ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_____________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.09.2020р. Справа №905/703/20

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант енергія", м.Бахмут

про стягнення заборгованості в сумі 503313,74 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Бойчук Н.Р.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Семено М.В.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант енергія", м.Бахмут, про стягнення заборгованості в сумі 503313,74 грн., у тому числі основний борг в сумі 294146,48 грн., пеня в сумі 78413,08 грн., три проценти річних в сумі 38378,52 грн., інфляція в сумі 92375,66 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором постачання природного газу №3314/1718-БО-6 від 06.10.2017р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.04.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/703/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 12.05.2020 року о 12:10 год.

Ухвалою суду від 12.05.2020р. відкладено підготовче засідання на 03.06.2020 року об 11:45 год.

01.06.2020р. на адресу суду відповідача надійшло клопотання від 27.05.2020р. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та відзив на позов від 28.05.2020р.

03.06.2020р. на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання від 02.06.2020р.

Ухвалою суду від 03.06.2020р. у задоволенні клопотання від 27.05.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант енергія", м.Бахмут про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено, продовжено строк підготовчого провадження по справі №905/703/20 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 18.06.2020 року о 12:15 год.

01.06.2020р. через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, зважаючи на ті обставини, що:

- природний газ, що постачається за цим договором, використовується виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Оплата від споживачів за спожиту теплову енергію поступає на рахунок відповідача зі спеціальним режимом використання, що свідчить про відсутність у відповідача можливості самостійно здійснювати розрахунок з постачальником;

- несвоєчасна та неповна оплата послуг за договором, укладеним між сторонами, безпосередньо залежить від рівня оплати природного газу споживачами - бюджетними установами/організаціями, а ТОВ «Квант Енергія» з об`єктивних причин позбавлено можливості впливати на своєчасність розрахунків за договором, що виключає застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення пені за допущене прострочення оплати послуг та виникнення зобов`язання, передбаченого частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, з оплати боргу з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції. Дана позиція підтверджується висновками зробленими по справі №904/1210/18;

- відповідач сплачує заборгованість за спожитий газ відповідно до графіку погашення заборгованості, що є належним виконанням договору. Зазначений графік було подано позивачу. Умови відповідного графіка (щомісячна сплата 24298,73 грн. в період з березня 2018 року по грудень 2020 року включно) виконуються відповідачем без порушень строків погашення заборгованості;

- позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач - виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, з огляду на це на спірні правовідносини щодо стягнення пені підлягає застосуванню ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси». Отже, позовні вимоги щодо стягненні пені в розмірі 78413,08 грн. є безпідставними.

11.06.2020р. на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 12.06.2020р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант енергія", м.Бахмут про проведення судового засідання в режимі відеконференції задоволено, доручено забезпечення проведення відеоконференції по справі №905/703/20 Деснянському районному суду міста Києва (02225, м. Київ, пр-т. Маяковського, 5В).

15.06.2020р. до суду від відповідача надійшло повторно клопотання про проведення судового засідання в режимі відеконференції.

Ухвалою суду від 18.06.2020р. відкладено підготовче засідання на 09.07.2020р.

30.06.2020р. до суду від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеконференції.

Ухвалою суду від 08.07.2020р. у задоволенні клопотання від 26.06.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант енергія", м.Бахмут про розгляд справи в режимі відеоконференції відмовлено.

09.07.2020р. на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в одному із наступних судів, що знаходяться на території міста Києва: Шевченківський районний суд м. Києва, Дарницький районний суд м. Києва, Дніпровський районний суд м. Києва, Голосіївський районний суд м. Києва, Оболонський районний суд м. Києва, Печерський районний суд м. Києва, Подільський районний суд м. Києва, Києва-Святошинський районний суд м. Києва, Солом`янський районний суд м. Києва, Господарський суд міста Києва.

Ухвалою від 09.07.2020р. відмовлено у клопотанні відповідача щодо відкладення підготовчого засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27.07.2020 року о 12:30 год., задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант енергія", м.Бахмут від 09.07.2020р. про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, доручено забезпечення проведення відеоконференції по справі №905/703/20 Господарському суду міста Києва (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-в).

23.07.2020р. на електронну адресу суду від позивача надійшов лист від 23.07.2020р., в якому відсутній додаток, а саме доказ направлення вищезазначеного документа відповідачу, про що складений відповідний акт №88 відділу аналітичного та інформаційного забезпечення Господарського суду Донецької області.

