УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
Іменем України
16 жовтня 2008 року колегія суддів апеляційного суду Житомирської області в складі: головуючого - судді: Забродського М.І. суддів: Миніч Т. І., Заполовського В.Й. при секретарі судового засідання Копій Г.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду Житомирської області від 11 липня 2008 року,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, Комунального підприємства „Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання договору дарування квартири недійсним та зобов'язання скасування реєстрації права власності на квартиру, -
ВСТАНОВИЛА:
у листопаді 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів в обґрунтування якого зазначав, що 8 серпня 2001 року він подарував квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3, яка в той час була неповнолітньою і її інтереси представляла мама ОСОБА_2. При цьому між ними було досягнуто домовленість, що ОСОБА_2 буде здійснювати за ним догляд, оскільки він був інвалідом другої групи, а після досягнення повноліття ОСОБА_3, остання мала продовжити цей догляд за ним. Проте стан здоров'я позивача погіршився і догляд за ним не здійснюється. Крім того відповідачка ОСОБА_2 пропонує йому звільнити її квартиру, а ОСОБА_3 бажає продати спірну квартиру.
Просив суд визнати даний договір недійсним з тих підстав, що він був удаваний, оскільки вчинений з метою приховання договору довічного утримання. Крім того просив зобов'язати КП „Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" скасувати реєстрацію право власності на спірну квартиру та зареєструвати право власності на цю квартиру за ним. Поновити строк позовної давності, оскільки він пропущений з поважних причині і зобов'язати ОСОБА_3 повернути йому квартиру.
В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював та змінював підстави своїх вимог і остаточно просив визнати договір дарування квартири недійсним, укладений внаслідок помилки.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11 липня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог. Вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права. Зокрема судом безпідставно відмовлено у допиті свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яким відомі обставини справи. Крім того судом не взято до уваги пояс-
Справа № 22 ц/1820 Головуючий у суді 1-ої інстанції Кочетов Л.Г.
Категорія 5 Суддя-доповідач Забродський М.І.
нення відповідачки ОСОБА_2., яка визнавала позов, оскільки під час укладання договору дарування вона діяла в інтересах неповнолітньої дочки і всі умови договору , а саме довічне його утримання позивач обговорював з нею.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 також просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги ОСОБА_1 з підстав зазначених у апеляційній скарзі останнього.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів проходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано будь-яких доказів того, що спірний правочин вчинено ним внаслідок помилки.
Проте з таким висновком колегія суддів не погоджується.
Відповідно до ст. 56 ЦК України (1963р.) угода укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.
Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови від 28 квітня 1978 року №3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, яке вплинуло на її волевиявлення, за відсутності котрого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.
Правила ст.56 цього Кодексу не поширюються на випадки, коли помилка стосується мотивів укладення угоди.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 8 серпня 2001 року, за згодою ОСОБА_2, подарував ОСОБА_3, яка на той час була неповнолітньою, квартиру АДРЕСА_1(а.с.П).
Із показів ОСОБА_10, учасника бойових дій, який на той час був інвалідом другої групи та ОСОБА_2 видно, що внаслідок захворювання позивача між ними було досягнуто домовленостей, що він дарує квартиру неповнолітній дочці, а мама останньої, відповідач по справі, буде здійснює догляд за ним. Проте за станом здоров'я такий догляд в подальшому за позивачем ОСОБА_2 не може, а її дочка не бажає.
Оскільки така обставина визнана між ОСОБА_10 та ОСОБА_2, яка діяла на час укладення договору дарування в інтересах неповнолітньої дочки, вона не підлягає доказуванню відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України.
Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений.
З огляду на матеріали справи позивач постійно прописаний у спірній квартирі та сплачує комунальні послуги. Це свідчить проте, що волевиявлення позивача, щодо укладення такого договору, не відповідало його справжньому наміру, а саме передати квартиру ОСОБА_3
Колегія суддів вважає, що істотною є помилка, наслідки якої або взагалі не можна усунути, або для усунення яких сторона, що помилилася, має нести значні витрати. При вирішенні питання про істотне значення помилки, колегія суддів виходить з істотності обставин для позивача, а саме його становища, стану здоров'я, характеру діяльності.
ОСОБА_1 з 22 вересня 1998 року знаходиться на обліку в УПФУ в Корольовському районі м. Житомира, як інвалід загального захворювання першої групи та одержує пенсію(а.с.8). На передодні укладання договору, а саме 10 липня 2001 року стан здоров'я позивача погіршився, оскільки з ним стався судорожний приступ, а від стаціонарного лікування родичі відмовились. Тому він проходив лікування під наглядом лікаря-терапевта(а.с.85). Крім того ОСОБА_1 знаходиться з 2001 року на диспансерному обліку у лікаря невролога з діагнозом судорожний синдром(а.с.86).
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що договір дарування квартири ОСОБА_1 було здійснено внаслідок помилки.
Відповідно до ст.73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропуску з поважних причин.
З матеріалів справи видно, що позивач хворіє на судомний напад(епілепсія). З 2001 року є інвалідом першої групи. Протягом лише 2004-2005 року до нього викликалась.31 раз швидка і невідкладна медична допомога(а.с.84-85).
За таких обставин колегія суддів вважає, що строк для звернення до суду позивачем пропущений з поважних причин, а тому поновлює його.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. По справі можливо ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст. 56 ЦК України (1963 р.), ст..ст.209, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційнй скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 липня 2008 року скасувати та ухвалити нове.
Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 укладений 8 серпня 2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3.
Зобов'язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1.
Зобов'язати Комунальне підприємство „Житомирське обласне міжміське бюро по технічній інвентаризації обласної ради скасувати реєстрацію право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3 і зареєструвати право власності на дану квартиру за ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення колегії апеляційного суду.