РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року жовтня місяця 01 дня Колегія суддів судової палати у ци-
вільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого - судді Дралла І.Г.,
суддів - Іващенко В.В.,
Шаповалової О.А.,
при секретарі - Постіковій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 20 травня 2008 року по цивільній справі за позовом селянського фермерського господарства «Агріс» до ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог. - ВАТ Красноперекопський «Райагрохім», Красноперекопський відділ земельних ресурсів, про визнання договору оренди землі дійсним та про усунення перешкод по користуванню землею за договором оренди.
ВСТАНОВИЛА:
25.03.2008 року селянське фермерське господарство «Агріс» в особі голови Павлов-ського В.Ф. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору оренди земельного паю від 14.11.2005 року дійсним та про усунення перешкод у користуванні землею за договором оренди, посилаючись на те, що 14.11.2005 р. СФГ «Агріс» та відповідачка ОСОБА_2 уклали договір оренди земельного паю, що належить відповідачці, строком на п'ять років. Відповідачка передала позивачу в тимчасове володіння і користування земельну ділянку, розташовану за адресою: Красноперекопський район, с. Совхоз-не, загальною площею 3,03 га. у тому числі: рис - 2.23 га, поле № 2 ситро 5; зрошення -0,56 га. поле № 3 с/об; богара - 0.24 га рис.зап.уч. Між сторонами було досягнуто угоди за всіма істотними умовами договору, які не суперечили нормам закону і інтересам сторін. Впродовж двох років СФГ «Агріс» користувалось земельною ділянкою, належним чином виконувало зобов'язання по оплаті орендної плати. Однак відповідачка не зареєструвала у встановленому порядку даний договір та уклала новий договір оренди землі з іншим підприємством, яке проводить сільськогосподарські роботи на вказаній земельній ділянці, чим порушує права СФГ «Агріс» як користувача земельної ділянки на підставі договору оренди.
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги, просив визнати договір оренди земельної ділянки № 141 від 14.10.2005 року між СФГ «Агріс» та ОСОБА_2 дійсним, зобов'язати відповідачку не чинити перешкод СФГ «Агріс» у користуванні земельною ділянкою шляхом заборони проведення будь-яких сільськогосподарських робіт з боку відповідачки та третіх осіб, посилаючись на те, що недотримання процедури державної реєстрації договору не є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, оскільки згідно зі ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не тягне за собою недійсності інших його частин та правочину в цілому.
Справа № 22-ц-6823/2008 р.
Головуючий у першій інстанції - Халдєєва О.В.
Доповідач- Шаповалова О.А.
Рішенням Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 20 травня 2008 року позов Селянського фермерського господарства «Агріс» до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі дійсним та про усунення перешкод по користуванню землею за договором оренди задоволений частково. Визнано договір оренди земельної ділянки №141 від 14.10.2005 року, укладений між селянським фермерським господарством «Агріс» та ОСОБА_2, дійсним. ОСОБА_2 зобов'язано не чинити перешкоди СФГ «Агріс» по користуванню земельною ділянкою, розташованою за адресою: Краснопере-копський район, с Совхозне, загальною площею 3.03 га, в тому числі, рис - 2,23 га. поле № 2 с/об5; зрошення - 0.56 га, поле № 3 с/об; богара - 0,24 га рис.зал.уч., шляхом заборони проведення будь-яких сільськогосподарських робіт з боку ОСОБА_2 В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити позивачу в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим та постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не з'ясував обставини справи, що мають значення для вірного вирішення спору, а також суд застосував закон, який не розповсюджується на дані правовідносини.
У засідання апеляційного суду представник позивача не з'явився, повідомлений належним чином. Від голови СФГ «Агріс» надійшла телеграма про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням юрисконсульта. Проте даних, які підтверджують поваж- . ність причин відсутності представника позивача та неможливість направлення в суд іншого представника, до апеляційного суду не надано. Колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника позивача, на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши суддю-доповідача. апелянта ОСОБА_3 та представника відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_8. які підтримали апеляцію, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія, вважає, що вона підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України законним є рішення, яким суд. виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проаналізувавши наявні по справі докази, колегія суддів вважає, що судом вимоги ; цивільно-процесуального законодавства щодо законності та обґрунтованості рішення було порушено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову та визнання договору оренди земельної ділянки від 14.10.2005 року між СФГ «Агріс» та ОСОБА_2 дійсним, суд першої інстанції виходив з того, що у вказаному договорі було визначено всі істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі»; даний договір було частково виконано, оскільки СФГ «Агріс» користувалося земельною ділянкою, сплатило орендну платню за 2006 рік. На думку суду, сам по собі факт невиконання умови щодо державної реєстрацій договору не може тягнути визнання його недійсним, оскільки саме відповідачка не виконала його умов - вона ухилялась від державної реєстрації договору та в подальшому передала вказану земельну ділянку в оренду іншому підприємству на більш вигідних для себе умовах, чим було порушено права СФГ«Агріс» як орендаря земельної ділянки.
