Справа № 22-7457/08 Головуючий у 1-й інстанції- Волкова С.Я.
Доповідач - Качан В.Я.
УХВАЛА
01 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Качана В.Я.
суддів: Кабанченко О.А., Кравець В.А.
при секретарі Сирбул О.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Печерська районна у м. Києві державна адміністрація, про визначення місця проживання дітей, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Печерська районна у м. Києві державна адміністрація, про визначення місця проживання дітей, -
встановила:
У серпні 2007року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей.
Свої позовні вимоги мотивував тим, що з 05 лютого 2000 року він перебував із відповідачкою в зареєстрованому шлюбі, від якого мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 За час сумісного життя подружжя відповідачка не турбувалась про матеріальний добробут сім'ї, займалась лише собою, власними інтересами, не вела домашнє господарство та в недостатньому ступені займалась вихованням дітей. Вихованням дітей займався він у більшому ступені ніж відповідачка. Він весь цей час працював, і з перших місяців їх подружнього життя був змушений на зароблені ним кошти наймати працівників, які вели їх домашнє господарство і допомагали йому в догляді і вихованні дітей. Доглядом за дітьми займався він та няня, а домашнім господарством займалась домашня робітниця. Дочка навчається у гімназії, а син у дитячому дошкільному закладі. Це платні установи, і оплату за навчання дітей здійснював він. Останні майже два роки відповідачка працює на пів ставки, тобто три дні на тиждень по чотири години і всього на тиждень зайнята роботою дванадцять годин. Він всі ці роки повністю забезпечував сім'ю. З 2006 року відповідачка почала не тільки часто приходити додому на підпитку, та сідати в такому стані за кермо автомобіля. З цього приводу він змушений був неодноразово проводити з відповідачкою розмови виховного характеру, але вона не реагувала на них. З кінця травня 2007 року вони з відповідачкою не підтримують шлюбних стосунків і не проживають однією сім'єю, мешкають в різних місцях. Діти мешкають разом з ним і знаходяться на повному його утриманні, тільки він дбає про моральний і духовний розвиток дітей, ним створені всі умови для їх виховання та нормального повноцінного розвитку. Дочку до гімназії, а сина до дошкільного закладу щоранку відводить він особисто, або за його дорученням водій. За необхідності у догляді за дітьми йому допомагає його мати, яку діти дуже люблять. Він дуже любить своїх дітей, вони також дуже до нього прихильні і тому він вважає, що діти повинні і надалі проживати разом з ним. Вказував, що моральний облік та поведінка відповідачки, її особисті якості можуть зашкодити інтересам дітей якщо вони будуть проживати разом з нею. Відповідачка має неврівноважений характер, часто підвищує на дітей голос, дозоляє собі підіймати руку на них, і тому проживання дітей з нею може лише негативно впливати на їх розвиток.
У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з зустрічним позовом про визначення місця проживання дітей.
В обґрунтування свого позову вона посилась на наступне. З 30 травня 2007 року з вини ОСОБА_2 сторони стали проживати окремо у різних місцях. її чоловік не допускає її до квартири де вони раніше постійно проживали у шлюбі, тобто не допускає її до дітей. Вказувала, що згідно акту обстеження від 30.08.2007 року, житлово-побутових умов її місця проживання в належній їй на праві власності двокімнатній квартирі АДРЕСА_1, спеціалістами служби у справах дітей Деснянської районної в м. Чернігові ради, проживання дітей разом з нею в цій квартирі не буде суперечити їх інтересам. Вказувала, що якщо суд визначить проживання дітей разом з нею, то вона буде забезпечена постійним місцем роботи в м. Чернігові. Батько дітей взагалі не приймав участі у їх вихованні, а вихованням дітей та їх моральним і фізичним розвитком займалась лише вона. Тому вважала, що місце проживання дітей повинно бути визначене разом з нею.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2008 року позов ОСОБА_2 було задоволено.
Визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_1., ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_2. з батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2008 року та ухвалити нове рішення яким задовольнити її позов, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які з'явились в апеляційну інстанцію, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбу з 05.02.2000року, від шлюбу мають двох дітей: дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Печерського районного суду м. Києві від 22.11.2007 року шлюб між сторонами було розірвано.
Як вбачається з пояснень сторін, їх представників та інших матеріалів справи сторони разом з дітьми зареєстровані в трикімнатній квартирі АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 24.10.1997року. Фактично сторони разом з дітьми з 2003 року по 30 травня 2007 року постійно проживали без реєстрації у чотирьохкімнатній ізольованій квартирі АДРЕСА_3, загальною площею 233,6 кв.м., житлою площею 137 кв.м., що належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 30.10.2003року. З 30.05.2007року сторони проживають окремо, ОСОБА_2 разом з дітьми - за адресою: АДРЕСА_4.
Вказані обставини не заперечувались сторонами та їх представниками, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України, не піддягають доказуванню.
