ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ 

11.07.2007                                                                                 Справа  № 15/35

За позовом прокурора м. Ужгорода в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради та Управління майном міста, м. Ужгород

до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

про стягнення заборгованості по орендній платі по договору оренди нежилого приміщення НОМЕР_1 в розмірі 48359,63 грн.,

Суддя господарського суду Ващиліна Н.М.

Представники:

від позивача 1 -Полтавцева Т.В., начальник  відділу  правової  роботи управління майном міста Ужгородської міської ради,  представник  за  довіреністю №вих.969 від  16.10.06.

від позивача 2 -Полтавцева Т.В., начальник  відділу  правової  роботи управління майном міста Ужгородської міської ради,  представник  за  довіреністю №вих.969 від  16.10.06.

від відповідача -ОСОБА_2, представник за довіреністю від 09.07.07

В засіданні суду взяв участь прокурор - Роман М.С., прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Закарпатської області, посвідчення №116, дійсне до 02.08.2011.

СУТЬ СПОРУ: прокурором м. Ужгорода в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради та Управління майном міста заявлено позов до приватного підприємця  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі по договору оренди нежилого приміщення НОМЕР_1 в розмірі 48359,63 грн.

Позивач підтримав позов у повному обсязі, посилаючись на його обґрунтованість матеріалами справи. Виконав вимоги ухвали суду від 31.05.07 від 12.06.07 та від 02.07.07.

Відповідач просить відмовити в позові з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що договір оренди є нікчемним; наполягає, що приміщенням за адресою АДРЕСА_1 не користувався і не користується, а тому підстав для сплати орендної плати у нього немає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

СУД ВСТАНОВИВ:

Між Управлінням майнової політики Ужгородської міської ради (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) 01 березня 2004 року було укладено договір НОМЕР_1 оренди нежилого приміщення.

Об'єктом оренди у відповідності до зазначеного договору є нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1; договір діє з 01.03.2004р. до 01.03.2053р.

У відповідності до ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Ст. 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з п. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої  капітальної  споруди  (їх окремої частини), укладений строком на 1 рік і більше, підлягає нотаріальному посвідченню (редакція статті на момент укладення договору від 01.03.04).

Нормами ст. 209 Цивільного кодексу України передбачено, що нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Крім того, у відповідності до ст. 794 Цивільного кодексу України такий договір підлягає державній реєстрації.

Як з'ясовано у судовому засіданні договір оренди від 01.03.04 нотаріально не посвідчений; відсутня також його державна реєстрація.

Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Недійсний правочин не створює юридичні наслідки, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України). Окрім того, з моменту укладення договору і до теперішнього часу відповідач орендованим приміщенням не користувався.

На підставі вищенаведеного, враховуючи, що відповідач з незалежних від нього причин не використовував підвальне приміщення в АДРЕСА_1, суд, керуючись принципом верховенства права (ст. 8 Конституції України), прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД  ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

У відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в засіданні суду 11.07.2007 за згодою представників сторін була оголошена вступна та резолютивна частини рішення, яке оформлене в порядку статті 84 ГПК України повністю та підписано 16 липня 2007 року.

Суддя                                                                  Н.М. Ващиліна