У судовому засіданні 27.07.2020р., яке відбувалось в режимі відеоконференції, сторонами надане вступне слово, судом розпочато дослідження обставин та доказів у справі. За наслідками, оголошено перерву в судовому засіданні до 13.08.2020 року о 12:30 год.

10.08.2020р. від сторін надійшли клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

10.082020р. позивач надав суду пояснення від 06.08.2020 №39/5-896-20 щодо розміру основної заборгованості відповідача станом на дату розгляду справи. Зокрема останній зазначив, що до позовної заяви додано розрахунок заборгованості відповідача за договором №3314/1718-БО-6, який складений станом на 03.02.2020р. Після 03.02.2020р. в рахунок часткового погашення заборгованості за договором враховано наступні суми:

- 31.03.2020р. суму 24298,73 грн. відповідно до платіжного доручення від 31.03.2020р.

- 30.04.2020р. суму 17675,99 грн. перенесення переплати з договору №4789/1617-БО-6 в рахунок погашення заборгованості за договором №3314/1718-БО-6, відповідно до листа відповідача №1 від 30.04.2020р. (копія листа міститься в матеріалах справи, долучено відповідачем до відзиву).

Таким чином, станом на 30.06.2020р. розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 3314/1718-БО-6 складає 263040,32 грн.

В судовому засіданні 13.08.2020р. оголошено перерву до 02.09.2020р. о 12.10 год.

В засідання суду 02.09.2020р. з`явився відповідач, висловив свою позицію щодо листування сторін та по суті позовних вимог, судом було досліджено всі наявні у справі докази.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

06.10.2017р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квант енергія", м.Бахмут (споживач) був підписаний договір №3314/1718-БО-6 (далі - договір) постачання природного газу, за приписами п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

За правилами п.2.1 укладеного сторонами договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017р. по 31.03.2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 251,4 тис. куб. метрів.

Згідно з п.3.1 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

За змістом п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу за цим договором на дату його укладання становить 7907,20 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9488,64 грн.

У пункті 10.3 договору сторони узгодили строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до п.12.1 договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2017р. до 31.03.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №1 від 30.01.2018р. викладено п.8.2 розділу «Відповідальність сторін» в новій редакції.

Додатковою угодою №2 від 06.04.2018р. додано до п.2.1 договору абзац у наступній редакції: «..постачальник передає споживачу з 01.04.2018р. по 31.05.2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 10,5 тис. куб. метрів….»; а також продовжено дію договору №3314/1718-БО-6 від 06.10.2017р. до 31.05.2018р. включно.

Додатковою угодою №3 від 04.06.2018р. додано до п.2.1 договору абзац у наступній редакції: «..постачальник передає споживачу з 01.06.2018р. по 31.07.2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 3,0 тис. куб. метрів….»; а також продовжено дію договору №3314/1718-БО-6 від 06.10.2017р. до 31.07.2018р. включно.

Додатковою угодою №4 від 22.08.2018р. додано до п.2.1 договору абзац у наступній редакції: «..постачальник передає споживачу з 01.08.2018р. по 31.08.2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 0,6 тис. куб. метрів….»; а також продовжено дію договору №3314/1718-БО-6 від 06.10.2017р. до 31.08.2018р. включно.

Додатковою угодою №5 від 03.09.2018р. додано до п.2.1 договору абзацом у наступній редакції: «..постачальник передає споживачу з 01.09.2018р. по 30.09.2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 3,8тис. куб. метрів….»; а також продовжено дію договору №3314/1718-БО-6 від 06.10.2017р. до 30.09.2018р. включно.

Договір, та укладені в його межах додаткові угоди підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень та заперечень.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, на підставі якої між сторонами виникли господарські правовідносини, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору №3314/1718-БО-6 від 06.10.2017р. між позивачем та відповідачем було підписано наступні акти приймання-передачі природного газу:

- б/н від 31.10.2017р. у жовтні 2017 року на суму 143363,86 грн.,

- б/н від 30.11.2017р. у листопаді 2017 року на суму 377875,60 грн.,

- б/н від 31.12.2017р. у грудні 2017 року на суму 386339,47 грн.,

- б/н від 31.03.2018р. у березні 2018 року на суму 116216,87 грн.,

- б/н від 31.04.2018р. у квітні 2018 року на суму 64674,58 грн.,

- б/н від 31.05.2018р. у травні 2018 року на суму 24917,17 грн.,

- б/н від 31.06.2018р. у червні 2018 року на суму 21415,86 грн.