Згідно рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 листопада 2007 року шлюб між сторонами розірвано. Це судове рішення вступило в законну силу.
Вказаним судовим рішенням від 02 листопада 2007 року встановлено, що сторони фактично мешкали за адресою АДРЕСА_4. Починаючи з 30.05.2007року сторони проживають окремо, ОСОБА_7 разом з дітьми за адресою: АДРЕСА_4, ОСОБА_1 - за адресою: АДРЕСА_6. З цього часу сторони не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільне господарство. Цим судовим рішенням встановлено, що підстави та мотиви ОСОБА_2 про те, що сім'я розпалась з вини дружини, доведені в судовому засіданні, а саме: вона порушувала подружню вірність, не приймала участі у веденні домашнього господарства, не достатньо займалась дітьми та їх вихованням, на протязі останнього року дозволяла собі зловживати спиртними напоями, повертатися додому піздно, хоча працювала лише три дні на тиждень і не повний робочий день.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. А тому докази надані суду ОСОБА_8, як і покази свідків з її боку: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, тобто докази що суперечать висновкам вказаного вище судового рішення, обґрунтовано та вмотивовано не прийняті до уваги судом І інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, свідки з боку ОСОБА_4. показали суду, що під час сумісного проживання сторін, тобто до 30.05.2007 року, ОСОБА_1 часто приходила до дому пізно, мало приділяла уваги дітям, має вибухний неврівноважений характер, що ОСОБА_2 має спокійний та урівноважений характер, не зловживає спиртними напоями і до фактичного розпаду сім'ї і на разі він приділяє значну увагу вихованню та розвитку дітей, займається ними, допомагає доньці готувати домашнє завдання до школи, що восени минулого року ОСОБА_1 не попереджаючи ОСОБА_2 забрала доньку зі школи під час навчального процесу, що ОСОБА_2 був дуже стурбований цим, приймав заходи по розшуку дочки, яку знайшов лише ввечері разом з ОСОБА_1 у знайомих останньої за межами м. Києва. Також свідки показали, що у квітні цього року ОСОБА_1 не попереджаючи про це ОСОБА_2 забрала сина сторін з дитячого дошкільного закладу, що ОСОБА_2 був дуже схвильований цією обставиною, довго шукав дитину обдзвонюючи всіх знайомих а наступного дня забрав дитину, яка, як виявилось, знаходилась у батьків ОСОБА_1 в м. Чернігові, що такі дії ОСОБА_1 збуджують дітей та не йдуть їм на користь, що діти більше люблять батька і тягнуться до нього більше ніж до матері, що ОСОБА_1, коли приходить до дітей, значну увагу приділяє сину, майже нехтуючи дочкою, що ображає останню.
Покази свідків з боку ОСОБА_2 не протирічать фактам встановленим рішенням Печерського районного суду м. Києві від 02.11.2007року і тому обґрунтовано та вмотивовано покладені судом першої інстанції в обґрунтування рішення.
Згідно висновку психолога Печерського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 27 серпня 2007 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у обох дітей відмічаються довірливі теплі стосунки з батьком. Ці стосунки для ОСОБА_3 є дуже важливі. ОСОБА_20 головним є відносини з його нянею У ОСОБА_3 ставлення до матері амбівалентне.
Згідно Висновків спеціаліста психолога ТОВ „Класик-Р" ОСОБА_21 від 22 жовтня 2007 року та 17 квітня 2008 року, відносно дочки сторін ОСОБА_3, який проводив дослідження психологічного стану дитини в його динаміці та неодноразово спілкувався з дитиною в природних умовах, як в 2007р., так і в 2008 p., що виключало можливий негативний вплив на дитину, зміну обстановки, нового оточення або стороннього впливу, для ОСОБА_3, саме ставлення батька, його підтримка та цілковите прийняття, що проявляються в постійному контакті, спілкуванні та дбайливому догляданні стали головною умовою її адекватного самосприйняття, здорового психічного та фізичного розвитку. З боку матері дитина не отримувала потрібної уваги, догляду та емоційно насиченого емоційного ставлення. Ставлення ОСОБА_3 до батько проявляється активним почуттям прийняття, довірою, зацікавленням та любов'ю. Вона вважає, що батько може позбавити її психічного напруження, вгамувати її переживання та забезпечити спокійну атмосферу існування. Вона спрямовує на нього основну масу емпатії та любові, поряд з ним відчуває себе потрібною та захищеною. її ставлення до матері майже амбівалентне. Поведінка матері ОСОБА_3 не сприяє її нормальному самосприйняттю, адекватній самооцінці та здорового розвитку. Дитина не розуміє чим викликане нехтування нею з боку матері, спрямовує свої сили на переживання та шукає додаткову увагу з боку інших дорослих. Ставлення ОСОБА_3 до батька проявляється активним почуттям прийняття, захищеності, довіри, зацікавленням та любові. її ставлення до матері скоріше негативне.
Згідно висновків спеціаліста психолога ТОВ „Класик-Р" ОСОБА_21 від 22 жовтня 2007 року та 17 квітня 2008 року відносно сина сторін ОСОБА_4, який проводив дослідження психологічного стану дитини в його динаміці та неодноразово спілкувався з дитиною, ставлення дитини до батька в цілому позитивне. Воно проявляється у любові, повазі, зацікавленості та наслідуванні, його ставлення до матері не має позитивного або негативного забарвлення є індиферентним і супроводжується конфліктним уявленням про неї. ОСОБА_4 більше прихильний до батька. Зміна звичного дитячого садка на інший може негативно вплинути на дитину. Ставлення до батька проявляється у визнанні авторитету батька, любові, зацікавленості та наслідувані.
Фах та досвід роботи спеціаліста ОСОБА_21, яка внесена до державного реєстру атестованих судових експертів з правом проведенням судово-психологічної експертизи підтверджено письмовими доказами у справі. А тому наведені висновки цього спеціаліста обґрунтовано і вмотивовано покладені судом І інстанції в обґрунтування рішення. При цьому районний суд об'єктивно не поклав в обґрунтування рішення „експертний" висновок ліцею №157 відносно психологічного стану ОСОБА_3, оскільки цей документ за своєю правовою природою не є експертним висновком і не підписаний психологом ліцею, підпис якого передбачена на ньому. Враховуючи те, що судом першох інстанції було встановлено строк подання доказів не пізніше 28.05.2008року, враховуючи термін розгляду цивільних справ встановлений ст. 157 ЦПК України, судом обґрунтовано було відмовлено представнику ОСОБА_1 в задоволенні клопотання від 28.05.2008року, про виклик для допиту в якості свідка психолога ліцею № 157 ОСОБА_22 Крім цього, при розгляді цього клопотання, судом першої інстанції обґрунтовано враховано і те, що ОСОБА_1 та її представник пояснили суду що не можуть забезпечити явку до суду цього свідка.
Суд першої інстанції також вмотивовано прийшов до висновку про те, що прибутки ОСОБА_2 значно перевищують прибутки ОСОБА_1, а тому він має більші можливості для матеріального забезпечення життя та створення умов для нормального виховання та всебічного розвитку дітей та робить це.
Відповідно до ч. 2 ст. 161 СК України, орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 листопада 2007 року встановлено, що мати дітей порушувала подружню вірність, на протязі останнього року дозволяла собі зловживати спиртними напоями. Судова колегія приходить до висновку, що при наявності встановлених обставин, визначення місця проживання дітей сторін з їх матір'ю протирічило б вимогам ч. 2 ст. 161 СК України. А тому судом першої інстанції постановлене законне рішення і обґрунтовано встановлено, що моральні особисті якості ОСОБА_1 можуть зашкодити нормальному вихованню нею дітей.
Судом першої інстанції обґрунтовано притягнуто до участі у справі в якості третьої особи, як орган опіки та піклування Печерська районна у м. Києві державна адміністрація, оскільки сторони та їх неповнолітні діти зареєстровані у Печерському районі м. Києва, тобто у квартирі АДРЕСА_2 і висновок цього органу вмотивовано покладено в обґрунтування рішення. Відповідно до вимог ст. 130 ЦПК України, в попередньому судовому засіданні, серед іншого, суд вирішує питання про коло осіб, які братимуть участь у справі. Як вбачається з листа Оболонської у м. Києві державної адміністрації на адресу ОСОБА_1, їй роз'яснялось її право залучити до розгляду у справі цей орган за місцем фактичного проживання дітей. Як вбачається з матеріалів справи її права, як сторони у справі, були роз'яснені районним судом. Але ні під час попереднього судового засідання ні пізніше ОСОБА_1 або її представники не заявляли клопотання про притягнення до участі в справі Оболонську районну у м. Києві державну адміністрацію. Тому посилання ОСОБА_1 на цю обставинну є безпідставними.
Відповідно до вимог ст. 157 ЦПК України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів-одного місяці. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може продовжити розгляд справи, але не більше як на один місяць. Оскільки в матеріалах справи знаходилось достатньо доказів для постановления обґрунтованого рішення, в тому числі і доказів щодо психологічного стану дітей сторін, суд першої інстанції 11.06.2008 року, тобто майже через десять місяців після відкриття провадження у справі, обґрунтовано відмовив представнику ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про призначення експертизи відносно психологічного стану дітей сторін.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що встановлення місця проживання дітей разом з їх батьком, буде відповідати інтересам дітей та вимогам закону. При цьому суд першої інстанції обгрунтовано послався і на те, що визначення місця проживання дітей разом з батьком не позбавляє їх матір права та обов'язку щодо участі у вихованні дітей та права на особисте спілкування з ними (ст. 141 СК України).
Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства, висновки рішення ґрунтуються на доказах у справі, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2008 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили, шляхом подання до цього суду касаційної скарги.