Провадження № 2/582/74/20

Справа № 581/39/20

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2020 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Жмурченка В.Д.,

за участю секретаря - Коваль В.В.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Цвіркуна І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в смт. Недригайлів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , м. Черкаси, до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Агро», с. Суха Грунь, Липоводолинського району Сумської області, про визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок, визнання договорів оренди земельних ділянок припиненими, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, визнання недійсною державної реєстрації речового права,-

В С Т А Н О В И В:

14 січня 2020 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом та просить суд ухвалити рішення яким: визнати недійсними додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок за № 50322 та № 50322-1 від 4 вересня 2013 року, що укладені між ОСОБА_2 та ТОВ «СК-Агро»; визнати припиненими договори оренди земельних ділянок за № 50322 та № 50322-1 від 4 вересня 2013 року, що укладені між ОСОБА_2 та ТОВ «СК-Агро»; витребувати від ТОВ «СК-Агро» належні йому земельні ділянки, площею 1,7754 га (кадастровий № 5923583400:01:002:0042), та площею 0,1983 га (кадастровий № 5923583400:03:001:0498), які розташовані в межах Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області; визнати недійсною державну реєстрацію за ТОВ «СК-Агро» речового права на вказані земельні ділянки.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що на підставі договорів оренди № 50322 та № 50322-1 від 04.09.2013 передав належні йому на праві приватної власності земельні ділянки ТОВ «СК-Агро» у строкове платне користування строком на 5 років. Після закінчення дії вказаних договорів оренди ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «СК-Агро» з вимогою про повернення земельних ділянок, однак відповіді від відповідача на його письмову вимогу так і не надійшло. Крім того, позивачу стало відомо, що існують додаткові угоди до вказаних вище договорів оренди, відповідно до яких, змінено та доповнено відповідні пункти договорів, зокрема п. 8 (строк договору) змінено із 5 років на 10 років. Зазначав, що він вказані вище додаткові угоди до договорів оренди не підписував, насправді не бажав укладати зазначені угоди, взагалі не мав наміру на укладення такого правочину.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі із підстав, зазначених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Цвіркун І.О. у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову. Вважає позовні вимоги надуманими та необгрунтованими. Зазначив, що сторони фактично виконували забов`язання за додатковими угодами до договорів оренди, зокрема відповідач користувався земельними ділянками, а позивач отримував орендну плату у розмірах, визначених додатковими угодами, чим фактично визнав та схвалив наявність договірних правовідносин. Будь-яких заперечень щодо користування земельними ділянками у 2019 році, тобто після закінчення строку дії договорів оренди землі, з приводу укладення чи виконання умов ОСОБА_2 не заявляв.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельних ділянок: кадастровий номер 5923583400:03:001:0498, площею 1,7754 га, та кадастровий номер 5923583400:01:002:0042, площею 0,1983 га, які розташовані на території Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 01.06.2010 державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Алєксєєвою І.Ю.

Відповідно до копій договорів оренди землі № 50322 та № 50322-1 від 04 вересня 2013 року позивач передав земельні ділянки, в строкове платне користування ТОВ "СК-Агро". Акти прийому-передачі земельної ділянки від 04 вересня 2013 року свідчать про те, що позивач передав, а відповідач прийняв у натурі зазначені вище земельні ділянки. За умовами договорів орендодавець ОСОБА_2 надає, а орендар ТОВ "СК-АГРО" приймає в строкове платне користування зазначені земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк 5 років. Договір набирає чинності 01.01.2014 з подальшою державною реєстрацією.

З додаткових угод до договорів оренди землі від 04 вересня 2013 року, складених між ТОВ «СК-АГРО» та ОСОБА_2 , вбачається, що змінено строк дії договору до 10 років та розмір орендної плати складає 7% від нормативної грошової оцінки землі.

Ухвалами суду від 14.02.2020 та 29.04.2020 було витребувано у відповідача оригінали додаткових угод до договорів оренди землі № 50322 та № 50322-1 від 04 вересня 2013 року, однак відповідач не надав суду цих документів, зазначивши, що в архіві ТОВ «СК-Агро» вони відсутні.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (№ НВ-5914276782019 та № НВ-5914276812019 сформованих 19.12.2019), право оренди земельних ділянок, згідно з договорів оренди землі від 04 вересня 2013 року та додаткових угод до них, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «СК-АГРО», зареєстровано державним реєстратором Комишанської сільської ради Охтирського району 17 січня 2019 року, а тому ухвалою суду від 02.04.2020 було витребувано у Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області оригінали зазначених вище угод, однак на адресу суду було надіслано лише копії додаткових угод, оскільки, як слідує с повідомлення, після проведення державної реєстрації оригінали зазначених документів було невідкладно повернуто ТОВ «СК-Агро».

