03.09.20

22-ц/812/1397/20

Провадження №22-ц/812/1397/20

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2020 року м. Миколаїв

справа № 469/548/20

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Колосовського С.Ю., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про припинення іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подану їх представником - адвокатом Трубою Клавдією Борисівною - на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області, постановлену 23 липня 2020 року суддею Гапоненко Н.О., повний текст ухвали складений цього ж дня,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі- АТ «Райффайзен Банк Аваль») про припинення іпотеки.

В обгрунтування позовних вимог зазначали, що 18 червня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 14/08-112/64664 про надання кредиту у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 44 202 доларів США з кінцевим терміном повернення заборгованості до 18 липня 2037 року. В забезпечення виконання вищевказаного договору між позивачами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений нотаріально посвідчений іпотечний договір, за умовами якого вони передали відповідачу в іпотеку житловий будинок та земельну ділянку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . До 2014 року ОСОБА_4 сплачував кредит вчасно, проте потім тяжко захворів, його лікування потребувало значних коштів. ОСОБА_4 неодноразово звертався до банку з заявими щодо реструктуризації або відстрочення платежів по кредиту або вирішення цієї ситуації іншим способом, проте в цьому йому було відмовлено. Ухвалою Корабельного районного суду від 11 вересня 2015 року було відкрито провадження за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 840 205 грн. 84 коп. та в ході розгляду справи було встановлено, що відповідач ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ухвалою суду від 19 лютого 2018 року було закрито провадження у справі.

На думку позивачів? зобов`язання за кредитним договором припинилися 10 листопада 2015 року.

Посилаючись на те, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання, позивачі просили визнати припиненим договір іпотеки, укладений 18 червня 2007 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Одночасно з позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на існування реальної загрози реалізації спірного будинку у зв`язку з направленням відповідачем у травні 2020 року вимоги до позивачів про усунення порушення основного зобов`язання та іпотечного договору з попередженням щодо можливого звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 23 липня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Труба К.Б. - посилаючись на незаконність ухвали, просила її скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.

На думку апелянтів, висновок суду про неможливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно позивачів, є хибним та таким, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 150 ЦПК України. Крім того, враховуючи письмову вимогу Банку про необхідність погашення кредитної заборговонасті з попередженням щодо можливого звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, припущення позивачів, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення є достатньо обґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Райффайзен Банк Аваль» просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки позивачами не надано жодних належних та допустимих доказів щодо обґрунтування забезпечення позову та не зазначені ризики, які б перешкоджали в подальшому виконанню судового рішення.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Труба К.Б. - підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги.

Представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» в судове засідання не з`явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача та підтримання позиції Банку, викладеної у відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом, в якому просили визнати припиненим договір іпотеки укладений 18 червня 2007 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», за яким в іпотеку Банку було передане належні позивачам на праві власності житловий будинок та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 просили забезпечити позов шляхом накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку, що є предметом спірного договору іпотеки.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявники просять накласти арешт на майно, власниками якого є самі позивачі, а тому відсутні підстави для задоволення заяви, оскільки це суперечить п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 149, 150 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Пунктами 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі звертаючись до суду із вищезазначеною заявою про забезпечення позову, просили накласти арешт на належне їм на праві власності нерухоме майно, з метою уникнення можливого звернення стягнення на нього.

Отже, відмовляючи у задоволенні заяви позивачів про забезпечення позову в обраний ними спосіб, судом було дотримано вимоги п. 1 ч. ст. 150 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість таких висновків суду першої інстанції пов`язані із помилковим тлумаченням апелянтом цивільних процесуальних норм.

Неможливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, власником якого є позивач, підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 вересня 2018 року у справі № 308/8454/16-ц, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинні враховуватися судом при ухваленні рішення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування відсутні.

Між тим, слід звернути увагу на те, що позивачі не позбавлені можливості подати заяву про забезпечення позову у інший спосіб.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подану їх представником - адвокатом Трубою Клавдією Борисівною - залишити без задоволення.

Ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 23 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді: С.Ю. Колосовський

Н.О. Шаманська

Повний текст постанови складено 03 вересня 2020 року