Таким чином, згідно наданих до справи документів, позивач поставив природний газ на загальну суму 1134803,41 грн., який прийнятий відповідачем без зауважень та заперечень стосовно кількості та якості поставленої продукції, про що свідчить підпис представника відповідача на вищевказаних актах, скріплений печаткою підприємства. Факт постачання позивачем природного газу у вказаному вище розмірі з боку відповідача в межах судового процесу також не спростований.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами частини першої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередньої оплати), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк на встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За приписами п.6.1 договору №3314/1718-БО-6 від 06.10.2017р. оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з наявними в матеріалах справи банківськими виписками за період з 23.02.2018р. по 09.09.2018р., а також з урахуванням наданого відповідачем платіжного доручення №228 від 31.03.2020р. на суму 24298,73 грн., пояснень позивача, відповідачем вартість поставленого природного газу до пред`явлення позову була оплачена частково на суму 864955,66 грн.

Таким чином, за висновками суду, станом на момент звернення позивача до суду свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 269847,75 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

При цьому, оскільки позивачем заявлено стягнення суму основного боргу 294146,48 грн. без урахування часткової оплати 31.03.2020р., яка була проведена відповідачем до звернення позивача з позовом до суду, позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без задоволення.

Крім того, суд враховує, що після порушення провадження у справі відповідачем сплачено позивачу 30.04.2020р. частково основний борг на суму 17675,99 грн. шляхом перенесення переплати з договору № 4789/1617-БО-6 в рахунок погашення заборгованості за договором №3314/1718-БО-6, відповідно до листа відповідача №1 від 30.04.2020р. (копія листа міститься в матеріалах справи, долучено відповідачем до відзиву). У зв`язку з цим, в частині стягнення основного боргу в сумі суму 17675,99 грн. провадження у справі підлягаю закриттю за відсутністю предмету спору, на підставі та в порядку п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, з покладенням на відповідача судових витрат в цій частині.

З огляду на викладене, позовні вимоги НАК «Нафтогаз України» про стягнення з ТОВ «Квант Енергія» суми основного боргу за отриманий природний газ підлягають задоволенню у сумі 252171,76 грн. Протилежного сторонами не доведено.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивачем неправомірно нараховано заборгованість ТОВ «Квант Енергія», застосовуючи положення договору, а не письмового графіку погашення заборгованості, що вже врегулював таке погашення.

Так, відповідно до п.17 Положення "Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", затвердженого постановою КМУ №758 від 01.10.2015р., яке було чинним на момент укладення графіку, обов`язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення (обов`язок НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії), покладається на НАК "Нафтогаз України" на період до 1 квітня 2017р., в тому числі, за такої умови: надання НАК "Нафтогаз України" та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 з розбивкою за всіма договорами з НАК "Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК "Нафтогаз України", а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що наявність графіку, на який посилається відповідач, не змінює умови та порядок розрахунку за договором, констатуючи, що аналогічний припис міститься і у постанові КМУ №867 від 19.10.2018р. "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", яка є чинною на теперішній час. Аналогічні правові висновки викладені в постанові ВС КГСУ від 26.02.2020р. по справі №905/755/19.

В матеріалах справи відсутні докази внесення змін до договору №3314/1718-БО-6 від 06.10.2017р., в частині порядку розрахунків за поставлений природний газ, умови договору не містять відстрочення чи розстрочення оплати за отриманий природний газ. Виконання умов цього договору сторонами не було поставлено у залежність від виконання будь-яких зобов`язань за ним з боку третіх осіб.

Матеріали справи також не містять доказів участі відповідача як теплопостачальної організації у процедурі врегулювання заборгованості за спожитий природний газ, визначений Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» в частині реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ.

НАК «Нафтогаз України», забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, НАК «Нафтогаз України» як підприємство державного сектору економіки є суб`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.

Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Відповідачем не спростовано і матеріалами справи підтверджено порушення взятих на себе грошових зобов`язань за договором №3314/1718-БО-6 від 06.10.2017р., що є підставою для настання правових наслідків, встановлених законом та умовами цього договору.

Решту аргументів відповідача щодо стягнення основного боргу суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про доведеність позовних вимог в цій частині.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.8.2 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.01.2018р.) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На підставі даного пункту договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 28.11.2017р. по 25.01.2019р. в сумі 78413,08 грн.

