ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 692/470/16-ц

провадження № 61-21254 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Дундар І. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Драбівське»

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Драбівське» на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2016 року в складі судді Задорожнього В. П. та на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 23 лютого 2017 року в складі колегії суддів Фетісової Т. Л., Вініченка Б. Б., Бондаренка С. І.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У 2016 році ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ПрАТ «Драбівське», в якому просив визнати недійсним договір оренди землі від 20 липня 2011 року, укладений між ним і відповідачем, та зобов`язати відповідача повернути належну йому на праві власності земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він не укладав із відповідачем договір оренди належної йому земельної ділянки та не підписував його.

Указував, що позовну давність він не пропустив, оскільки про порушення своїх прав дізнався в 2015 році, коли звернувся в суд із позовом до ПрАТ «Драбівське» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2016 року до участі в справі залучені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як правонаступники позивача в зв`язку зі смертю ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі № 262 від 20 липня 2011 року, укладений між сторонами, та зобов`язано ПАТ «Драбівське» повернути правонаступникам ОСОБА_1 - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 земельну ділянку площею 3,7385 га, яка належала ОСОБА_1 на праві власності на підставі розпорядження Драбівської райдержадміністрації від 31 березня 2004 року № 184, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 183, яка знаходиться в межах Богданівської (Ленінської) сільської ради. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди землі підписаний від імені ОСОБА_1 іншою особою, а тому наявні передбачені статтею 203 ЦК України підстави для визнання такого договору недійсним та повернути землі його спадкоємцям.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 23 лютого 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ «Драбівське» залишено без задоволення, рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 20 грудня2016 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2017 року ПрАТ «Драбівське» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі та зупинено виконання рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2016 року та ухвали апеляційного суду Черкаської області від 23 лютого 2017 року до завершення розгляду касційної скарги.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2020 року дана справа призначена до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ПрАТ «Драбівське», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідач указував, що висновок експерта не є достатнім доказом для підтвердження того, що підпис від імені позивача здроблений іншою особою.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

Заперечення/відзив на дану касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ і Верховного Суду від інших учасників справи не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ЧР № 129232 від 17 червня 2004 року ОСОБА_1 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,7385 га, розташованої на території Драбово-Барятинської сільської ради.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 жовтня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули право власності на вказану земельну ділянку по Ѕ кожен.

Відповідно до договору оренди землі від 20 липня 2011 року, ПрАТ «Драбівське» отримало у платне строкове користування земельну ділянку, належну ОСОБА_1 , строком на 10 років для виробництва товарної сільськогосподарської продукції (спірний договір).

Висновком комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи від 29 квітня 2016 року № 74/286-302/16-23 установлено, що вказаний договір оренди землі підписаний від імені ОСОБА_1 іншою особою.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача подав клопотання про застосування позовної давності, оскільки про порушення своїх прав ОСОБА_1 міг дізнатися з моменту укладення оспорюваного договору, тобто з липня 2011 року.

Ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2015 року в справі 692/1330/15 позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 до приватного акціонерного товариства «Драбівське» с. Драбове-Барятинське Драбівського району Черкаської області про витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та з порушенням норм процесуального права дійшли висновку, що позов є обґрунтованим, оскільки позивач оспорюваний договір не підписував, отже він є неукладеним, а позовні вимоги - безпідставними.

У зв`язку з цим у задоволенні позову в частині визнання договору недійсним необхідно відмовити по суті, а підстави для вирішення питання про застосування позовної давності відсутні, оскільки вона застосовується лише в разі обґрунтованості позову. Позовні вимоги про повернення земельної ділянки підлягають задоволенню, як усунення перешкоди власнику земельної ділянки користуватися нею.

Ураховуючи викладене, наявні правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішення судів першої й апеляційної інстанцій в частині визнання договору оренди недійсним та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині судові рішення підлягають залишенню без змін.

Враховуючи, що користувач земельної ділянки позбавляє власників права нею володіти, рішення судів в частині зобов`язання відповідача повернути позивачам земельну ділянки, залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Драбівське» задовольнити частково.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 23 лютого 2017 року в частині визнання договору недійсним скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до приватного акціонерного товариства «Драбівське» про визнання договору оренди землі № 262 від 20 липня 2011 року недійсним відмовити.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 23 лютого 2017 року вчастині зобов`язанння публічного акціонерного товариства «Драбівське» повернути правонаступникам ОСОБА_1 - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 земельну ділянку площею 3,7385 га, яка належала ОСОБА_1 на праві власності на підставі розпорядження Драбівської райдержадміністрації від 31 березня 2004 року № 184, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 183, яка знаходиться в межах Богданівської (ленінської) сільської ради, залишити без змін.

Поновити виконання рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 23 лютого 2017 року

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

І. О. Дундар

М. М. Русинчук