ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2020 р. Справа№ 925/437/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представника прокуратури з протоколом судового засідання від 31.08.2020

за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Мартиненка Володимира Миколайовича

на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.01.2020 (повний текст рішення складено та підписано 19.01.2020)

у справі № 925/437/19 (суддя - Н.М. Спаських)

за позовом заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Відділу з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Мартиненка Володимира Миколайовича

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунального підприємства «Уманьводоканал» Уманської міської ради

про повернення нежитлового приміщення,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У квітні 2019 року заступник керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Відділу з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Мартиненка Володимира Миколайовича (далі - ФОП Мартиненко В.М.) про повернення нежитлового приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлових приміщень № 25/2013 від 20.09.2013, який закінчився 14.09.2016. У судовому порядку відповідачу строк дії договору не продовжено, майно відповідачем у добровільному порядку не повернуто.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 27.08.2019 залучено до участі у справі Комунальне підприємство «Уманьводоканал» Уманської міської ради (далі - КП «Уманьводоканал») в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.01.2020 позов задоволено повністю. Зобов`язано ФОП Мартиненка В.М. повернути КП «Уманьводоканал» (балансоутримувачу) по акту прийому-передачі нежитлове приміщення - споруду каналізаційно-насосної станції «Островського», площею забудови 236, 8 кв. м, площа приміщень 187, 4 кв. м, за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Островського. Стягнуто з ФОП Мартиненка В.М. на користь прокуратури Черкаської області - 1 921, 00 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що строк договору оренди закінчився, дію указаного договору пролонговано не було, у тому числі і в судовому порядку. Однак, орендар, в порушення умов договору оренди не повернув орендоване майно добровільно, що є підставою для повернення такого майна в судовому порядку.

Щодо доведеності повноважень представництва прокурором інтересів держави суд першої інстанції врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, згідно з яким сам факт не звернення до суду органу місцевого самоврядування з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

У лютому 2020 року ФОП Мартиненко В.М. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 09.01.2020 та ухвалити нове, яким позовну заяву заступника прокурора залишити без розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Мартиненка В.М. на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.01.2020, надано учасникам справи для подачі відзивів, заперечень, заяв та клопотань. Одночасно, вказаною ухвалою від 13.02.2020 було зупинено провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18 Господарського суду Кіровоградської області у подібних правовідносинах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 поновлено провадження у справі. Справу призначено до розгляду на 31.08.2020.

31.08.2020 у судове засідання з`явився представник прокуратури. Представники позивача, відповідач та третьої особи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином в порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України, що підтверджується повідомленнями про вручення поштової відправлень (31.07.2020 отримано кореспонденцію позивачем та третьою особою, а відповідачем - 03.08.2020).

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Представник прокуратури проти вимог апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній та відповіді на відзив доводів

ФОП Мартиненко В.М. в апеляційній скарзі не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з огляду на таке.

Скаржник в апеляційній скарзі не погоджується з рішенням суду першої інстанції повністю. Однак, мотиви скарги стосуються виключно питання наявності повноважень прокурора на здійснення представництва держави в суді в особі Відділу з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради. Заявник наводить доводи відзиву на позовну заяву, які стосуються посилань щодо відсутності у заступника прокурора повноважень на представництво інтересів держави в особі Відділу з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради.

Так, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не виконав свого обов`язку щодо підтвердження підстав для представництва інтересів держави прокуратурою в суді, тим самим не застосував закон, який повинен був застосувати - ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Заявник також вказує, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду було передано справу № 912/2385/18 у подібних правовідносинах, а тому у суду першої інстанції були всі підстави для зупинення провадження на підставі ст. 228 ГПК України.

Також скаржник посилається на правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладену у справі № 924/1256/17 про те, що з метою підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів держави, прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

10.03.2020 на адресу суду апеляційної інстанції від заступника керівника Уманської міської прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому учасник справи просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заступник прокурора зазначає, що підстави для представництва інтересів держави прокурором у даній справі підтверджені судом, на підтвердження чого прокуратурою було надано достатні докази.

Так, заступник прокурора вказує, що нездійснення захисту має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Строк дії договору оренди (за яким вимагається повернення майна) закінчився 14.09.2016, відповідно, Відділом з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради протягом трьох років, маючи відповідні повноваження, не пред`явлено позову до суду з метою повернення приміщень.

Крім того, заступник прокурора зазначає, що підставою для звернення з даним позовом є також недотримання відповідачем вимог законодавства щодо повернення орендованого майна, що безпосередньо зачіпає інтерес держави. А тому заступник прокурора вважає, що подання позовної заяви було єдиним ефективним засобом захисту інтересів держави.

