Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #88475294

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 554/6777/17

провадження № 61-19494св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Антоненко Н. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволос Олег В`ячеславович,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2017 року в складі судді Гальонкіної Ю. С., та на постанову апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2018 року в складі колегії суддів Карпушина Г. Л. Кузнєцової О. Ю., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 і просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, учинений 26 травня 2016 року приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволос О. В., зареєстрований за № 623, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 533 991,1 грн боргу за договором позики від 24 березня 2015 року, укладеним між сторонами.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 указував, що 24 березня 2015 року між ним і ОСОБА_2 укладений договір позики, відповідно до умов якого він отримав у борг 500 000 грн строком до 31 грудня 2015 року.

У січні 2017 року позивач дізнався про те, що 02 червня 2016 року постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ в Полтавській області Дукою О. С. відкрите виконавче провадження № 51270820 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики в розмірі 533 991,1 грн на підставі до виконавчого напису, вчиненого 26 травня 2016 року приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволос О. В. за реєстровим номером 623, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 533 991,1 грн боргу, з яких 500 000 грн - сума позики, 2 700 грн - витрати, пов`язані з учиненням виконавчого напису, 25 250 грн - сума боргу, нарахована відповідно до індексу інфляції за час прострочення повернення позики, 6 041,10 грн - 3 % річних за прострочення виконання зобов`язання за період з 01 січня 2016 року по 26 травня 2016 року.

Позивач уважав, що виконавчий напис учинений із порушенням вимог закону та порядку його вчинення, оскільки заборгованість не була безспірною, оскільки доказом на підтвердження безспірності вимог може бути лише документ, яким боржник визнає суму заборгованості перед кредитором, однак нотаріус цього не перевірив, а надані відповідачкою документи не свідчили про безспірність боргу.

ОСОБА_1 указував, що виконавчий напис учинений без повідомлення боржника про наявність боргу та вчинення виконавчого напису.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 подала нотаріусу всі необхідні документи для вчинення виконавчого напису, й нотаріус при його вчиненні перевірив безспірність заборгованості за затвердженим Кабінетом Міністрів України переліком

Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2017 року Октябрський районний суд м. Полтави стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 640 грн судового збору.

Суд першої інстанції виходив із того, що питання про розподіл судових витрат не було вирішене при ухваленні рішення по суті, а тому наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2017 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що ні нотаріус, ні позикодавець не зобов`язані повідомляти боржника письмово про вчинення виконавчого напису за договором позики; ні умовами договору, ні вимогами закону таких дій не передбачено. Умовами договору позики було передбачено, що повернення грошових коштів повинно відбутися до 31 грудня 2015 року шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позикодавця, чого боржник не зробив, а у випадку невиконання позичальником зобов`язань за договором позикодавець мав право звернути стягнення на грошові кошти на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Додатковою постановою апеляційного суду Полтавської області від 22 березня 2018 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено, ухвалено додаткову постанову, якою стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 грн витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем у зв`зязку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що витрати на правничу допомогу, понесені ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції, необхідно покласти на ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2017 року та на постанову апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2017 року та постанови апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року дана справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року вказана справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики з урахуванням таких аспектів розгляду справ про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню: процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису; етапи процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису, а також вирішення питання про те, яку редакцію Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, необхідно застосовувати при вирішення спорів про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, а тому справа містить виключну правову проблему і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2020 року повернуто справу на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2020 року заяву колегії суддів Крата В. І., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. про самовідвід від участі в розгляді даної справи задоволено, справу передано на повторний автоматизований розподіл.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що нотаріус не перевірив чи забезпечується захист прав боржинка та не з`ясував чи наявні в нього заперечення щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Позивач указував, що суди не надали оцінки діям нотаріуса, які свідчать не тільки про неможливість вчинення виконавчого напису за відсутності безспірності, а й про безпідставне збільшення суми заборгованості та неправильне визначення суми боргу та незаконне включення до виконавчого напису грошових коштів.

Відзив на касаційну скаргу

У травні 2018 року ОСОБА_2 надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

У лютому 2019 року ОСОБА_2 подала заяву, в якій заперечувала проти задоволення касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 24 березня 2015 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволосом О. В., за яким ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_1 500 000 грн, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути ОСОБА_2 ці кошти без нарахування процентів до 31 грудня 2015 року.

Відповідно до пунктів 5, 7, 8 договору позики позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми на банківський рахунок позикодавця в ПАТ «Креді Агріколь Банк».

У разі прострочення виконання зобов`язання позичальником за договором позики позичальник зобов`язується сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У випадку невиконання позичальником зобов`язання за цим договором він може бути поданий до стягнення. Звернення стягнення здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або в судовому порядку.

ОСОБА_1 у встановлений у договорі строк грошові кошти ОСОБА_2 не повернув та не перерахував їх на банківський рахунок позикодавця в ПАТ «Креді Агріколь Банк».

26 травня 2016 року ОСОБА_2 у зв`язку з невиконанням боржником взятих на себе зобов`язань за договором позики та неповерненням грошових коштів позикодавцю у встановлений у договорі позики строк, звернулась до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису про стягнення боргу.

ОСОБА_2 надала нотаріусу заяву про вчинення виконавчого напису: оригінал договору позики, посвідчений приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволосом О. В. від 24 березня 2015 року за реєстровим № 219, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості за договором позики та банківську виписку за рахунком ОСОБА_2 щодо відсутності надходження коштів від платника ОСОБА_1 для підтвердження безспірності заборгованості.

На підставі цієї заяви та доданих до неї документів 26 травня 2016 року приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволос О. В. за реєстровим номером 623 вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 533 991,10 грн за договором позики від 24 березня 2015 року, з яких 500 000 грн - сума позики, 2 700 грн - витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису, 25 250 грн - сума боргу, нарахована відповідно до індексу інфляції за час прострочення повернення позики, 6 041,10 грн - 3 % річних за прострочення виконання зобов`язання за період з 01 січня 2016 року по 26 травня 2016 року.

02 червня 2016 року постановою державного виконавця Октябрського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого напису нотаріуса.

У лютому 2017 року ОСОБА_1 , дізнавшись про вчинений виконавчий напис, звернувся до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволос О. В., про визнання правочину недійсним.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України(тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

Учинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

У частині першій статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Учинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

У вказаній постанові також зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).

Матеріали справи відомостей про отримання позивачкою відповідного повідомлення не містять.

У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:

- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Суди не встановили факт направлення позикодавцем листа-повідомлення з вимогою сплатити борг і отримання/неотримання позичальником такого листа, що має значення та унеможливлює вирішення спору по суті.

За встановлених обставин оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2018 року скасувати, направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Із моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2018 року втрачає законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Антоненко

Судді В. С. Жданова

С. О. Карпенко

В. М. Коротун

М. Є. Червинська



  • Номер: 22-ц/814/2205/20
  • Опис: Цомартов Ю.М. до Горобченко С. Б. , третя особа – приватний нотаріус Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволос О.В. , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 554/6777/17
  • Суд: Полтавський апеляційний суд
  • Суддя: Антоненко Наталія Олександрівна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 15.09.2020
  • Дата етапу: 15.09.2020
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація