УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-7309     Головуючий в 1 інстанції - Бондаренко О.В.

Доповідач - Білич І.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого:     Білич І.М.

суддів:     АмєлінаВ.І,   Коротуна В.М.

при секретарі:     Тороп Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 червня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.

встановила:

У листопаді 2007 року позивачка звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_4 про примусовий продаж квартири та визнання за нею права власності на !Л частину квартири у порядку спадкування після смерті  батька.   .

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 червня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2   було задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності у порядку спадкування на 1/4 частину квартири, що розташована АДРЕСА_1 у місті Києві.

У задоволенні інших заявлених вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду відповідач ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу. У якій ставить питання про зміну судового рішення у частині визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 . Просить суд відмовити їй у задоволенні зазначених вище позовних вимог у повному обсязі. У іншій частині рішення залишити без змін. Мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач та її представник підтримали апеляційну скаргу.

Позивач ОСОБА_2 ( після зміни прізвища «Писаревська « ) не визнала подану скаргу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися в судове засідання перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги,    колегія суддів вважає , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено , що відповідно до договору купівлі - продажу від 23 квітня 1998 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 була придбана у власність в рівних частках квартира АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 Після його смерті відкрилася спадщина , що складається із 1/2 частини зазначеної вище квартири.

ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 23 липня 1986 року .

Задовольняючи вимоги позивача у частині визнання за ним право власності на 1/4 частину спадкового майна , а саме квартири , районний суд виходив з того , що позивач по справі та відповідач ОСОБА_3.( мати померлого ) відносяться до першої черги спадкоємців за законом . У зв'язку з чим мають рівні права на спадкове майно після смерті спадкодавця.

Також відмовляючи у задоволенні заявлених позивачем вимог у частині примусового продажу квартири та розподілу коштів у відповідності до належних співвласників часток , районний суд виходив з того , що розпорядження спільним майном здійснюється за згодою всіх співвласників. Відповідачі по справі заперечували проти таких вимог. При цьому суд також зазначив , що позивачем не зазначені правові підстави заявленої вимоги.

Посилання апелянта на те , що суд постановляючи рішення повинен був застосувати правила ст. 1224 ч. 4 ЦК України та усунути позивача від права на спадкування за законом у відповідності до того , що остання забезпечена житлом (має власну квартиру подаровану батьком ), майже не спілкувалась та не доглядала за батьком , який перебував у тяжкому стані та потребував такої допомоги не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду. Та спростовуються наявними матеріалами справи , що свідчать про те , що такі вимоги сторонами не заявлялися в установленому законом порядку та не були предметом розгляду у районному суді.

З урахуванням вищевикладеного , колегія суддів вважає , що рішення суду постановлено у відповідності до вимог діючого законодавства України, відповідає зібраним доказам, обставинам справи, а тому немає підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313- 315,317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.