_________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 520/5767/18

Провадження № 4-с/947/119/20

УХВАЛА

28.08.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Маломуж А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі скаргу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на дії Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса, вул. Ген. Петрова, 1), про скасування постанов та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

07.08.2020 року скаржник звернувся до Київського районного суду м. Одеси зі скаргою на дії Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанов та зобов`язання вчинити певні дії.

Свої вимоги скаржник обґрунтовував тим, що державний виконавець, вчиняючи виконавчі дії, при накладені арешту на його картковий рахунок, провів їх упереджено та не об`єктивно, що загалом призвело до порушення його гарантованих прав та інтересів, фактично позбавивши його основного законного джерела засобів для існування.

У судове засідання учасники процесу не з`явились, повідомлені належним чином.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26.12.2018 року було задоволено позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 33 053 (тридцять три тисячі п`ятдесят три) грн. 20 коп. - суму страхового відшкодування, 670 (шістсот сімдесят) грн. 00 коп. - витрати на встановлення розміру збитку та збір документів, 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Одеського апеляційного суду від 15.10.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2018 року залишено без змін.

Постановою державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Гуменюка В.В. від 30.01.2020 року було відкрито виконавче провадження ВП №61102938 з виконання виконавчого листа № 520/5767/18, виданого 16.04.2019 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення коштів з ОСОБА_1 у розмірі 35 485,2 грн.

Постановою державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Гуменюка В.В. від 30.01.2020 року було накладено арешт на грошові кошти боржника.

Постановою державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Гуменюка В.В. від 03.02.2020 року було оголошено у розшук майно боржника: MITSUBISHI Реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова рами) НОМЕР_2 .

Постановою державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Гуменюка В.В. від 07.07.2020 року було накладено арешт на грошові кошти боржника.

Постановою державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Гуменюка В.В. від 07.07.2020 року було звернуто стягнення на заробітну плату боржника у розмірі 20% щомісячно, до виплати загальної суми боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Також, частиною 1 статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Пунктом 8 розділу VIII «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Частиною 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

При цьому, в оскаржуваній постанові державний виконавець визначив банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, визначених законодавством, зазначивши, що арешт накладається на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Тобто, у випадку, якщо у ОСОБА_1 були б відкриті спеціальні рахунки, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, АТ КБ «Приватбанк» після отримання постанови державного виконавця про арешт коштів боржника, які знаходяться на рахунках, що належать боржнику ОСОБА_1 , повинен був би повідомити, що рахунки, на які накладено арешт, є рахунками зі спеціальним режимом призначення, на які законом заборонено накладення арешту, та у зв`язку з цим повернути зазначену постанову без виконання.

Однак, таких повідомлень від АТ КБ «Приватбанк» на адресу державного виконавця не надходило.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, серед іншого, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Оскільки АТ КБ «Приватбанк» було прийнято до виконання постанову про арешт коштів боржника, то вказане свідчить про те, що рахунок, на який накладено арешт, не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом.

Разом з цим, заявником не подано жодних доказів, які б свідчили про те, що арештовані рахунки мають спеціальний режим використання або на рахунках містяться кошти, звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Частиною 2 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Виконавцем було звернуто стягнення на заробітну плату боржника у розмірі 20% щомісячно, до виплати загальної суми боргу, а тому неправомірності дій державного виконавця у даному випадку не вбачається.

Щодо вимог про скасування постанови про оголошення в розшук автомобіля, суд зазначає наступне, відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст.18 Закону України Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною третьою статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.

Відповідно до частини другої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування.

Слід зазначити, що ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає лише одну підставу, за наявності якої розшук транспортного засобу припиняється, а саме: лише у випадку виявлення розшукуваного майна, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.

Таким чином, за умови виявлення розшукуваного транспортного засобу боржника, вказаний транспортний засіб буде знятий державним виконавцем з розшуку.

Суд, вважає, що постановляючи постанову про розшук майна боржника, державний виконавець вживав передбачений Законом України захід щодо примусового виконання рішення, доказів виконання останнього боржником суду під час розгляду справи надано не було.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази повного погашення боргу скаржником у виконавчому провадженні.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку, що неправомірність дій державного виконавця при винесенні оскаржуваних постанов не знайшла свого підтвердження під час розгляду скарги. Державний виконавець діяв правомірно та в межах наданих йому законом повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Питання щодо притягнення державного виконавця до кримінальної відповідальності не може вирішуватись в межах розгляду скарги на дії державного виконавця, а тому суд роз`яснює право скаржника у разі наявності складу кримінального правопорушення звернутися з заявою до правоохоронних органів.

Щодо видачі копії постанов, суд роз`яснює скаржнику, що він має право письмово звернутися до державного виконавця з клопотанням про надання йому копій постанов та ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, а у разі ненадання копій постанов та матеріалів для ознайомлення, оскаржити дані дії.

Проаналізувавши все вищенаведене та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржувані дії державного виконавця щодо винесення оскаржуваних постанов відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження», були вчинені державним виконавцем відповідно до закону та в межах повноважень державного виконавця, а також направлені на забезпечення реального виконання боржником рішення суду, а отже підстави для задоволення вимог скарги ОСОБА_1 відсутні.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до переконливого висновку, що у задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі ст.ст. 1, 18, 48, 52, 56, 59, 73 Закону України «Про виконавче провадження» від, керуючись ст.ст. 2, 4, 18,76-82, 259, 260, 268, 447, 448, 450, 451 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволені скарги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на дії Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса, вул. Ген. Петрова, 1), про скасування постанов та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 28.08.2020 року.

Суддя Маломуж А. І.