Від позивача та третьої особи відзиву на апеляційну скаргу не надходило, клопотань про продовження строку для подачі не заявлялося.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вірно з`ясовано судом першої інстанції, 20.09.2013 між Відділом комунального майна Уманської міської ради (орендодавець) та ФОП Мартиненко В.М. (орендар) укладено договір оренди № 25/2013 (далі - договір) нежитлових приміщень, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно міської комунальної власності: споруду каналізаційно-насосної станції «Островського», площею забудови 236, 8 кв. м., площа приміщень 187, 4 кв. м., яка знаходиться за адресою: місто Умань, вул. Островського (майно) та перебуває на балансі КП «Уманьводоканал» (балансоутримувач). Відповідно до Звіту про проведення незалежної оцінки споруди КНС «Островського», що розташована по вул. Островського в м. Умань, станом на 30.08.2013, вартість майна складає 64 781, 00 грн без ПДВ (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2., 1.3. договору майно передається в оренду для ремонту побутових виробів та предметів особистого вжитку. Стан майна на момент укладення договору визначається у акті приймання-передавання за узгодженим висновком балансоутримувача та орендаря.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 2.2., 2.3. договору передавання майна в оренду не тягне за собою виникнення у її орендаря права власності на це майно. Правомочності щодо володіння та розпорядження майном здійснює Уманська міська рада, а орендар користується цим протягом строку оренди. При переданні (поверненні) майна складається акт приймання-передавання, який підписується представниками орендаря та балансоутримувача. Балансоутримувач надає у 10-денний термін копію акту орендодавцю.

Договір укладено на строк 2 роки 360 днів та діє з 20 вересня 2013 року до 14 вересня 2016 року включно (п. 8.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2013 між КП «Уманьводоканал» та ФОП Мартиненко В.М. було підписано акт приймання-передавання споруди в оренду.

Пунктом 5.1. договору сторони узгодили, що орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору в п`ятнадцятиденний термін звільнити об`єкт і повернути його в належному стані балансоутримувачу по акту та відшкодувати збитки останньому у разі втрати (повної або часткової) орендованого майна або погіршення його стану з вини орендаря.

Судом першої інстанції встановлено, що КП «Уманьводоканал» завернулося до Відділу комунального майна з листом № 336 від 28.04.2015, в якому просило припинити дію договору № 25/2012 (на передачу КНС «Островського» в оренду ФОП Мартиненко В.М.) в зв`язку з виробничою необхідністю.

Відділ комунального майна Уманської міської ради листом від 12.05.2015 №132 повідомив Мартиненка В.М., що згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та у зв`язку з тим, що власник планує використовувати будівлю по вул. Островського у м. Умань для власних потреб, договір оренди комунального майна після закінчення строку дії продовжено не буде, а також запропонував розглянути можливість дострокового припинення договору оренди № 25/2013 від 20.09.2013 за згодою сторін та передати орендованого майна балансоутримувачу з користування по акту приймання-передавання.

Листом від 05.09.2016 № 119 Відділом управління комунального майна Уманської міської ради повторно повідомлено ФОП Мартиненка В.М. про те, що договір оренди № 25/2013 від 20.09.2013 згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» на новий строк продовжений не буде.

21.09.2016 КП «Уманьводоканал» звернулося з листом до Відділу управління комунальним майном № 1023/03, в якому повідомило, що 14.09.2016 закінчився термін дії договору оренди комунального майна № 25/2013 від 20.09.2016, у зв`язку з чим була створена комісія для передачі основних засобів від орендаря до балансоутримувача, але орендар - ФОП Мартиненко В.М. відмовився підписувати акт приймання-передачі КНС «Островського», мотивуючи свій вчинок тим, що на даний час звертається до суду з позовом про продовження договору оренди.

Як вірно з`ясовано судом першої інстанції, ФОП Мартиненко В.М. звернувся до господарського суду з позовом про зобов`язання Відділу комунального майна Уманської міської ради продовжити дію договору оренди нежитлових приміщень та зобов`язання управління містобудування та архітектури надати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.11.2016 у справі №925/1280/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017, у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду від 06.04.2017 рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2016 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 залишені без змін.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Між сторонами склалися правовідносини з оренди комунального майна. Спір стосується наявності підстав для повернення майна балансоутримувачу. При цьому така вимога заявлена заступником прокурора в інтересах держави.