Щодо вказаних позовних вимог суд приймає до уваги посилання відповідача на ті обставини, що відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Виходячи зі змісту приписів наведеного нормативно-правового акту, можливість застосування останнього до спірних правовідносин вимагає дотримання наступних умов: наявність визначеного законом кола суб`єктів такого спеціального права (енергопостачальні компанії та підприємства - виконавці/виробники житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції), існування між ними договірних відносин з постачання енергетичних ресурсів.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги. Згідно з ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать послуги з постачання теплової енергії.

Згідно з п.2 ст.1 постанови №705 від 25.07.2012р. Кабінету Міністрів України "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом. В свою чергу, природний газ є енергетичним ресурсом, а отже, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Квант енергія", м.Бахмут, що виникли на підставі договору №3314/1718-БО-6 від 06.10.2017р., є енергопостачальною компанією (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо; пункт 1 частини першої статті 13 названого Закону в зазначеній редакції).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним із основних видів діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант енергія", м.Бахмут споживало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.

При цьому, у спірний період відповідач здійснював свою діяльність у м.Бахмут (до перейменування - м. Артемівськ) Донецької області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до якого, м.Бахмут віднесено до таких територій.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач придбав природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є постачальником енергоресурсу, положення ч.2 ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", суд дійшов висновку про поширення на спірні правовідносини, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №3314/1718-БО-6 від 06.10.2017р., пов`язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону. Аналогічна правова позиція Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 18.01.2019р. у справі №913/66/18, в якій досліджувалося питання чи є ПАТ «НАК «Нафтогаз України» енергопостачальною компанією, а природний газ - одним із видів енергетичних ресурсів в контексті застосування зазначеного мораторію на нарахування пені у тотожних правовідносинах.

Статтею 3 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" передбачено набрання ним чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Офіційне опублікування відбулось у офіційному виданні газета "Голос України" №21 від 06.02.2015р., отже, Закон набрав чинності 07.02.2015р.

Приймаючи до уваги приписи ст.58 Конституції України щодо дії нормативно-правових актів в часі, з огляду на дату набрання чинності Законом України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", позовні вимоги щодо стягнення пені, нарахованої з 28.11.2017р. по 31.12.2018р. в сумі 78413,08 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 3% річних в загальному розмірі 38378,52 грн. за період з 28.11.2017р. по 03.02.2020р., а також інфляції в сумі 92375,66 грн. за період з грудня 2017р. по грудень 2019р.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, судом встановлено що він є частково арифметично не вірним в частині розрахунку за зобов`язаннями з квітня 2018 року по червень 2018р., а саме за розрахунком суду дорівнює 38376,79 грн.

Одночасно у даному випадку, суд враховує правову позицію Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладену в постанові від 26 червня 2020року по справі №905/21/19 у аналогічній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". В даній постанові ВС відступив від висновків касаційного суду у постановах від 21.05.2019 справі №916/2889/13 та від 14.01.2020 у справі №924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах. щодо методики розрахунку інфляційних збитків.

Таким чином, дослідивши поданий розрахунок інфляційних втрат господарським судом встановлено, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, виходячи з того, що позовні вимоги частково доведені позивачем та обґрунтовані матеріалами справи, вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант енергія", м.Бахмут підлягають частковому задоволенню: основний борг в розмірі 252171,76 грн., три проценти річних в сумі 38376,79 грн., інфляція в розмірі 92375,66 грн.

За положеннями статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 81, 129, 165, п.2 ч.1 ст.231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі №905/703/20 в частині позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант енергія", м.Бахмут про стягнення основного боргу в сумі 17675,99 грн.

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант енергія", м.Бахмут про стягнення основного боргу в сумі 276470,49 грн., пені в сумі 78413,08 грн., трьох процентів річних в сумі 38378,52 грн., інфляції в сумі 92375,66 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Енергія" (ЄДРПОУ 37545287, адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Садова, буд. 78 А) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ЄДРПОУ 20077720, адреса: 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6) основний борг в розмірі 252171,76 грн., три проценти річних в сумі 38376,79 грн., інфляцію в розмірі 92375,66 грн., всього заборгованість в сумі 383924,21 грн., судовий збір в сумі 5758,86 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 02.09.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 02.09.2020р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина