УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
21 жовтня 2008 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді Романова О.В.
суддів: Михайловського В.І., Єрещенка A.M.
з участю: прокурора Воронухи Д.С.
законного представника
неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1
засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 на вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 9 липня 2008 року,
ВСТАНОВИВ:
Цим вироком
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель с.В'юнки Червоноармійського району Житомирської області, громадянин України, судимий : вироком Червоноармійського районного суду Житомирської області від 4.06. 2004 року за ст.ст. 289 ч.1, 69, 75 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;
вироком цього ж суду від 22.05. 2006 року за ст. 185 ч.3 КК України на 3 ( три ) роки позбавлення волі, з застосуванням ст. 75 КК України та іспитовим строком на 2 роки ,
засуджений: за ст. 153 ч.2 КК України на 3 ( три) роки 6 місяців позбавлення волі; за ст. 185 ч.3 КК України на 3( три ) роки 4 місяці позбавлення волі.
Справа №11-637
Головуючий у суді 1-ї інстанції Баладига В.В.
Категорія ст.153 ч.2, ст. 185 ч.3 КК України
Доповідач Михайловський В.І.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання - 3 ( три ) роки 6 місяців позбавлення волі.
Згідно ст. 71 КК України чсастково приєднано невідбутий строк покарання згідно вироку Червоноармійського районного суду від 22 травня 2006 року та остаточно призначено засудженому ОСОБА_6 покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі.
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець і житель с В'юнки, Червоноармійського району Житомирської області, громадянин України , не судимий,
засуджений за ст. 153 ч.2 КК України на 3( три ) роки позбавлення волі.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець і житель с В'юнки Червоноармійського району Житомирської області, громадянин України, не судимий відповідно до вимог ст.89 КК України,
засуджений за ст. 185 ч.3 КК України на 3 (три ) роки позбавлення волі.
Відповідно до вимог ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік 6 місяців та на нього покладені обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженець і житель с В'юнки Червоноармійського району Житомирської області, громадянин України, не судимий згідно вимог ст. 89 КК України,
засуджений за ст. 185 ч.3 КК України на 3 (три ) роки позбавлення волі.
Відповідно до ст.ст. 75,76 КК України засуджений ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, а також покладенням обов'язків, передбачених вимогами ст.ст. 76 КК України.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженець с Підзахаричі Путивльського району Чернівецької області, житель с.Стара Котельня Андрусівського району Житомирської області, громадянин України, не судимий,
засуджений за ст. 185 ч.3 КК України на 3 ( три) роки позбавлення волі, з застосуванням ст.ст. 75,76 КК України: іспитовим строком на 1 рік 6 місяців та обов'язками, передбаченими змістом ст. 76 КК України.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженець смт. Поліське Київської області, проживає у с Стара Котельня Андрушівського району Житомирської області, громадянин України, не судимий,
засуджений за ст. 185 ч.3 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.
Відповідно до ст.ст. 75,76 КК України засудженого ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, іспитовим строком на 1 рік 6 місяців та на нього покладені певні обов'язки.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_6, до набрання вироком законної сили, залишена попередня - тримання під вартою.
Строк відбуття покарання рахується з 10 грудня 2007 року.
Міра запобіжного заходу засудженим ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_5 залишена попередня -підписка про невиїзд.
Речові докази по справі: легковий автомобіль ВАЗ -2101, 1975 року випуску синнього кольору та причіп жовтого кольору моделі „Фермер" 2007 року випуску вирішено повернути близьким родичам ОСОБА_6, а штани і футболку - повернути представнику потерпілого ОСОБА_10, дискову батарею, дві рами до дискових борін, шнек до загрузчика, кігті для завантаження кормів, ковш, металобрухт вагою 20 кг „вирішено залишити СТОВ Ялинівське" с Ялинівка Червоноармійського району Житомирської області.
Згідно змісту вироку суду, 9 серпня 2007 року близько 21-ї години ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, з метою задоволення статевої пристрасті неприроднім способом з неповнолітнім ОСОБА_11, наздогнали його та затримали на вулиці с В'юнки Червоноармійського району, занесли у двір домоволодіння ОСОБА_6. та біля хліва поклали на землю. У цей час, ОСОБА_6 тримав ОСОБА_11, ОСОБА_7 сів потерпілому на груди, оголив свій статевий орган та водив ним по губах ОСОБА_11, намагаючись здійснити таким чином задоволення статевої пристрасті неприроднім способом, згодом також і ОСОБА_6, сидячи біля потерпілого ОСОБА_11, також оголив свій статевий орган та намагався задоволити свою статеву пристрасть неприроднім способом.
Почувши крик сусідки ОСОБА_12, яка намагалася припинити злочинні дії вказаних осіб, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 залишили потерпілого та заховалися у хліві.
З метою таємного викрадення чужого майна, вніч з 3 на 4 грудня 2007 року ОСОБА_6, за попередньою змовою з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 проникли на охоронну територію „тракторного стану СТОВ „Ялинівське" у с Ялинівка Червоноармійського району Житомирської області, звідки викрали дві лапи погружчика ПЄ вартістю 500 грн., дві рамки до дисків БДТ загальною вартістю 600 грн., ковш ( лопату) до погружчика на трактор вартістю 200 грн.,одну батарею дисків БДТ вартістю 500 грн., шнека до зернозагружчика вартістю 350 грн., металобрухт вагою 20 кг вартістю 20 грн., всього таємно викрали чужого майна на загальну суму 2170 грн., заподіявши збитки СТОВ „Ялинівське" на вказану суму.
В апеляціях: засуджений ОСОБА_7 просить змінити вирок Червоноармійського районного суду від 9 липня 2008 року та застосувати покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України , посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, призначене покарання є надто суворим, оскільки він щиро покаявся за вчинений злочин , на судовому слідстві давав правдиві покази, до будь-яких видів відповідальності він не притягувався та має молодий вік 18 років. На думку засудженого, суд прийняв до уваги покази потерпілого ОСОБА_11, який не може правильно сприймати обставини, а також не надав критичної оцінки показам законного представника- матері потерпілого-ОСОБА_1., яка довідалася про вчинений злочин від своєї матері -ОСОБА_13 Засуджений також просить врахувати його позитивну характеристику: за місцем проживання.
Засуджений ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду першої інстанції, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування.
В обгрунтування апеляції ОСОБА_6 посилається на те, що вирок суду не відповідає вимогам ст.ст.323, 324 КПК України , інкримінований йому злочин за ст. 153 ч.2 КК України він не скоював, свідок ОСОБА_14 його не бачила, як не був очевидцем подій й свідок ОСОБА_15 Під час слідства ОСОБА_7 давав правдиві покази про те, що ОСОБА_6 участі у вчиненні вказаного злочину не приймав, але в судовому засіданні оговорив його внаслідок певної позиції прокурора. А тому на думку апелянта, кримінальна справа про обвинувачення його за ст. 153 ч.2 КК України потребує додаткового розслідування, оскільки він переконаний у своїй непричетності до вказаного злочину.
Представник потерпілого ОСОБА_1 надала заперечення на апеляцію засудженого ОСОБА_7, згідно яких вважає вирок Червоноармійського районного суду від 9 липня 2008 року законним і обгрунтованим, а відображені в ньому події такими, що відповідають фактичним обставинам справи.
Внаслідок вчинених щодо потерпілого ОСОБА_11 протиправних дій він переніс сильний душевний стрес, внаслідок чого у потерпілого розпочалися напади епілепсії. Злочин, на думку ОСОБА_1, є надто зухвалим, вчинений щодо неповнолітнього, розумово відсталої дитини, у стані алкогольного сп'яніння, з застосуванням насильства.
