Постанова

Іменем України

01 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 686/6398/17

провадження № 61-39810св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕД ПМК 2015»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 ,

третя особа - Виконавчий комітет Хмельницької міської ради в особі органу опіки та піклування,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕД ПМК 2015» на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2018 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕД ПМК 2015» (далі - ТОВ «ЖЕД ПМК 2015») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 , про виселення без надання іншого жилого приміщення.

Позовна заява мотивована тим, що ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» на праві власності належить будівля гуртожитку АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проживають у кімнаті № НОМЕР_1 вказаного гуртожитку без достатніх правових підстав, у зв`язку з чим їм було надіслано попередження про необхідність звільнити займану кімнату, однак останні добровільно звільнити її відмовляються. При цьому відповідачі ніколи у трудових відносинах з ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» не перебували, стосовно них адміністрацією підприємства жодних рішень про надання житлової площі не приймалось та ордер на заселення спірної кімнати не видавався.

З урахуванням зазначеного, ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» просиловиселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з кімнати АДРЕСА_2 , без надання іншого жилого приміщення.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2017 року у складі судді Мороз В. О. позов ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» задоволено.

Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з кімнати АДРЕСА_2 , без надання іншого жилого приміщення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі, які вселились до гуртожитку без рішення про надання житлової площі та без ордера, підлягають виселенню з гуртожитку як такі, що самоправно, без достатньої правової підстави займають жиле приміщення, яке належить на праві приватної власності позивачу (частина третя статті 116 ЖК Української РСР).

Також суд першої інстанції зазначив, що хоча рішенням суду свідоцтво про право власності ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» на гуртожиток від 28 січня 2015 року скасовано, проте в реєстрі реєстрації прав на нерухоме майно значиться інше свідоцтво про право власності позивача на спірний гуртожиток від 12 червня 2015 року, тобто товариство є належним позивачем у справі.

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 , задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не довів, що відповідачі займають спірне жиле приміщення на незаконних підставах.

При цьому апеляційний суд врахував, що з вересня 2001 року відповідачі постійно проживають і зареєстровані у спірній кімнаті гуртожитку, іншого житла не мають, питання про їх виселення попередній власник не порушував, а тому їх виселення зі спірного житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення призведе до порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2018 року ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Посилаючись на положення статті 8 Конвенції, суд апеляційної інстанції не врахував, що 23 травня 2016 року на ім`я ОСОБА_3 зареєстровано право власності на зблокований житловий будинок АДРЕСА_3 , тобто на час пред`явлення позову відповідачі були забезпечені іншим житлом, а тому їхнє право, гарантоване статтею 8 Конвенції, не порушено.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали відзив на касаційну скаргу, в якому просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року касаційну скаргу залишено без руху, а заявнику надано строк для усунення її недоліків.

Недоліки касаційної скарги усунуто у строк, встановлений судом.

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16 квітня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 2001 року зареєстровані та проживають у кімнаті АДРЕСА_2 .

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 12 червня 2015 року ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» на праві приватної власності належить гуртожиток загальною площею 2 078,1 кв. м, що розташований на АДРЕСА_1 .

Відповідачі не перебували та не перебувають у трудових відносинах з ТОВ «ЖЕД ПМК 2015».

Рішення про надання житлової площі в гуртожитку в установленому законом порядку не приймалося, ордер на вселення у займану кімнату № НОМЕР_1 гуртожитку на АДРЕСА_1 відповідачам не видавався.

03 лютого 2017 року позивач надіслав відповідачам попередження про необхідність звільнення займаної ними кімнати у визначений в попередженні строк.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» пред`явило цей позов на підставі частини третьої статті 116 ЖК Української РСР, право на пред`явлення якого має власник гуртожитку або уповноважений ним орган.

Вирішуючи спір, апеляційний суд виходив із того, що кімната гуртожитку АДРЕСА_2 , як і весь гуртожиток, належать на праві власності позивачу.

Разом із тим, з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов такого висновку без належного встановлення обставин справи.

Так, у справі, що переглядається, установлено, що 27 січня 2015 року проведені загальні збори засновників колективного виробничого підприємства «Пересувна механізована колона 33» (далі - КВП «ПМК-33»), оформлені протоколом № 3, на яких було прийнято рішення про передачу в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» приміщення гуртожитку, площею 2126,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Цього ж дня були проведені загальні збори засновників ТОВ «ЖЕД ПМК 2015», оформлені протоколом від 27 січня 2015 року № 2, на яких було прийнято рішення прийняти в якості вступного внеску до статутного капіталу ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» приміщення гуртожитку.

28 січня 2015 року право власності на вказаний гуртожиток зареєстровано за ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» і видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

04 червня 2015 року між ТОВ «ЖЕД ПМК 2015», ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладений договір про поділ нерухомого майна в натурі, що є спільною частковою власністю, а саме приміщення гуртожитку загальною площею 2126,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 114-115).

Згідно з пунктом 3 цього договору загальна площа приміщень, що належать ТОВ «ЖЕД ПМК 2015», становить 2078,1 кв. м, що відповідає 978/1000 часткам.

12 червня 2015 року ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» отримало свідоцтво про право власності на нерухоме майно - гуртожиток, загальною площею 2078,1 кв. м, що розташований на АДРЕСА_1 .

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 25 травня 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року, у справі № 686/10939/15-ц визнано недійсним рішення загальних зборів засновників КВП «ПМК-33» від 27 січня 2015 року про передачу в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» приміщення гуртожитку на АДРЕСА_1 ; визнано недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» від 27 січня 2015 року про прийняття в якості вступного внеску до статутного капіталу ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» приміщення гуртожитку на АДРЕСА_1 ; скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28 січня 2015 року, видане ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» на гуртожиток на вул. Зарічанській, 14а у м. Хмельницькому та скасоване рішення реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції про реєстрацію за ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» права власності на гуртожиток на АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини другої статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, неправомірність набуття позивачем права власності на гуртожиток на АДРЕСА_1 встановлена преюдиційним рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 25 травня 2017 року і зазначена обставина доказуванню не підлягає.

Установивши наявність ще одного свідоцтва про право власності позивача на спірний гуртожиток від 12 червня 2015 року, апеляційний суд не врахував, що підставою для набуття права власності на цей гуртожиток були рішення загальних зборів від 27 січня 2015 року, які визнані судом недійсними, а свідоцтво про право власності від 12 червня 2015 року позивач отримав у зв`язку з укладенням співвласниками спірного гуртожитку договору про поділ нерухомого майна в натурі, що є спільною частковою власністю, від 04 червня 2015 року, згідно з яким право власності позивача на 978/1000 часток гуртожитку підтверджувалось свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28 січня 2015 року, яке також скасоване у судовому порядку.

За таких обставин апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що ТОВ «ЖЕД ПМК 2015» як власник спірного нерухомого майна мало право на звернення до суду з позовом про виселення відповідачів із кімнати гуртожитку та ухвалив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача з тих підстав, що позивач як власник не довів позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За викладених обставин постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕД ПМК 2015» задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2018 року

скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк