Справа № 463/2816/19                                Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 22-ц/811/767/20                 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія: 12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2020 року  Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Ванівського О.М.

суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.,

секретаря: Матяш С.І.,

з участю: позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката – Довганя В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2  на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 січня 2020 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 про демонтаж самовільного будівництва та відшкодування збитків ,-

ВСТАНОВИВ:

       В квітні 2019 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, просила зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою за вказаним будинком, шляхом демонтажу за рахунок ОСОБА_2 самовільно збудованої ним прибудови до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у вигляді залізобетонної колони (розмірами 0,28м*0,28м); залізобетонної плити розмірами 9,40м*2,35м, в частині, яка знаходиться над входом до будинку та виступає за стіни приміщення сіни, під літ. «а», та стіни житлового будинку та забудовану з/бетонну колону (розмірами 0,28м*0,28м); зверху по зовнішньому периметру з/бетонної плити вимурувані сім цегляних стовпів (розміри 0,38м*0,38м), на яких влаштований бетонний арматурний пояс; стягнути з відповідача на користь позивача 48 316 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, заподіяної самочинним будівництвом.

       Свої вимоги мотивувала тим, що сторони є співвласниками будинку по АДРЕСА_1 . В листопаді 2017 року відповідач самовільно, без дозвільних документів та згоди позивача як співвласника будинку, розпочав проведення на присадибній ділянці будівельних робіт, які полягають у прибудові до бокової стіни будинку приміщень. Вказані дії відповідача порушують права та інтереси позивача та такі призвели до пошкодження належних позивачу кімнат, що підтверджується висновком експерта №11/10-18я від 24.10.2018, яким також встановлено, що вартість відновлювального ремонту квартири позивача, необхідного для усунення слідів пошкодження, які виникли внаслідок здійсненого позивачем самочинного будівництва становить 48316 грн.

       Крім цього, здійсненим позивачем самочинним будівництвом порушено також право позивача на використання земельної ділянки, оскільки в ході такого відповідачем зайнято частину земельної ділянки, відведеної для обслуговування житлового будинку.

       Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 20 січня 2020 року позов задоволено.

       Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою за вказаним будинком, шляхом демонтажу за рахунок ОСОБА_2 самовільно збудованої ним прибудови до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у вигляді залізобетонної колони (розмірами 0,28м*0,28м); залізобетонної плити розмірами 9,40м*2,35м, в частині, яка знаходиться над входом до будинку та виступає за стіни приміщення сіни, під літ. «а», та стіни житлового будинку та забудовану з/бетонну колону (розмірами 0,28м*0,28м); зверху по зовнішньому периметру з/бетонної плити вимурувані сім цегляних стовпів (розміри 0,38м*0,38м), на яких влаштований бетонний арматурний пояс.

       Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 48316 грн. (сорок вісім тисяч триста шістнадцять гривень) в рахунок відшкодування майнової шкоди, заподіяної самочинним будівництвом.

       Вирішено компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 1536 грн. 80 коп. (одну тисячу п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) судових витрат.

       Рішення суду оскаржив ОСОБА_2 .

       Апелянт вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Стверджує, що судом не взято до уваги технічний висновок «НДІ Проект реконструкція» 2017 року, згідно якого причиною пошкодження приміщень будинку є затікання води з даху, промерзання кладки, конструкція даху на межі руйнування та потребує влаштування нового даху в межах прибудови, яка скріплює фундамент. Також покликається на те, що кошторис будівельних робіт та вартість самих матеріалів виконаних експертом ОСОБА_4 є надто завищеними, необґрунтованими та ставлять під сумнів весь висновок.

       Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

       Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката – Довганя В.І., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

       Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

       Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

       Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

       Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

       Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

  Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

       Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

       Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

       Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановивши, що проведені відповідачем без згоди позивача як співвласника будинку будівельні роботи призвели до пошкоджень у квартирі співвласника 33/50 частки ОСОБА_1 житлового будинку АДРЕСА_1 , чим порушено право власності позивача як на частину будинку, так і на користування земельною ділянкою, а тому прийшов до висновку, що позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні майном, шляхом демонтажу за рахунок відповідача самовільно збудованої ним прибудови до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у вигляді залізобетонної колони (розмірами 0,28м*0,28м); залізобетонної плити розмірами 9,40м*2,35м, в частині, яка знаходиться над входом до будинку та виступає за стіни приміщення сіни, під літ. «а», та стіни житлового будинку та забудовану з/бетонну колону (розмірами 0,28м*0,28м); зверху по зовнішньому периметру з/бетонної плити вимурувані сім цегляних стовпів (розміри 0,38м*0,38м), на яких влаштований бетонний арматурний пояс, є підставними та підлягають до задоволення.

       Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

       Встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником 33/50, а ОСОБА_2 – 17/50 частин будинку за адресою: АДРЕСА_1 . З копії державного акта на право приватної власності на землю (а.с.16) вбачається, що позивачу ОСОБА_1 , а також ОСОБА_5 передано у приватну власність на підставі ухвали 5-ї сесії 3-го скликання Львівської міської Ради народних депутатів №288 від 24.06.1999, земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану на території АДРЕСА_1 Львівської міської ради для обслуговування житлового будинку.

       У 2017 році ОСОБА_2 без отримання дозвільних документів та згоди позивача як співвласника будинку, розпочав проведення на присадибній ділянці будівельних робіт, які полягають у прибудові до бокової стіни будинку приміщень. Ним здійснено, зокрема прибудову до житлового будинку у вигляді залізобетонної колони (розмірами 0,28м*0,28м); залізобетонної плити розмірами 9,40м*2,35м, яка знаходиться, зокрема над входом до будинку та виступає за стіни приміщення сіни, під літ. «а», та стіни житлового будинку та забудовану з/бетонну колону (розмірами 0,28м*0,28м); зверху по зовнішньому периметру з/бетонної плити вимурувані сім цегляних стовпів (розміри 0,38м*0,38м), на яких влаштований бетонний арматурний пояс.

       Проведення відповідачем будівельних робіт без дозвільних документів підтверджується також актом позапланової перевірки, проведеної Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові №1/751-пп (а.с.19-34).

       У зв`язку з вказаними порушеннями 27.11.2017 року відносно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.35-37), а в подальшому визнано винним у вчиненні вказаного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 4250 грн., який відповідач сплачує частинами.

       27.11.2017 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові відповідачу винесено припис про зупинення будівельних робіт та усунення виявлених порушень (а.с.38-39).

       З висновку експерта №11/10-18я від 24.10.2018, складеного судовим експертом Заяцем І.Г. (а.с.42-56) вбачається, що у квартирі співвласника 33/50 частки ОСОБА_1 житлового будинку АДРЕСА_1 наявні сліди пошкодження, а саме: у житловій кімнаті, під літ. 2-4, на зовнішній стіні зі сторони прибудови відставання шпалер по всій стіні та відчуття вологості на дотик руки, на висоті до 0,6 м від підлоги. Плями темно-сірого кольору з характерним запахом, схожим на плісняву по всій стіні (зі зменшенням інтенсивності від підлоги до стелі); у житловій кімнаті, під літ.2-5, на зовнішній стіні зі сторони прибудови відставання шпалер. Під шпалерами плями темно-сірого кольору з характерним запахом, схожим на плісняву та відчуття вологості на дотик руки. Причиною виникнення слідів пошкоджень у квартирі співвласника 33/50 частки ОСОБА_1 житлового будинку АДРЕСА_1 є вода, яка під час падання атмосферних опадів, з поверхні з/бетонної плити та бетонного арматурного поясу проникає крізь зовнішню стіну будинку в житлові кімнати квартири співвласника 33/50 частки ОСОБА_1

       Вартість відновлювального ремонту квартири співвласника 33/50 частки ОСОБА_1 у житловому будинку АДРЕСА_1 , необхідного для усунення слідів пошкодження становить 48316 грн.

       Окрім цього, експерт ОСОБА_6 був допитаний в судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції та підтвердив складений ним висновок №11/10-18я від 24.10.2018. Пояснив, що вода до другого поверху потрапляє ззовні, з того місця у якому відповідачем проведено прибудову.

       Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. При цьому, право спільної часткової власності згідно з ч.1 ст.358 ЦК України здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

       Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

       Відповідно до вимог ст.. 391 ЦПК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

       Проведені відповідачем без згоди позивача як співвласника будинку будівельні роботи призвели до пошкоджень у квартирі співвласника 33/50 частки ОСОБА_1 житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується висновком експерта, який колегія суддів вважає належним, що призвело до порушення права власності позивача на частину будинку.

       Згідно зі статтею 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані:   а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф. Законом можуть бути встановлені інші обов`язки власників земельних ділянок.

       Згідно статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; відшкодування заподіяних збитків.

       У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

       Проведені відповідачем прибудови до бокової стіни будинку приміщень порушують право позивача не лише на право власності на частину будинку а й на користування земельною ділянкою, яка призначена саме для обслуговування житлового будинку.

       Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

       У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

       Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

       Відповідно до частини першої-другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

       Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

       З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що позивачем доведено порушення її права, доводи ж апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

       Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

       Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

       Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

       Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

       Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_2   – залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 січня 2020 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 04.09.2020 року.

Головуючий: О.М. Ванівський

Судді: Н.П. Крайник

О.Я. Мельничук