Враховуючи зухвалість вчиненого щодо потерпілого ОСОБА_11 злочину, виниклі наслідки, ОСОБА_1 просить не змінювати вирок суду першої інстанції, оскільки міра покарання, визначена засудженому ОСОБА_7, відповідає скоєному.
Заслухавши доповідача по справі, висновок прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_6,засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які не заперечували проти апеляцій засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_6, законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1, яка заперечувала проти задоволення апеляцій ОСОБА_7 та ОСОБА_6, вважаючи вирок законним і обгрунтованим, обговоривши доводи апеляцій та вивчивши справу, суд вважає, що апеляції засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 задоволенню не підлягають.
Вина ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який їх засуджено судом першої інстанції підтверджена зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами : показами свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, ОСОБА_13 та ОСОБА_16, представника потерпілого ОСОБА_1, свідка ОСОБА_17, потерпілого ОСОБА_11, висновками : психолого- психіатричної експертизи, судово-медичної експертизи, протоколами огляду речових доказів та місця пригоди, очної ставки між ОСОБА_7 та ОСОБА_6
Судом першої інстанції повно та всебічно були досліджені всі докази по справі, протиправним діям засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вчиненим щодо потерпілого ОСОБА_11 надана вірна юридична оцінка та вони правильно кваліфіковані як умисне насильницьке задоволення статевої пристрасті неприроднім способом із застосуванням фізичного насильства, вчинене групою осіб щодо неповнолітнього, а саме у скоєнні злочину, передбаченого ст. 153 ч.2 КК України.
Посилання засудженого ОСОБА_6 на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було дотримано вимог ст.ст. 323, 324 КПК України є безпідставними, оскільки зі змісту поданої апеляції не вбачається у чому саме полягають такі порушення. З матеріалів же кримінальної справи таких порушень також не вбачається, під час здійснення досудового слідства та розгляду справи по суті порушень вимог кримінально- процесуального закону органами досудового слідства та судом першої інстанції допущено не було.
Апеляційний суд не погоджується також з доводами засудженого ОСОБА_7 про те, що вирок суду щодо нього за ст. 153ч.2 КК України побудований лише на показах потерпілого ОСОБА_11, який не може правильно сприймати обставини події, оскільки зазначені доводи повністю спростовуються письмовими матеріалами кримінальної справи. Надані письмові матеріали вказаної справи свідчать про те, що суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки на підставі належним чином досліджених доказів в їх сукупності, достовірність яких будь-яких сумнівів не викликає.
Покарання засудженим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 призначено судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України , з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особи засуджених, обставин , передбачених ст.ст. 66, 67 КК України.
Судом враховано , що ОСОБА_6 раніше двічи судимий, новий злочин вчинив під час іспитового строку за вчинення корисливого тяжкого злочину, обидва засуджених - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вчинили статевий злочин щодо неповнолітнього потерпілого у стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням даних та обставин, які пом'якшують покарання, суд першої інстанції обгрунтовано призначив обом засудженим покарання у вигляді позбавлення волі, у межах, наближених до мінімального розміру покарання, передбаченого санкцією кримінального закону, а саме ст. 153 ч.2 КК України.
Наявність 18-ти річного віку та послідуючого працевлаштування засудженого ОСОБА_7 не можуть бути обов'язковими підставами для пом'якшення призначеного покарання, яке за своїм розміром та видом є співрозмірним характеру і тяжкості вчиненого злочину, необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не знаходить будь-яких підстав для зміни або скасування вироку суду першої інстанції щодо засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ст. 153 ч.2 КК України.
Не вбачається також і підстав для задоволення вимог засудженого ОСОБА_6 про направлення кримінальної справи щодо нього за ст. 153 ч.2 КК України на додаткове розслідування.
Будь- які підстави щодо можливості застосування до засудженого ОСОБА_7 вимог ст.ст. 69,75, 76 КК України й пом'якшення призначеного судом покарання відсутні.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляції засуджених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 9 липня 2008 року щодо них - без зміни.