Щодо підстав звернення заступника прокурора до суду

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Як вбачається з матеріалів справи договір оренди укладався на 2 роки 360 днів, до 14.09.2016. Договір оренди пролонговано не було, у тому числі і в судовому порядку. Також матеріали справи свідчать, що Відділ управління комунального майна Уманської міської ради тричі звертався до орендаря з повідомленням про відсутність наміру продовжувати договір оренди, останній раз у 2018 році. Жодних інших дій з повернення орендованого майна позивачем не вчинялося. При цьому, звертаючись з даним позовом, заступник прокурора вказав, що на його звернення позивач повідомив, що заходів щодо повернення не вживалося, а врегулювання спору у судовому порядку здійснюватися не буде. Саме такою бездіяльністю позивача, заступник прокурора обґрунтовував наявність підстав для звернення з позовом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Сама такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, до розгляду якої скаржник просив зупинити провадження. При цьому суд апеляційної інстанції відхиляє доводи заявника про порушення судом першої інстанції ст. 228 ГПК України, оскільки вказана норма передбачає право суду зупинити провадження у справі, а не обов`язок.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання ч. 3 - 5 ст. 53 ГПК України і ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» заступник прокурора при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Відділом з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради, який не вжив заходів щодо повернення орендованого майна, про що він повідомив прокуратуру відповідним листом (тобто навів підставу для представництва інтересів держави); зазначив, що неповернення орендованого майна порушує право держави на ефективне використання майна, чим обґрунтував порушення інтересів держави (тобто навів підстави для звернення з позовом).

Відділ з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради, надаючи відповідь прокурору на його звернення, свою позицію щодо порушення інтересів держави жодним чином не висловив, про наміри самостійно звернутися з позовом не заявив, водночас не спростували виявлених порушень законодавства. Такі дії були оцінені прокурором як бездіяльність. Водночас, суд апеляційної інстанції враховує тривале користування відповідачем приміщенням без належних підстав, тоді як орган так і не вчинив жодних реальних дій по поверненню майна.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладену у справі № 924/1256/17 з огляду на те, що зроблені у ній висновки не суперечать наведеній правовій позиції, зробленій Великою Палато Верховного Суду у справі № 912/2385/18. До того ж, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду до першочергового врахування підлягає правова позиція, викладена в постанові саме Великої Палати Верховного Суду. А тому посилання скаржника на відсутність у прокурора повноважень (підстав) для звернення з даним позовом відхиляються як необґрунтовані.

Щодо суті позовних вимог

Звертаючись з апеляційною скаргою, заявник вказує що не погоджується в цілому з ухваленим рішенням, однак, окрім доводів щодо відсутність підстав для звернення прокурора з даним позовом, заперечень по суті ухваленого рішення не наводить.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами справи не було продовжено дію договору № 25/2013 оренди нежитлових приміщень від 20.09.2013, ані у добровільному, ані у судовому порядку. З цих підстав орендоване майно підлягало безумовному поверненню відповідачем балансоутримувачу цього майна, як це передбачено п. 2.3. договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, заперечення орендарю проти продовження договору оренди були направлені позивачем у 2015 - 2016 роках ще до закінчення дії договору, строк дії договору оренди станом на час вирішення спору вже закінчився. Скаржник не заперечував наведеного, не спростував у суді апеляційної інстанції.

Крім того, Відділ з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради направив ФОП Мартиненко В.М. листи № 60 від 07.02.2018 про виконання зобов`язання та повернення об`єкту оренди та № 405 від 07.11.2018, яким повідомив про припинення договору оренди № 25/2013 від 20.09.2016 та повернення об`єкта оренди по акту, оскільки в установлені терміни об`єкт з оренди не повернувся.

Частиною 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Такий же порядок сторони узгодили у п. 8.4. договору оренди, яким передбачено, що чинність договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; смерті орендаря та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.3. договору оренди при переданні (поверненні) майна складається акт приймання-передавання, який підписується представниками орендаря та балансоутримувача. Балансоутримувач надає у 10-денний термін копію акту орендодавцю.

Зі змісту ст. 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. А тому, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Доказів продовження між сторонами договірних стосунків з оренди спірного майна чи наявності інших підстав для продовження користування ним, скаржником не надано.

Відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений у договорі строк, тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що після завершення строку дії договору оренди відповідач повинен виконати свій договірний обов`язок та повернути майно з оренди по акту із його балансоутримувачем, як передбачено п. 2.3. договору.

За таких обставин, суду апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Черкаської області про те, що позивач у справі та обраний спосіб захисту порушеного права є належними - Відділ комунального майна Уманської міської ради є стороною договору оренди від 20.09.2013, тому має право вимагати повернення майна після закінчення строку дії договору, а майно з оренди згідно п. 2.3. договору повинно бути повернуто за актом приймання-передавання КП «Уманьводоканал» як балансоутримувачу цього майна. Тому заявлені вимоги є обґрунтованими.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог заступника прокурора про зобов`язання орендаря повернути орендоване майно.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 126, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мартиненка Володимира Миколайовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.01.2020 у справі № 925/437/19 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 09.01.2020 у справі №925/437/19- залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.09.2020

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич