Справа № 332/1237/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Яровенко Н. О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова Ольга Іванівна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом, у якому просить: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1587 виданий 15 серпня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І. про стягнення з ОСОБА_1 20 507,65 гривень, а також судові витрати.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на ті обставини, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за відсутності доказів безспірності заборгованості оскільки надані нотаріусу документи не підтверджували безспірність боргу. Відповідач не направляв позивачу жодних вимог про усунення порушень кредитного договору. Також, чинним законодавством не передбачено можливості вчинення виконавчого напису на кредитних договорах, які нотаріально не посвідчені. Також, виконавчий напис вчинено поза межами встановлено законом строку.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 червня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Витребувано у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Розумової Ольги Іванівни копії документів та матеріалів на підставі яких вчинявся виконавчий напис № 1587 від 15 серпня 2019 року. Витребувано у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівні копії матеріалів виконавчого провадження № 60627727 з примусового виконання виконавчого напису № 1587 від 15 серпня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованість у розмірі 20 507,65 гривень.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 червня 2020 року зупинено стягнення на підставі виконавчого документу - на підставі виконавчого напису № 1587, вчиненого 15 серпня 2019 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості за кредитним договором у розмірі 20 507,65 гривень.

29 липня 2020 року на виконання ухвали суду від 23 червня 2020 року приватним виконавцем Павелків Т.Л. було надіслано завірену копію матеріалів виконавчого провадження № 60627727.

01 вересня 2020 року на виконання ухвали суду від 23 червня 2020 року приватним нотаріусом КМНО Разумовою О.І. було надіслано копії документів та матеріалів на підставі яких вчинявся виконавчий напис № 1587 від 15 серпня 2019 року.

Згідно вимог ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, дослідивши наявні докази приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 21 червня 2018 року між ПАТ «Банк Форвард» та ОСОБА_2 підписано заяву (оферту) № 200152884, відповідно до якої остання отримав кредитні кошти.

08 серпня 2018 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_3 . Після реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

15 серпня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Разумовою О.І. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1587 звернення стягнення з ОСОБА_2 , яка є боржником за кредитним договором № 200152884 від 21 червня 2018 року, укладеним з ПАТ Банк Форвард», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є АТ «Банк Форвард» заборгованість за кредитним договором № 200152884 від 21 червня 2018 року. Стягнення заборгованості проводиться за період з 23 серпня 2018 року по 21 листопада 2018 року. Сума заборгованості складає 19 657,65 гривень в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 16 330,00 гривень; заборгованість за процентами становить 2 377,65 гривень; плата за пропуск мінімальних платежів та комісіями становить 950,00 гривень. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача, складає 20 507,65 грн та включає плату за вчинення виконавчого напису у розмірі 850,00 грн, що стягнута із стягувача.

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно із ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нормою ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до приписів якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати та бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за поданими стягувачем документами, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

На підтвердження заявлених вимог позивач посилається на те, що виконавчий напис вчинений за відсутності документів, на підставі яких могла виникнути заборгованість.

Суд приймає до уваги наведені позивачем доводи, оскільки вони підтверджуються наступними доказами.

Так, спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що у матеріалах справи відсутні будь - які відомості щодо заборгованості ОСОБА_1 , а саме виписки по рахунку боржника, детального розрахунку заборгованості та інших доказів які б підвереджували наявну заборгованість. Із наданої копії заяви про вчинення виконавчого напису вбачається, що представником АТ «Банк Форвард» окрім вище вказаної заяви було надано також заяву (оферту) № 200152884, засвідчена стягувачом виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Однак, дана виписки з особового рахунку не є первісним бухгалтерським документом та підписана представником фінансової компанії.

Крім цього, серед копій документів, які були надані позивачем до позовної заяви відсутні документи на підтвердження вручення боржнику письмової вимоги (повідомлення).

Так, ні приватний нотаріус, ні представник відповідача не надали жодного доказу, який би спростовував вказані обставини в позовній заяві та вказували на те, що вчинення виконавчого напису відбулось в рамках чинного законодавства.

Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються,

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі 910/13233/17 від 29.01.2019.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001.

Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29.11.2001 передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином убачається, що в порушення вказаних положень матеріального права оспорюваний виконавчий напис було вчинено на підставі кредитного договору № 200152884 від 21 червня 2018 року, який нотаріально не посвідчувався.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, так як на час вчинення спірного виконавчого напису був відсутній факт безспірності суми заборгованості за кредитним договором, вимогу про усунення порушень виконання зобов`язань позивач не отримував, а сам виконавчий напис вчинений щодо договору, який нотаріально не посвідчувався.

Керуючись Законом України «Про нотаріат», ст. ст. 11, 15, 16, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова Ольга Іванівна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумовою Ольгою Іванівною, вчинений 15 серпня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 1587.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - Акціонерне товариство «Банк Форвард», код ЄДРПОУ 34186061, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 105.

3-я особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова Ольга Іванівна, м. Київ, вул. Ямська, 72, прим. 211 в літ. «А».

3-я особа - Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна, місце знаходження: м. Київ, вул. Поправки Юрія,6 офіс 15.

Повний текст рішення суду складено 07 вересня 2020 року.

Суддя Н.О. Яровенко