Однак, з такими висновками суду колегія суддів погодитися не може і вважає, що суд ухвалив рішення на підставі помилкового застосування норм матеріального права.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачці ОСОБА_2 на праві власності на лежить земельна ділянка загальною площею 3,03 га. розташована за адресою: с Совхозне Красноперекопського району, в том числі, рис -2,23 га, поле № 2 с./об5; зрошення - 0.56 га, поле № 3 с/об; богара: 0,24 га рис.зат.уч.. що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, серія KM № 026333 (а.с. 34).
14 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 та СФГ «Агріс» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки (а.с. 4). Заява про державну реєстрацію цього договору до компетентного органу ніким із сторін не подавалась. Однак СФГ «Агріс» користувалося земельною ділянкою на підставі укладеного договору оренди без державної реєстрації.
12 грудня 2006 року позивач отримав від ОСОБА_2 повідомлення про те, що договір оренди земельної ділянки слід вважати не укладеним на підставі п. 5.1 договору, оскільки він не був зареєстрований у встановленому законом порядку (а.с. 5).
21 грудня 2006 року ОСОБА_2 уклала договір оренди вказаної земельної ділянки з ВАТ Красноперекопський «Райагрохім» (ах. 59-60); цей договір 07 квітня 2008 року було зареєстровано у Красноперекопському райвідділі КРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру Державного комітету України по земельних ресурсах» за № 040802000043 (а.с. 60 зв.).
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи, не заперечуються сторонами та свідчать про те, що між сторонами існували земельні правовідносини, регулювання яких повинно було здійснюватися на підставі норм Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього кодексу.
Однак, вирішуючи спір про визнання договору оренди дійсним, суд першої інстанції не звернув уваги на цю обставину, і всупереч положенням ч. 1 ст.3 ЗК України про те. що земельні відносини регулюються нормами Конституції України, Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, до яких, зокрема, належить Закон України «Про оренду землі», розглянув спір, керуючись нормами Цивільного кодексу України, зокрема ст.ст. 203. 204. 217. 220 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 20 Закону України № 161 -XIV від 06.10.1998 року «Про оренду землі», із змінами та доповненнями (далі - Закону).
Відповідно до ст. 18 Закону «Про оренду землі», договір оренди землі вступає в силу після його державної реєстрації». Частина 2 ст. 20 вказаного Закону передбачає, що державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.
У «Порядку державної реєстрації договорів оренди землі», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 2073 від 25.12.1998 року, не визначається коло осіб (заявників), які повинні подати документи для державної реєстрації договори оренди зем- лі, тобто, кожна із сторін договору мала таке право. Однак із матеріалів справи вбачається, що жодна із сторін договору оренди землі № 141 від 14.10.2005 року за його державною реєстрацією не зверталася, у зв'язку з чим цей договір не вступив в силу.
Крім того, договір оренди землі № 141 від 14.10.2005 року, укладений між сторонами, не відповідає вимогам закону по своїй формі. Згідно зі ст. 14 Закону «Про оренду землі» типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України. Постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі» передбачає типову форму договору оренди землі, додатком до якого є план або схема земельної ділянки, кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень) в її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж в натурі (на місцевості), акт прийому-передачі. З огляду на наявні у справі матеріали, укладення сторонами договору № 141 від 14.10.2005 року відбулося без дотримання умов щодо типової форми договору та додатків до нього.
Що стосується висновків суду про те. що СФГ «Агріс» користувалося земельною ділянкою та сплатило орендну плату за 2006 рік. що нібито свідчить про фактичне укладення та часткове виконання договору сторонами, то колегія суддів вважає їх неспроможними.
Згідно з частиною 3 ст. 125 ЗК України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Оскільки договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_2 та СФГ «Агріс» у встановленому законом порядку зареєстровано не було, акт прийому-передачі земельної ділянки не складався, законних підстав вважати договір оренди земельної ділянки № 141 від 14.10.2005 року укладеним немає. У зв'язку з цим висновки суду щодо фактичного виконання позивачем умов договору у виді користування земельною ділянкою та сплати орендної плати не мають юридичного значення і не можуть бути підставою для визнання договору оренди дійсним.
Не може колегія суддів погодитися і з рішенням суду в частині захисту прав позивача шляхом заборони власнику земельної ділянки - ОСОБА_2 проводити будь-які сільськогосподарські роботи на цій ділянці. Оскільки договір оренди земельної ділянки між сторонами відповідно до вимог закону фактично укладено не було, то власник земельної ділянки вправі розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд, в тому числі, і укладати договори оренди цієї земельної ділянки з іншими особами.
Згідно зі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування судового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог СФГ «Агріс» необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 303. 304, 307. 309. 313. 314. 316. 317. 319, 325 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Красноперекопського районного суду АР Крим від 20 травня 2008 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову селянського фермерського господарства «Агріс» до ОСОБА_2 про визнання договору оренди земельної ділянки дійсним та про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою -відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.