ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 580/3913/19

адміністративне провадження № К/9901/7696/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В.,

суддів: Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Безименної Н.В., Бєлової Л.В., Кучми А.Ю. від 25 лютого 2020 року

у справі №580/3913/19

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області

про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі також - МВС України, відповідач 1), Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі також - Ліквідкомісія УМВС України в Черкаській області, відповідач 2), у якому просив: визнати протиправною відмову МВС України, оформлену висновком від 20 вересня 2019 року та листом від 04 жовтня 2019 року № К-271; призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850; зобов`язати Ліквідкомісію УМВС України в Черкаській області повторно надіслати до МВС України документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850; зобов`язати МВС України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.

2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України, оформлену висновком від 20 вересня 2019 року, в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності; зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення II групи інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року; у задоволенні решти вимог - відмовлено.

3. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач-1 оскаржив його в апеляційному порядку.

4. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 лютого 2020 року повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала.

5. 16 березня 2020 року МВС України направило до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

6. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача ОСОБА_2., суддів: Чиркіна С.М., Єзерова А.А. від 31 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Витребувано з Черкаського окружного адміністративного суду справу №580/3913/19.

7. У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09 квітня 2020 року №923/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10 квітня 2020 №567/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

8. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи №580/3913/19 між суддями від 21 квітня 2020 року визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Желєзний І.В., судді: Бевзенко В.М., Єзеров А.А.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що подана апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, оскільки до такої не додано документів, які б свідчили про те, що Отрода Т.Ю. є адвокатом або представником юридичної особи (органу державної влади) у порядку її самопредставництва, відтак відповідно до пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і підлягає поверненню судом апеляційної інстанції.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач 1 зазначив, що суд апеляційної інстанції протиправно повернув апеляційну скаргу, оскільки до такої долучено засвідчену у встановленому порядку копію довіреності від 14 вересня 2018 року №14/2018, відповідно до якої Міністр внутрішніх справ України уповноважив головного спеціаліста відділу судово-претензійної роботи Департаменту юридичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України Отроду Т.Ю. представляти інтереси Міністерства внутрішніх справ України в усіх судах України. Проте судом апеляційної інстанції не в повній мірі були досліджені документи, надані представником Міністерства внутрішніх справ України на підтвердження своїх повноважень, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.

IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

12. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

13. Крім того стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

14. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року не відповідає, а вимоги касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.

15. Специфіка представництва за довіреністю в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС України.

16. Так, згідно з частинами 1, 3 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

17. Відповідно до частин 1, 3, 6, 8 статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

18. Частинами 1, 2 статті 60 КАС України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

19. Приписами Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» №1401 від 02 червня 2016 року, що набрав чинності 30 вересня 2016 року, Конституцію України доповнено статтею 131-2, у якій передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

20. Вказаним Законом розділ XV «Перехідні положення» Конституції України було доповнено пунктом 16-1, у підпункті 11 якого визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.

21. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року.

22. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

23. Частина друга статті 57 КАС України зазначає, що у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

24. Із системного аналізу наведених положень чинного законодавства убачається, що представництво органів державної влади і органів місцевого самоврядування під час розгляду адміністративної справи має здійснюватися адвокатом з 01 січня 2020 року в справах, провадження у яких відкрито після 30 вересня 2016 року. Якщо провадження розпочате до 30 вересня 2016 року, то представництво у судах апеляційної інстанції може здійснюватися представниками, які не мають статусу адвоката.

25. За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

26. Відповідно до частин другої та третьої статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

27. Згідно з частиною четвертою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

28. Ці ж категорії справ зазначено і в частині четвертій статті 12 КАС України, згідно з якою вони розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.

29. Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження в цій справі є рішення МВС України, оформлене висновком від 20 вересня 2019 року та листом № К-271 від 04 жовтня 2019 року, про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, відтак дана справа стосується захисту соціальних прав позивача. Отже, Отрода Т.Ю. могла представляти інтереси Міністерства внутрішніх справ України у судах на підставі довіреності.

30. До апеляційної скарги додано завірену Отродою Т.Ю. копію довіреності від 14 вересня 2018 року № 14/2018, що видана Міністром внутрішніх справ України Аваковим А.Б. головному спеціалісту відділу судово-претензійної роботи Департаменту юридичного забезпечення МВС України Отроді Т.Ю. для представництва інтересів цього Міністерства, зокрема в апеляційних адміністративних судах. Копія довіреності містить відбиток штампу Департаменту юридичного забезпечення МВС України «З оригіналом згідно» з підписом Отроди Т.Ю., засвідченим відбитком печатки цього Департаменту МВС.

31. У даній довіреності, зокрема, зазначено, що Отроді Т.Ю. надається право підписувати документи, необхідні для представництва інтересів МВС в судах. Крім того, надається право оскаржувати рішення суду в апеляційній та касаційній інстанціях та підписувати всі документи, необхідні для виконання повноважень, наданих цією довіреністю.

32. Колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2019 року у справі №826/5500/18 зазначила, що слід вважати підтвердженими повноваження представника юридичної особи на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності і за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення такої дії.

33. Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що під час вирішення питання відповідності копії документа, що підтверджує повноваження представника юридичної особи вимогам статті 59 КАС України, зокрема при визнанні копії довіреності такою, що є засвідченою у визначеному законом порядку, слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документа, відсутність у довіреності вказівки на повноваження представника на засвідчення копії довіреності тощо. Повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

34. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підписана уповноваженою особою, оскільки дана категорія справ не розглядається виключно за правилами загального позовного провадження, натомість така відноситься до справ незначної складності.

36. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №640/10770/19.

35. Також колегія суддів зауважує, що дана справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

36. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанцій не врахував зазначених особливостей представництва у малозначних справах, а відтак дійшов помилкового висновку, що представником відповідача 1 не надано належні докази на підтвердження повноважень щодо вчинення дій, а саме щодо права подання (підписання) апеляційної скарги, а відтак і про наявність підстав для повернення цієї скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, що призвело до порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали.

37. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

39. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

40. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

41. Суд у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

42. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

43. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

44. Приймаючи оскаржуване рішення про повернення апеляційної скарги судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду апеляційної інстанції, а тому вимоги касаційної скарги щодо скасування ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у даній справі підлягають задоволенню.

45. Частиною 1 ст. 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

46. Водночас, колегія суддів враховує, що апеляційний перегляд рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року за апеляційною скаргою відповідача 1 відбувся та за його наслідками Шостим апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 02 червня 2020 року, якою вказане судове рішення залишено без змін, а оскільки норми КАС України не допускають повторного перегляду одного і того ж рішення, відтак підстави для направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду відсутні.

47. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване судове рішення - скасуванню. Зважаючи на відсутність предмета апеляційного перегляду судом за апеляційною скаргою відповідача, підстав для направлення справи для продовження розгляду судом апеляційної інстанції немає.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.В. Желєзний В.М. Бевзенко А.А. Єзеров