20 м, ліворуч 20 м, видимість конкретної перешкоди – не менше 100 м. Слідів гальмування виявлено не було.

- протоколом огляду транспортних засобів були виявлені такі пошкодження: в автобусі «БАЗ А079.04» реєстраційний номер НОМЕР_1 – пошкоджено передній бампер праворуч, деформовано декоративну решітку праворуч, передню панель праворуч; в автомобілі «Toyota Starlet» реєстраційний номер НОМЕР_2 – хвилеподібна деформація заднього бамперу, деформація дверей багажника, розбите заднє скло. Також на бампері автомобіля виявлено сліди нашарування фарби жовтого кольору, який має автобус, як видно з фототаблиці до протоколу огляду місця події (ар. 113-117).

- висновком № 17-1612 судової транспортно-трасологічної експертизи на автобусі визначається наявність пошкодження на висоті 93-115 см та на відстані 20-52 см від правої частини, які можливо утворились від контактування з тілом людини. Первинний контакт мав місце передньою частиною автобуса із задньою частиною автомобіля при куті між повздовжніми вісями автобуса та автомобіля близько 335-345? - відлічується від повздовжньої вісі автобуса до поздовжньої вісі автомобіля проти годинникової стрілки (ар. 128-134).

- висновком № 17-613 автотехнічної експертизи на момент ДТП гальмівна система, ходова частина та рульове керування автобуса перебували в працездатному стані і не мали несправностей, які б могли раптово позбавити водія можливості рухатися по наміченій траєкторії або можливості зупинити автобус (ар. 139-142).

- висновком № 239-А для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в постанові про призначення експертизи, у даній дорожній ситуації водій автобуса ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Він мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода та запобігти зіткненню з автомобілем шляхом екстреного гальмування. В діях водія ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 ПДР, яка знаходиться в причинному зв`язку з виникненням події цієї пригоди (ар. 164-167).

- висновком № 82 судово-медичної експертизи потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості (як такі, що викликали тривалий розлад здоров`я) у вигляді: закритої травми лівого колінного суглобу у вигляді розриву заднього рогу медіального меніску, ушкоджень передньої хрестоподібної та латеральної колатеральної зв`язок із вдавленням (імпресією) передньої поверхні внутрішнього виростку стегнової кістки, а також синців області колінного суглобу; синців правої молочної залози, області правого кульшового суглобу, правого стегна, синця та саден лівої здухвинної області, саден області правого колінного суглобу, лівої гомілки, забою (що проявився набряком) м`яких тканин та синця області лівого гомілково-ступневого суглобу з переходом на стопу. Зазначені тілесні ушкодження утворилися 10.04.2017 року від дії тупих предметів, якими могли бути частини кузова рухаючогося транспортного засобу в момент контактування з тілом постраждалої, а також внаслідок її подальшого падіння на дорожнє покриття (ар. 147-149).

При проведенні слідчих дій дотримані всі вимоги кримінального процесуального закону, а тому сумнівів в їх об`єктивності у апеляційного суду не виникає, в зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Апеляційний суд вважає, що при дослідженні доказів, суд першої інстанції дотримався вимог ст.94 КПК України, а тому посилання захисника про те, що висновки суду щодо доведеності вини ґрунтуються на припущеннях, суд не перевірив усіх доказів у справі, висновки суду, викладені у вироку не підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні - не знайшли свого підтвердження при розгляді апеляційної скарги.

Намагання ж захисника витлумачити обставини кримінального провадження у такий спосіб, що, начебто, слідчим під час призначення та проведення судової автотехнічної екпертизи були сфальсифіковані вихідні дані для її проведення є надуманими і безпідставними, оскільки експертиза проведена на підставі встановлених відповідно до вимог кримінального процесуального закону обставин кримінального провадження.

Крім того, в ході розгляду апеляційної скарги обвинувачений давав непослідовні, суперечливі та взаємовиключні показання щодо обставин кримінального провадження.

Що ж до вирішення цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при постановленні вироку порушень вимог чинного законодавства, на яких наголошено в апеляційній скарзі, не допустив.

Доводи апеляційної скарги директора ТОВ «Авторух Сервіс» ОСОБА_3 про незаконність вироку в цій частині та необхідність його скасування, є безпідставними.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК, і при цьому застосовуються норми ЦК.

Згідно з положеннями частини 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Стаття 62 КПК передбачає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з довідкою ТОВ «Авторух Сервіс», копією наказу ТОВ «Авторух Сервіс» № 8-к від 31.01.2012 року підтверджується, що обвинувачений ОСОБА_1 працює і на момент вчинення злочину працював на посаді водія автотранспортних засобів, автобусу з 01.02.2012 року у даному підприємстві (ар. 76, 79).

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з базою даних МВС України транспортний засіб марки «БАЗ А079.04» реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_6 , але 23.06.2016 року на підставі договору оренди видано тимчасовий талон на ТОВ «Авторух Сервіс» з терміном дії до 17.06.2019 року (ар. 77, 176).

Як вбачається з виписки з наказу директора ТОВ «Авторух Сервіс» № 7 від 01.02.2012 року, за водієм ОСОБА_1 закріплено транспортний засіб – автомобіль марки «БАЗ А079.04» реєстраційний номер НОМЕР_1 (ар. 78).

Апеляційний суд вважає, що потерпіла має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимагати відшкодування шкоди від ТОВ «Авторух Сервіс», як володільця джерела підвищеної небезпеки.

Крім цього, цивільний позов заявлено лише щодо відшкодування моральної шкоди в розмірах, що перевищує ліміт відшкодування страховою компанією. Відповідно до статті 1194 ЦК України, особа яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Потерпіла ОСОБА_2 та представник потерпілої – адвокат Салманова Ф.А. в судовому засіданні апеляційного суду стверджували, що після набрання вироком законної сили, мають намір подати цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди і до Страхової компанії «Галицька».

Також, на думку апеляційного суду, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що потерпіла в результаті дій обвинуваченого отримала тілесні ушкодження, у зв`язку з чим перебувала на лікуванні, зазнала значних фізичних і моральних страждань. Розмір моральної шкоди на користь ОСОБА_2 50 000 грн. об`єктивно відповідає заподіяній моральній шкоді. В судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що обвинувачений жодним чином не намагався загладити завдану його діями шкоду потерпілій.

В ході апеляційного перегляду кримінального провадження апеляційний суд не виявив допущених істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули б за собою скасування чи зміну вироку.

Вирок суду є законним та обґрунтованим, а тому апеляційні скарги захисника Шваркова С.Є. в інтересах ОСОБА_1 та цивільного відповідача директора ТОВ «Авторух Сервіс»  ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 409, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційні скарги захисника Шваркова С.Є. в інтересах ОСОБА_1 та директора ТОВ «Авторух Сервіс» ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 26.03.2019 року в кримінальному провадженні №12017161470000899 від 11.04.2017 року, яким ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді Одеського апеляційного суду:

В.О. Мандрик                        Н.В. Грідіна                        Ю.І. Кравець