Ухвалою суду від 02.04.2020 учасникам справи було роз`яснено їх права та обов`язки, визначені ст. ст. 43, 84 ЦПК України, які є необхідними для повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, зокрема: надавати докази; подавати заяви та клопотання, у тому числі, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи необхідні спеціальні знання у сфері іншій ніж право, без яких встановлення інших обставин неможливо, заявляти клопотання про призначення необхідної експертизи; однак сторони наділеними правами та обов`язками належними чином не скористалися, у зв`язку з відсутністю оригіналів додаткових угод.

На думку суду, твердження позивача ОСОБА_2 , що він не укладав додаткові угоди з ТОВ «СК-Агро» та не підписував їх, залишились неспростованими відповідачем.

Доводи відповідача, щодо отримання позивачем орендної плати у 2019 році та відсутність з боку позивача претензій щодо невиконання або неналежного виконання орендарем умов договору жодним чином не спростовують факту неукладення між сторонами додаткових угод та не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за можливе визнати, що підписи, які виконані від імені ОСОБА_2 у додаткових угодах до Договору оренди землі та договорах оренди земельних ділянок за № 50322 та № 50322-1 від 04 вересня 2013 року, що укладені між ОСОБА_2 та ТОВ «СК-Агро», виконані різними людьми.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що: «такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. В даному позові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід відмовити не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, а з підстав неналежно обраного способу захисту, яким, на думку суддів є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном. Оскільки така вимога останнім не пред`являлася у позові належить відмовити. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено».

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Отже, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97).

Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18) зазначено, що: «реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою площею 1,2056 га, яка розташована на території Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Отже, реєстрація права оренди ТОВ «Міжлісся» на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди ОСОБА_2 фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання недійсною державної реєстрації речового права за ТОВ «СК-Агро» є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права. На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для визнання недійсною державну реєстрацію додаткових угод, проведеної державним реєстратором Комишанської сільської ради Охтирського району 17.01.2019 щодо земельних ділянок, які належать ОСОБА_2 , які розташовані в межах Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.

Оскільки додаткові угоди до договорів оренди землі за № 50322 та № 50322-1 від 4 вересня 2013 року є неукладеними, тому саме з цих підстав слід визнати недійсною державну реєстрацію речового права на земельні ділянки за ТОВ «СК-Агро», визнати припиненими договори оренди земельних ділянок за № 50322 та № 50322-1 від 4 вересня 2013 року, що укладені між позивачем та відповідачем, та витребувати у ТОВ «СК-Агро» земельні ділянки, які належать позивачу.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 3363 (три тисячі триста шістдесят три) грн. 20 коп,.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Агро», про визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок, визнання договорів оренди земельних ділянок припиненими, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, визнання недійсною державної реєстрації речового права - задовольнити частково.

Визнати недійсною державну реєстрацію речового права 17.01.2019 за ТОВ «СК-Агро» (ЄДРПОУ 33976979) на земельні ділянки площею 1,7754 га (рілля) кадастровий № 5923583400:01:002:0042, та площею 0,1983 га (сіножаті) кадастровий № 5923583400:03:001:0498, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в межах Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, які належать ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-СМ № 034353 від 24.04.2001.

Визнати припиненими договори оренди земельних ділянок за № 50322 та № 50322-1 від 4 вересня 2013 року, що укладені між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК-Агро» (ЄДРПОУ 33976979).

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Агро» (ЄДРПОУ 33976979, юридична адреса: 42506, Сумська область, Липоводолинський район, селище Суха Грунь, вул. Першотравнева, буд. 1) земельну ділянку кадастровий № 5923583400:01:002:0042, площею 1,7754 га, та земельну ділянку кадастровий № 5923583400:03:001:0498, площею 0,1983 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в межах Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Агро» (ЄДРПОУ 33976979, юридична адреса: 42506, Сумська область, Липоводолинський район, селище Суха Грунь, вул. Першотравнева, буд. 1) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 3363 (три тисячі триста швстдесят три) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п. 15.5 ч. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України від 15.12.2017, до Сумського апеляційного суду через Недригайлівський районний суд Сумської області.

Повне рішення складено 04 вересня 2020 року.

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя : В. Д. Жмурченко